Соціальна незахищеність населення проявляється у багатьох  сферах, і мисливство - не виняток. Тож не дивина, що через доступ до угідь виникає чимало конфліктів. З давнини людина намагалась захищати свої мисливські ресурси від правопорушників, адже від цього залежало їх життя. Вона могла пожертвувати навіть своїм життям чи життям своїх побратимів, ведучи кровопролитні  війни за свої мисливські угіддя, де неодноразово траплялись смертельні випадки.[1]

Мисливство, як жодна інша галузь економіки спричинює соціальні конфлікти. По різні сторони знаходяться дві соціальні верстви: мисливці, які зазвичай є елітою суспільства, і селяни, які стоять нижче у суспільній ієрархії, але на землях яких проводяться полювання. Породжують конфлікти як недосконалість законодавства, так і нехтування «елітою» вже існуючими нормами.

Особливе соціальне невдоволення викликає безоплатне, без погодження із місцевою громадою надання в користування мисливських угідь. Географія конфліктів поширюється на всю країну. Так у статті  «Чиї інтереси стоять за приватними мисливськими господарствами?» (газета «Віче») піднімається питання непрозорого надання у користування мисливських угідь у Волинській області. Хоча наші законотворці визначили, у Лісовому кодексі України , що «ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу» і  „все ж вони залишились чи не єдиним багатством, яке ще не встигли покласти до своїх приватних кишень українські спритники. Адже від імені українського народу право власності на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування  але в межах, визначених Конституцією».  Велике занепокоєння у автора статті викликає те, яким способом надають у користування мисливські угіддя у приватні руки та можливість в подальшому потрапити до лісу для збору грибів та ягід. Причиною соціальної напруги залишається факт, що мисливські угіддя надаються в користування всупереч таким загально демократичним принципам, як широке обговорення з громадськістю, відкритість, гласність та прозорість, та незрозумілі мотиви відмови від користування мисливськими угіддями державних лісових та лісогосподарських підприємств[2].

 Інший практично аналогічний приклад маємо на Ківерцівщині. На Волині державне мисливське господарства, яке є найкращим державним мисливським господарством області, передає «потайки» свої мисливські угіддя приватному мисливському господарству «Майдан Мисливський», власниками якого є високопоставлені державні службовці.  Існує ризик заборони  «простим смертним вільно збирати тут гриби та ягоди»[3].  Публікації у пресі та тиск громадськості призвів до прийняття організаційних рішень, щодо надання мисливських угідь в користування, при яких передбачається процедура обговорення передаються на місцях із громадою. Зокрема, відповідно до п. 6 рішення сесії Волинської обласної ради шостого скликання від 27.12.2011року № 8/25   «Про припинення права користування на частині мисливських угідь державного підприємства "Колківське лісове господарство" вказувалось, що «з метою задоволення інтересів громадськості у сфері надання мисливських угідь у користування, рекомендувати органам місцевого самоврядування області організувати проведення громадських слухань з обговорення правових, організаційних та проблемних питань у здійсненні цієї діяльності»[4]. За свідченнями депутата Волинської обласної ради, секретаря постійної комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів  Олександра Пирожука,  існує певна схема надання у користування мисливських угідь у Волинській області: «Спершу новоявлені «волинські лозинські» домовляються з «рішалами» від влади, де саме й скільки угідь вони хочуть узяти собі для майбутніх «королівських полювань», потім домовляються з лобістами в облраді за «ціну питання» - і на сесію вноситься проект рішення про те, що якесь державне мисливське господарство раптом відмовляється від користування частиною своїх угідь на користь приватної чи комерційної структури. Тут же, наступним проектом сесійного рішення, пропонується передати ці угіддя заздалегідь визначеному новому власнику[5].

Однак  лінія соціального конфлікту проходить не лише за інтересами територіальних громад, а й відповідно до політико-ідеологічного спрямування питання надання у користування мисливських угідь. Хоча переплетення соціальних та політичних інтересів не є чимось новим. Так, у Галичині на початку ХХ ст. над вирішенням соціальних питань у мисливській галузі працював відомий політичний та громадський діяч, член та співзасновник Русько-Української Радикальної Партії  Іван Франко, що  захищав інтереси «хлопів»[6].

            Сьогодні, приймаючи рішення щодо  надання в користування 24 тисяч гектарів мисливських угідь у приватне мисливське господарство, депутати від комуністичної та соціалістичної фракції Полтавської обласної ради голосували проти, виходячи із марксистсько-ленінського принципу в економіці - засоби виробництва не можуть знаходитись у приватному володінні. Більше того, перший секретар Полтавського обкому СПУ Степан Бульба заявив, що «Україна вже має сумний досвід приватного користування мисливськими угіддями в Кіровоградській області, де нардеп Лозінський полював не на дичину, а на селянина. Такі рішення - це підготовка до заволодіння землею. Голова Полтавського обкому КПУ Олександр Масенко аргументував свою позицію тим, що «комуністи проти того, щоб лісові та водні ресурси передавати у приватні руки. Вони повинні залишитись у загальнонародному користуванні[7].

На захист надання приватним господарствам користування мисливських угідь виступив начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Юрій Тараненко, який вважає, що держава,  не здатна ефективно вести мисливське господарство через відсутність коштів[8]. До надання мисливських угідь підключаються фактично найвищі посадовці. Так, голова  Полтавської обласної державної адміністрації Олександр Удовіченко, лобіюючи надання мисливських угідь одній із приватних організацій, на сесії обласної ради поставив фактично під загрозу свою політичну кар'єру, заявляючи: «Якщо на Полтавщині з'явиться свій Лозинський - губернатор «відповість головою»[9].

            Не обійшлось без «мисливських» конфліктів і на Львівщині, де надавались в користування мисливські угіддя без погодження із сільськими радами.  Так Львівською обласною радою було надано мисливські угіддя мисливським господарствам «Вепр» та «Екобезкид». Обласною прокуратурою було опротестовано дане рішення. Про значущість конфлікту свідчить хоча б той факт, що справа по цьому питанні розглядалась у Верховній раді України. Голова Верховної ради зачитав звернення народного депутата України Юрія Кармазіна  до Прем'єр-міністра України, голови Державного комітету лісового господарства України, міністра аграрної політики, Генерального прокурора, голів Львівської обласної державної адміністрації та обласної ради, начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області, начальника ГУМВСУ у Львівській області щодо перевірки фактів незаконного (шляхом підробки документів) заволодіння лісовими угіддями Карпатського регіону Львівської області площею біля 50 тисяч гектарів мисливськими господарствами «Вепр», «Зубр» та «Екобескид» в Старосамбірському і Мостиському районах, інтереси яких лобіюють депутати обласної ради Євген Буба і Ярослав Дубневич. Таке рішення Львівської обласної ради,  на думку народного депутата Ю. Кармазіна, позбавило громадян конституційного права на вільне користування лісами[10].

Одна з причин соціальних конфліктів у мисливстві криється у мисливському законодавстві. На думку головного редактора журналу «Полювання та рибальство» Станіслава  Синчука, в Українському законодавстві немає чітко прописаного механізму отримання мисливських угідь у користування, і такий стан законодавства  лобіюється політичною верхівкою, бо для них  чіткість в цьому питанні не потрібна.[11] Тієї ж думки притримується бувший чиновник  Держкомлісгоспу України, стверджуючи, що такою ситуацією користується сучасна політична еліта. Українська мисливська система, підлаштована під потреби  багатіїв, охочих постріляти без зайвих очей та правил, призводить до руйнування мисливської інфраструктури, зникнення звірів та до феодалізації країни.[12] Експерти і працівники галузі, опитані часописом «Український тиждень», одностайні в тому, що жодне мисливське господарство за часів незалежності України не було чесно надане в користування. При наданні мисливських угідь в користування ходять хабарі по 15 тис. доларів за 1 тис. га., при чому 60% йде в кишеню керівництва лісгоспу, а інша частина - дотичним інстанціям. За отримання в користування кращих мисливських угідь в Україні сплачуються хабарі в сумі 30 тис. дол. за 1 тис. га. [13]

Відповідно, на даний час найкращі мисливські угіддя розібрали чиновники від влади, а решта просто нікому не потрібна.  95% мисливських угідь не мають ефективного власника і просто закинуті, мисливські господарства там ведуться лише на папері.

Серед власників великих приватних мисливських господарств в Україні є такі відомі особи, як Олександр Волков - екс-народний депутат (Полтавській область), Дмитро Шенцев- народний депутат (ПР) (Мисливське господарство «Гай», Харківська область площа 17,5-50 тис. га), Микола Рудьковський - екс-міністр транспорту і зв'язку (ТзОВ «Оксамит Сервіс», Кагарлицький район Київської області, площа 35 тис. га), Нестор Шуфрич - екс-міністр з надзвичайних ситуацій (мисливське господарство «Кремінка», Закарпаття, площа 30 тис. га.), Віктор Лозинський-екс-народний депутат (мисливське господарство «Голованівське», Кіровоградська область, площа 26,4 тис. га).

Найелітніші мисливські угіддя знаходяться у Чернігівській та Київській областях та АРК Крим. Так, Ігор Бакай, бувший керівник ДУСІ, взяв в оренду мисливські угіддя Трехтемирівського півострова. Отримували мисливські угіддя в користування Леонід Кравчук, який спільно з Віктором Медведчуком вів господарство у Чернігівській області. Спостерігається і елітарність мисливських угідь поблизу столиці. На заході України угіддя не рахуються престижними, так як до них далеко добиратись. Найгірше для мисливства в Україні є те, що охочі зайнятись мисливським господарством, не мають на це шансів[14].

            На факти соціальної  несправедливості вказує у газеті «Голос України»   В. Хоменко, критикуючи  рішення про надання Верховною  Радою Автономної республіки Крим 50 тис. гектарів мисливських угідь у приватні руки, що обурило місцевих мисливців. Автор відзначає, що Крим перетворюється на елітний мисливський клуб, а мисливські угіддя Криму надаються у користування заможним людям  або іноземцям. Щоб стати членом такого елітного клубу, необхідно сплатити 500 доларів США. Полювання у мисливських угіддях відбувається незалежно від термінів полювання, і добувається практично все, що потрапляє під приціл багатих мисливців.[15]

Більше того,  конкуренція іноді переходить у фізичне протистояння.

Про конфлікт, який на даний час має місце на Житомирщині, повідомляє Лілія Верес. Так, між територіальною громадою села Діброва Малинського району та комерційною організацією ТОВ «Квінта плюс Компані» виникло питання про перерозподіл мисливських угідь, який не задовольняє потреби місцевих мисливців, є «...ще одним способом розбазарювання земель та наповнення власної кишені. Хоча тут уже гра йде не на кишеню, а на жирні банківські рахунки»[16]. Зрозуміло, що приватні підприємства домагаються виділення їм мисливських угідь  не для того, щоб піклуватися про лісову флору і фауну, а щоб вигідно перепродати шмат землі, виділений під угіддя. За даними автора, у мережі Інтернет вже виставлені на продаж два мисливські угіддя Малинського району за кругленьку суму в євро.

Небажання надавати право полювання на своїй землі місцеві громади пояснюється тим, що у багатьох випадках орендарі не пускають місцевих мешканців до лісу. Як свідчать соціологічні дослідження, проведені за підтримки програми «Вдосконалення системи правозастосування і управління в лісовому секторі країн східного напрямку Європейської політики добросусідства і Росії», виникає проблема вільного допуску громадян до лісу. За їхніми дослідженнями, 2% респондентів з числа опитаних у Закарпатській та Рівненській області не мають можливості  законно отримати доступ до збору грибів, ягід, плодів, лікарської сировини у лісах  по причині передачі лісових угідь в довгострокове користування, зокрема, для ведення мисливського господарства та інших потреб [17].

Описуються випадки, коли користувачі мисливських угідь не лише не допускають у ліс людей, але й також натравлюють собак, як це сталося при відвіданні людьми «Орендованого лісу» у Вінницькій області[18].

Подібні випадки висвітлюється в загальноукраїнській газеті «Сільські Вісті». Так, ТзОВ «Мислив-тур-сервіс» на Тернопільщині наводить «порядки» і не пускає людей до лісу збирати гриби та ягоди. Єгерями підприємства проводяться обшуки селян у лісі, на  городах, звучать погрози розправою. Захищаючи свої права селяни зібрали 1140 підписів для звернення до голови Тернопільської ОДА.[19]

Більше того, вершиною цинізму було вбивство чинним народним депутатом України В.Лозинським селянина, який зайшов на його мисливські угіддя[20].

Слід відзначити, що стурбованість щодо порушення права допуску людей до лісових угідь  є наслідок довгострокового тимчасового ведення на них мисливського господарства виявляє Світовий банк. Крім того, за підсумками організованого світовим банком круглого столу, який відбувся 24 лютого 2011 року, вказувалось на необхідність запровадження виключно конкурсної (аукціонної) процедури при передачі прав  на укладення договорів про довгострокове тимчасове користування лісами[21]. Розуміння того, що мисливські угіддя повинні надаватись виключно на аукціонній основі, є і у керівництва профільного центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства. Зокрема, екс начальник мисливського управління Держкомлісгоспу України Микола Шадура,  щоб влада не зловживала у питаннях надання у користування мисливських угідь, необхідно проводити виключно через аукціон.[22]

Такої ж думки дотримується завідувач кафедри земельного кадастру, професор національного університету біоресурсів і природокористування України Г. Лоїк, відзначаючи, що для визначення вартості сервітутів для проведення права полювання найефективніше було б застосувати процедуру організації аукціонів по їх реалізації. У  Російської Федерації відповідно до їх законодавства всі мисливські угіддя надаються лише на платній основі. Сума орендної плати є диференційованою і залежить від мінімально визначеної орендної плати і річного податку за використання об'єктів тваринного світу[23].

Слід відзначити, що органи державної влади намагаються врегулювати ситуацію соціального напруження, зокрема,  вільного доступу громадян у лісові угіддя. Так, відповідно до, п. 190 Національного плану дій  на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 року «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 року № 187/2012  Кабінету Міністрів України дано доручення видати нормативно-правовий акт, який би не лише давав змогу громадянам вільного доступу до лісу, але й визначав відповідальність осіб, які чинять перешкоди [24].

            Слід сказати, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи прокуратури вживають певних заходів для врегулювання питання надання у користування мисливських угідь. Так, у Козелецькому районі Чернігівської області прокуратурою області було направлено до суду подання, з оскарженням рішення обласної ради про надання мисливських угідь у користування. Зокрема, було виявлено такі порушення як відсутність погоджень сільських рад та районних державних адміністрацій, а також  згод жодного із 508 землевласників із числа громадян, які отримали право власності на цю землю. Невиконання останньої вимоги грубо порушує, на думку прокуратури, інтереси власників земельних паїв та місцевих жителів[25].

Також не залишили органи прокуратури без нагляду порядок надання в користування мисливських угідь у Рівненській області. Було попереджено незаконне надання мисливських угідь у користування площею 59,3 га[26].

Крім того, заручниками недосконалого мисливського законодавства стають самі ж власники мисливських господарств. Практично неможливо виконати норму закону України «Про мисливське господарство та полювання» щодо погодження з усіма власниками або користувачами земельних ділянок права ведення мисливського господарства через надзвичайно велику їх кількість.[27] Невиконання цієї норми законодавства бумерангом повертаються до власників мисливських господарств. Так через вісім років після отримання в користування мисливських угідь ТОВ «Мисливсько-рибальське господарство «Чорнобаївське» під  керівництвом  бувшого голови  Чорнобаївської РДА Петра Душейка наглядовими органами встановлено, що мисливські угіддя даному господарству були надані з порушенням закону. Прокурор Черкаської області Микола Лісовий вказав на невиконання основної вимоги  «... для надання мисливських угідь в оренду згоди землекористувачів і власників земельних ділянок». При розгляді подання прокуратури на високопосадовців високого рівня чинився тиск. Голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб заявив: «... цілими днями на різних рівнях, кажуть «не чіпайте це господарство»!», «...тут немає ніякої політики, є порушення закону». Питання щодо позбавлення права користування мисливськими угіддями було поставлено на голосування на сесії обласної ради, за другим разом депутати вирішили позбавити права користування мисливськими угіддями ТОВ «МРГ «Чорнобаївське». На думку ж керівника мисливського господарства Петра Душейка, справа має політичне забарвлення, а «.. даний протест прокурори є виконанням чийогось політичного замовлення», «а,  все що відбувається - принцип азіата: знищення своїх конкурентів«[28].

Після сумнозвісного випадку з депутатом Верховної Ради В. Лозинським з аналогічних причин були вилучені мисливські угіддя у ТОВ «Мисливське господарство «Голованівське».  Як вказувалось у постанові вищого господарського суду України від 11.08.2012р № 50/550-50/560, що із 2390 юридичних та фізичних осіб дозволи на ведення мисливського господарства були отримані лише у восьми. До фізичних осіб при організації мисливського господарства взагалі не звертались[29]. 

На думку голови українського товариства мисливців і рибалок Миколи Шуляра, через недосконале мисливсько-господарське законодавство практично кожне мисливське господарства можна заставити, щоб воно відмовилось від своїх мисливських угідь на користь іншого: «Можна перевірити 5 разів, зробити перевірку, знайти недоліки, і сказати, що порушуєте законодавство, і прийняти рішення про вилучення чи передати іншому користувачу.»[30]

Не стало винятком і Прикарпаття у сфері конфліктів, які притаманні всій Україні.  Зокрема, мали місце конфлікти на фоні надання у користування мисливських угідь. Ще у 2008р. виник конфлікт між місцевими мешканцями та власниками земельних ділянок, про який йшлось у листі народного депутата України Мойсика В.Р. від 14.02.2008 року № 31. Автор листа звернувся до Держкомлісгоспу щодо захисту від свавілля мисливського господарства ТзОВ «Варто» місцевого населення, повідомляючи  факти порушення, при яких працівники підприємства, «захищаючи»  приватну власність, не пускають до лісу жителів сіл Коломийського району Сідлище, Лісної Слобідки, Товмачика, Раківця, Черемхова, Шепарівців та інших, позбавляючи жителів цих сіл можливості збирати хмиз, ягоди, гриби, проходити лісовою дорогою у сусідні села. [31] По цьому факту за дорученням  Держкомлісгоспу Івано - Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було здійснено перевірку. Листом обласного управління від 11 березня 2008 року № 04-3/32 повідомлялось, що викладені у зверненні Мойсика В.Р. факти, не підтвердились[32], а дану інформацію було спростовано у статті «У лісі потрібен господар».[33]

Аналогічний конфлікт має  місце сьгодні на Косівщині, де місцева територіальна громада мисливців протестує проти надання в користування мисливських угідь особам, які не походять та й не проживають у Косівському районі. Зокрема, ініціативна група провела збори у березні 2012 року серед громад та мисливців сіл Стовпчатів, Яблунів, Люча, Нижній Березів. Було прийнято звернення до депутатів рад всіх рівнів, лісогосподарських підприємств, керівників державних та громадських установ Косівщини. Відстоюючи свою позицію, заявники спонукали владу мислити масштабно та вчитись на уроках історії: «Чому ми так швидко забули уроки історії і своєю мовчазною згодою на двох руках підносимо «лозинським» та їх «мажорам» в дар майбутнє наших нащадків, свідомо прирікаємо їх на безрадісне та «чужинське існування на своїй землі? Чому ми - вільний і волелюбний народ своєю мовчанкою, байдужістю та великій мірі співпрацею з нуворишами торгуємо вашим майбутнім, яке дісталось нам у спадок?... Сьогодні кожен повинен визначитись - з ким він? З ненажерливим капіталом, який, коли прийде час проковтне і його, чи з народом, який вирішив відстояти, може в останнє, свої права» [34]. Більше того, заявники почуваються скривдженими, бо на їхніх мисливських угіддях за останні 10 років полювали всі, окрім місцевих мисливців. Вирішення даного конфлікту покладається на обласну раду та територіальний спеціально уповноважений орган в галузі лісового та мисливського господарства, які повинні запобігти перезакріпленню вищеперерахованих мисливських угідь за держлісгоспом. Дане звернення було розглянуто на постійній комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 14 березня 2012 року[35]. Інформація була прийнята до відома для подальшого вирішення питання надання у користування мисливських угідь по Косівському району.

Гостро стоїть проблема відшкодування населенню збитків, завданих мисливськими видами тварин. Показовим є звернення до Президента України гр. Курільця Зіновія Григоровича, жителя с. Вишнів, Рогатинського району Івано-Франківської області. Скаржник шостий рік підряд звертається в різні «ешелони» влади щодо питання завдання йому матеріальних збитків дикими кабанами. В результаті йому виділено 2м3 дров компенсації, але він домагається, «щоб винищили кабанів».[36] Відомі і інші випадки, коли користувачі мисливських угідь пішли на компроміс і погоджувались компенсувати збитки, нанесені мисливськими тваринами. Так, ДП «Рогатинський ЛГ» листом від 8 жовтня 2010 року № 01-3/414 повідомив управління лісового та мисливського господарства, що скаргу громадянки Колісник А.І. щодо збитків, завданих дикими кабанами, було розглянуто і виділена компенсація у вигляді матеріальної допомоги 4 м3 паливних дров.[37]

Прислухаються до скарг і органи місцевого самоврядування. Так,  Нивочинська  сільська рада Богородчанського району листом від 20.09.2006 року № 175  звертається до користувача мисливських угідь директора ТзОВ «Верховнина» - ДС та обласного управління лісового та мисливського господарства, вказуючи, що на протязі 2005-2006 року у сільську раду неодноразово поступали скарги від жителів села на те, що дикі свині завдають збитки присадибним ділянкам ряду мешканців села. Сільська рада вимагала вжити відповідних заходів, щоб не допускати в подальшому подібних збитків на сільськогосподарських угіддях, а також запобігти вчиненню дій, що порушують права громадян.[38] До цієї справи про відшкодування збитків підключилось й  Івано-Франківське обласне управління лісового господарства, направивши лист від 30.09.2006р. № 04-4/85 Голові обласної ради УТМР з вимогою перевірити факти, викладені головою Нивочинської сільської ради, і вишукати можливість відшкодувати завдані збитки.[39] Проте конфлікт так і не був вирішений по причині відсутності механізму відшкодування у законодавстві.[40]

Правова неврегульованість відшкодування збитків, завданих мисливством сільськогосподарським угіддям, призводять до соціальної напруги[41] та конфліктів із застосуванням сили. Так, на Кіровоградщині фермер Віктор Чміленко, захищаючи свої сільськогосподарські угіддя від озброєних мисливців на крутих авмобілях, потрапив у бійку. Правоохоронні органи  порушили проти фермера кримінальну справу за «самоуправство». На даний час В.Чміленко опротестовує дане рішення голодуванням під стінами прокуратури, заручившись підтримкою фермерів із різних регіонів. [42]

Слід зазначити, що  радянська пропаганда таврувала пансько - буржуазну Польщу та капіталістичну Австро-Угорську імперію,  до якої входила Галичина, за соціальні конфлікти, зумовлені мисливством. Проте за збитки, завдані мисливськими тваринами, тодішнє законодавство передбачало відшкодування за рахунок власника мисливського господарства[43]. У сучасній Україні ця норма у мисливському законодавстві відсутня. Не працює і норма щодо оплати за користування мисливськими угіддями, тоді як за часів правління «монархічно-капіталістичної Австро-Угорщини» кошти за користування мисливськими угіддями поступали власникам земельних ділянок, на яких велось мисливське господарство[44], що мало відповідне соціальне значення.

 У «буржуазній Польщі» на 1930 рік середня вартість річної оренди  гектара мисливських угідь дорівнювала вартості, за яку можна було б купити 0,5 кг м'яса, тобто, біля 20 гривень[45]. Крім того, що сплачувались кошти власникам земельних ділянок, на власників мисливських господарств накладався податок, сума якого була диференційованою в залежності від місця розташування[46]. Як бачимо, на даний час ні кишеня власники земельних ділянок, ні державний бюджет в Україні з цього роду платежів не поповнюються.

Користування мисливськими угіддями залишається чи не єдиним із всіх природніх багатств держави безоплатним. Мисливське законодавство не забороняє вести мисливське господарство із збитками. Сприяє цьому існуюча на даний час в Україні, на думку першого Президента України Леоніда Кравчука, олігархічно-кланова суспільно економічна формація, демонтаж якої розпочато з приходом до влади Віктора Януковича.[47]

Так, для ведення мисливського господарства необхідна земельна ділянка. Оскільки ареал перебування дичини (стація) є досить великим, то визначена законодавчо площа мисливського господарства повинна складати не менш ніж 3 тис. га.  Більше того, претенденту на надання мисливських угідь у користування необхідно погодити з усіма власниками земельних ділянок можливість ведення мисливського господарства на їх території. Хоча стаття 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»  визначає, що користування мисливськими угіддями є платним, а розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначається у договорі між користувачем мисливських угідь та власником  або користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться угіддя[48], все ж  згідно прикінцевих положень цього ж закону термін сплати за користування мисливськими угіддями вже третій раз переноситься народними обранцями за допомогою відповідних змін до Закону. На даний час даний термін оплат  перенесено до 1 січня 2015 року.  Слід відмітити, що цю позицію більшості народних депутатів не поділяє заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко,  який неодноразово виступає за чітку регламентацію розміру і порядку плати за користування мисливськими угіддями.

[49]

Мисливські господарства на сьогоднішній день фактично безкоштовно користуються сервітутами на право ведення мисливського господарства, але й ця обставина не стимулює до ефективного ведення мисливського господарства. Практично всі мисливські господарства країни - збиткові, а в середньому по Україні окупність складає лише 50%.[50] Слід зазначити, що однією із вимог європейських принципів господарювання у галузі мисливського господарства є його прибутковість[51]. Не допомагає покращенню ситуації і бюджетне фінансування мисливського господарства, яке у 2010 році склало 18 млн. грн. Більше того, вибіркове фінансування певних мисливських господарств не сприяє конкуренції. На думку багатьох експертів, протекціонізм в економіці є основною причиною  фінансово-економічної кризи. У мисливстві спостерігається  своєрідний український економічний «феномен», коли на протязі десятиліть мисливське господарство є збитковим і не банкрутіє. Крім того,  жоден із «банкрутів» добровільно не віддає мисливські угіддя, а претендує і в подальшому на надання йому в користування мисливських угідь. Як справедливо вказується у  засадах національної екологічної політики в галузі ведення мисливського господарства за 2008 рік,  «модель ведення мисливського господарства в Україні, яка збереглася з радянських часів, не відповідає сучасним ринковим відносинам, показує повну неефективність і є гальмом розвитку мисливства в Україні»[52].

Аналізуючи стан справ щодо державного регулювання ведення мисливського господарства та правозастосування мисливського законодавства органами державної влади,  приходимо до висновку, що такий стан  не відповідає соціальному напрямку розвитку суспільства яке визначено  Конституцією України[53], у якій визначається що суспільство прагне розвивати і зміцнювати соціальну державу. Більше того, соціальні стандарти у мисливській галузі на сучасному етапі знаходяться на набагато нижчому рівні, ніж за колишніх «буржуазно - капіталістичних» парадигм розвитку суспільства. 

А в умовах сучасної економічної кризи особливої гостроти набирає соціальна справедливість. Розуміє це і вище політичне керівництво держави. Так на думку голови виконавчої влади М.Я. Азарова, відсутність соціальної справедливості у країні є чинником, що підриває стабільний економічний розвиток, і спричиняє втрату довіри до влади[54]. Це  стосується і мисливства. Стан ведення мисливського господарства викликає занепокоєння і в центральному органі виконавчої влади, який відповідає за організацію мисливського господарства.  Слушно відзначає чинний начальник управління мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів Іван Тохтамиш, що «у нас немає мисливського господарства», а вирішення  проблем мисливства полягає в інституційних та законодавчих змінах, які забезпечують функціонування галузі[55].

Як бачимо, політичне розуміння ситуації у владі є, але політичні рішення не трансформовані у правову та інституційну площину. Тільки удосконалення мисливського законодавства може привести до збільшення економічного значення мисливства і до соціальної захищеності власників земельних ділянок та рядових мисливців.

Невдоволеність мисливців проявляється в публічних акціях, а саме: у пікетуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як це сталось у Львові 10 квітня 2012 року.  Причиною невдоволення стала можливість передачі мисливських угідь Львівського «Лісівника» у приватні руки.  Пікетувальники надягли на одяг червоні стрічки, які символізують  вовчу пастку, в якій опинились рядові мисливці Львівщини. Гасло, під яким відбувається дана акція - «Мисливці - люди зі зброєю в руках», говорить про серйозну налаштованість її учасників захищати свої мисливські угіддя[56].

            Як повідомив юрист мисливської організації Андрій Петришин, аналогічні проблеми існують у мисливців Волині та Тернопільщини. Проявляючи професійну солідарність, мисливці-львів'яни пообіцяли надати допомогу сусідам - юридичну, моральну, а при потребі виїхати та організувати мітинги[57].

Кілька десятків лісників та мисливців 10 квітня мітингують перед Львівською обласною радою з вимогою продовжити угоду на використання мисливських угідь.[58]

Слід відзначити, що пікетувальники  добились своїх вимог і місцевій громаді мисливців надали в користування мисливські угіддя ще на 15 років.[59] 

Отже, аналіз соціально-економічних та управлінських аспектів мисливства свідчить про те, що на даний час ведення мисливського господарства вносить певну соціальну напругу у суспільстві. До основних причин слід віднести:

- відсутність оплати  за користування сервітутами при веденні мисливського господарства;

- неврегульованість питання відшкодувань за завдані збитки мисливськими тваринами сільськогосподарським угіддям;

- недосконалість мисливського-господарського законодавства, яке можна трактувати в залежності від «місця сидіння»;

- волюнтаристське поводження користувачів мисливських угідь в частині перешкоджання допуску до лісу місцевого населення;

- конфлікти з допуском місцевих мисливців до права проведення полювання на території, де вони проживають;

- не виконання у повній мірі органами державної влади та місцевого самоврядування вимог чинного законодавства при наданні в користування мисливських угідь;

- відсутність ринкового (конкурентного) механізму при наданні мисливських угідь;

На нашу думку, причина такого стану є наслідком низької політичної культури суспільства. Бачимо, що при прийнятті політичних та організаційно-розпорядчих рішень лобіюються інтереси мисливських господарств. Селяни, які є власниками землі, не згуртовані для захисту своїх інтересів. Слід відмітити, що й рядові мисливці потерпають від такого стану справ. Законодавчо-бюракратичні перепони при отриманні в користування мисливських угідь відсікають можливість вести самостійно мисливське господарства місцевим мисливцям. Крім того, через недосконале законодавство, яке на практиці неможливо виконати, страждають і самі високопоставлені власники мисливських господарств, так як в залежності від економічної, політичної кон'юктури та зміни соціального становища власника мисливського господарства завжди можна буде поставити під сумнів законність надання в користувння мисливських угідь і на цій підставі припинити роботу господартсва.

У мисливському господарстві зареєстровано чи не найбільше громадських організацій, тобто мисливсливських товариств. Проте, всі вони  в той же самий час є користувачами мисливських угідь і стають таким чином суб′єктом впливу органів державної влади.

 Слід зазначити що існують такі міжнародні проекти як Агенство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону «Forza», програма ENPI FLEG та інші, які спеціалізуються на вирішенні проблем лісового господарства, тому вони повинні взяти на себе функції комунікатора суспільного діалогу. В результаті  відсутність суспільного діалогу призводить до соціальної напруги.  Залишається вірити, що проголошені політичні ініціативи влади за підтримки громадянського суспільства дадуть свої результати в утриманні соціального балансу.

Хоча  на перший погляд мисливство займає надзвичайно мізер у доходах ВВП в той же час в Україні нараховується біля 500 тисяч мисливців. Якщо додати сюди мільйони власників земельних ділянок на яких ведеться мисливське господарство, зрозумілим стає, яке велике значення має вирішення соціальних питань у мисливстві при реалізації загальнодержавної програми соціальної політики в Україні.

[1] Зеленчук Я.І. Українознавчо - історична реконструкція етносоціальної системи Гуцульщини: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: 09.00.12;  - Захищена 28.12.2007  ; Затв.21.04.2008 - К., 2008. - ...с.: іл.. - Бібліогр.: с. 145-146

[2] Чиї інтереси стоять за приватними мисливськими господарствами? [електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.viche.lutsk.ua/chyyi-interesy-stoyat-za-pryvatnymy-myslyvskymy-gospodarstvamy-id1526/

[3] На Ківерцівщині 1101 гектар «Звірівського» надають у користування комерційній структурі. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vip.volyn.ua/news/na-k-verts-vshchin-1101-gektar-zv-r-vskogo-nadayut-u-koristuvannya-komerts-i-struktur

[4] Рішення сесії Волинської обласної ради шостого скликання від 27.12.2011року № 8/25   «Про припинення права користування на частині мисливських угідь державного підприємства "Колківське лісове господарство" [електронний ресурс]. - Режим доступу  http://volynrada.gov.ua/session/8/25

[5] Олександр Пирожик: "Який "дерибан" задумали нові "волинські лозинські"?" [електронний ресурс]. - Режим доступу http://volynrada.gov.ua/blogs/oleksandr-pirozhik-yakii-deriban-zadumali-novi-volinski-lozinski

[6] Саветчук Н.М. Філософсько - правові погляди І.Франка // електронний ресурс www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/apvchzu/.../savetchuk.pdf -

[7] Ян Пругло 24 тисячі гектарів мисливських угідь Полтавщини хочуть віддати приватній структурі. [електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.poltava.pl.ua/news/11591/

[8] Ян Пругло Обласна влада довіряє приватній структурі, якій надасть 24 тисячі гектарів [електронний ресурс]. - Режим доступу http:// http://www.poltava.pl.ua/news/11682/

[9] Довгошей Анна  Якщо на Полтавщині з'явиться свій Лозінський - губернатор «відповість головою» [електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.poltava.pl.ua/news/11845/

[10] Лісові князьки [електронний ресурс]. - Режим доступу http:// http://www.vybir-lviv.com/%D0%94%D0%B5%D1%82%D0

[11] Буткевич Б. Велике полювання: забавки феодалів/ Богдан Буткевич// Український тиждень. - 2011. - №11(176) 18-24 березня. - С.28

[12] Буткевич Б. Велике полювання: забавки феодалів/ Богдан Буткевич// Український тиждень. - 2011. - №11(176) 18-24 березня. - С.30

[13] Буткевич Б. Велике полювання: забавки феодалів/ Богдан Буткевич// Український тиждень. - 2011. - №11(176) 18-24 березня. - С.29

[14] Буткевич Б. Велике полювання: забавки феодалів/ Богдан Буткевич// Український тиждень. - 2011. - №11(176) 18-24 березня. - С.31.

[15] Хоменко В.  Усі мисливські угіддя - в руки заможних людей?//Віктор Хоменко//Голос України.-2007.-№227 (4227). 

[16] Лілія ВЕРЕС «Передача мисливських угідь - один із способів збагатитися?» [електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.malin-portal.net/gazeta-zv/835-13-135-3

[17] Чернявський М. В. Проблеми доступу місцевого населення до лісових ресурсів та незаконні рубки і лісах Карпат і західного Полісся: [монографія] / М.Чернявський, І. Соловій, Я. Геник, О. Каспрук, О. Геник, М. Мельникович, Г. Герасим, В. Савка. - Львів: Товариство «Зелений хрест», Ліга-Прес, 2011. - С.104.

[18]  Цебак Семен Користувачі мисливських угідь не повинні поводитися, як власники всього лісу. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sambir.tv/materialy/korystuvachi-myslyvskyh-ugid-ne-povynni-povodytysya-yak-vlasnyky-vsogo-lisu

[19] Зенон МИХЛИК Сільські вісті П'ятниця, 4 лютого 2011 року № 14 (18604) http://www.lesovod.org.ua/node/8888

[20] «Великі люди»: все схвачене? Світлана Орел «Дзеркало тижня» №24, 27 Червень 2009

[21] Ловач Олександр  Кращу звірину Закарпаття -- у приватні руки? [електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uzhgorod.in/ua/layout/set/print/statti/2012/mart/kraschu_zvirinu_zakarpattya_u_privatni_ruki

[22] Шадура М. В..Шейгас І.М. Шадура А.М. М.С. Гунчак Сучасні реформи незворотні процес/Микола Шадура, Микола Гунчак//Лісовий і Мисливський журнал. - 2003. - № 5-6. - С.36-37.

[23] Лоїк Г. К., Проців О. Р. Державне регулювання реалізацією сервітутів на оренду мисливських угідь у Галичині: історико-правовий аспект// Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. проф. В. С. Загорського. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. - Вип. 26. - с.184-195

[24] Національний план дій  на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 року «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/187_2012_National_plan.pdf

[25] Прокуратура області оскаржила до суду виділення 8,5 тис. га мисливських угідь у Козелецькому районі [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.prokuror-cn.gov.ua/sscc0fe10ha88ur0qk0ha.html

[26] Газета Рівне Вечірнє  Прокурори занепокоєні тим, як охороняються на Рівненщині ліси. [електронний ресурс]. - Режим доступу: rivnepost.rv.ua/lenta_msgshow.php?t=1332429300

[27] О.Р. Проців Державне регулювання ведення мисливського господарства // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. проф. В. С. Загорського. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 13. - с.407-414

[28] Обласна влада відбирає у довіреної особи Президента мисливське угіддя [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/2299-oblasna-vlada-vidbirae-u-dovirenoyi-osobi-prezidenta-mislivske-ugiddja

[29] Постанова вищого господарського суду України від 11.08.2012р № 50/550-50/560 [електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://document.ua/pro-viznannja-nediisnim-dogovoru-pro-umovi-vedennja-mislivsk-doc31230.html

[30] Мисливські господарства - повернення до панства?  [електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://oktepes.ck.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=110&Itemid=17

[31] Лист народного депутата Мойсика В.Р. від 14.02.2008 року

[32] Лист Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 11 березня 2008 року № 04-3/32 № 42

[33] О. Крохмалюк «У лісі потрібен господар»  Вільний Голос від 14 березня 2008 року № 19(1780)

[34] Звернення громад мисливців низових колективів с. Стовпчатів, Яблунів, Люча, Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області до депутатів всіх рівнів, лісгосподарських підприємств, керівників державних та громадських установ Косівщини

[35] Порядок денний роботи постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин на 14 березня 2012

[36] Звернення до Президента України гр. Курілець Зіновія Григоровича, жителя с. Вишків, Рогатинського району Івано-Франківської області № 7

[37] Лист ДП «Рогатинський ЛГ» від 8 жовтня 2010 року № 01-3/414 № 30

[38] Лист Нивочинської сільської ради від 20.09.2006р. № 175 № 16

[39] Лист Івано-Франківського обласного управління лісового господарства від 30.09.2006 року № 04-4/85 № 17

[40] Лист Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.07.2011року № 06-16/53-103

[41] Проців О.Р. Еволюція мисливсько-господарського законодавства в Галичині щодо регулювання відшкодувань за спричинені мисливськими тваринами збитки (кінець ХІХ - початок ХХ століття)//Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. Вип. 2(5). - Дніпропетровськ, 2010.

[42] Він став на захист свого врожаю, і ледь не опинився за гратами [електронний ресурс]. - Режим доступу http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1446006

[43] Проців О.Р. ДО ПИТАННЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВІДШКОДУВАНЬ ЗАВДАНИХ
МИСЛИВСЬКИМИ ТВАРИНАМИ//Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали ІУ Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю 24 листопада 2009 року, ч. ІІ. - Полтава, 2009. - с. 82-83.

[44] Дробот І.О., Проців О.Р. Формування державного регулювання мисливства Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст.: політико-правовий аспект// Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Вип..27 / за заг. ред. чл.-кор НАН України В. С. Загорського., доц. А.В. Ліпенцева.  - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. - Вип. 13. - с.37-44

[45] Проців О.Р. Правове регулювання ведення мисливського господарства: аспект місцевого самоврядування - Івано-Франківськ: ІФОЦППК, 2011,-28с

[46] Лоїк Г. К., Проців О. Р. Державне регулювання реалізацією сервітутів на оренду мисливських угідь у Галичині: історико-правовий аспект// Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. проф. В. С. Загорського. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. - Вип. 26. - с.184-195

[47] Кравчук: Янукович почав демонтаж олігархічно-кланової системи http://www.pl.com.ua/?pid=61&artid=17395

[48] Лоїк Г. К., Проців О. Р. Державне регулювання реалізацією сервітутів на оренду мисливських угідь у Галичині: історико-правовий аспект// Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. проф. В. С. Загорського. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. - Вип. 26. - с.184-195

[49] Кабмін до липня не видаватиме дозволи на користування мисливськими угіддями господарства [електронний ресурс].- Режим доступу:http://eko.portal.lviv.ua/country/2009/11/30/111327.html

[50] Проців О.Р. Проблемні питання ведення мисливського господарства//Електронне наукове видання «Теоретичні та прикладні питання державотворення»: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України 2009р. випуск №5

[51] Дробот І.О. Проців О.Р.  Розвиток системи державного регулювання мисливського господарства України в контексті адаптування до умов Європейського союзу//Актуальні проблеми державного управління Збірник наукових праць Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2011. - № 2 (40). -с1-8.

[52] Засади національної екологічної політики в галузі ведення мисливського господарства [електронний ресурс].- Режим доступу: www.menr.gov.ua/documents/Hunting_problems.doc

[54]Азаров вирішив відновити справедливість [електронний ресурс]. - Режим доступу:

 http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/23/6961313/

[55] І. Тохтамиш «У нас немає мисливського господарства» //Полювання та риболовля. - 2011. -  № 6 -  С.3

[56] http://vgolos.com.ua/politic/news/45997.html

[57] Євген БОРІСОВ [електронний ресурс]. - Режим доступу  http://gazeta.ua/articles/life/_lvivski-mislivci-vidstoyali-lisi-na-cherzi-volin-i-ternopilschina/431040">Gazeta.ua

[58] http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?pered_lvivskoyu_oblradoyu_mitinguyut_mislivtsi_ta_lisniki&objectId=1252259

[59] Львівські мисливці полювали вулицями Львова  [електронний ресурс]. - Режим доступу http://ziktv.com.ua/news/detail/5270