Телевізійні репортажі з урочистостей із нагоди святкування шістдесятиліття мегазірки та народної артистки низки держав (серед яких і ті, що вже не існують) Софії Ротару я принципово не дивився. Так само, як і фільм на Першому Національному з цієї ж нагоди. Такі події, на жаль, у дзеркалі наших уразливих медіа є, щонайменше, образливими, бо свідчать про погані смаки як українського телебачення зокрема, так і хворого на заздрощі і хворобливу цікавість суспільства взагалі.

Ні, заслуг та творчих здобутків Софії Михайлівни ніхто не заперечує. Проста молдавська дівчинка, що народилась на березі оспіваного нею пізніше Прута, за допомогою добрих людей зробила себе сама й цілком справедливо користується справді всенародною, ба навіть міжнародною, любов’ю й повагою.

Проте, гадаю, захопившись нечуваною досі свободою, сучасні українські медіа провокують глядачів, слухачів та читачів до просто голодного й дикунського заглядання за чужі лаштунки. Тим більше, що, якщо у пісенній творчості співачці завжди вистачало такту, смаку й почуття міри (про що цього разу влучно сказав, вітаючи зірку, Віктор Ющенко), то цього разу ці почуття її підступно зрадили.

Переважна більшість телеглядачів не можуть собі дозволити відзначати родинні свята у Білому залі Лівадійського палацу, де під час урочистостей «працювали потужні кондиціонери», як про це галасливо сповіщали чи не всі вітчизняні медіа, як про велике досягнення та прикмету свята. Ба більше, навіть на поїздку в Крим заради екскурсії до цього музею далеко не в усіх вистачить коштів. Тут, у найзнаменитішому приміщенні палацу, не раз приймали гостей високого рівня – членів імператорських фамілій, Сталіна, Рузвельта, Черчілля, сучасних глав держав тощо. У чомусь це символ великого минулого. А тепер на місці історичних постатей бенкетують Лариса Доліна, Філіпп Кіркоров, Алла Пугачова…

Така підкреслена «елітарність» шокує й викликає відверте неприйняття. Соціально-політичної гіркоти додало й повідомлення у медіа про те, що народний депутат п’ятого скликання Рінат Ахметов подарував легендарній співачці ексклюзивний годинник із діамантами і смарагдами вартістю 500 тисяч євро. Це сума, якої, мабуть, стало б на газифікацію декількох районів її рідної Буковини. До речі, з огляду на вартість цього подарунка, можна прикинути, як фінансуватиметься виборча кампанія Партії регіонів, та й не тільки її…

А ще були вечірні сукні від Valentino, коштовні прикраси Chopard тощо. І все це з прискіпливістю, гідною кращого застосування, вперто та багаторазово перераховувалось у телерепортажах. А ще переповідали, хто з ким, у якому авто і коли приїхав, хто в чому був одягнутий, хто що їв і пив. Разом із «кумедним» випадком: під’їхавши до натовпу журналістів, «Ягуар» Софії Михайлівни наїхав на ногу фотокореспондентові. Анекдот, та й годі!

Переглянувши ці телерепортажі, яка-небудь землячка співачки, яка вже не один рік тяжко ґарує в Італії (а не одна тисяча жінок із рідного для Софії Ротару Новоселицького району працює саме там), може просто не зрозуміти, про яку країну йдеться.

Так, талантами Господь наділяє не кожного. Проте всенародно показувати, як саме тобі платять за твій талант та любов до тебе, якось, видається, не дуже пристойно. В інших країнах, до речі, у багатих людей із віком бажання заробити закономірно змінюється бажанням заощадити. Ще непристойніше – виносити все це на телеекрани і шпальти газет.

А інший іменинник – Леонід Кучма – зателефонував ювілярці, поскаржившись, що через святкування власного Дня народження не спромігся приїхати на її свято. Своє 69-річчя Леонід Данилович відзначає тихесенько, у родинному колі, на Богом забутій Сардинії…

Що ж, хвора країна, хворі медіа, захворіли й мегазірки. Бо ми будували спершу соціалізм, а потім –капіталізм із людським обличчям. На побудову капіталізму грошей вистачило, а на людське обличчя – ні…

Фото - Оглядач