Крим у телевізорі, Крим у головах, Крим у соцмережах - від цього півострова, який практично вже став островом, неможливо відкараскатися.

Всі мають власні рецепти виходу з кризи, яку язик не повертається назвати кризою. Та поки на загальнонаціональних українських каналах із різним градусом пристрасності пропонують варіанти виходу, щоденні випуски новин малюють невтішну картину справжнього загарбання «братньою» державою курортного раю. Який, вочевидь, уже довго таким не буде.

Третього березня, в понеділок, на каналі «Україна» проблемі Криму присвятили спецвипуск ток-шоу «Говорить Україна» з двома ведучими - Олексієм Сухановим та Олегом Панютою. Якщо відсторонитися від неминучих емоцій, що зашкалювали в студії, головним меседжем програми став заклик до журналістів - показувати в Криму правду.

Проблема лише в тому, що вже на той момент у Криму вимкнули деякі загальнонаціональні канали, хоча, як зауважили ведучі, за їхніми даними, «Україну» в ефірному мовленні на півострові ще транслювали. Тож дипломат Олександр Чалий, котрий став кимось на кшталт штатного експерта по Криму в уцілілих ток-шоу, пообіцяв навіть попросити Ріната Ахметова, власника «України», щоб той дав команду підвідомчому телебаченню й надалі працювати в режимі телемарафону.

Спецвипуск явно «косив» під «Пусть говорят» Андрія Малахова (ведучі перебивали учасників, не даючи висловитися, думаючи, що в такий спосіб найпростіше забезпечити динамізм шоу) й проблему Криму чомусь звели перш за все до проблеми відносин між владою автономії та центральною владою України, відсунувши агресію Росії на другий план. Та навіть те, що в програмі вдалося розставити чіткі акценти в проблемі Криму щодо Києва - теж було корисним. Причому зроблено це було вустами самих кримчан - співачки Джамали, телеведучої Маші Єфросініної, депутата Лева Мірімського, а також мешканки Криму, яка вийшла на зв'язок зі студією через скайп.

Не обійшлося тут і без одіозних персонажів на кшталт Леоніда Грача, колишнього голови Верховної ради Криму. Вийшовши на зв'язок зі студією, він зловтішно заявив: до нинішньої російської експансії Крим планомірно вели всі чотири президенти України. І тепер, аби всім кримчанам дати віру в світле майбутнє, Україна мусить укласти нову угоду з Росією.

У студії більшість учасників ток-шоу на знак солідарності з мешканцями сходу та півдня України розмовляли російською. До речі, вперше й, мабуть, востаннє в своїй історії, випуск новин на Першому національному о 18.20 3 березня вийшов також російською мовою. Але навряд чи цей жест, як і оприлюднена Вікторією Сюмар у студії «Говорить Україна» інформація про ветування рішення ВР щодо скасування «мовного закону» Олександром Турчиновим, заспокоїв тих, кому він був адресований. Попри те, що новопризначений заступник секретаря РНБОУ підкреслила: наразі у ВР працює робоча група, покликана розробити цілком новий Закон про мови. До неї в тому числі входять і кримські татари.

Найбільш адекватну характеристику Володимирові Путіну, який, на думку автора цих рядків, у Криму з усією можливою ненавистю пародіює майдан, а його поведінка з західними лідерами тим часом дедалі більше скидається на поведінку Януковича в стадії його президентської агонії, дав у студії дипломат Володимир Огризко. На запитання Олега Панюти, як достукатися до людини, яка не хоче нічого й нікого чути, екс-міністр закордонних справ спересердя відповів: «До Путіна можна достукатися тільки палицею!». Маючи на увазі силовий тиск із боку західних гарантів безпеки України.

4 березня світ дізнався про Ігоря Мамчура, командира авіабригади, яка обслуговує військовий аеродром Бельбек. Хоробрий офіцер повів підлеглих у справжню психічну атаку - з прапорами та гімном України вояки йшли на озброєного противника.

Дивом зняті російським журналістом Павлом Нікуліним кадри облетіли весь світ. Світові ЗМІ розмістили скрини з цього відео на перших шпальтах... Але не змусили жодного з новопризначених начальників військового відомства прокоментувати ситуацію, в якій українські військові частини в Криму блокуються «зеленими чоловічками», а вірні присязі народу України вояки не можуть застосувати проти очевидних загарбників зброю.

Хітом вівторка, 4 березня, стала й прес-конференція Володимира Путіна у Ново-Огарьово. У фейсбуку реакцію українців на неї найкраще висловила Ольга Червакова: «Мама смотрит интервью Путина и разговаривает с телевизором. Точнее - истошно в него вопит. Самые приличные слова - "твоё собачье дело". Боюсь за телевизор. Мама угрожает ему утюгом».

Того дня навіть «Вікна» СТБ, почувши в словах російського президента очевидну небезпеку, о 18-й збільшили хронометраж до години, присвятивши випуск цілком подіям у Криму (зауважу, що до розширених спецвипусків того вечора вдалися й на каналі «Україна»). Назвали його чомусь дивним покручем «Ворог у воріт» (усе-таки «біля воріт»). Головні меседжі президента Росії кореспондентові, який намагався розшифрувати сигнали, подані обраним президентом Росії журналістам, «Вікна» донесли.

«Володимир Путін, президент Росії: Разгул неонацистов, националистов, антисемитов, который сейчас происходит в некоторых частях Украины и в том числе в Киеве. Представители СМИ видели наверняка, как одного из действующих губернаторов цепями, наручниками на площади приковали к сооружениям зимой, в холодное время суток, обливали водой, потом заточили в подвал и там еще подвергали пыткам.

Дмитро Литвиненко, кореспондент: Далі переходить до Криму. Каже, там ситуація вгамувалася. Армію вводити нема потреби.

Журналіст: Осуществляли блокирование частей украинской армии в Крыму в форме очень похожей на российскую форму. Это были российские солдаты?

Володимир Путін, президент Росії: Посмотрите на постсоветское пространство. Полно формы, которая похожа на форму. Пойдите в магазин и купите там форму...

Журналіст: Это были российские солдаты?

Володимир Путін, президент Росії: Это были местные силы самообороны.

Журналіст: Настолько хорошо подготовлены?.

Володимир Путін, президент Росії: Дорогой мой коллега, посмотрите, как хорошо были подготовлены люди, которые орудовали в Крыму. Их готовили на сопредельных территориях... Ой, тьфу, в Киеве. Вы видели, как они работали? Абсолютно профессионально, как спецназ. Почему вы думаете, что в Крыму должно быть хуже».

Відгукнулися на головну подію тижня всі загальнонаціональні канали. Проте у віртуальну дискусію з Путіним, аби викрити російського президента в застосуванні суто пропагандистського прийому підміни понять, наважилися вступити лише на каналі «1+1», у підсумковому тижневику «ТСН. Тиждень».

Автор, Станіслав Ясинський, обрав для свого сюжету прийом розмови з телевізором, що його винайшов Сергій Свєтлаков у «Нашій Раші».

Журналіст Ясинський дуже відрізняється від мами Ольги Червакової й не став погрожувати телевізору праскою, але кожне його зауваження на чергову маячню Путіна, виголошувану з виглядом істини в останній інстанції, дощенту розбивало всі твердження російського президента. Скажімо, на його тезу про українську корупцію, яка більша за російську в «кубі й квадраті» (чомусь саме в такому порядку про це сказав російський президент), журналіст навів простенький приклад: скільки коштував 453-кілометровий автобан Київ - Одеса (2 млрд доларів), і скільки - 49-кілометрова дорога в Сочі (7 млрд доларів). Зауваживши, що два мільярди за наш автобан - ціна, звісно, неадекватна, Станіслав підкреслив, що 7 мільярдів американських доларів за 49 кілометрів - це ціна трьох експедицій на Марс.

Тезу Путіна про те, що владу в Києві поруч із екстремістами, бандерівцями й терористами захопили антисеміти, журналіст проілюстрував призначенням Ігоря Коломойського губернатором Дніпропетровська. І далі пройшовся по найбільш одіозних точках прес-конференції. Не оминувши при цьому нагоди прокоментувати вирази облич обраних колег, яких допустили до «верховного тіла».

Експеримент «ТСН. Тижня» вийшов напрочуд дотепним і дохідливим. Так само, до речі, як сюжет про історію приєднання Криму до УРСР 1954 року та економічну залежність півострова від материкової України. Останній сюжет ілюстрували наочною інфографікою. Це все, звісно, кримчанам, позбавленим можливості переглядати в числі вже вимкнених українських каналів і «1+1», лишилося недоступним, але для «материкових» мешканців українського півдня, які, можливо, марять Росією, могло стати холодним душем.

6 березня на нашому телебаченні нарешті заговорили «всерйоз, а не по-українському», про інформаційну безпеку та інформаційні війни.

Підставою для такої фахової розмови став брифінг заступника секретаря Ради безпеки та оборони України Вікторії Сюмар. Вона констатувала сумний, хоча й широко відомий факт - вторгнення Росії в Крим стало можливим у тому числі й завдяки цілковитій відсутності грамотної інформаційної політики держави на півострові.

Брифінг у прямому ефірі транслювали канали «Рада» та «Громадське ТБ» на частотах Першого національного.

На тлі того, що останній, усупереч домовленостям із «Громадським», віддав прайм-тайм п'ятниці шоу «Шустер live», у якому ведучий влаштував у прямому ефірі якийсь дикий шабаш «свободи зливу» з персонажами, що підозрюються в державній зраді, другий спецвипуск ток-шоу «Говорить Україна» став для каналу «Україна» дуже неочікуваним проривом.

Цього разу ведучі Олег Панюта й Олексій Суханов виявилися на висоті, тож шоу вже не нагадувало малаховського трешу, на відміну від першої спроби в понеділок. Обоє вступали в потрібні моменти, підхоплюючи ініціативу, продовжуючи думку й надаючи слово гостям саме тоді, коли потрібно.

Проте непогано змодерована розмова на тему інформаційної війни Росії з Україною виявилася, як завжди, коли в ній беруть участь росіяни, суперечкою однодумців. Адже ані Володимир Бортко, ані Анатолій Вассерман, ані Андрій Бородін, керівник представництва РІА «Новости» в Україні анітрохи не перейнялися аргументами української сторони. Незважаючи на те, що журналіст «Зеркала недели» Сергій Рахманін навів цілком конкретні приклади маніпуляцій, перекручень та відвертої брехні в програмах Дмітрія Кісєльова на каналі «Россия». Цей постріл, як кажуть, влучив у молоко. У відповідь український журналіст від російського колеги отримав звинувачення в маніпуляціях 5-го каналу. І якби керівник українського представництва РІА «Новости», за його словами, мав час на підготовку до цього ефіру, він би обов'язково навів не менш разючі приклади маніпуляцій.

Пан Бортко, який із гордістю казав про своє українське коріння після показу відеозвернення українських митців до російських зі сцени Театру імені Франка, свято переконаний - з боку російських ЗМІ висвітлення майдану «более правильное». Наприклад, каже Бортко, захоплення адміністративних приміщень під час майдану і під час сепаратистських бійок на сході - це подвійні стандарти. Він мав на увазі, що в першому випадку українські телеканали подавали це як необхідність зігрітися «бойовикам майдану», а в другому - як правопорушення підозрілих осіб у масках .

Анатолій Вассерман, уродженець славного міста Одеси, взагалі заявив: він у всьому підтримує Путіна, бо той будує «живое здоровое государство».

Із неймовірним подивом автор цих рядків уздріла серед запрошених експертів Ганну Герман. Не можу сказати, що екс-радник Януковича була зайвою на цьому святі життя. Місцями вона висловлювала цілком адекватні пропозиції. Наприклад, що нам варто створити телевізійні канали, які б мовили на закордонну аудиторію англійською та російською мовами й розповідали правду про те, що відбувається в Україні. Хотілося б запитати - а про що шановні радники президента думали цілих чотири роки? Але й тут пані Герман випередила всіх, хто хотів поставити це запитання. Бо похвалилася створенням української версії Euronews, не забувши відзначити особливі заслуги в цьому її вже колишнього патрона.

На тему інформаційної війни Росії проти України говорилося багато й правильно, але головне враження від цієї розмови - вона безнадійно застаріла. І закриття російських телеканалів, де біснуються кісєльови, що його ініціюють народні депутати, нікому вже нічого не дасть.

Спроба включення через скайп із Володимиром Познером у прямому ефірі не вдалася, проте Олексій Суханов показав запис розмови з аксакалом радянської міжнародної журналістики. Підстрахувалися, як пояснив ведучий. І Познер не розчарував, укотре продемонструвавши максиму Володимира Винниченка про те, що російська демократія закінчується на українському питанні. Виявляється, він вважає, що американське телебачення, коментуючи вторгнення Росії в Крим, теж маніпулює й пересмикує. Як аргумент «аксакал» навів слова Гіларі Клінтон, котра порівняла агресію Путіна в Криму з захопленням Гітлером Судетської області Чехії в 1938 році. Я особисто в цьому порівнянні жодних перекручень, а тим паче некоректності, не побачила. Ця аналогія більш ніж доречна.

Леся Оробець та Павло Костіцин наголосили - росіяни завжди ставилися до українців зверхньо, з неймовірною пихою. А терпіти таке ставлення українці не будуть.

Під завісу до студії «Говорить Україна» буквально увірвався Святослав Вакарчук. І хоча Олексій Суханов анонсував його появу просто з Харкова, глядачі, які мали бажання, могли бачити його в прямому ефірі на Першому національному, де в той час ішло вже згадане ток-шоу Савіка Шустера.

І на «Україні», й на Першому національному співак справляв враження єдиної людини в країні, яка знає, що треба зробити в Криму, поки ще не зовсім пізно. Просто туди варто їхати всім, хто має хоч якийсь авторитет серед місцевого населення, й пояснювати - ніхто з Києва ніяких бойовиків не посилав, натомість у Києві жодних бандерівців немає, а російської ніхто не збирається забороняти. Не знаю, чи справили належне враження на глядачів зусилля учасників ток-шоу п'ятниці розмовляти виключно російською, демонструючи толерантність українських громадян, але, повторюся: здається, ми з цим безнадійно спізнилися.

Шкода, що фінальні кадри ток-шоу, коли всі учасники й глядачі взялися за руки, показуючи, що українцям, незалежно від національності, мови чи віросповідання, немає чого ділити, не побачили ті, кому вони передусім призначалися - кримчанам. Бо на той момент «Україну» теж відімкнули від ефірного мовлення.

Субота, 8 березня, святкового настрою не могла принести за визначенням. Яке вже там свято, коли «зелені чоловічки» поперлися блокувати черговий військовий об'єкт ЗСУ та ВМСУ, про що сумлінно повідомили всі випуски новин. А от що розчулило до сліз - відео, на якому українські вояки вишикувалися в два сердечка, привітавши українських жінок зі святом 8 Березня. Ці кадри обійшли всі загальнонаціональні канали.

У суботу канал «Україна» показав перші чотири серії російського телесеріалу «Оттепель», який торік буквально прогримів на російському Першому. Щиро кажучи, на тлі оскаженілих новинних стрічок - як на наших телеканалах, так і в мережі - пристрасті кіношників 60-х років минулого століття мали вигляд щонайменше інопланетних. Хоча з боку естетичного проект Валерія Тодоровського жодного відторгнення не викликає - чудова операторська робота, симпатична багатьом (надто ж після його ж таки «Стиляг») стилістика 60-х, моральні муки героїв на тлі хрущовської «відлиги» і, головне, відчуття свободи тієї пори в Москві, знято віртуозно. Але занадто вже цей фільм контрастує з тим, що нині відбувається в Україні. Та й у Москві. Як не крути, але це фільм для «мирного часу».

Можливо, програмна дирекція каналу відчула цю недоречність і, попри заявлене в телепрограмі продовження серіалу 9 та 10 березня, чергові серії «Оттепели» не випустило, замінивши їх детективними та романтичними історіями. Теж, до речі, російськими. Втім, за інформацією начальника піар-відділу «Медіа Групи Україна» Сергія Товстенка-Забєліна, його показ усе-таки продовжать.

У неділю, 9 березня, Перший національний, як йому й належить, а також 5 канал, транслювали урочистості з нагоди 200-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. І саме під час цих трансляцій до вашого автора, попри цілковите емоційне вигоряння через події останніх тижнів, таки дійшло: нова влада все ж краща за попередню бодай тому, що не стала влаштовувати з круглої річниці Кобзаря чергове шоу для обраних. Тобто добре вже те, що парк навпроти Університету не оточували потрійні кордони з беркутівців. І туди прийшли всі, для кого Шевченко (не Андрій!) важить набагато більше, аніж усі його інтерпретатори чи узурпатори.

Згодом, о 14-й, на Майдані Незалежності почалося Народне віче з нагоди цієї річниці. Його теж транслювали 5 канал і Перший національний. Не знаю, як кому, але вашому авторові здалося, що сцена й майдан цього разу як ніколи виразно показали шалений розрив між першим і другим.

Я розумію, що Євген Ніщук іще не звик до нової ролі міністра культури, але ж якщо ти заслужений артист України, то, мабуть, ведучи такий грандіозний захід, не варто плутатися в хрестоматійних текстах Тараса Шевченка.

Так само не варто було Дмитрові Булатову, свіжоспеченому міністрові молоді та спорту, говорити про чергове параолімпійське золото української збірної, геть забувши прізвище лижниці Людмили Павленко. Вийшла така собі «Просто Людмила». Відтак увесь пафос нового міністра, який уперто акцентував, що рішення про участь у Параолімпіаді ухвалювала сама команда, без жодного тиску з боку міністерства, але котрий водночас навіть прізвища переможниці лижної гонки на 12 кілометрів 9 березня не спромігся запам'ятати, звівся нанівець.

Ну, а ввечері 9 березня в підсумкових тижневиках на загальнонаціональних каналах зосередилися чомусь на смакуванні кадрів Віталія Кличка з парасолькою, що нею великий боксер і водночас політик захищався від яєць, які кидали в нього якісь ідіоти в Харкові. А ще - на тому, як громили Луганську ОДА під прапорами Росії, та на тому, що її голова Михайло Болотських написав заяву про відставку під тиском «проросійських сил».

Але майже ніхто не показав багатотисячної демонстрації в Харкові з величезним національним прапором на честь 200-річя від дня народження Тараса Шевченка.

І це дуже сумно. Бо знову наводить на нехороші думки про заангажованість телеканалів (незалежно від форм власності), які, вочевидь, отримали вказівки «замовчувати» конкурентів із парламентської коаліції, політсила яких не увійшла до «уряду народної довіри».