Стежачи за новинами на англійському сайті BBC, я була здивована політикою редакції у висвітленні подій, що відбуваються в Україні останнім часом. У новинах найбільше уваги приділялося представникам Росії, світу, колишнього українського керівництва, трішки - опозиції. Фактично ігнорувалися «звичайні мітингувальники», які мали шанс «потрапити в новини» насамперед через скандали. Наприклад, коли йшлося про тортури Булатова або про екстремістів. Неабияке занепокоєння викликають у журналістів BBC українські «націоналісти й радикали», яких називають дуже просто - неонацисти. Їх хоч і небагато, вважає автор ролика «Неонацисти: нова загроза для України», але небезпека може бути великою, бо вони були рушійною силою революції, а тепер мають зв'язки у владі.

Після таких сюжетів мені дуже важко пояснити моїм іноземним друзям, що - ні, я не боюся радикалів-націоналістів у нас на вулицях і спричиненого ними бандитизму й хаосу, і що нова загроза України - зовсім інша, що б там не побачили стривожені англійці. І що зараз мене значно більше хвилюють невідомі організовані гастролери-туристи чи ввічливі зелені чоловічки в Криму. Наскільки вони небезпечні, які можуть бути наслідки цієї загрози - журналістів англійської редакції не дуже хвилює, розслідувати це вони не беруться.

В Україні ситуація міняється швидко. А в новинах - ті ж представники США, ЄС, Росії і фактично відсутні коментарі й позиція нової української влади! Чи то влада не голосно про себе заявила, чи то журналісти BBC, як і росіяни, досі вважають її нелегітимною? В будь-якому разі Україну й Крим бачать виключно як об'єкт, а не суб'єкт конфлікту. А щоб бути об'єктивним, необхідно розібратися у справжніх намірах сторін.

Та навіть висвітлюючи причини кримської кризи, журналісти англійської редакції не уникли заангажованості. Йшлося насамперед про кількість росіян і російськомовних у Криму. Увага до російських інтересів, історії російського Криму, наголос на тому, що Путін має намір захистити етнічних росіян, ледь не виправдовує дії російських військових. Сам ролик має провокативну назву: «Чи є Крим справді українським?» («Is Crimea truly Ukrainian?»). Згадуючи кримських татар, нагадали, що їх Сталін депортував через співпрацю з нацистами. Про українців згадали лише те, що їх 24 відсотки і що Крим їм фактично подарували. При цьому не йдеться ні про очевидне порушення законів російською стороною, ні про те, чи хочуть самі кримські росіяни відокремлюватися, чого прагнуть кримські татари, які колись були найчисельнішою групою населення і для котрих Крим - єдина батьківщина. Дії росіян не називають вторгненням, адже російські військові і до цього були на півострові.

На жаль, це не єдиний приклад необ'єктивності. Примітно, що російська редакція була менш «проросійською» у висвітленні української кризи: на їхній сторінці можна знайти й інтерв'ю з представником «Правого сектора» про Крим, і позицію кримських татар.

Можливо, журналіст і не може бути абсолютно об'єктивним. Зрештою, всі мають емоції, вподобання, можуть просто помилятися. Але така кількість упередженої й неповної інформації викликає питання, а чи хочуть журналісти англійської редакції взагалі бути об'єктивними й дотримуватися своїх же стандартів? А якщо ні, то чому?