Вони таки щось знали! Вони - це колектив анонімних творців чергового викривального фільму «Механізм ненависті», який, що називається, без оголошення війни, тобто - поза програмою, вийшов 17 січня на Першому національному. Згідно з програмою в «TV-парку», а також у «Теленеделе», на час виходу цієї конспірологічної страшилки було заплановано бенефіс композитора Ніколо.

І якби не похвальна звичка  до запінгу, автор лишилася б у цілковитому невіданні щодо видатних здібностей українських документалістів-розслідувачів, здатних випереджати події. Судіть самі - закон про «іноземних агентів» ВР ухвалила 16 січня, а вже наступного дня на державному телебаченні виходить 25-хвилинний продукт, де цих самих іноземних агентів нещадно викривають.

Хтось може уявити, що зліпити, хай і на колінах, таке розслідування, з залученням експертів та екскурсами в минуле з їхніми «паралелями й меридіанами», тобто аналогіями, можна за одну ніч?

Я - ні. Звідси й висновок: автори фільму «Механізм ненависті», скромно титровані в кінці стрічки як «НТКУ 2014», явно знали, до яких фокусів у стилі наперсточників удасться більшість Верховної Ради в день голосування за бюджет.

Мені особисто дуже шкода, що з ефіру найбільш національного каналу кудись поділося улюблене «Останнє попередження», бо там хоч персональні претензії було кому пред'являти. Бодай ведучому Андрієві Князєву разом зі студією Vtv.

«Механізм ненависті» за градусом пристрастей хоч і цілком гідний свого попередника, але анонімність його творців полишає будь-які надії достукатися до тих, хто доклав своїх рученят до роздмухування справжньої, а не висмоктаної з пальця ненависті між частинами громадян великої європейської країни.

Отож, цю 25-хвилинку створено за образом і подобою старих комуністичних агіток 30-х років минулого століття. А якщо наблизитися впритул до наших часів, то аналогію легко знайти в арсеналі штатних пропагандистів телеканалу «Россия-1».

Напрямок головного удару «Механізму...» - ВО «Свобода», американські технології кольорових революцій та, як не важко здогадатися, ті самі сумнозвісні іноземні агенти.

І, я вам доповім, те, що показали на Першому національному, - це неймовірно страшно. Аж жижки трясуться!  Надто ж коли кадри з параду нацистів десь у Берліні встик монтуються з кадрами ходи ВО «Свобода». Ну, так, справді схоже. Аналогія - більш ніж прозора. Тим паче, коли нам показують факельний марш тих самих нацистів у 30-х роках і такий самий марш «Свободи» першого січня в Києві. Коли на екран виводять відомі кадри, як невідомий підбурює «свободівців» підпалити готель «Прем'єр-палас», голос за кадром зловісно віщає: «А ось і погроми!». Висновок - аналогії добре відомі Європі!

Але далі вже стає смішно. Коли при цьому на екрані виникає Гітлер на трибуні, який, судячи з жестикуляції, закликає соратників до погромів, його блискавично змінює... Арсеній Яценюк з мікрофоном.  А цей тут до чого? Виявляється, щоб показати - такого на переговори про знижку на газ ніхто не допустить. Бо, впевнені автори «шедевру», Путін такому переговорникові якщо й дасть знижку, то хіба що з великого переляку. Або,  що природніше, з великого реготу.

Тут явно якесь недопрацювання авторів. Якщо вже ви так переймаєтеся неонацистською, судячи з коментарів залучених експертів, «Свободою», то чому в цьому контексті показуєте лідера «Батьківщини»?

І тут-таки, що називається, без переходу, закадровий голос гнівно «вопрошає» (не доберу українського аналогу, вибачте): «Чому Захід роздмухує вогнище в центрі Європи?».

Побий мене грім і нечиста сила, якщо абсолютний на вигляд ботан, професорський синок і класичний яппі Яценюк може викликати хоч якісь асоціації з Гітлером!

Але це я трохи забігла наперед. Адже,  як неважко здогадатися,  головна мішень авторів цього пекельного варива від НТКУ - Майдан. Точніше - розвінчання його «організаторів» в особах... американських сенаторів Маккейна та Мерфі. Проте, якщо до демократа Мерфі в авторів претензій не виявилося (ну, нема на нього крамоли в інтернеті!), то до «яструба»-республіканця знайшлася одна, зате яка!

Вустами політолога Михайла Погребинського тут озвучили тезу про його аморальність. Після кадрів зі сцени Майдану, на якій виступав сенатор, а потім ще (от капосний!) знімав концерт «Океану Ельзи» (цього, втім, автори не уточнили) на телефон, шановний експерт зауважив: Маккейн не має морального права когось учити, бо...служив у В'єтнамі. Далі пішов креатив у вигляді кадрів із фільму Френсіса Копполи «Апокаліпсис сьогодні», де після кількох секунд любих моєму серцю «Польоту валькірій» на тлі шквального пекельного вогню з напалму головний герой фільму каже, що скучає за його запахом.

Навіщо їм здався такий «ліричний відступ»? А це, щоб «плавно» перейти до запаху напалму на Майдані й показати відео МВС про те, як у беззахисних солдатиків на Банковій 1 грудня так і не встановлені досі провокатори в масках кидали «коктейлем Молотова».

Взагалі калейдоскопічність і хаотичність монтажу такі очевидні, що навіть неозброєним оком помічаєш нитки, якими наживо зшито (або ж за вуха притягнуто!) всі епізоди.

Приміром, до однієї купи звалено виступ Юрія Луценка на акції 2001 року «Україна без Кучми» (голос за кадром - «Ті ж самі обличчя!») та ютюбне відео, де якісь пацани опановують навички єдиноборств на природі (це вже називається «вишкіл бойовиків»).

Як доказ того, що всі українські протести відбувалися й відбуваються за допомогою заокеанських фахівців, твердження, яке викликає гомеричний регіт: «Нині всі праворадикальні організації вдягнені в американську форму». При цьому в кадрі - молодики в на сцені Майдану в камуфляжних одностроях. І на них геть не видно написів «US Army».

Але це, виявляється, не найбільший гріх опозиції, що діє виключно за вказівкою Держдепу США. Найбільший гріх - пов'язувати на одяг стрічки як символи революції. В нашому випадку - синьо-жовті та єесівські.

Цю безжальну правду про американські технології кольорових революцій доносить до глядача незамінний Михайло Погребинський. Який, вочевидь, щиро жаліючи наївних революціонерів, розповідає, що вручення квітів спецпризначенцям - це аж ніяк не ноу-хау українців, в лише технологія, викладена в книжці такого собі Шарпа. До речі, тут могли б і подати більш розлогу довідку, що це за один і чим уславився, адже явно не усі глядачі УТ-1 навіть чули про нього. Але авторам не до таких дрібниць, вони не спромоглися навіть назвати ім'я відомого політолога й публіциста - Джин.

Приплели сюди й лідера сербського руху «Отпор» Сергія Поповича, який за свій внесок у розкручуванні арабської весни отримав нагоду читати лекції в Колумбійському університеті США. А також - розлогий синхрон Олега Царьова з трибуни Верховної Ради, коли той прямо звинувачував американські «техкемпи» в тому, що, замість знайомити українську молодь із новітніми ай-ті- технологіями там учать, як радикалізувати боротьбу за владу.

Окрім Михайла Погребинського, в пропагандистській короткометражці Першого взяли участь ще два експерти - професор Микола Сенченко та журналіст Володимир Скачко. Перший доводив, точніше, констатував, мовляв, Росія правильно зробила, ухваливши закон про іноземних агентів, яким зась лізти в справи великої держави.

Другий лякав загрозою неонацизму, що активно піднімає голову в Україні. Обоє були геть непереконливими, але в загартованого ідеологічними боями останніх місяців глядача УТ-1 в контексті побаченого й почутого склалося стійке враження - українськими революціями керують американські ляльководи.

Насамкінець закадровий голос із відповідним моментові пафосом обурено повідомив: найяскравішою подією минулого року журналісти визнали Майдан. Тим часом, продовжив гніватися цей голос, за кадром залишився рекордний урожай-2013, а також - стабільність економіки країни.

Якщо дуже постаратися, то з відомої досить рідкої субстанції брунатного кольору можна зліпити будь-що, навіть кулю. Інше запитання, практичне, - чи можна буде цю кулю використати без печальних наслідків для «майстра», на мій погляд, суто академічне.

Фото - Liga.net