Ну, от воно й прийшло - нове телебачення. Без комплексів і, що головне, з диким драйвом. Починаючи з 28 листопада, живі ефіри нового телебачення здобувають дедалі вищі рейтинги в переглядах і нарощують аудиторію так, як деяким із великих каналів не снилося...

Усе вищесказане - квінтесенція самореклами з каналу «112 Україна». Його вибухову появу в телевізійному та мережевому ефірі цілком можна назвати бліцкригом. Те, що іншим ресурсам не вдається роками - потрапити в цифровий пакет ефірного телебачення, приміром, чи домовитись із великими кабельними та інтернет-провайдерами, каналові «112 Україна» далося легко й безболісно.

Скажімо, запопасти частоти п'яти компаній - «темних конячок» регіонального цифрового конкурсу, які до листопада лякали глядача глибинами чорного квадрату Малевича. Й одразу потрапити до універсальної програмної послуги, за рахунок чого увійти в усі пакети кабельних операторів.

Своїми першими й, вочевидь, незабутніми враженнями від перегляду ефірного новачка вже поділилася enfant terrible «Детектор медіа» «Дуся».

У цьому тексті спробуємо дослідити головну складову «112 Україна» - ідеологічну.

На перший погляд, все, що кажуть у самопіарних паузах на цьому каналі, свята правда. І оперативність маємо, й ефект присутності, й інтерактивний зв'язок із глядачем, і мультимедійність. Як-то кажуть, все «по-багатому». А головне - будь-яка новина на цьому каналі подається з коліс, у прямому ефірі, зі студії, де працюють новинарі, які щосекунди моніторять новинні стрічки. В дужках зазначу - поява серед оперативних повідомлень, задля яких переривають розмови з гостями, приміром, новини кількаденної давнини про те, як пенсіонери з Івано-Франківської області передали всі свої заощадження в розмірі 10 тисяч гривень на Майдан, викликає деякі сумніви в професіоналізмі редакторів.

А проте, як невтомно підкреслюють ведучі нового мовника, набрані з великих і не дуже загальнонаціональних каналів, уся їхня невтомна праця переслідує одну мету - подавати інформацію об'єктивно. Про це нібито свідчить і одна з «ідеологічних» заставок каналу. Мовляв, цього вам не покаже жоден провладний канал (на тлі кадрів із побиттям «майданівців» 30 листопада й 1 грудня). Або ж - «Цього не покаже жоден опозиційний канал» (риторичне запитання: а що, в нас такі є?) вже на тлі кадрів із розпиленням сльозогінного газу в «беркутівців» та ударів ціпами по цих «мирних» правоохоронцях від невідомих людей у масках.

Не будемо тут розводитися про неможливість об'єктивності в подачі інформації у принципі, адже давно доведено - це поняття існує лише в уяві тих, хто цією категорією оперує. У тих же сенсах, які вживають на каналі «112 Україна», більш прийнятним може бути поняття збалансованості. Якої, до речі, медіаексперти домагаються від усіх медіа. Наразі така збалансованість на «112 Україна» грішить однобокістю й очевидною упередженістю.

Знову ж таки, на перший погляд, вона, себто збалансованість чи, ну хай уже, об'єктивність, таки присутня. Але вигляд у неї якийсь не надто кришталево-чистий. Скажімо, досі не забула прямоефірного допиту Михайла Саакашвілі Світланою Орловською в підсумковій програмі «Знай більше» від, здається, 15 листопада. «Об'єктивність» ведучої полягала в тому, що вона ставила екс-президентові Грузії незручні запитання, які чомусь у дивовижний спосіб збігалися із контрпропагандою Партії регіонів. Приміром, коли пані Орловська щосили намагалася пана Саакашвілі схилити до визнання: факт його зустрічі з братами Кличками в київському кафе «Ель Кафа» свідчить про те, що Віталій Кличко, начхавши на ув'язнену Юлію Тимошенко, прагне реалізувати власні президентські амбіції. При цьому від ведучої, котра, як могла, виконувала свою почесну журналістську місію «дотиснути» співрозмовника, часто-густо лунали звинувачення на його адресу - мовляв, «вы уходите от ответа», «мы знаем, что на этот вопрос вы не ответите» тощо. Якщо вже ти настільки в цьому впевнена, навіщо ж тоді запитуєш?

Іще одна очевидна ознака небезсторонності цього інтерв'ю - спроба ведучої виставити Саакашвілі «іноземним агентом», читай - шпигуном у новому-старому, а точніше, змавпованому з російської ксенофобської істерії тренді від Олега Царьова та іже з ним. Запитання, нібито, було досить невинним: що ви зараз робите в Америці й чому взагалі подалися до Нью-Йорка? Але, позаяк прозвучало воно в контексті ще одного запитання, про те, скількох соратників екс-президента Грузії уже посадили й скількох іще збираються, напрошувався висновок: підлий боягуз Саакашвілі кинув напризволяще своїх однодумців у Грузії, сховавшись від переслідувань нинішньої грузинської влади у США. Відтак глядач мав упевнитися: колишній грузинський президент відвідував Україну на початку грудня й виступав на Майдані з однією метою - вчити українців, як руками «іноземних агентів» повалити законну владу в Україні.

До честі віртуального візаві Світлани Орловської (інтерв'ю відбувалося через скайп), він не піддався на жодну провокацію й відповідав на всі запитання щиро й по суті.

У понеділок, 16 грудня, «112 Україна» розпочала прямоефірні ранкові програми тривалістю дві години. Відкривати новий блок мовлення випала честь Антонові Середі та Тетяні Гончаровій. Повсякчас підкреслюючи, що завдання каналу - бути толерантним і доносити вже не раз згадану незлим тихим словом об'єктивну інформацію, Тетяна Гончарова запросила до розмови Євгена Копатька, соціолога, якого незмінно пов'язують із партією влади. І почали, явно продовжуючи тему «іноземних агентів» в інтерв'ю Орловської - Саакашвілі, з того самого посилу.

Шановний пан соціолог висловив обурення виступами на Майдані американських сенаторів, а також - спілкуванням із «майданівцями» Кетрін Ештон та Вікторії Нуланд. Він сказав, що це все одно якби наші народні депутати виступали на демонстрації протесту проти уряду США, або ж якби на сцену Антимайдану вийшли депутати Держдуми Російської Федерації.

І взагалі, підкреслив Євген Копатько, точка зору Майдану - це не вся Україна, але ЗМІ, подаючи інформацію про народні протести, роблять це із колосальним перекосом у бік Майдану. Закликавши всі сторони конфлікту до переговорів, соціолог зробив одне велике застереження: з боку Майдану треба знайти «десяток вменяемых» і використати їх під час переговорів «еліт» як... присяжних. Тобто, напрошувалося враження, на думку пана Копатька, серед тисяч людей, які стоять на майдані Незалежності, лише з десяток таких «вменяемых».

Зауважу: вихід каналу у прямий ефір з усіх можливих платформ припав на саме збурення Майдану. Отож, ігнорувати головний інформаційний привід місяця тут не могли. Але враження склалося таке, ніби для каналу Майдан усе-таки став переважно красивим чи відразливим тлом для провладних спікерів.

Щоправда, в неділю-понеділок (22-23 грудня) тут багато часу й уваги приділили як створенню на черговому Народному віче громадського об'єднання «Майдан», так і перевірці інформації про те, нібито учасники Антимайдану, невдоволені тим, що їм за участь в акції не заплатили, збираються пікетувати офіс ПР у центрі Києва. Проте включення кореспондента, якого послали перевіряти інформацію в район метро «Арсенальна», де помітили групи незадоволених, відбулося лише після розлогої розмови з Олегом Калашниковим, колишнім нардепом від ПР, який був одним із координаторів Антимайдану.

Тим часом, у ранковий ефір 23 грудня (ведучі - Антон Середа та Наталя Тихопій) запросили Ігоря Семиволоса, директора Центру східних досліджень і просто високоосвіченого інтелектуала. Який буквально по поличках розклав те, чому постав Майдан (це, по-перше, спроба добитися, аби запрацювали демократичні інститути, а по-друге, рішучість його учасників відстояти власну гідність), та можливі варіанти розвитку подій.

Отож, із толеруванням інформації на «112 Україна» нібито все склалося. Але...

Все-таки чогось бракує. А з чимось - перебір. Бракує, якщо вже називати речі своїми іменами, передусім паритетності в тій самій «толерантності», яку так підкреслює Тетяна Гончарова. Тобто якщо вже ви на неї претендуєте, то не варто аж так педалювати інтереси влади як другої сторони в соціально-політичному конфлікті. Або ж - якщо вже в ранковому ефірі треба створити позитивний настрій, мабуть, Майдан не треба висміювати за те, що зі словосполучення «Народне об'єднання "Майдан"» виходить абревіатура НОМ. Що, за саркастичним коментарем Антона Середи, у написанні з малої літери є всього-на-всього «одиницею». Він забув додати, що це адміністративна одиниця в стародавніх державах. Що, в принципі, для нового об'єднання не так уже й погано. Бо, як відзначив той-таки Середа, цитуючи Капітана Врунгеля, «Как вы яхту назовете, так она и поплывет».

Ще один блок, цього разу міжпрограмний, викликає дуже вже суперечливі почуття. Йдеться про міжпрограмки, де люди «з народу» читають... вірші російських поетів. Я не проти підвищення культурного рівня будь-кого, проте занадто вже все це нагадує російський телепроект до 200-річчя від дня народження Олександра Пушкіна, коли всі, кому було не ліньки, читали на камеру рядки з «Євгенія Онєгіна».

Ну, хай би собі й читали, але чому це лише російські поети? Де поезія українська, яка вважається однією з найпотужніших у світі, не кажучи вже про пострадянські терени? І чому хлопчику (на вигляд не більше 12 років) дають тексти Ігоря Губермана, відомого матерщинника? Дякувати богові, вибрали з усіх «гариків» більш-менш пристойний.

Усе це, як, власне, й надзвичайно високотехнологічне обладнання студії, що його не можуть дозволити собі навіть канали, які належать українським олігархам, не може не наводити на підозри. Отож, припущення джерел «Детектор медіа» щодо походження фінансування «112 Україна» після системного перегляду його ефірів набувають рис цілком доведеної теореми.