Якщо хтось і сумнівався, що після першого круглого столу чотирьох президентів України євромайдан почнуть зачищати, то о першій ночі 11 грудня всі сумніви відпали. Картинка «зачистки» майдану спецпризначенцями стала, за словами Євгенія Кисельова, справжнім подарунком для праймових новин у США. Але те, що для когось, хто не був в самісінькому пеклі подій, було лише видовищем, для багатьох пересічних глядачів українських, а не американських чи західноєвропейських новин, стало черговим виявом дегенеративності влади.

Зазначу одразу - про те, як телевізійники висвітлювали головні новини минулого тижня, в цьому огляді не йдеться. Адже до аналізу Миколи Кузякіна додати нічого. Отож, зосереджуся на інших форматах, яких не бракувало.

Почався тиждень дуже мило - із закликів до цивілізованих переговорів між владою, опозицією та громадянським суспільством у програмі Андрія Куликова « Свобода слова» на ICTV. Щоправда, серед запрошених на громадянського активіста тягнув хіба що Юрій Луценко. Та й йому довелося не стільки дебатувати в конструктивному діалозі, скільки відбоярюватися від Лєни Бондаренко. Остання, виявляється, 8 років мріяла поставити екс-міністрові внутрішніх справ запитання: «Вы знаете, я простила вам то, что было со мной в 2005-м году, потому что я лишилась части здоровья из-за ваших орлов. И ваш сын переболел тем же самым - поэтому я вам прощаю. А что касается... Тут прозвучала фраза, что при господине Луценко не били людей. Так я вам скажу: заходите в Интернет... Я рассчитываю на то, что все, кто здесь сидят, умеют этим пользоваться. Набирайте всего лишь две вещи: "дело Щучкина" и "дело Колесникова". Господин Щучкин - это тот человек, которого милиция вывезла в лес, избивала - человек стал инвалидом после этого, - привязывала к гениталиям электрошокер для того, чтобы он дал показания против Колесникова, для того чтобы Колесников сидел в тюрьме. Дальше... Орлы Луценко в 2005 году запугивали предпринимателей Донецкой области только для того, чтобы они давали показания против руководителей Донецкой области и лидеров Партии регионов в то время. Орлы Луценко такие, как сейчас с ним на майдане, наверное, заводили УРД против меня, они следили за мной, они прослушивали мои телефоны, они истязали бабушек, которые сидят у нас в подъезде, и приходили с повестками прям ко мне под дверь, и садились на стульчики, ожидая меня и мою пятилетнюю дочь. Вот это то, что делал этот господин, когда он был министром. И последний момент... Тут нам господин Луценко сейчас рассказывал массу информации о тех требованиях, которые у него есть. А вы кто такой? Вы же даже не лидер оппозиции. У вас нет мандата на переговоры».

Про те, що між гієнами та бандерлогами дискусія неможлива, автор цих рядків уже писала. На жаль, весь минулий тиждень не лише підтвердив цю немудрящу й очевидну тезу, але й вияскравив її.

Єдина користь від понеділкової дискусії на ICTV, як на мене, в тому, що вона поповнила кругозір, а разом із ним - і збагатила політичний лексикон регіонала Володимира Олійника завдяки репліці політолога та журналіста Євгена Магди: «Ви знаєте, я в цій студії вже не в перший раз. І можу підбити такий загальний підсумок: що, на жаль, наші політики, здебільшого люди освічені, - вони, зрештою, не дуже добре знають літературу і історію. Історію: представники влади не дуже добре знають традиції опору українського народу і тому вважають, що все це так просто може зійти нанівець. І мабуть, не дуже добре читали книжку Леоніда Кучми "Україна - не Росія", бо там можна все-таки знайти багато чого корисного. А представники опозиції, на жаль, мабуть, не читали п'єсу і не дивилися фільм відповідний "Убить дракона" за Євгеном Шварцем. Тобто вони хочуть вбити дракона для того, щоб самим стати цим драконом». Адже вже в четвер, 12 грудня, народний депутат вирішив похвалитися своїми інтелектуальними здобутками в ефірі «Часу. Підсумки дня» на 5-му каналі. На пряме запитання Вікторії Сюмар, чому досі не покарано жодного беркутівця за розгін майдану 30 листопада, цей вірний ленінець-тимошенківець-азаровець вирішив зблиснути інтелектом, майже дослівно повторивши слова політолога про дракона. Втім, довести цю тезу до кінця йому не дали, так само, як і попередню, про те, що справу про розгін майдану треба розслідувати спочатку, а саме - з тих, хто напав на машину СБУ.

Вікторія Сюмар стояла на своєму, проте регіоналівський соловейко (бо співає, заплющивши очі й не помічаючи нічого навкруги) знову вислизнув, як той вугор із пательні. Він, бачте, вважає, що закордонні емісари не мають вирішувати за весь український народ, куди йому йти. І що? До чого тут закордонні емісари? Де Крим, де Рим, а де попова груша?

Враження мухи, що навіки застигла в шматку бурштину, яке назагал справляє вся так звана Партія регіонів (точніше, її публічні спікери, котрі озвучують чергові непритомні меседжі штабістів у стилі агітпропу 30-х років минулого століття), у вівторок підсилив і президент Віктор Янукович. Ідеться про круглий стіл чотирьох президентів України, скликаний з ініціативи Леоніда Кравчука. Це було видовище настільки ж ганебне, наскільки й непристойне. На місці батьків я б на той момент, коли президенти влаштували збіговисько, дітей від екрану відігнала б. Про свої враження від першого круглого столу між чотирма президентами України докладно написав Борис Бахтєєв. Погоджуючись із автором у головних тезах, дозволю собі вставити свої 5 копійок.

Вмощуючись перед камерами, наші чиновники та політики чомусь не думають про безжальність останніх. Тим часом, телевізійники дуже добре знають, що від камери не сховаєш найменшої гримаси чи зморшки, якщо, звісно, не ставити спеціальне світло чи особливі фільтри. Але це робиться лише для народних, улюблених тощо артистів та інших ніжно-вразливих персонажів, яких оператори люблять. Про українську ж політичну еліту цього сказати аж ніяк не можна. Тож навіть після ретельного монтажу на екрани вилазять не високочолі інтелектуали, натхненні чи заклопотані повсякчасними думами про свій нарід, а самовпевнені й пихаті голови колгоспів, завгарів чи обліковців.

Не кажу вже про те, що про побиття студентів на граніті Майдану Незалежності говорити з задоволеною посмішкою людожера, мабуть, було не варто. Це я про відомі всім кадри з першого круглого столу, коли президент України, викладаючи свою версію побиття 30 листопада, відчутно пожвавився, зі смаком розповідаючи екс-колегам, як майданівці першими полізли до «Беркуту», ну й «получили!».

Оце «получили!» було сказано з таким відвертим глумлінням і неприхованою мстивістю, що вже наступного дня, 11 грудня, коли світ обійшли кадри «зачистки» Майдану, закралася підозра: можливо, це справді був так званий ексцес виконавця? Звикши до того, що вербальні послання президента дуже відрізняються від його реальних побажань, хтось із тих виконавців міг потрактувати поблажливі щодо «Беркуту» слова як керівництво до дії й у такий спосіб догодити «верховному тілу»?

Те, що спробу зачистки майдану було здійснено брутально й на очах у Кетрін Ештон, якій напередодні все той же президент заприсягнувся не застосовувати до мирних протестантів силу, здається, вже нікого й не дивує. Принаймні, тих, хто вже звик до абсолютно алогічної поведінки високопосадовців української незалежної держави.

Тим часом, квартет увечері вівторка, здається, все-таки відрізнявся від байки Крилова й на словах намагався грати в унісон. При цьому, щоправда, два Леоніди - Кравчук та Кучма - сиділи щільненько поруч і буквально зливалися в напрочуд гармонійному дуеті, зокрема й у щирих спогадах про спільне минуле. Зокрема - як пішов у відставку прем'єр-міністр (тоді, 1990 року, здається, ця посада ще називалася головою Ради міністрів УРСР) Віталій Масол після студентської Революції на граніті, або, вже за часів незалежності, Вітольд Фокін, або ж і сам Леонід Данилович. Обоє в такий невимушений спосіб, вочевидь, натякали: аби покласти початок для виходу з суспільно-політичного піке, президент має відправити у відставку Азарова. Цього меседжу виконавці не почули, бо виходив він не з височайших вуст.

Те саме сталося з несміливим натяком Леоніда Кучми на необхідність покарати всіх винних у розгоні майдану 30 листопада. Коли Віктор Янукович заговорив про те, що винні в провокативних діях мусять бути покарані, Леонід Кучма уточнив: «З обох боків?». На що отримав ствердну відповідь чинного колеги по клубу президентів. Це можна було б потрактувати як прямий наказ виконавцям запихати до буцегарень не лише побитих 1 грудня на Банковій, але й тих, хто їх бив. Проте, як показали подальші події, з цієї частини виконавці почули тільки те, що хотів почути їхній патрон. А саме - «Беркуту» це не стосується.

На скаргу Леоніда Кравчука, який, виявляється, бідося, не може ходити на роботу, бо дороги до офісу заблоковано, а під вікнами цілодобово гуде майдан, таке враження, виконавці з «ексцесом» теж зреагували 11 грудня. Бо ж чим відрізнялося формулювання державного виконавця про необхідність звільнити приміщення за рішенням суду, а також очистити центральні вулиці столиці від незаконних конструкцій від таких самих побажань першого президента? Хіба що єзуїтською витонченістю останнього. Леонід Макарович, бачте, виступає за те, щоб люди відстоювали свої права, але щоб вони при цьому не порушували прав інших - ходити на роботу, приміром, чи просто гуляти засніженим Хрещатиком.

Третій президент Віктор Ющенко почувався цілковито чужим на цьому святі життя й навіть делегував Леонідові Кравчукові висловити ідею - поділити підписання Угоди з ЄС на політичну та економічну частини й спершу підписати саме політичну.

Цей явно постановочний, а не живо-ефірний концерт президентського квартету показали у праймі вівторка всі загальнонаціональні канали, а не лише Перший, як сказав Роман Чайка у програмі «Час. Підсумки дня» на 5-му. Ведучий, утім, просто хотів підкреслити - президент, кажучи, що мітингарі побили « Беркут», сказав неправду в ефірі каналу, який утримується за гроші платників податків.

11 грудня, в середу, коли 5 канал разом із каналом «24» вели пряму трансляцію як штурму майдану, так і подальших подій у центрі Києва, великий миротворець Леонід Кравчук не полишив своїх спроб і далі виступати в ролі такого собі шляхетного Короля Артура й чекав непримиренних супротивників за національним круглим столом. І це все попри очевидну неспроможність сторін до діалогу після всього, що сталося.

Опозиція, як і слід було чекати, разом із третім президентом Віктором Ющенком чергову спробу замирення проігнорувала. Про те, що під час самого засідання цього загадкового органу національного замирення з нього вийшов єдиний запрошений представник студентського майдану, повідомили всі новинні ресурси.

Тут президент Янукович вирішив іще раз розіграти карту дбайливого батька й записав чергове телевізійне звернення. Що й казати, частота появи президента в ефірі загальнонаціональних каналах наразі перетнула критичну позначку з часів передвиборчої президентської кампанії. Цього разу він уже звертався до опозиційних лідерів, аби ті не відмовлялися від участі в круглому столі й таки відгукнулися на запрошення першого президента України. Це, звісно, не така вже й загадка для фізіогномістів - розгледіти по обличчю справжні мотиви чинного президента, незважаючи на всі миротворчі заклики. Як сказав би кіт Бегемот, «подумаешь, бином Ньютона!» Одне-єдине запитання до піарників і спічрайтерів - невже вони не бачать кричущого дисонансу між тим, що пишуть президентові, та його зовнішністю вкупі з бекґраундом?

Ще у вівторок, на першому з круглих столів, Леонід Кучма, обговорюючи ідею масштабного круглого столу й діалогу з суспільством, зазначив: без чіткого сигналу про те, що з людьми треба розмовляти, ефект від нашої (чотирьох президентів. - Авт.) зустрічі нульовий. Навряд чи нашому монологічному й глухому до майданів президенту сподобалося таке зауваження. Відтак поспіхом зібраний (іще вранці 13-го, кажуть, ішлося лише про зустріч президента зі студентами. От її, до речі, Перший національний крутив у запису весь вікенд. Адже всі запитання від студентів та відповіді на них президента були вивірені до міліметра!) національний круглий стіл транслювали лише інтернет-ресурси - hromadske.tv та espresso.tv.

Глядач, який не має доступу до цих інтернет-ресурсів, але має розширений пакет кабельного телебачення, міг дивитися трансляцію на каналі «24». Але, матір божа, що це була за якість! Незважаючи на присутність кількох десятків телекамер, картинка йшла десь ізбоку, чи не з-під поли Мустафи Найєма. Зі звуком була та сама біда - мікрофон увімкнули занадто далеко від самого овального столу в Палаці «Україна», й глядачеві доводилося пильно вслухатися та вдивлятися в те, що ж там на екрані відбувається. Ну, а коли слово дали опозиційним лідерам, зображення та звук узагалі зникли.

Щоправда, того вечора у всіх інформаційних програмах тези тих, хто виступав, усе-таки озвучили. І відеоряд при цьому був надзвичайно якісним, і звук чистим. Дивина, та й годі!

З дійства, що тривало в Палаці «Україна» понад дві години, новинарі насмикали синхронів від, на їхню думку, найголовніших учасників - неодмінного весільного генерала Леоніда Кравчука, представників опозиції, одного студента (потім з'ясувалося, що такий собі Максим Лєвін має стосунок до Молодих регіонів і не може вважатися представником студентської громадськості на євромайдані), голови уряду Миколи Азарова та колишнього президента Леоніда Кучми. Проте головними, звісно ж, були кілька сенсацій від Віктора Януковича. І це, за відсутності підходу до журналістів, добру сотню яких президент Янукович, незважаючи на прохання прокоментувати сенсаційні заяви, проігнорував, змусило українських телевізійників просто ретранслювати ті сенсації. Ними стали: пропозиція загальної амністії для всіх учасників кривавих подій 30 листопада та першого грудня; натяки на трьох високопосадовців, які були в безпосередній досяжності від майдану перед його силовим розгоном, із погрозою притягти їх до відповідальності; обіцянка розібратися з тими міністрами, які писали Угоду про асоціацію України з ЄС, не враховуючи ризиків для національної економіки.

Голосів громадянського ж суспільства, того, що показало чудеса самоорганізації, того, яке несамовито захищало свою територію свободи на Майдані Незалежності й витримало облогу КМДА, на круглому столі імені Кравчука ми так і не почули.

Тим часом, напередодні, а саме в четвер, 12 грудня, коли на 5-му каналі та на ТВі обговорювали резолюцію ПАРЄ щодо України, за несамовитими криками політиків і політиканів мало хто почув напрочуд тверезий і розважливий голос Євгена Бистрицького, виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження». Він, цей голос, вартісніший за всі крики ще й тому, що надзвичайно рідко звучить. Отож, пан Бистрицький, коли зайшлося про національний круглий стіл у «Сьогодні про головне» на ТВі, зауважив: в Україні величезна кількість високоосвічених експертів-інтелектуалів у всіх царинах людської діяльності. І саме їх передусім треба запрошувати до пошуків виходу з ситуації, що склалася в Україні.

Голос інтелектуала, як повелося в останні років із 15, не почули, відтак Україна знову отримала примітивно-патерналістські настанови від людей, які власними руками створили систему, що нині конає на майданах. Та ще й при цьому дуже тішаться з того, що їх слухають (Леонід Кравчук за це окремо подякував Віктору Януковичу під час президентського круглого столу).

Відповідно, перший президент України почувався справжнім королем ефіру в «Шустер live» 13 грудня на «Інтері». Кілька разів він із неприхованим задоволенням переривав учасників фразою: «Це я вам як президент кажу!» й поводився достоту як арбітр нації. Що ж, цитуючи самого Леоніда Макаровича, можна сказати: «Маємо те, що маємо!».

Леонід Кравчук настільки вжився в роль міфологічного Короля Артура, що геть забув про свій статус «колишнього». Приміром, коли нардеп від «Свободи» Олексій Кайда розповів, як під час круглого столу до Палацу « Україна» під'їхала машина з глушилкою, після чого зник інтернет-сигнал для трансляції круглого столу, наш арбітр звернувся до міністра юстиції Олени Лукаш та представника президента у ВР Юрія Мірошниченка з наказом: «Дізнайтеся, хто це зробив, і щоб його більше на роботі не було!».

Сказати, що пані Лукаш і пан Мірошниченко були заскочені, - це нічого не сказати. Звиклі виконувати тільки накази безпосереднього начальства в особі Відомо кого, ці двоє лише поблажливо посміхнулися на емоційну тираду першого президента.

Коли той-таки пан Кайда, характеризуючи виступ Миколи Азарова на круглому столі, сказав, що той під час системної політичної кризи воліє розповідати про курей та яйця, бо це болюча тема для нашого президента, Леонід Макарович зреагував командним тоном: «Я закликаю вас не називати прізвищ і бути толерантним!».

Те, що відбувалося в студії Савіка Шустера, до болю скидалося на вже описану автором цих рядків «"Академічну" дискусію між гієнами й бандерлогами». Різниця між якими - лише в способі харчування. Характерна диспропорція в кількості запрошених на користь представників чинної влади вже навіть не здивувала. Справді, якось же треба показати, що влада не сидить на місці, а готує низку... хотіла написати «провокацій», але напишу - кримінальних справ проти порушників народного спокою.

Найбільш адекватною оцінкою круглого столу в Палаці «Україна» стали слова генерального директора агентства «Інтерфакс - Україна» Олександра Мартиненка. По-перше, добре вже те, що цей діалог відбувся, зауважив колишній прес-секретар Леоніда Кучми. Незважаючи на те, що там розмовляли «о зеленом и о сладком». Він дозволив собі назвати уряд Азарова чужим для українців і підкреслив - найкращим устроєм для України є все-таки парламентсько-президентська республіка, коли всі регіони будуть однаково представлені в парламенті.

Наступного дня на Першому національному транслювали кілька хітів політичного сьогодення. Першим, без сумніву, можна назвати черговий «антимайдан» із палкими виступами проти євроінтеграції Миколи Азарова, Олени Бондаренко, Володимира Олійника, Вадима Колесничеснка, Михайла Чечетова, Олега Царьова чи Ганни Герман.

Ведучий цього «200-тисячного» мітингу (навіть візуально було зрозуміло, що людей там на порядок менше) Юрій Кот упіймав такий кураж, що сам незчувся, як поніс регіонівську лабуду про злі наміри ЄС щодо України-колонії на повному серйозі. Згодом, уже в понеділок, коли ЗМІ та соцмережі розкрутили історію з побиттям ведучого, якому поламали ніс і ребра, деякі новини дали його синхрон. Мовляв, він сам винен у тому, що сталося, бо занадто «розкачав» аудиторію в суботу на «антимайдані». Ну, й синців у районі очей та носа, неминучих за переламів, здивована публіка, налаштована на праведний гнів проти злочинців із євромайдану, не помітила.

Іще один хіт вікенду від Першого національного - нескінченні повтори вступного та заключного слова президента на національному круглому столі. Все це показувалася під рубрикою «Відверта розмова». Між цими «словами» періодично й регулярно вклинювалася трансляція запису зустрічі президента з представниками студентських громадських організацій. Де не лишився непоміченим і вже згаданий Максим Лєвін. Найбільше вашого оглядача в цій назагал беззмістовній, які і всі попередні подібні зустрічі президента з будь-ким, потішило зізнання Віктора Януковича, що він «передивився весь інтернет». Навіть маючи дуже жваву уяву, ці слова президента скорелювати з дійсністю не випадає.

У неділю 5 канал, «24» та частково ТВі знову наживо транслювали Народне віче гідності. Людське море, яке вже вчетверте заполонило центральні вулиці столиці, знову вразило організованістю й миролюбністю. Деякі виступи зі сцени майдану, втім, явно не відповідали моменту. Або ж, як у Ольги Богомолець, були задовгими.

Недільні тижневики цього разу, вочевидь, як і всі ньюзруми на комерційних телеканалах у другій половині тижня, отримали вказівку дотримуватися балансу у висвітленні двох майданів. Про це написала на своїй сторінці у фейсбуку шеф-редактор « Телекритки»  Наталія Лігачова, назвавши свої нотатки «Темник на "диалог" и "миролюбие"»: «Три канала - ICTV, "1+1" и "Интер"  - в итоговых синхронно "зачистили" вчерашний антиевропейский шабаш в выступлениях на сцене Антиевромайдана на Европейской площади. Дали только миролюбивые синхроны с прежней песней о том, что в евроинтеграции - только пауза, и весь пафос выпусков в части отношений ВЛАСТЬ-ОППОЗИЦИЯ-ЗАПАД был направлен на то, что стороны, мол, готовы к диалогу!». Весь текст читайте тут.

Але зазначимо, що ще в суботу, 14 грудня, новинарі, вочевидь, не отримали вказівки на «позитивчик». Отож, встигли в своїх суботніх ефірах показати найбільш одіозні виступи як зі сцени на Європейській площі, так і разючу різницю між учасниками двох майданів. Понурі обличчя, невміння відповісти на найпростіші запитання журналістів, приміром, навіщо ви сюди приїхали, або ж відверто ненависні синхрони на адресу «дармоїдів із майдану» - все це аж ніяк не прикрашає тих, хто мав би демонструвати «миролюбність» і готовність до «діалогу» мешканців сходу.

Тим часом, останні новини з Москви показали - всі ці круглі столи тижня були не більш ніж імітацією діалогу між владою, опозицією та громадянським суспільством. Ніщо не завадило президентові Януковичу під димовою завісою публічних діалогів домовитися з Володимиром Путіним і про знижку на газ, і про мільярдні кредити.