Мені сон наснився. Не жахливий. Навіть навпаки – кумедний. Бо що жахливого в тому, що деякі журналісти поливали знамениту пальму Мерцалова? Хто не знає – це пальма, яку свого часу донецький народний самородок викував із металу. «А для чого поливати металеву пальму?» – спитаєте ви. А хіба я знаю! Може, для того, аби на ній банани росли, або фініки. Чи що там іще може на пальмі рости? Правду сказати – не знаю, чим пальма плодоносить.

А що то були за журналісти? Певна річ – ті самі, яких я подивився напередодні свого кумедного сну. Це було у п`ятницю – якраз увечері перед відомими нам усім подіями в Києві, коли коаліція й опозиція змагалися, хто більше своїх прихильників привезе, одні – на Європейську площу, а інші – на Майдан Незалежності. Йдеться про новинну програму телерадіокомпанії «Україна» «События». Треба сказати – насолоджувався я нею після перегляду повтору на «Україні» російської програми від російського НТВ, з якої випливало, що всі організовані злочинці у Москві – це винятково грузини. Враженнями від неї я вже мав честь поділитися з читачами «Детектор медіа». Менеджмент каналу повторив цю програмку, мабуть, винятково для контрасту. Щоб ми різницю відчули.

Це я до того, що телеканал не продовжує подавати винятково одну правильну точку зору, як це відбувалося до помаранчевої революції. Ні, що ви! І ТРК «Україна» теж тримає носа за вітром, відчуває віяння часу і стає демократичним. З нього теж тепер можна дізнатися аргументи як «за», так і... теж «за». Тобто, демократія там буяє, як незабаром буятимуть банани на пальмі Мерцалова. Отож, тепер там подають різні точки зору – правильну і... ще одну правильну.

Та ви не дивуйтеся моїй прискіпливості. Ви ж давно вже переконалися: мене хлібом не годуй – дай до чогось причепитися. Отож, дивився я оті «События» – і душа раділа. У репортажі про Форум національної єдності учасники виглядали як рятівники нації, котрі проти роз’єднання країни. А в репортажі про опозиційний Форум національного порятунку з перших слів журналіст заявив, мовляв, це дежавю, це вже було, чим нав’язував свою точку зору глядачеві. Висновок напрошувався очевидний: «Форнацпор» – пахне нафталіном.

А ще в одному сюжеті прихильниця опозиції каже, що їй пропонували вісімдесят гривень за перебування у Києві, то чого б не з’їздити? Звісно, за дівчину можна лише порадіти. Але про те, скільки платять своїм прихильникам коаліціанти – ні пари з вуст. Глядач має прийти до висновку, що прихильники цієї політичної сили виявляють виняткову свідомість і грошей не беруть. Я здивувався, чому журналісти не поцікавилися, чи не з власної кишені платять вони за дорогу.

Інші матеріали – в такому ж дусі. Правда, враження зіпсував відомий політолог Володимир Малінкович. Він однозначно висловлювався проти дій опозиції, а про Юлію Тимошенко казав, що вона «рветься до влади». Але один прокольчик журналістам можна пробачити. З ким не буває. Хочеться вірити, в наступних програмах вони запросять ще когось, хто правильно висловиться уже не за стабільність, а проти розхитування човна. Головне, колеги з ахметовського каналу стійко продовжують відстоювати свої принципи. І, схоже, зрадять їх лише тоді, коли на пальмі Мерцалова таки виростуть банани. Чи фініки – кому що більше подобається.

P.S. від «ТК». Заради справедливості треба сказати, що певні пересмикування у відображенні мітингів коаліції та опозиції в суботу, 31 березня, були і на інших каналах. Так, наприклад, 5 канал весь денний ефір давав прямі включення з Майдану, розповідаючи при цьому про те, що відбувається на Європейській площі. Кореспондент Наталія Павлова настійливо акцентувала на великій кількості людей напідпитку серед прибулих на мітинг прихильників коаліції – роблячи тим самим кальку з подій 2004-го року, коли саме так висвітлювали тодішні провладні канали акції тодішньої опозиції. У «ТСН» каналу «1+1» теж були синхрони прибулих із Донецька людей, які розповідали, що взагалі-то вони за «Народну самооборону» Луценка, але ось, мовляв, їх сюди привезли... І ці синхрони протягом випуску не були збалансовані достатньою мірою із синхронами щирих прихильників коаліції. Водночас, у підсумковому випуску «ТСН» за 1 квітня з балансом синхронів прихильників опозиції та коаліції у сюжеті було краще. А от те, що під час діалогу в студії, в якому брали участь Раїса Богатирьова (ПР) та В’ячеслав Кириленко (НУ), і перше, і останнє слово було надане саме представниці Партії регіонів – не могло не викликати подиву… Далеко не все збалансовано було і в новинах інших мовників.

Отже, спостереження «ТК» та наших авторів доводять, що у висвітленні подій 31 березня телеканали не змогли дотриматися стандартів на всі сто. А от завдяки трансляції, без коментарів, Першим національним каналом обох мітингів – і опозиції, і коаліції – будь-який український громадянин міг самостійно скласти враження від подій та від тих політичних заяв, що під час них лунали. Що ж, треба визнати: як би комусь із нас не подобалась присутність або однієї, або іншої сторони в ефірі державного Першого каналу – саме таке рішення його керівництва відповідало суспільній місії мовника.