Дитячу радість пережили під час матчу Україна – Литва незліченні фани не лише футболу, а й української мови.

Причина проста, як м'яч: телекоментатор Олександр Гливінський правильно відмінював прізвище Андрія Вороб'я. Вороб'я, а не Воробея, як це роками звучить із уст інших футбольних тележурналістів. Дивовижно, але ті ніяк не можуть провести елементарну паралель: соловей, солов'я, солов'ю тощо. Забули шкільну програму? А бодай Солов'я-розбійника пам’ятають? Ні? То хоча б звернули увагу на те, що в указі президента про нагородження членів національної команди написано «Андрія Вороб'я», а не «Андрія Воробея»...

Але-але-але! Олександр і порадував, і засмутив. Чому ж у називному відмінку він говорив: «ВоробЄй»? На якій підставі називав нинішній етап чемпіонату Європи з футболу «відбірним», а не відбірковим? У його версії футболісти частенько опинялися «на підборі». На каблуку? Чому ж не на шипі?

У Гливінського, як і в його колег, НесмачнИй був НесмАчним. Перепрошую за дидактику, проте і «смачнИй», і «несмачнИй» (борщ, вислів Блохіна, удар Вороб'я, ім’ярек) мають наголос лише на останньому складі.

Дрібниці, звичайно. Та я переконаний, що Гливінський врахує мої зауваження, і надалі його динамічне мовлення буде зразковим у царині телевізійного коментованого репортажу.