В усі часи обивателів і ґав цікавило те, як живуть небожителі та правителі: різноманітні деталі й нюанси їхнього повсякденного царського життя, раціон, взаємини всередині сановних родин, пристрасті, звички, навіть хвороби. Це – доля холопів і калік. Та чомусь у теперішній Україні це явище набуло нечуваного розмаху, особливо у «прозорі» пореволюційні часи. За часів Леоніда Кучми ми дізнавались із телевізора значно менше подробиць про його особисте життя – тоді була інша традиція, і, хоч телебачення й тоді мало ознаки холопства, але в іншому, більш поблажливому вимірі.

У нові часи, завдяки, перш за все, телебаченню та друкованим засобам масової інформації, можливості довідуватись про великих значно розширились та урізноманітнились. Сучасні журналісти, як перекуплені до іншої панщини холопи – старанні та прискіпливі описувачі життя «обраних». Вже не раз вони блукали дачами Президента та інших сановників. Спеціально для задоволення найпотаємніших інтересів глядачів на багатьох телеканалах організовано цілі проекти, де чарівні ведучі ведуть під каву з варенням щемливі бесіди з великими просто в них удома, без краваток та офіціозу, осипаючи телевізійних обивателів пелюстками жаданих побутових деталей ексклюзивних життів. Створено сонм газет та глянцевих журналів, у яких із прокурорською точністю повідомляють про життя-буття яскравих і не дуже політичних зірок.

І коли ввечері 26 березня Віктор Янукович, без краватки та в безрукавці, взяв чорну чепурну гітару з кокетливим вигином деки, всі глядачі, затамувавши спраглий подих, чекали, що ж він зараз «злабає». Але гітара виявилась розстроєною, і мільйони збентежених глядачів відчули величезний естетичний «облом». Візит купки маловідомих, – мабуть, прискіпливо дібраних прес-службою Прем’єра, – журналістів виявився погано підготовленим, а розмова з прем’єрською тещею по прем’єрському ж мобільному телефону про доброту, порядність і подарунки зятя – хуторянською імпровізацією. Декорації одноманітні, нових деталей немає. Прем’єр, червоніючи та хвилюючись, розповів глядачам загальновідоме: про тещу, гольф, ненависну політику та політиків, в одного з яких «була можливість опинитись у списку Партії регіонів і потрапити в парламент».

Вибило сльозу лише згадування в ході бесіди про те, що дружина дочекалась героя з буцегарні, як інших молодих людей тих часів – із армії. Віктор Федорович банально, як зумів, попрацював на покращення власного іміджу, ніби наочно демонструючи три періоди свого життя та три ставлення до нього. Спочатку він це життя викреслює, потім – про нього мріє, а потім – його згадує. Ввечері 26 березня все це стало великим ексклюзивом на 5 каналі, «Інтері» та інших, і в якості топ-новини увійшло в інформаційні випуски більшості телеканалів принишклої країни…

Та Віктор Федорович, як і раніше Віктор Андрійович, зробив велику дурницю, дослухавшись до порад найманих піарників. Такі демонстративні прийняття гостей-журналістів у своїх оселях знімають останні завіси цілком виправданої втаємниченості з найвищих посадових осіб і роблять їх схожими на решту громадян. Хоча водночас вони підкреслюють нездоланну прірву між політичними «панами» та «холопами»-електоратом.

Скоро, ой, скоро прийде той час, коли в сучасних «холопських» телевізійних анекдотах та байках до «бджоляра»-Президента додасться «гітарист»-Прем’єр, який «ненавидить політику». «Міцний господарник» щезне, а натомість з’явиться добрий та порядний хлопець чи зять. Сміятимуться з цих та інших милих захоплень Віктора Януковича, як уже пару років сміються з його «яйцебоязкості» та «проФФесурності»…

Але ніхто не здогадається про те, що наші вітчизняні медіа зробили холопськими саме хазяї країни, необдумано запрошуючи журналістів на чай.