Шоу Comedy Club оселилося в ефірі в час, незвичний для інших гумористичних програм, на кшталт «Городка», «Вечірнього кварталу», КВН, «Кривого дзеркала» тощо. Російську версію шоу Новий канал показує о 23.05, українська ж із 30 березня виходитиме на «1+1» о 23.40. А в програмі «Ексклюзив» на Новому каналі 23 березня потужно анонсований сюжет про поїздку резидентів «Comedy Club Україна» до жіночої колонії показали після опівночі, насамкінець, так би мовити – на закуску. За іронією долі, передував «Ексклюзиву» фільм «Колонія», а відразу після нього починався «Секс із Анастасією Чеховою». Словом, неформатні гумористи, які вибралися в місце позбавлення волі для жінок і залишили там свою новонавернену фанатку-блондинку, за допомогою Нового каналу несподівано закріпили власний імідж та власне місце в телевізійному просторі.

На мою думку, прописка на «сімейному каналі» програми, побудованої явно не на культивуванні сімейних цінностей і взагалі не призначеної для сімейного перегляду (дарма що там немає сцен насильства і сексу), – це радше стратегічний менеджерський хід, аніж перегляд «Плюсами» власної мовленнєвої концепції і ціннісних орієнтирів. Рекламні анонси вже йдуть, але час виходу програми поки не вказано. Є підозра, що це так само буде «не зовсім прайм».

Хоча тут буде помилкою вживати поняття «прайм-тайм» у його звичному розумінні. Цільова аудиторія «Камеді клабу» більше звикла вмикати телевізор саме в такий час, близько опівночі. І для неї прайм – саме цей час, тож треба подякувати, що не о першій ночі. Вже наприкінці минулого року цитування пасажів резидентів українського «Камеді» стало бонтоном у середовищі тих, кому ще немає 30 або недалеко за 30. По суті, той, хто визнає, що дивиться «Камеді», отримує в подібному середовищі неформальний статус «свого». Причому, за моїми особистими спостереженнями, жарти резидентів «Камеді» нормально та адекватно сприймають здебільшого мешканці мегаполісів і ті, хто втомився від безкінечних повторів хороших комедій Гайдая – як по телевізору з будь-якого святкового приводу, так і в швидкісних поїздах далекого слідування, де є можливість крутити пасажирам кіно.

Специфічність свого гумору визнають і самі резиденти. Наприклад, у сюжеті для «Ексклюзиву» хлопці розповіли, як дбайливо перетрусили свій репертуар, вилучаючи з нього скетчі та мініатюри про Інтернет, секс та пародії на модні фільми – цього позбавлені волі жінки не зрозуміють. Проте, якби вони були на волі, то переважно дивилися б «Аншлаг» чи «Вечірній квартал» – все ж таки жарти в «Камеді» надто незвичні для свідомості господарок. Правда, дядя Жора (Вадим Мічковський) признався: один раз у нього вирвалося слово «хрін». Але тут же пожартував: «Хрін – гнучка субстанція». До речі, згаданий персонаж, у минулому – учасник хмельницького КВНу, своїми мініатюрами та монологами найближче підходить до того, що звикли вважати зрозумілим та традиційним гумором наші батьки. І всі його старання потрапити в заданий формат Comedy Club тільки зайвий раз підтверджують: цей формат гумористичної програми – гумор не для батьків, а для їхніх дітей (виняток – Юлія Тимошенко, яка не раз признавалася в своїй симпатії до Comedy). Натомість своїм дітям, батьковим онукам, вони, згідно чинного законодавства, не повинні дозволяти і рекомендувати дивитися подібні програми.

Гумор формату Comedy Club визначається як «гумор негідників та покидьків». Самі резиденти не проти, коли їх називають «гламурними покидьками». Хоча правильно цей жанр називається «стенд-ап комеді», і народився він в Америці. Там існують традиції клубного гумору, коли у відносно невеличкому приміщенні перед малою кількістю публіки виступають артисти і говорять все, що спаде на думку. Жодних цензурних, тематичних чи лексичних обмежень. Головне – аби було не просто смішно, а «прикольно», «стьобно», «стильно», «ржачно». У процесі виступу, зазвичай не дуже великого, між актором і залом може зав’язатися невимушений діалог і обмін шпильками. Кілька років тому цю ідею підхопили та адаптували в Росії на базі команди КВН «Новые армяне». Саме тому їхній лідер Гарик Мартіросян – постійний гість українських вечірок Comedy, і в порівняні з російським аналогом, якій можна побачити в ефірі того ж таки Нового каналу, виглядає чимось на кшталт «смотрящего»: українські резиденти в російських програмах Comedy не помічені.

Саме нецензурщина в хорошому розумінні цього слова, або надцензурщина чи позацензурщина, є формальною причиною розміщення «Comedy Club Україна» у такий пізній час. Російська версія, до речі, виходить у нас хоч і в інший день, та все одно раніше. Як на мене, українська в цілому краща і поки що ближча до принципів «стенд-ап гумору»: не така вихолощена і не така обережна з язиком. Є ще адаптовані Comedy в Білорусі, Молдові, Казахстані, але про рівень їхньої свободи слова та висловлювання нічого сказати не можу: нема можливості порівняти. Проте, порівняння з російським варіантом досить, аби переконатися: там беруть кількістю резидентів і більш сталими та розвиненими традиціями цинічного космополітичного гумору, зате в нас – якістю. У зв’язку з цим не витримує жодної критики спроба надати українському Comedy Club національного забарвлення. Сергій Притула, він же – Тернопільський Сірий у кітчевій вишиванці мусив, очевидно, символізувати зашореність та консерватизм націонал-патріотів. Однак смішні жарти на національну проблематику швидко вичерпалися, і він почав шукати до сердець глядачів більш короткий шлях, вживаючи слова, з яких найбільш придатним до друку є «срака». Помилка цього резидента в тому, що, сміючись над кимось, він забуває при цьому посміюватися над собою – пересічним українцем, а не тією потворою в вишиванці, яку він грає.

А ось у згаданого вже Дяді Жори трапляються інші перекоси: зображаючи якось українського футбольного фаната на стадіоні «Вемблі», він явно зациклюється на салі та соняшниковому насінні. Бо більшість вдалих скетчів та мініатюр Comedy побудовано на впізнаваності ситуацій за допомогою асоціативного мислення. Скажімо, коли дует «Добрий вечір» моделює ситуацію розмова п`яного тата з донькою під вікнами школи, директором якої він є, або коли Дует імені Чехова уявляє, як може відбуватися кастинг на «Радіо Шансон», кожен розуміє: теоретично цей абсурд в нашому повсякденні можливий. Більше того – не буквально такі, але подібні картинки ми десь колись уже бачили. Словом, діти батьків, для яких гумор починається на Чайкіні, а закінчується на Сергієві Дроботенку, прекрасно розуміють, про що йдеться в цих жартах.

Склад «зіркових» гостей на «Comedy Club Україна» поки що залишає багато запитань – хоча б тому, що наші «зірки» або не є такими в звичному розумінні, або «гламурно заангажовані» і не готові до гумору без кордонів, або не розуміють, кого піарять: себе чи Лєдокола Бахматова. Він же, у свою чергу, не завжди знає, навіть маючи на руках досьє, що собою являють, скажімо, Анжеліка Рудницька чи Юлія Міщенко – теж, попри певну відомість, не зовсім «телеформатні» персонажі. І таких на записах Comedy Club досить багато. Ну, а про тих, кого не знає достатньою мірою, Бахматов жартує без вогника.

Залишається почекати, чи переформатуються (а якщо переформатуються, то наскільки) резиденти «Comedy Club Україна», опинившись у «сімейних «Плюсах». Поки що ніхто не відміняв прогнозу: те, що сьогодні є новим словом, післязавтра може затертися. Живий приклад – КВН, який частково вдалося врятувати та реабілітувати Володимиру Зеленському в «Вечірньому кварталі». А не хочеться, аби «стенд-ап гумор» почали розуміти батьки: тоді в дітей зникне ще одне відчуття втаємниченості.