10 березня гостями програми «Час» на 5 каналі (ведучий – Святослав Цеголко) були заступник голови Служби безпеки України Геннадій Москаль та народний депутат, член фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко. 5-й канал вирішив черговий раз сколихнути українське суспільство мовним питанням, тим більше з’явився цікавий інформаційний привід: СБУ порушила справу проти Донецької міськради.

НАТО, ЄС, Росія, мова – ось «новобогданівський арсенал» сучасного українського журналіста, яким можна легко підірвати нашого споживача медійного продукту в будь-який час дня і ночі. Залишається тільки зробити декілька сюжетів, підібрати кандидатів для телемосту, запросити гостей у студію. Ніби все просто, але...

Отож, у студії 5-го все було готово до акутальної розмови на важливу для суспільства тему, однак із перших хвилин усе пішло зовсім не так, як планувалося:

«СТУДІЯ: Святослав ЦЕГОЛКО. Перше ж запитання одразу. Скажіть, так чому ж Служба безпеки відкрила справу проти Донецької міської ради?

ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ: Згідно діючого кримінального законодавства в Україні, проти юридичних осіб кримінальні справи не порушуються, а порушуються проти фізичних осіб – це раз. А друге – згідно діючого кримінального законодавства, в нас немає колективної відповідальності...»

Така відповідь настільки спантеличила ведучого, що він так і не спромігся сказати, з якого джерела взяв інформацію, й не зумів з’ясувати, що ж за справу порушила СБУ.

«СТУДІЯ: Святослав ЦЕГОЛКО. Тобто такої справи немає? Давайте поставимо крапку.

ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ: Не можна... Не може бути справи проти Донецької міської ради чи обласної ради. Якщо є, то може бути проти конкретно...

Святослав ЦЕГОЛКО. Зрозуміло. Тоді це некоректність є агентств».

Виникає закономірне питання: а як же творча група програми готувалася до ефіру, якщо не проконсультувалася із юристами, не звернулася по коментар до речника СБУ (на що Геннадій Москаль також звернув увагу: «Ну, давайте ми не будемо... Хтось, якась... речник якоїсь партії сказав. В нас є речник Служби безпеки. Якщо треба буде, він це прокоментує».)?

Такий красномовний початок програми віщував продовження у тому ж дусі, і найгірші сподівання згодом таки підтвердилися. Сюжети й телемости допомогли забити цвяхи в домовину професіоналізму і глибоко поховати його в землю поверхневого підходу до актуальних питань.

Розпочнемо із телемостів. Викликає здивування запрошення для участі в телемості керівника «Об’єднання українців у Росії» Василя Думи, який розповідав про життя російських українців, але так і не спромігся викласти усе це українською мовою. Добре, що хоч під кінець телемосту Святослав Цеголко запитав і про це:

«СТУДІЯ: Святослав ЦЕГОЛКО. ... Наостанок ще таке запитання. Скажіть, що потрібно вам особисто, щоб вивчити українську мову?

СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ДУМА: "Нічого. Я дуже розмовляю на українській мові. Тільки я боюся розмовляти на сурогаті. Тому що так сталося життя, що я родився в Сибірі і виріс в Сибірі. І я вчусь, щоб було в мене..."

(Я переконаний, що для українця, який народився і живе Канаді, слухати таке просто смішно.)

«СТУДІЯ: Святослав ЦЕГОЛКО (перебиває гостя – "УС"). Ну, у вас чудова мова насправді, у вас чудова мова. Ви дуже добре говорите нею.

СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ДУМА: "Щоб у мене була гарна українська літературна мова, і тоді я буду говорити чисто на українській мові"».

Проте більше вразили фахові коментарі Олега Тягнибока, який під час телемосту розповів, як депутати Львівської облради працюють над плеканням рідної мови. Сам лідер ВО «Свобода» спромігся у власній промові наробити помилок: «це є питання загрози державної безпеки України» (правильно: «загроза ... безпеці, загроза для...»), «намагаються вже на наступний раз» (наступного разу, надалі), «роздвоїти Україну, в тому числі по мовному признаку» (за мовною ознакою). Цікаво і те, що сам Олег Тягнибок зізнався: ініціатива не його, а справді експерта з мовних питань, фахового філолога Ірини Фаріон, яка і займається «прополюванням бур’яну» на грядці облради. То чому ж для участі в телемості не запросили її? Невже редактори 5-го вирішили, що у галузі лінгвістики пан Тягнибок більш компетентний за Ірину Фаріон? Чи тут просто важливо було показати вже знайоме багатьом телеглядачам обличчя?

Очевидно, це був день такий, і мовознавцям місця в ефірі не було, хоча їх таки впівголоса згадували у репортажі Олени Білецької про те, хто ж із політиків та урядовців краще українською володіє. Постійне нагадування, що лінгвісти поставили Азарова найнижче, а Мороза найвище у хіт-параді знавців української мови, не було підкріплене ні цитатами міфічних філологів, ні посиланнями на «дослідників сучасного українського політичного мовлення» чи їх роботи, взяти ж інтерв’ю у відомих мовників журналісти взагалі не спромоглися:

 «Більшість мовознавців, з якими довелося спілкуватися 5 каналу, порадили главі держави і, особливо, прем’єр-міністрові час від часу заглядати у словники».

Нарізали тільки найяскравіші виступи політиків/урядовців, хоча звичайному глядачеві не зовсім зрозуміло, навіщо ж завершальним акордом тут був синхрон лідерки БЮТ:

«СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, лідер фракції БЮТ: Тому часу немає, але я скажу, що такої бюджетної ганьби ще ніколи не було в Україні. Я переконана, що соціалісти і комуністи цю ганьбу підтримати не зможуть. Ми будемо голосувати і подали постанову про відхилення найгіршого бюджету найгіршого уряду».  

Без дидактичного послання Азарова це відео було явно зайвим. Але, як казав герой відомого радянського мультфільму, «і так сайдьот!».

Тільки один аспект щодо шляхів подолання мовних проблем в інших країнах міг би стати темою окремої програми. Натомість ми отримали сюжет, який можна назвати коротким екскурсом в історію питання, хоч  він був оголошений паном Цеголком так:

«СТУДІЯ: Святослав ЦЕГОЛКО. Я зараз хочу вас перебити і хочу зараз запропонувати подивитися рецепт, як вирішували мовні питання у різних державах світу».

А далі був непоганий відеоряд про життя сучасної Індії із закадровим текстом про мовні проблеми в цій державі: «Державною мовою було проголошено хінді і паралельно на 15 років – англійську. Дію останньої продовжили дотепер, однак на хінді вже спілкуються півмільярда людей» (а як же цього досягли?!). Потім красива архітектура Праги мала відволікти глядача від тексту, де була виключно констатація факту панування німецької мови у цьому місті після Першої світової. І жодного слова про ШЛЯХИ подолання проблеми.

Із таким же успіхом можна було показати красиві пейзажі Ізраїлю і повідомити, що протягом кількох сотень років і до 2-ї половини ХХ століття іврит був мовою релігійної практики та літератури. Їдьте туди і самі послухайте, як він зараз функціонує! Про досвід Франції взагалі не було згадано, хоча саме французи чи не найактивніше боряться за чистоту власної мови - і досягають успіху. Навіть просто попрацювавши в інтернеті десь із годину, можна легко знайти матеріал на цю тему, але... якісний відеоряд рекламно-туристичного характеру поки що цінніший!

Не знаю, що сталося із журналістами 5 каналу, але я давно вже не бачив такого «проффесіоналізму», тим більше у суботньому вечірньому випуску.

На завершення хотілось би додати, що на офіційному сайті 5 каналу у розділі «Вакансії» розміщено такий текст:

«Оновлена програма «Час» з Єгором Соболєвим та Святославом Цеголко на конкурсній основі запрошує Журналіста.

Вимоги:

Досвід ТЕЛЕжурналістики

Талант

Вміння робити нестандартні аналітичні сюжети.»

Абсолютно погоджуюся із наведеною інформацією. Цій програмі справді потрібні журналісти, але особисто я виділив би великими буквами не слово ТЕЛЕ, а фразу НЕСТАНДАРТНІ АНАЛІТИЧНІ СЮЖЕТИ, бо, схоже, саме із цим проблеми (та й із стандартними також не все гаразд!).

До того ж, у розділі «Вакансії» явно не вистачає пункту «редактор відділу новин із глибоким знанням української мови», бо саме така людина змогла б виправити помилки ведучих та журналістів, дати поради щодо того, хто з лінгвістів міг би фахово коментувати мовні питання (а ця тема буде ще не раз підніматися; ось тільки дочекаємося нового проекту правопису, і таке почнеться!), а також підказати, що тільки жіночі українські прізвища на –О не відмінюються.

А допоки програма буде із «Святославом Цеголко», прошу останнього вважати жінкою. І тут немає нічого особистого, виключно граматика...

Читайте повний текст програми «Час» від 10 березня 2007 року.