На острові несвободи

5 Лютого 2007
15388
5 Лютого 2007
09:08

На острові несвободи

15388
...Про що ж насправді успішний фільм «Острів» російського режисера Павла Лунгіна?
На острові несвободи

Стрічка російського режисера Павла Лунгіна «Остров» – чи не найголосніша прем’єра минулого року в Росії. Отримавши відзнаки кількох кінофестивалів («Московская премьера», «Золотой орел» та інших), фільм викликав жваві суперечки та контроверсійні оцінки. Про переплетення ринку, ідеології та культури в сучасному російському кіно – дебют знаного українського критика Ігоря Бондаря-Терещенка на «Телекритиці».

 

...Про що ж насправді успішний фільм «Острів» російського режисера Павла Лунгіна? Можливо, про те, що душа без миру в собі схожа на нерозкаяного грішника? Чи про те, як взагалі важко бути грішником усе своє життя? Мабуть, усе ж таки, про це, а також про життя в гріху за нещодавніх радянських часів. Звісно, метафора тодішнього устрою країни, коли за духовністю слід було їхати на край землі, у монастирські скити, не вражає великою оригінальністю. Хіба що самою назвою фільм Лунгіна нагадує про те, як в епоху пострадянського капіталізму усі довкола продовжують жити на острові власного снобізму, вписуючись, тим не менш, у конформістські рамки співіснування з рештою світу. Ну, для того, «чтобы помнили». Моделі співіснування, як правило, стереотипні, а намагання нагадати про себе «материковому» споживачеві вражає ретельним добором оповідних схем, випробуваних на світовому ринку.

 

Здається, автор «Острова», цієї майстерної притчі, не сумнівається, що його риторика, заснована на «атмосферно-пейзажній» естетиці А.Тарковського, має неабиякий магнетизм. Інакше нащо йому було знімати кілометри неходжених північних ландшафтів і зазирати у незглибиму прірву таємничої «слов’янської душі». І він має слушність, проте суто технічного характеру: сьогоднішній глядач стомився від суцільної реклями самого себе і власного трибу життя. Він ніколи не бачив на екрані стільки води, снігу і заодно вже святої віри в одному кіношному флаконі.

 

Адже як допіру було? «Хорош Божий свет. Одно только нехорошо: мы», – пригадується, писав А.Чехов. Не вірили, відмахувались на початку кожної революційної епохи. Храми в серці не зводили, собори душ у риштованнях тримали. «Все плохо на земле, говорит Джойс. И поэтому вся его гениальность для меня не нужна», – ставив ідеологічну крапку Юрій Олеша, коли все було скінчено у тому лукавому будівництві. Ну, а далі? Ближче до завершення епохи матеріалізму – як? Знову ж таки, по-кон’юнктурному просто й запобігливо. «От Матфея! Есть от Матфея!» – звітували інженери людських душ на світанку перебудови, коли тема «духовності» знову вийшла на екрани пострадянського кінематографу. Словом, «храни меня, мой талісман», себто хай Бог милує від лукавого – ось як виходило з тією номенклятурною затією. Чи змінилося щось у сучасному мистецтві агітпропу?

 

Мабуть, таки змінилося, коли зважити, як допіру нас перегодували фільмами з моральним підґрунтям, забороняючи бойовики з детективами, а тепер, наситивши екранним маскультом, пропонують ту саму, але адаптовану до новітніх умов, «духовно-патріотичну» жуйку. Точніше, росіянам її пропонують, знімаючи «Острів», казахам її нав’язують, знімаючи «Кочівника», тим самих удмуртів з евенками теж не обділяють, знімаючи для них «Сірка». У такий спосіб кінематограф ніби як сприяє національній ідентифікації згаданих народів, але, видаючи свою продукцію під грифом «Російський гіт», знову збирає їх під широке крило імперського орла.

 

У самій Російській, даруйте, федерації трохи інакше. У тамтешніх, питомо «слов’янських» картинах чи то П.Лунгіна, І.Вирипаєва, а чи К.Сєрєбрянікова, ніби як віддзеркалений процес «демократизації» суспільства, це ясно. Зокрема у прорадянському за темою «Острові» П.Лунгіна на контрасті висновується право затурканої нинішнім ринковим капіталізмом людини на свій власний внутрішній світ. Мовляв, добрий пан у Кремлі відає, як потерпає його народ, скажімо, від телевізійної реклями, тому ось вам реабілітація душевної свободи – показ неформатного фільму «Острів» у різдвяному ефірі найпопулярнішого російського каналу. Перегляньте власну систему цінностей, відчуйте загальнонаціональну драму, обговоріть це на своїх кухнях і в ЖЖ. Виберіть на черговий президентський термін того, хто надає вам таку можливість, коли не знаєте, що робити з таким щастям – і на свободі.

 

Признатися, розрахунок режисера цілком правильний. Переглянули, відчули й обговорили. Можливо, й вибрали, кого треба. Адже рейтинг фільму на телебаченні підозрілим чином зрівнявся хіба що з президентським зверненням Путіна до свого новорічного народу. А все тому, що Лунгін догодив майже усім, показавши, як найтяжчий гріх убивства може бути прощений «святим» юродством головного героя «Острова», і де саме Росії слід шукати сьогодні своє місце. Як правило, не там, де всі подумали, але – в душі. Це нічого, що вийшло якось не дуже стратегічно з огляду на внутрішню політику Росії як збирача знедолених демократією народів: «Острів» Лунгіна – на щастя, єдиний фільм на таку непатріотичну тему. Одному завжди було можна. У крайньому випадку режисера вільно об’явити геніяльним чи божевільним, і все якось минеться до наступних виборів. До того ж, засилля натуралістичної фактури в «Острові» – вода, небо, безкрайня тундра – відтягне увагу глядача від будь-яких судових об’явлень, а також високодуховної суті картини. Раніше бажали, щоби не було війни. Тепер мріють, аби поменше реклями. І чипсів до пива побільше, да.

 

Отже, як бачимо, дещо у цьому світі таки змінюється на краще. І нехай основні ленінські постуляти про найголовніше з наших мистецтв, себто кіно, лишилися незмінними, але наповнення їх махровою ностальгією «по настоящему» відбувається за іншими, прогресивнішими правилами. І це не може не радувати, хоча й не знати, кого саме. Адже насамперед у цих правилах панує відвертий «режисерський» цинізм, замішаний на імперському снобізмі. Орієнтуючись на «иванов, родства не помнящих», автори сьогоднішнього «філософського» кіно в Росії формують свій власний, ніби як нонконформістський міт про духовну суть, велич і глибину рідної культури. Не відбігаючи далеко від ідеї богообраності Росії, Третього Риму та решти славянофільскої маячні, вони вкотре виконують замовлення чергового лукавого начальства, звісно, не кривлячи душею і свято віруючи в ідеали свого комсомольського минулого. Ну й, звісно, отримують при цьому за принципом «всем сестрам по серьгам». Так, наприклад, фільм «Остров» Лунгіна, висунутий на всеросійську премію «Золотой орел», щойно переміг аж у шести з восьми номінацій. Преміями були нагороджені сам режисер (П.Лунгін), сценарист (Д.Соболєв), оператор (А.Жегалов), а також головний герой (П.Мамонов) і його сюжетний антагоніст другого плану (В.Сухоруков).

 

Навряд чи усе вищесказане варто сприймати за рекляму сусідського кінематографу. Навіть за антирекляму не варто. Скоріше, автором зроблено спробу намацати шляхи сполучення ринку з ідеологією та культурою в Україні, а також виявити нові засоби організації виробництва. Поки що – кіновиробництва.

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15388
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду