Візантійщина лізла з усіх щілин телепростору, як та багатоголова гідра, що їй марно стинати голови. Наразі Геракла, який би впорався з цією потворою, не видно. Бо ж для початку кляту візантійщину треба здолати в українському політикумі, де наразі вона вважається найвищим пілотажем.

Як відомо, позаминулої неділі наш славний президент, жваво відгукнувшись на запрошення російського колеги, швиденько мотнувся до Сочі. Поговорити. Про що саме йшлося під час абсолютно закритого для преси візиту - ціну на газ, продаж ГТС чи вступ до Митного союзу - ніхто так і не спромігся дізнатися. Проте, відповідаючи на виклики й сподівання телеаудиторії, в політичному ток-шоу «Свобода слова» на ICTV таки спробували з'ясувати, що ж саме відбулося спершу в Сочі, а потім і в Астані, де у вівторок Віктор Янукович побував на засіданні Митного союзу.

«Свобода слова» викликала певне відчуття дежавю. Адже в одній із програм давно закритого ток-шоу Анни Безулик «РесПубліка» на 5-му каналі так само, як і в нещодавній «Свободі слова», дискутували одні й ті самі люди. Принаймні, в тій частині, де принади Митного союзу розписував такий собі Володимир Воюш, член координаційної ради громадського руху «Український вибір» імені Віктора Медведчука. Нічого, окрім завчених іще мінімум півтора роки тому тез про те, що вступ до Митного союзу дасть Україні 10 мільярдів до бюджету, так само, до речі, як і в програмі Анни Безулик, запропонувати публіці цей діяч не зміг. Почуття дежавю посилювалося ще й тим, що й цього разу його активним опонентом виступав Валерій Чалий. Останній намагався донести до опонента очевидну річ - не можна покладатися на одне-єдине, благословенне самим Путіним дослідження ефектів від входження України до МС. Проте пан Воюш, незважаючи на оприлюднені назви установ, які проводили власні оцінки плюсів та мінусів для України внаслідок приєднання до МС чи ЄС, та оприлюднені прізвища науковців, а також те, чим скінчилася для неупереджених академіків їхня професійна кар'єра, чомусь не почув опонентів. Хоча Тетяна Силіна з «Дзеркала тижня» теж називала інституції, що проводили подібні дослідження.

Якщо коротко, то всі, хто виступав від імені влади, вдавалися до риторики, що давно набила оскомину - Україні потрібен і Митний союз, і європейська інтеграція. Головний герой першої частини, радник президента, керівник Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації президента Андрій Гончарук, за сприяння ведучого та лояльних журналістів просто озвучував тези АП щодо цілком можливого руху України в цих, здавалося б, взаємовиключних напрямках.

В'ячеслав Піховшек, вочевидь, щоб допомогти спікерові більш опукло представити версію АП, поставив запитання, відповідь на яке пан Гончарук озвучив кількома годинами раніше - а саме, що процеси підписання меморандуму про статус спостерігача в Митному союзі й розвиток переговорного процесу щодо української газотранспортної системи ніяк не пов'язані, а йдуть паралельно.

Навряд чи шановний пан Піховшек не знав, що в понеділок Андрій Гончарук влаштував брифінг саме у зв'язку з публікацією в «Коммерсанті» припущень щодо пов'язаності цих процесів. А проте послався й на видання, й зажадав отримати ту саму відповідь іще раз. Мабуть, для тих, хто ні сном ні духом не відав про брифінг чиновника.

Все це взагалі-то скидалося на той самий «промоушен» досягнень ПР (точніше, президентських реформ), якого вимагав 25 травня від делегатів обласної звітно-виборчої конференції ПР у Донецьку заступник голови облорганізації Олександр Касянюк.

Але ж - яка влада, такий і «промоушен». Бо чомусь ледь не найголовнішим досягненням української промисловості учасники «Свободи слова» від ПР вважали.. холодильники «Норд». Микола Левченко, той самий «Інший Челсі», як зациклився на продукції концерну «Стирол», що, на його думку, може продаватися в країни Митного союзу, так і не виліз із цієї холодильної шафи. Аж поки пан Воюш не перемкнувся на «промоушен» іншої продукції - ракетно-космічного комплексу. І якщо, пригрозив він аудиторії, ми втратимо цю промисловість через високу ціну на газ, то за кілька років будемо щасливі, виробляючи хустинки. Забув додати, мабуть, що це будуть хусточки для похоронної процесії української промисловості, яка неминуче відбудеться, коли Україна підпише угоду з ЄС, де все дуже погано.

Одне слово, такої каші, яка вирує в головах штатних спікерів ПР, яких посилають на ток-шоу, ще треба пошукати. Враження таке, що під їхніми черепними коробками вариться якесь відьмацьке зілля під назвою «когнітивний дисонанс» з усіма його виявами та наслідками: вони хочуть, щоб суди й рівень життя були, як у Європі, але водночас - щоб та Європа купувала в них холодильники «Норд». А ці - щоб були конкурентними завдяки низьким цінам на газ, які має забезпечити вступ до Митного союзу...

Тим часом у надрах інтернету визрівав черговий вибух - до вечора вівторка хітом мережі зі ста тисячами переглядів став самодіяльний кліп нікому не відомого доти студента-заочника Університету Поплавського Назарія Павлеси. Називався він «Привіт Америка» (саме так, без коми й кличного відмінка) і шокував народ не власне темою чи зображенням красуні в негліже, а якоюсь буквально фізіологічною непристойністю. Незважаючи на те, що це була не порнографія.

Телевізійники, звісно, не могли пройти повз таку ласу «полуничку», відтак українська еротика удостоїлася уваги кількох каналів. У вівторок про «шедевр» львівського студента згадав Андрій Шабанов у програмі «Піраньї» на Новому. Щоправда, тут не стали смакувати подробиць, обмежившись кількома цнотливими планами співачки Катрін, та коротко розповівши про те, що автор - студент Університету культури та мистецтв, але викладачі від цього студента відхрещуються. Принагідно чомусь пригадали торішній хіт інтернету, де випускниця однієї з павлоградських шкіл позувала в не менш еротичних, ніж негліже «співачки» Катрін, чорних панчішках із мереживом. Андрій Шабанов при цьому зауважив, що нині дівчина вчиться у Львівському університеті на польського філолога й дуже шкодує про торішню витівку. З цього короткого сюжету можна було виснувати, буцімто у Львові звели кубло розпусти, адже паралель очевидна - «Привіт Америка» знімався у Львові, й саме туди подалася торішня «героїня» мережі на навчання. Хоча, можливо, мені просто здалося, що ось так ненав'язливо одесит Шабанов показав глядачеві, де саме в Україні столиця розпусти :)

У ТСН («1+1») теж розповідали про «шедевр» Назарія Павлеси, але тут зробили акцент на особистості автора під гаслом «народ мусить знати своїх героїв!». Вочевидь, відео, на якому автор еротичного кліпу розповідає про те, що показав в усій красі українську жінку козацької доби, тим самим створивши новий образ української еротики, й збирається знімати фільм «В обіймах коханої повії», належить не «Плюсам». До такого висновку підводить відсутність титрів у хвилинному сюжеті, більшість якого складали підводка й коментарі Лідії Таран, та обірвана кінцівка.

Найбільш повне дослідження феномену нового слова в українській режисурі зробили в тижневику «События недели» («Україна»). Автор сюжету Ірина Юсупова з притаманною їй прискіпливістю поспілкувалася не лише з надією українського шоу-бізнесу у Львові, а й із його викладачем, режисером Петром Єлізаровим. Останній чомусь не пишається таким студентом, який хоч і здав свою курсову роботу вчасно, але отримав за неї «двійку». І навіть розповів, що один із його студентів попросив, щоб йому розказали, чим закінчиться кліп, бо він «вирвав собі очі» ще на початку перегляду.

У Львові ж журналістка зробила спробу поговорити з головною героїнею «Привіт Америки», але Катрін, себто Катя, студентка львівського Університету внутрішніх справ, не захотіла цього робити, бо «вже тричі пошкодувала, що знялася в цьому ролику». Її ж подруга натомість каже, що в кожного є право на помилку. Синхрон Назарія Павлеси, записаний Іриною Юсуповою, був із серії «дабы дурь каждого всем была видна». Ця наївність і впертість майбутнього режисера (він цитує Шевченкове «Караюсь, мучуся, але не каюсь») просто вбивають наповал. Як і кадри, де Назарій подає заяву в міліцію, аби там з'ясували, хто виклав його відео в мережу, адже він збирався продати його на MTV (!). Чому цей кліп опинився на другому місці в трійці найбільш відвідуваних в уанеті, намагалися розібратися Катя Царик, в недалекому минулому теж студентка КНУКМ, та піар-стратег Сергій Дідковський. Успішний кліпмейкер Царик так і не зрозуміла, яка причина спонукає людей ЦЕ дивитися, й поспівчувала своїм викладачам. Натомість Сергій Дідковський зазначив, що в творінні львівського студента є всі складові успіху - погана пісня, бридкий монтаж і безглузда еротика. Якщо скласти все це разом, вийде відраза, яка приваблює, підсумував піар-стратег.

Висловивши насамкінець твердження, що передбачити, який саме ролик стане хітом інтернету, наперед неможливо, Ірина свою розповідь згортає. Хоча, як на мене, тут варто було підключити ще й соціального психолога. Бо хто міг би краще пояснити, чому в усі часи такими популярними були всілякі кунсткамери з їхніми потворами. А також середньовічні звичаї вирощувати компрачикосів, як у романі Віктора Гюго «Людина, котра сміється». Попит породжує пропозицію. Ліберальні часи й звичаї приписують не помічати фізичних вад у неповносправних людей, але атавізми у вигляді заворожливого жаху-захвату від споглядання каліцтва як рецидиви якихось первісних інстинктів трапляються досить часто. Тоді й виникає така лавиноподібна популярність сюжетів, які відштовхують і притягують одночасно.

Ще одне відео, точніше, цілий документальний фільм із претензією на розслідування теж може вважатися претендентом на отримання призу глядацьких симпатій минулого тижня на Першому національному. Йдеться про черговий «шедевр» від творців фільму «Адов ад» і всіх розслідувань під загальною назвою «Останнє попередження». Цього разу, 30 травня, 20-хвилинка від студії V-TV «потішила» неймовірно «непідкупним» розслідуванням відомого інциденту з побиттям журналістів 18 квітня. «Детектор медіа» вже докладно аналізувала цей черговий виплід хворої уяви творців «Останнього попередження».

Від себе додам - цей «шедевр» очевидно написано за сценарієм Партії регіонів, який її спікери почали оприлюднювати ще 20 травня, в програмі «Свобода слова», продовжили процес 21 травня на засіданні ВР, а остаточно оформили в низку апріорних тверджень у п'ятницю, в студії Савіка Шустера. Якщо коротко, то в побитті Ольги Сніцарчук та Влада Соделя винуваті вони самі, бо, мовляв, не треба було провокувати гопників своїми фотозйомками.

Вадік Румин, той самий «спортсмен» із Білої Церкви, взагалі наймався опозицію охороняти. А клята Сніцарчук, мало того що «особлива», бо акредитована, бачте, в Кабміні, ще й жодного співчуття не має до закиданих сніжками регіоналок! Та й узагалі, щоб довести її побиття, треба повторну експертизу провести, але ж, бачте, журналістка має нахабство ховатися від слідчих дій за кордоном! А щоб довести, що ніхто ні її, ні Влада Соделя не бив, автори «розслідування» беруть великим планом черевики Ольги Снічарчук - мовляв, он, спокійнісінько стоїть собі поруч із черевиками рідного чоловіка-колеги. Так само за вуха в цьому розслідуванні притягується причетність «особливих» журналістів до іноземних фондів. Мовляв, їхні колеги заступаються тільки за тих, хто працює на ці фонди, а на всіх інших, у тому числі й на «веселих кроликів» із БРДМ, які пережили 16 газових атак (хто їх, цікаво, рахував?), захист журналістів не поширюється. І взагалі, якби акція опозиції вдалася, ніхто б нікого не побив, бо лише ґвалт навколо Ольги Сніцарчук і Влада Соделя привернув увагу громадськості до акції «Вставай, Україно!».

Можна було б не звертати уваги на весь цей балаган, якби не стирчало за ним рило безпардонних консультантів Партії регіонів. Їхнє підданство може будь-яким, українським у тому числі, але, коли дивишся цей, з дозволу сказати, фільм, не можеш не згадати двох «Анатомій протесту», такі самі агітки про злочинну опозицію на Болотній площі в Москві, які транслювали російський телеканал НТВ. За «Анатомією протесту - 2» навіть кілька кримінальних справ порушили проти російських опозиціонерів.

Судячи з того, що на УТ-1 (дозвольте солідаризуватися з Андрієм Кокотюхою, який пропонує забрати горду назву «Перший національний» у каналу, який усе національне тільки душить!) цю бридку агітку прокрутили ще й у понеділок, уже третього червня, продукт виявився дуже затребуваним. Вочевидь, у рамках уже згадуваного «промоушену» досягнень ПР. А що, бач, як ловко впоралися - і опозицію брудом облили, і журналістів оголосили наймитами буржуазних фондів, які сплять і бачать, як би Україну Штатам продати.

До речі, технологія протиставлення «поганих» фашистів «хорошим» антифашистам, яку хтось порадив використати ПР 18 травня, теж не є питомо українською.

Але показати на пальцях, чому в Україні поки що немає передумов для виникнення фашизму, та ще й із гумором, зуміли тільки на ТВі. У вівторок 28 травня тут стартував новий проект під назвою Ч/Б. Тобто - Чубай/Бондар. У неділю він ішов у повторі, й це виявилося чи не єдиним позитивним враженням минулого тижня. Якщо, звісно, не брати до уваги фінал п'ятого сезону талант-шоу «Україна має талант», що відбувся в суботу на СТБ.

Для прем'єри Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії» й син знаного поета Грицька Чубая, та Андрій Бондар, поет, прозаїк, есеїст, перекладач і активний фейсбукер, обрали в співрозмовники соціального психолога Олега Покальчука. І це спрацювало на 200 відсотків, бо рівень ерудиції, почуття гумору й здоровий цинізм людини, яка бачила якщо не все, то набагато більше за пересічного українського інтелектуала, з лишком компенсував брак телевізійного досвіду обох ведучих.

Хоча й Тарас, і Андрій до розмови, як видно, старанно готувалися й були в темі. Відтак розмова вийшла невимушена й відверта. Головний підсумок годинної програми: дихотомія «фашизм-антифашизм» на даному історичному етапі розвитку (чи стагнації - це вже кому що підходить) - це лише примітивний кругообіг бабла в політиці. Ось лише одна цитата з Покальчука. «...Я не ставився б всерйоз до спроби цю маску (фашизму. - Авт.) приклеїти - вона періодично буде приклеюватися, але це лише кругообіг "бабла" в політиці під певне замовлення.

Соціально українці дуже індивідуалістичні - й у цьому сенсі вони європейці. Бо така протестантська європейська свідомість є одноосібною. Чому обламувалися дуже часто спроби сусідніх тоталітарних режимів якось українців згуртувати докупи? Ну, бо тільки починають згуртовувати - зразу в партизани. Чого ж там в колгосп, на роботу - краще в партизани...»

І ще одна цитата з Покальчука: «Фашизм - це коли ти прийшов з війни й у тебе, крім рушниці, нічого немає. Взагалі нічого - навіть їсти. Отоді для цього є підстави. А коли в тебе закопано в погребі сала на три роки вперед, фашизм не пройде».

...Ну, а Оксана Марченко в черговій сукні від народних дизайнерів, як завжди, була прекрасна. Так само, як жіночки з «Лісапетного батальйону», котрі й стали переможницями п'ятого сезону «УМТ». До речі, їхній ролик про той самий «лісапет» - на першому місці переглядів у мережі. На другому, як підкреслили в уже згаданому сюжеті «Событий недели» про несподівану славу режисера, пісняра й композитора, а також студента-заочника Назарія Павлеси, - «Привіт Америка». Проте цілком можливо, що після виходу в ефір програми «Говорить Україна» за участі Павлеси, яку, за даними ЗМІ, вже записали, 5 хвилин слави цього чоловіка перетворяться на щось більше. Або ж - про нього всі забудуть. Sik transit gloria mundi, казали латиняни. Мабуть, вони передбачали появу інтернету...