Трендами тижня, безперечно, були дві речі - пересування на волі щойно помилуваного Юрія Луценка та смерть Маргарет Тетчер. Про останню повідомили всі загальнонаціональні канали ввечері 8 квітня.

Так само як і про реакцію міжнародної спільноти на звільнення Луценка. Та якщо новинні ресурси загальнонаціональних каналів обмежилися синхронами представників тієї самої спільноти - від Ради Європи до Держдепу США, то канал ТВі запропонував своїм глядачам справжній ексклюзив: інтерв'ю з Юрієм Луценком та його дружиною Іриною. Воно цінне передусім тим, що ця подружня пара не приховувала емоцій від свого возз'єднання й говорила перше, що спадало на думку. На відміну від пізніших інтерв'ю вже самого екс-міністра, де він зважував кожне слово.

Розмова точилася в слоті програми «Сьогодні про головне». Ведуча Ілона Довгань допомогла подружжю розкритися щонайповніше, при цьому не педалюючи на тому, чи збирається Луценко розколювати опозицію.

Чи не вперше подружжя було настільки відвертим у своїй 26-річній любові. Власне, варто було тільки глянути, як вони дивляться одне на одного, щоби зрозуміти: ця годинна розмова не що інше, як освідчення в коханні Юри до Іри. І навпаки. Ілона Довгань ставила запитання, якими переповнені соцмережі - хто допоміг не зламатися у в'язниці Луценкові або що підтримувало Ірину в її вимушеній самотності. Були й неминучі запитання про майбутнє в політиці. Щодо останнього, то Юрій Луценко лише підтвердив свої слова одразу по виході з колонії - жодної партії він не створюватиме. Але працюватиме над ідейним наповненням протестних акцій опозиції.

Автора цих рядків, переконану в тому, що любов здолає все, а також що завжди й неминуче остаточну перемогу все-таки здобувають ідеалісти, вразило кілька моментів цього інтерв'ю, не дотичних до політики. Як розповів Юрій Віталійович, уперше його дружина заплакала, коли побачила під час акції «Україна без Кучми» величезну кількість людей на харківській Площі Свободи, які стояли з плакатами «Кучма - наш президент!». Тоді вона сказала чоловікові, що людям ця боротьба не потрібна й ми даремно ризикуємо. Друге випробування для родини, провадив Луценко, сталося 2004 року. Тоді він ішов на чолі велетенської колони бульваром Лесі Українки до ЦВК повз свій будинок. І, піднявши очі на власні вікна, побачив, як звідти їм махає дружина помаранчевим прапорцем. Тоді, сказав герой інтерв'ю, ніхто не знав, чи повернеться він додому живим і здоровим. Але третім і найбільшим випробуванням стала, звісно ж, тюрма. І от саме тут колишній чиновник високого рангу зрозумів: головне в його житті - родина. І те, що Ірина виявилася мужньою людиною, надавало йому сил.

Луценко не був би собою, якби й тут не почав жартувати. То про «підрив сімейного бюджету» у вигляді нового костюму, бо весь гардероб виявився на три розміри більшим. То про те, як у СІЗО й колонії з ним віталися зеки, заздрісно промовляючи: «У вас обалденная жена!»

І ще обоє згадали, як під час судових засідань «листувалися» за допомогою поетичної збірки Ліни Костенко. Один із них підкреслював потрібний рядок у вірші й передавав іншому. Тоді адресат знаходив щось співзвучне ще в якомусь вірші Ліни Василівни й знову передавав збірку через ґрати.

За емоційним впливом це інтерв'ю на ТВі набагато перевершило фільми з циклу «Великі історії кохання» на цьому ж каналі про любовні пригоди світових зірок. Страшно подумати: якби не досить прагматична мета Януковича - отримати угоду з ЄС задля кредитів, ми б іще довго не побачили на українському телебаченні такої реальної й драматичної love story з відносним хепі-ендом.

Ну, а в процесі висвітлення головної міжнародної події тижня - смерті Маргарет Тетчер - у вівторок, 9 квітня, «відзначилася» ТСН («1+1»). Посил був просто чудовий - показати, як прем'єр-міністр Об'єднаного королівства ставилася до незалежності України напередодні розвалу СРСР 1990 року. Саме тоді, після свого перебування в Москві, «залізна леді» прилетіла до Києва. Журналіст Ольга Кошеленко сумлінно записала синхрони учасників тих давніх подій - Дмитра Павличка, Леоніда Кравчука та Валентини Шевченко. Дмитро Павличко пригадав, як українські учасники зустрічі з Маргарет Тетчер запитали в неї про те, чи можливо відкрити посольство України в Лондоні, а вона безапеляційно відповіла: «У Лондоні немає посольства Каліфорнії», натякаючи на те, що Велика Британія негативно ставиться до виходу України з СРСР.

А от із синхроном колишньої голови Верховної Ради Української РСР Валентини Шевченко вийшла велика прикрість. Точніше, не з самим синхроном (пані Валентина досить цікаво розповіла, яке враження справила на неї «залізна леді»), а з ім'ям єдиної жінки ‑ впливового політика в УРСР. Кореспондент упродовж усього немаленького сюжету вперто називала Валентину Шевченко... Людмилою. Причому титрували не менш «залізну», аніж покійна Тетчер, леді українського політикуму так само. Цієї прикрої помилки не зауважила й не виправила (як це було кілька тижнів тому в репортажі про Папу Римського, коли Ольга Кошеленко назвала Святослава Шевчука Любомиром) навіть ведуча випуску Наталя Мосейчук.

З ким не буває, звісно. Ну, раптом кореспондент ТСН перед цим спілкувалася зі вдовою знаменитого дресирувальника Володимира Шевченка, нині директором Київського цирку Людмилою Шевченко? Але те, що подібний казус трапляється вже вдруге за якихось кілька тижнів, насторожує. «Може, в консерваторії щось не так?». Після подібних ляпів мене вже хоч і не здивувала вчорашня «житяча жорстокість» у вечірній ТСН, але таки роздратувала. Як казав Жванецький, «тщательнее надо, тщательнее!»

У тому ж таки випуску ТСН розповіли про те, як Юрій Луценко хрестив доньку Юрія Стеця Єву. Назвали цей сюжет цілком у плюсівському дусі - «Світське життя Юрія Луценка». Наголошували при цьому на віп-хрещених, щойно звільненому екс-міністрові й дружині Петра Порошенка Марині. Аж так, що новопосталому хрещеному батькові довелося жартома виправдовуватися, мовляв, кумів обирають батьки похресників, а не навпаки.

Середа розвеселила глядача кадрами з прес-конференції нардепа Вадима Колесниченка в УНІАН. Як у автора «Закону про мовну політику» кинули два кульочки з коричневою субстанцією, що виявилася фекаліями, показали «Факти» ICTV, «Репортер» Нового каналу та (ну, хіба таке пропустиш?) ТСН. Остання, показавши сам епізод жбурляння «чимось схожим на фекалії», подала й реакцію потерпілого - «Вы же видите, девочка болеет!».

У «Сьогодні» на ТВі не обмежилися синхроном жертви, а подали й обґрунтування нападу з боку активістки КУПРу Єлизавети Жарикової. Дівчина розповіла, що кинула в нардепа пакетом із фекаліями, бо це біоматеріал, а на прес-конференції йшлося саме про біометричні паспорти. Шкода, що ніхто з коментаторів не додумався запитати, як саме Ліза збирала цей «біоматеріал» і чи не бридилася, загортаючи його в кульочки. Це ж вам усе-таки не капуста для Жириновського!

Не перестає дивувати й Андрій Пальчевський на Першому національному. Цього разу - в гарному розумінні. У четвер свою програму «Про життя» ведучий присвятив зіркам української естради 90-х років. Світлана Коноваленко (гурт «Игрушки»), Олександр Ягольник, Лері Він, Ольга Юнакова, Петро Чорний, Каріна Плай та Марина Одольська з Олександром Єгоровим згадали славні часи своєї неймовірної популярності й спробували визначити засадничу різницю між їхнім поколінням першопрохідців українського шоу-бізнесу та нинішніми зірками. До речі, геть непаритетно за всю теперішню генерацію гламуру на сцені відповідала одна-єдина співачка під псевдо Оксі.

Звісно, якби до студії «Про життя» завітали такі монстри українського шоубізу, як Ірина Білик чи Тая Повалій разом із чоловіком Ігорем Ліхутою (про якого кажуть, що «Ліхута» - це не прізвище, а професія!), від призабутих зірок 90-х не лишилося б каменя на камені. Але вийшло так, як вийшло - мило, душевно й переконливо. Надто ж у тій частині, де гості студії розмовляли про гроші. Останні, як підкреслювали зірки 90-х, цікавили виконавців у ті роки найменше. Головне було - заспівати так, щоб глядач «поплив». Бідна Оксі, опинившись у прикрій меншості, змушена була захищатися, мовляв, у її поколінні професіоналізму не менше. А гроші потрібні завжди й усім. Андрій Пальчевський натомість, підбиваючи риску в дискусії, дійшов висновку: його гості з буремних 90-х не продаються! І слава Богу, вигукнув він, віддавши шану тим, хто майже 20 років тому вже творив якісну українську музику.

Вийшов такий собі вечір ностальгії для тих, «кому за...» Цілком у дусі цільової аудиторії Першого національного.

Ніхто й не сумнівався: головною темою чергового випуску «Шустер live» на «Інтері» стане звільнення Юрія Луценка. Отож, 12 квітня, в День космонавтики, всі її совєцькі й постсовєцькі досягнення, про які сам Бог велів би поговорити 12 квітня, поступилися місцем головній новині - помилуванню екс-міністра внутрішніх справ президентом України. Побудували програму за принципом «без мене мене оженили». Савік Шустер, звісно, на початку зауважив, що Юрія Луценка до участі запрошували, але він прийти не зміг. Але, судячи зі скоромовки ведучого, який щось пробурмотів про те, що пан Луценко мусить нині передусім дбати про власне здоров'я, екс-міністр, можна припустити, все-таки просто не захотів брати участь у «Шустер live».

Відтак обговорення можливих наслідків для України у зв'язку з помилуванням Луценка за відсутності головного ньюзмейкера перетворилося на кволі спроби зведення рахунків між «владою» та «опозицією». У вже давно й успішно засвоєному Савіком Шустером дусі «сам ти хам трамвайний!».

Знову Савік Шустер запросив гостей, від яких варто було чекати провокацій найпримітивнішого штибу. Себто Олеся Бузину й непримиренного скаженого радикала Олега Ляшка. Останній упродовж півтора годин розважався тим, що тицяв дулі опонентам (четверту він зсукав самому міністрові освіти й науки Дмитрові Табачнику).

Ну, й провокації в цій атмосфері, ясна річ, не забарилися. Коли Бузина запитав у нардепа, чому той убив свою жінку в декларації про доходи, другий у відповідь завів до студії таку собі Росіту, представивши її як кохану дружину. Далі все пішло шкереберть. Щоправда, Микола Княжицький звинуватив у цьому ведучого, котрий буцімто заклав увесь цей цирк у сценарій. Але факт залишається фактом: на знак протесту проти поведінки Ляшка студію покинули майже всі представники влади й опозиції, залишивши Савіка Шустера на Геннадія Кернеса з його включенням із Харкова, експертів Вадима Карасьова, Євгена Копатька та спікера від ПР Володимира Олійника.

Відтак Кернес отримав безконтрольну нагоду віщати всяку маячню, зокрема про те, що харківська мерія перекрила шлях акції «Вставай, Україно!» тільки «задля безпеки громадян». Не кажучи вже про його відверто безграмотні й печерно-ненависницькі щодо «так называемой объединённой оппозиции» пасажі на кшталт «А сюда приехал цирк-шапито, и они уже говорят, что есть инциНдент...». Саме так вимовив пан Кернес слово «інцидент», причому аж тричі впродовж кількох хвилин. Заслуживши за це високу оцінку його як мера Харкова з вуст Вадима Карасьова, уродженця «першої столиці».

Натомість Савік Шустер після вигнання Олега Ляшка з його раю-студії виглядав таким засмученим, що несамохіть закралася підозра вже щодо його орієнтації. Мимоволі подумалося: якщо вже нардеп-радикал так міцно був прописався в «Шустер live», то, може, за цим стоїть щось іще, окрім природного бажання ведучого підвищити рейтинги? Бо дуже вже захоплено поглядав пан Шустер на Геннадія Кернеса, коли той півтори години бовванів на екрані... Може це, не приведи Господи, таке собі перенесення почуттів із мимоволі усунутого об'єкта на його наступника в ефірі, який належить до такого самого типу безпардонного хама? Як каже одна моя знайома - «шутка» :)

Ось і вийшло, що навіть за своєї відсутності «Луценко звільнений» морально переміг не лише Гепу, але й усіх тих, хто намагався вставити свої п'ять копійок у його звільнення.

Ну, а в суботу глядачі двох каналів «великої шістки», «1+1» та СТБ, отримали два мегаграндіозні видовища. На першому стартував давно анонсований проект «Великі перегони», для промо якого шукали навіть особливих пінгвінів, не кажучи вже про дорогезні зйомки цього телеквесту по всіх куточках світу. Другий потішив стовідсотково сльозогінним видовищем під назвою «Гордість країни».

На погляд вашого автора, «Гордість країни» влучила прямісінько в серце цільової аудиторії СТБ, жіноцтва, а «Великі перегони», навпаки, послали кулю в молоко, знехтувавши інтересами своєї цільової аудиторії, більше зорієнтованої на психологію сімейних стосунків чи смакування кровожерливих новин. Втім, судити за прем'єрним показом «Великих перегонів» про весь цикл відзнятих програм наразі не випадає. Тож варто дочекатися бодай другого випуску. Можливо, вашому оглядачеві відкриється якась істина...

У неділю, 14 квітня, телеканал «Інтер» таки вирішив «добити» тему помилування Юрія Луценка та його майбутнього як політика. Але - знову ж таки без нього. Цього разу вже в тижневику «Подробиці тижня», де Олег Панюта звернувся скайпом до Тараса Стецьківа, який саме перебував у Львові. Ведучий попросив свого респондента прокоментувати висловлювання Луценка про три опозиційні сили, які він оприлюднив у інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня». Дисонансом на тлі україномовної розмови Панюти й Стецьківа були російськомовні цитати з «Дзеркала тижня». Невже не можна було знайти україномовний сайт цієї білінгвальної газети?

Але менше з тим. Головне те, що Тарас Стецьків, який не пройшов у народні депутати, жодного поганого слова не сказав про нинішню триєдину опозицію. Так, він, коментуючи вислови Юрія Луценка про кожну з сил, від ОО «Батьківщина» на чолі з Арсенієм Яценюком через УДАР Віталія Кличка і до «Свободи» Олега Тягнибока, до речі, не надто компліментарні, але й досить толерантні, завжди знаходив достойні відповіді. І все це - незважаючи на те, що перед власне інтерв'ю глядачам і Тарасові Стецьківу показали не надто лояльний до опозиції сюжет.

Де були, приміром, прямі закиди на адресу Арсенія Яценюка від «тушки» Андрія Табалова про те, що ОО «Батьківщина» просто кинула своїх кандидатів у Кіровограді, де він особисто балотувався за мажоритарним округом. Або ж - синхрон мажоритарника Сергія Міщенка, який звинуватив того ж таки Яценюка в продажу місць у партійному списку за гроші.

Господи, яке все-таки щастя, що на волі опинилася людина, яка знає поезію Ліни Костенко й, прочитавши в тюрмі роман Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі», взяла на озброєння слова одного з його героїв: «Так, у мене не вийшло, але я бодай спробував!». Той, хто бачив цей фільм із Джеком Ніколсоном, не кажучи вже про тих, хто прочитав літературну основу голлівудського шедевру, все зрозуміли. Ще з перших слів Луценка на свободі.