Чого прагне стомлений офісними боями планктон чи вражений вірусом безсоння інтелектуал пізно ввечері? Правильно, він хоче, щоб його трохи попустило після напружених баталій трудового дня. Але попустило не різко, а так, щоб він не впав у кому з дебільних жартів на тему тещі й зятя, а інтелігентно, в компанії з приємними й дотепними людьми, трохи розслабився й пішов спати втихомиреним і в доброму гуморі.

Саме для таких і вигадали на буржуїнському телебаченні формат під назвою late night show. По-нашому це означає (в буквальному перекладі) - шоу пізнього вечора. Простіше - вечірнє шоу.

Цей формат кинулися опановувати телевізійники на пострадянському просторі. Після певної перерви в реалізації формату майже рік тому свою щоденну програму «Вечерний Ургант» запустив російський «Первый канал». На початку свого існування це дійство тривало півгодини, нині - 45 хвилин. Якийсь час «Вечерний Ургант» виходив на каналі «1+1», але згодом його витіснили власні проекти «Плюсів». З останніх на звання вечірнього шоу може претендувати хіба що «Київ вечірній» від студії «Квартал 95», але нерегулярність виходу, а також відверто комедійний характер проекту не дозволяють віднести його до класичного формату late night show.

Тим часом цю нішу почали опановувати інші українські канали. І піонером тут став ТВі, де з 18 лютого виходить «Проти ночі з Павлом Шереметом». Комусь може подобатися білоруський ведучий на українському каналі, комусь - ні, але наразі його «Проти ночі» - приклад класичного втілення усталеного формату на українському телебаченні. Про непорозуміння Павла Шеремета з Ольгою Герасим'юк щодо назви шоу тут говорити не будемо. Це тема іншого дослідження.

Що вимагається від вечірнього, чи, радше, все-таки нічного шоу «на розслабоні»? По-перше, вміння ведучого дотепно прокоментувати події, що сталися впродовж дня (за умови щоденного виходу). По-друге, дійство має відбуватися в студії з відповідними декораціями нічного міста за вікнами. По-третє, обов'язковим елементом є присутність гостей, здатних адекватно реагувати на іронічні запитання ведучого в атмосфері невимушеного спілкування «без краваток» та ще й на зручних диванах. Четвертий атрибут формату - музичний супровід, зазвичай наживо.

Усіх цих вимог Павло Шеремет суворо дотримується. Він, звісно, не Ургант із його неймовірною харизмою та вмінням імпровізувати на ходу, але іронія білоруського журналіста в цьому новому як для нього самого, так і для глядача ТВі форматі цілком прийнятна.

Формат вечірньо-нічного шоу гарний тим, що дозволяє жартувати на межі фолу - все-таки дітей уже спати повкладали, але дорослі ще притомні й можуть оцінити майстерність ведучого в умінні не переступати межі пристойності, але підходити до неї максимально близько.

Павло Шеремет навіть із гостями малосимпатичними, але актуальними ньюзмейкерами, ніколи не дозволяє собі виходити за рамки доброго виховання. Відтак усі його підколки на адресу гостей виглядають цілком безневинно. Тим паче, в гості ведучий запрошує все-таки людей, які або мають стосунок до каналу, де він нині працює, або ж представляють «сили світла» з опозиції, або ж тих, кому сам чорт не брат (як-от Лоліта Мілявська). Було б цікаво почути, як ведучий тонко знущався би з когось із регіоналів-важковаговиків, але наразі Павло Шеремет обмежився хіба що ніжним тролінгом комуністки Оксани Калетник, запитавши її, як статус найбагатшої комуністки співвідноситься з ідеологією партії, що сповідує рівність у бідності. В актив ведучого «Проти ночі» в загальній боротьбі ТВі з «силами пітьми» можна записати хіба що виразне читання уривків із книги такого собі пана Чередниченка «Виктор Янукович», виданої, до речі, поважним харківським видавництвом «Фоліо». Останній факт, звісно, наводить на роздуми про складне становище Олександра Красовицького, але видання цього опусу, вочевидь, захистило якісь інші плани видавця, тому - менше з тим.

23 хвилини вечірнього ефіру білоруський журналіст проводить із очевидною користю для себе - він заводить та зміцнює корисні зв'язки, а заразом будує позитивний імідж для «маргінальної» білоруської опозиції. Можна було б сказати, що пан (чи краще - сябер?) Шеремет у процесі спілкування проти ночі ще й українську вивчає, але приклад його земляка Сергія Дорофеєва, на жаль, перекреслює ці сподівання. Ведучий 5-го каналу так і не виконав своєї обіцянки заговорити солов'їною.

Позаминулої неділі нішу вечірнього шоу взялися заповнити й на Новому каналі. Тут запустили «ППШ», тобто «Педан-Притула Шоу». Концептуально - тобто в плані оформлення студії, музичної складової та жартів на актуальні теми - «ППШ» цілком у межах формату.

Та позаяк ведучих усе-таки двоє, хронометраж програми - півтори години. За цей час вони встигають багато: прокоментувати актуальні новини в іронічному дусі, потеревенити з гостями студії, показати серіал із офісного життя, оголосити номер із «Гумору по-українськи», побитися об заклад і показати, хто в цьому парі переміг, а наприкінці програми змусити лузера виконати умови парі...

Одне слово, «Педан-Притула Шоу» - проект «форматний» лише в тому сенсі, що він, по-перше, реагує на останні події вітчизняної політики та шоу-бізу, а по-друге - робить це смішно. Тут я дозволю собі порушити внутрішньокорпоративну етику й не погодитися з критикою колег на останній випуск «ППШ». Бо жарти й мініатюри були реально смішними, а цифри шоу - високими.

В усьому іншому «Педан-Притула Шоу» - цілком самостійний продукт, який виходить за тісні рамки американського формату. І в цьому сенсі його радше можна назвати скетч-шоу. Спостерігаючи, як купаються обидва ведучі в атмосфері цілковитої розкутості й мало не вседозволеності, розумієш, як Сергій та Олександр скучили за своїм минулим у «Comedy club Україна». Незважаючи на те, що колишні Тернопільський Сірий та Ангел Педан тепер постають у вечірніх смокінгах, вони залишилися тими самими «комедійниками», але вже на іншій сходинці. Коли виходять на сцену не просто пожартувати, але й виступити в ролі авторів, ведучих та режисерів. І це все - не в жанрі короткої мініатюри, а в досить великому проекті, який, власне, на них і тримається. Поки що всі ролі Педан із Притулою виконують дуже гідно.

Без політики, точніше, без жартів на політичні теми, тут, як і в близьких проектах «Проти ночі» на ТВі і тому ж таки «Вечернему Урганте», ба навіть і в «Києві вечірньому», не обходиться. Ну, хто ж у нас іще справно постачає теми для гумористів, як не політики? Звідси й реакція на «новину» від глядача про смерть найбільшого крокодила: «Партія регіонів тепер має 62 пари нових черевиків!» А в другому випуску Педан і Притула коментували стан здоров'я народних обранців, використовуючи для цього їхні реальні фото. Підпирання щік Володимиром Литвином, то справа, то зліва, камінь у нирках Олега Ляшка у вигляді гарбуза, проблеми з зором у Миколи Азарова, бо той без кінця поправляє окуляри - все це дало підстави ведучим висміяти можновладців і побажати останнім здоров'я, бо все інше в них уже є. Про сарказм чи якусь озлобленість тут не йдеться, адже це все-таки шоу гумористичне, а не викривальне.

Можна ще дуже довго описувати всі знахідки й фішки нового продукту, проте, як на мене, головна його заслуга в тому, що в ефір повернувся український гумор. Хоча для цього довелося заснувати спеціальну рубрику - «Гумор по-українськи», де виступають учасники шоу Притули «Вар'яти». Але це вже велика поступка телебосів, які чомусь поголовно не визнають, що український гумор може бути не лише російськомовним, як у «Кварталі». Враження таке, що задля того, аби україномовний гумор потрапив до ефіру, авторам довелося робити серіал-пародію з життя офісного планктону «Принтер, кулер, два стола» «общєпонятною» мовою КВНу.

Якщо продовжити порівняння українських late night show з російським «Вечерним Ургантом», то засаднича відмінність останнього від наших - у тому, що Іван Ургант якщо й дозволяє собі жарти на адресу політиків, то лише тих, хто в конкретний момент перебуває в опалі у влади. Не так давно, скажімо, ведучий Першого, цілком у відповідності до «генеральної лінії партії», висміяв у своєму ефірі депутатів Держдуми Гудкових, батька й сина, виставивши на посміховисько їхнє виключення з лав «Справедливої Росії».

Тренду Іван дотримується і в найтонших нюансах у стосунках Росії з Україною. Приміром, 15 березня політичним топ-жартом ведучого став анекдот, як українці затримали на кордоні три тонни сала і що вони потім із тим салом зробили. Як ілюстрацію ведучий показав фото з сільського весілля, де за величезним столом сидять п'янючі червонопикі хахли, наминаючи сакральний продукт і запиваючи його національною гордістю - горілкою...

Ні, хай там що, а з Педаном і Притулою проти ночі якось веселіше.

Фото із сайту Нового каналу