Помовчіть, коментатори! Враження від трансляції інтронізації Папи Римського Першим національним

Помовчіть, коментатори! Враження від трансляції інтронізації Папи Римського Першим національним

21 Березня 2013
20977
21 Березня 2013
10:17

Помовчіть, коментатори! Враження від трансляції інтронізації Папи Римського Першим національним

20977
Самий по собі факт транслювання церемонії інтронізації Папи заслуговує на подяку. Але коментатори події вибудували непроникну звукову стіну між Ватиканом і глядачами
Помовчіть, коментатори! Враження від трансляції інтронізації Папи Римського Першим національним
Помовчіть, коментатори! Враження від трансляції інтронізації Папи Римського Першим національним

Українське телебачення ніяк не може позбутися застарілої хвороби, про яку «Детектор медіа» вже писала неодноразово, зокрема, з нагоди трансляції церемоній відкриття та закриття великих спортивних подій, наприклад, Олімпійських ігор у Лондоні.

 

Трансляція інтронізації Папи Римського Франциска Першим національним телеканалом 19 березня стала новим прикладом цієї хвороби.

 

Самий по собі факт транслювання церемонії інтронізації Папи заслуговує на подяку. І заслуговував би без жодних застережень, якби сама трансляція не перетворилася на суцільне нервопсування.

 

Розпочалося все дуже пристойно. За винятком однієї деталі, про яку - трохи згодом. Подаруймо ведучим-коментаторам навіть постійне взаємозамінювання слів «інтронізація» та «інавгурація», які, за усталеною в нас традицією, синонімами не є: монарх сходить на престол, тоді як інавгурацію проходить президент. Папа Римський, попри всі модернізаційні віяння в католицькій церкві, поки що титулу президента не набув.

 

Так от, почали ведучі свій репортаж зі змалювання важливості й історичного значення події, що відбувається, з фактів із біографії новообраного Папи. Із належною врочистістю інтонації - одне слово, так, як і годиться. І все було б гаразд, якби це був лише вступ, прелюдія, підводка.

 

Але ні: трансляція тривала, а зупинитися коментатори так і не змогли. Ані хвилинки перепочинку не давали собі звитяжні трудоголики, ані на секунду не залишали вони глядачів із Ватиканом сам-на-сам. Дедалі менше урочистості залишалося в голосах, дедалі банальнішими й натужнішими ставали репліки, все частіше ведучі вчетверте й уп'яте повторювали те, що вже казали. Аби лише не мовчати ані секунди, аби лише не зникнути з ефіру ані на трохи.

 

І не сказати, що все мовлене коментаторами було геть зайвим. Ні, було чимало корисної інформації - роз'яснення процедури та ритуалів, історичних та біографічних фактів, загострення уваги глядачів на важливих моментах. Тільки от на тлі надто інтенсивного загального бла-бла-бла все корисне й цікаве губилося, розчинялося безповоротно. Від певного моменту вухо вже не розрізняло змісту мовленого, слова коментаторів перетворилися на звичайний шум. Вони просто дратували, незалежно від їхнього змісту.

 

Балакали коментатори так самовіддано, що деякі справді цікаві моменти просто проґавили. Скажімо, на екрані з'являлися й з'являлися прапори різних держав, підняті в натовпі. Франція, Мексика, Польща, Монако, Колумбія, Хорватія, Філіппіни, Іспанія, Італія, Литва. Державні прапори Ватикану. Але що це? От прапор Алжиру. От - біло-червоно-білий національний прапор Білорусі, скасований Лукашенком. От - прапори Аргентини й Німеччини на одному древку. Чи цікаво було б глядачам, якби на це звернули їхню увагу? Гадаю, що так. Але ні, не звернули.

 

Не полишало враження: коментатори виголошують заздалегідь вивчений урок; усе, що поза сценарієм, відображення в коментарях не знаходить. Натомість, за старою звичкою, глядачам час від часу детально розповідали те, що вони бачили й самі. «Ми бачимо, як він вітається з людьми, як обнімає їх». «У цьому часі відбуваються приготування, приготування до літургії». «Бачимо нове облачення Папи. Бачимо, наскільки воно чисте. Світле». «Журавлиним клином ідуть кардинали», - це вже була мало не поезія.

 

«Незабаром Папі вручать символи влади, й ми коротенько розповімо, що вони означають». То чи не можна було отоді ж «незабаром» і розповісти, без попереднього анонсування?

 

Це була якась дивовижна суміш проповіді, лекції з історії та особистих уражень коментаторів із домінуванням загальних слів. І дуже часто - звичайне озвучування картинки на екрані, й без того очевидної й чудово зрозумілої.

 

Розповівши про присутність глави уряду Фландрії - за словами коментаторів, бельгійської провінції (хоча насправді такої провінції не існує, а є Західна Фландрія та Східна Фландрія - дві різні, окремі бельгійські провінції), вони раптом просвітили глядачів: «Багато представників федеральних урядів». Федеральні уряди існують у федераціях; далеко не всі країни є федераціями. Що це було - мислення російськими кліше?

 

Казали коментатори про наявність на площі Святого Петра мусульман, буддистів, сикхів. А перелічуючи офіційних представників деяких країн, Велику Британію та США поставили в один ряд із католицькими Іспанією, Бельгією, Мексикою, Аргентиною, Бразилією. Залишалося тільки дивуватися: невже згадувати про протестантів - це для Першого національного суворе табу? Про мусульман та сикхів можна, а про протестантів - ані слівця? Здавалося б, дрібничка - але ж чимало українців вважають: весь Захід - суцільно католицький, католицизм та Захід - це тотожні поняття. Замість розвіювати стереотипи, в даному разі їх було фактично підтверджено.

 

Коли ж почалися пісноспіви, ударно-стахановське коментування стало вже й зовсім неадекватним. «Ми чуємо, як хор співає: Христос перемагає, Христос царює, Христос - володар», - і далі йшов стислий переклад співаного. Може, коментатори й щиро заявляли: «Ми чуємо» - от тільки глядачі не чули нікого, окрім коментаторів. Їм тільки й залишалося, що радіти з приводу того, що коментатори «чують». Згодом ми почули знову, вже з типовою інтонацією, коли нема чого казати: «Христос перемагає, Христос царює, Христос - володар». Урочисто-божественна музика ледь долинала поміж базіканням коментаторів. Ведучі робили ніщо інше, як глушили церемонію інтронізації.

 

Фраза з коментаря: «Єднаємося з цими ангельськими хорами й молимося разом з ними» (от саме з такими формами дієслів) видавалася глузуванням, знущанням. Як і інша: «Ми дали вам можливість побути в отій молитовній тиші». Якби ж то - хоча б на мить!

 

«Та помовчіть ви! - так і хотілося вигукнути. - Помовчіть бодай трошечки! Дайте побути наодинці з цією музикою! Не ви ж герої меси! Не вас же обрали Папою Римським! Залиште мене наодинці з подією!» Але ні: коментатори вибудовували й вибудовували непроникну звукову стіну між Ватиканом і глядачами. Емоції крізь ту стіну прорватися не могли.

 

Нас, глядачів, відсторонили. Брутально відштовхнули. Подражнили: дивіться, мовляв, а зануритися - зась! Духовне послання, високий зміст події, взагалі все, що лежить поза межами відеоряду, - через теревені ведучих нічого з цього до глядачів не долинало. Церемонію перетворили на холодну, таку, яку варто дивитися хіба що з цікавості.

 

Для чого, взагалі-то, існує телебачення? Телебачення як таке, у принципі? Здавалося б, відповідь є очевидною: задля того, щоб створювати в телеглядачів ефект присутності на важливих і цікавих подіях. Щоби глядачі могли зануритися в атмосферу цих подій, забути про відстані, залишитися з показуваним на екрані сам-на-сам, без третіх-зайвих. Щоб допомагати глядачам, а не завалювати їх звуковим мотлохом.

 

Українське телебачення, схоже, й досі існує зовсім не для того. Воно - цілком у традиціях свого радянського попередника - існує для того, щоб не дозволити глядачеві залишитися бодай із чимось сам-на-сам і відчути бодай якусь атмосферу. Воно існує для того, щоб не дозволити глядачеві отримати власні враження, думки, почуття й емоції - а натомість укласти йому до голови свої. Спантеличити глядача, заглушити його інформаційним шумом - аби лише він не почав думати й відчувати по-своєму. Щоби той ошелешений глядач знав: пізнавати світ самому йому зась, між ним та світом завжди стоятимуть телевізійні драгомани, тлумачі, розжовувачі й інші непрохані благодійники.

 

А тепер про обіцяну прикру деталь. «Новий Папа відмовився від папамобіля!» - повідомляли чимало ЗМІ. Але ж от він був - папамобіль! «Нещирий Папа, піариться й тільки», - так і тільки так могли гадати чимало глядачів. Річ у тім, що, по-перше, Папа відмовився від броньованого папамобіля, а по-друге, після свого обрання відмовився від лімузину. Схоже, чимало журналістів потрактувало подію у звичному стилі «пальці веєром»: мовляв, лімузин, яким їздить Папа, - ото й є папамобіль; круто, одне слово. Тоді як насправді папамобілем звуть ніякий не лімузин, а спеціальну машину, на якій Папа стоячи може об'їжджати й вітати великі юрби вірян. У даному разі неточність коштувала довіри й поваги до новообраного Папи...

 

Фото - Reuters із сайту Kommersant.ru

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
20977
Коментарі
9
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
http://www.news.va/en/news/lombardi-mass-for-inauguration-of-petrine-ministry
4292 дн. тому
“The correct term for the ceremony,” Fr. Lombardi clarified, “is not enthronement but inauguration. As successor of Peter, the Pope is Bishop of Rome and the Church of Rome 'presides in love' over the others. Also, it is a celebration rich with symbols that recall the Pope's tie to St. Peter, beginning with the place where, according to tradition, Peter was martyred.” Перш ніж писати тєлєкритику, можна ж і розібратись в термінології. П.С. Нічого особистого, peace!
Да услышит
4293 дн. тому
повылазили уже защитницы. Никто не против коментирования, только-ж не надо СЕБЯ любимую больше давать зрителю , чем самого Папу. И про Бога в серце : это еще надо поддерживать праведной жизнью, а не все только словами.
Людмилі
4293 дн. тому
Шановна, що і коли Ви перемикали? Азарова з Першого Національного перемкнули на 5 канал? Якщо відпрацьовуєте замовлення, то хоча б перевіряйте, в який час йшла трансляція. Перший увімкнув запис /оце його карма через можновладців/ лише о 12.30, коли 5 канал уже закінчив трансляцію.
Lyudmyla
4294 дн. тому
В мене від того коментування підвищився тиск і розболілась голова! Як можна доручати коментувати таку подію людям, які не мають Бога у серці? Але, дякувати Богові, здогадалась перемкнути на 5 канал... Такі прямі трансляції, пов'язані з богослужіннями, повинні коментувати священнослужителі або релігієзнавці! Велика подяка і низький уклін 5 каналу!
азор
4294 дн. тому
Не подобається новий вигляд сайту.
азор
4294 дн. тому
Чи готують десь у нас в Україні коментаторів ? Це ж справді ЖАХ ! Мене зовсім не хвилюють враження коментуючих. Я хочу бачити все сам і мати своє враження ! Чи читають телевізійні начальники те, що пише "Телекритика". Це дуже корисно ! Але ж треба і висновки робити ! Автору - респект ! (Спортивні коментатори - то окрема розмова)
тета
4294 дн. тому
Дивилась "новини" тетя Света заявила, що Міттерану 156 років... Купіть бабці окуляри!
пальчевский
4294 дн. тому
"Хамством можно завоевать сердца хамов. Но не все хамы»
плачу
4294 дн. тому
Борисе, та Ви шо - закрити рота ОТІЙ ВЕЛИКІЙ КОМЕНТАТОРХЦІ з ПЕРШОГО? Ну-мо, спробуйте, бо ще нікому не вдалося
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду