Ні, таки в тім, що ім'я людини багато в чому визначає її долю, щось є. Здавалося б, що такого вже магічного в жіночому імені Дарина (Дарія)? Але коли воно трансформується в Дарку, а та Дарка працює в царині журналістики, з його носійкою починають відбуватися вкрай обнадійливі метаморфози. Приміром, одна відома Дарка на очах приголомшеної журналістської спільноти з активного учасника руху «Стоп цензурі!» перетворилася на прес-секретаря президента Януковича. Ну, а друга, змінивши дане їй батьками ім'я Дарія на Дарку, опинилася два роки тому в президентському пулі й тепер щосили рекламує всі зовнішньополітичні візити Віктора Януковича. І без сліз захвату чи шмарклів розчулення репортажі спеціального кореспондента ICTV дивитися не можна. Час, ой час уже давати дівчині чи то звання двічі заслуженого журналіста всіх часів і народів, чи то хоч маленького ордена «За заслуги».

Бо так душевно, з непідробним ентузіазмом розповідати глядачеві «Фактів» на рідному каналі про «трьох слонів» індійської промисловості в контексті державного візиту Віктора Януковича до цієї країни вміє тільки вона, Дарка Оліфер. Ось і в понеділок, 10 грудня, журналістка не підкачала. Стендап на тлі колони з двома слонячими хоботами дав змогу репортерці порівняти цих слонів із сільським господарством та фармацевтичною індустрією стратегічного партнера України. Третій же слон, себто електроенергія, вийшов умоглядним, бо матеріального втілення у вигляді голови на колоні-тлі того стендапу не мав. Що не завадило Дарці Оліфер у своєму бравурному репортажі звалити докупи слонів, фармацевтів, літакоремонтні підприємства, атомні електростанції та сучасні ракетоносії, що їх Індія купує в України. З центрального сюжету «Фактів» понеділка, яким і став репортаж Дарки Оліфер, можна було зрозуміти одне: Віктора Януковича тут чекали, як останню надію всього індійського народу на «покращення життя вже сьогодні», а сам президент поблажливо погодився купувати дешеві індійські ліки та нові IT. Ну, й чудові краєвиди новітнього центру, де саме й готують молодих айтішників-індусів, дуже посприяли умиротворенню сердитих глядачів. Хіба ж повернеться язик таку красу лаяти? Тут можна лише в нірвану поринути...

У вівторок уважні читачі інтернету ще зранку вичитали новину про скандал у столичній дитячій клініці «Охматдит». Оперативно відгукнулися на цю подію майже всі вечірні новини на загальнонаціональних каналах. Перший національний спочатку повідомив про те, що тут скасували посаду генерального директора, який відтак опиняється без роботи, а опісля дали синхрон заступника міністра охорони здоров'я Олександра Толстанова. Останній доводив, що конфлікт не має жодного правового підґрунтя, бо генерального директора не звільнили, а скоротили його посаду у зв'язку з тим, що скоро заплановано введення новозбудованого корпусу лікарні. Повідомили й про те, що колектив лікарні не згоден із кулуарним рішенням МОЗ і написав листа президенту та в МОЗ. Насамкінець пообіцяли, що за розв'язання конфлікту візьметься вже новий уряд. Ті ж таки «Факти» сюжет про «обезголовлення» головної дитячої лікарні країни подали більш ґрунтовно. Тут розповіли про те, що лист від МОЗ щодо скорочення посади гендиректора в «Охматдиті» отримали, як сніг на голову, бо рішення ухвалено без жодних консультацій із колективом та керівництвом. Синхрон пана заступника міністра доповнили його словами, що конфлікт виник через те, що гендиректор 3,5 місяці був на лікарняному. Олександр Толстанов говорив про це так, ніби гендиректорові лікарні бути на лікарняному - непрощенний злочин. Тобто пан заступник міністра в своєму бажанні відпрацьовувати теплу посаду зайшов так далеко, що «не помітив» очевидного порушення трудового законодавства, яке не дозволяє звільняти працівника, коли він офіційно перебуває на лікарняному.

Ну, а в середу, нарешті, настала красива й довгоочікувана дата - 12.12.12. Це вам не кінець світу, а просто нумерологічне свято якесь! Звісно, обійти увагою черговий і останній у цьому столітті синдром «красивої» дати в плані весільного буму на телебаченні не змогли. Тож у «Вікнах» СТБ, «Репортері» Нового каналу та в ТСН («1+1») того дня з'явилися ідентичні сюжети про весілля двох стареньких у місті Ровеньки Луганської області.

Проте головним трендом новинних програм середи цілком очікувано стало відкриття першого пленарного засідання першої сесії Верховної Ради сьомого скликання. Кадри про те, як свободівці болгарками спилюють паркан біля Верховної Ради, стали найзапитанішими на всіх телеканалах. Найбільш ґрунтовним сюжет про відкриття першого засідання новообраного парламенту вийшов у «Фактах». Володимир Горковенко розпочав його з кадрів спільної молитви регіоналів у Києво-Печерській лаврі за те, щоб, як сказав Нестор Шуфрич, нова Рада працювала більш спокійно й злагоджено. Далі журналіст дуже докладно висвітлив усі перипетії щодо новоявлених «тушок» з Об'єднаної опозиції - батька та сина Табалових, яких «Свобода» вигнала з залу парламенту, а також поспілкувався з новобраними депутатами Віталієм Кличком, Богданом Бенюком, Арсеном Аваковим, Олександром Волковим та Сергієм Тігіпком. На цьому «парадний портрет» нової ВР було завершено, бо наступне включення з Ради Василя Саф'янюка містило моменти протистоянь ідеологічних супротивників у Раді. Як приклад такого протистояння з першого дня роботи кореспондент навів блокування президії опозицією, скандал із «тушками» Табаловими, бійку під час виштовхування Табалових із зали, а також - те, як «Свобода» спилювала залізну огорожу в Маріїнському парку. Тим часом пан президент, який узагалі-то за регламентом мав бути присутнім під час складення присяги народними депутатами, звернувся до них із привітанням через відео. Вочевидь, у товаристві дівчини з магічним ім'ям та в оточенні солодкомовних індійських бізнесменів він почувався більш комфортно, аніж у парламенті, де цілком імовірним було чергове цькування президента опозицією або ж, не доведи Господи, жбурляння в короновану особу «недозволеними до пронесення у парламент» жорсткими предметами...

«Репортер» у сюжеті про відкриття першої сесії нової Ради подав трохи більше подробиць про конфлікт між Табаловими та Об'єднаною опозицією, надавши синхрон депутата-батька. Останній, прагнучи якомога швидше втекти від журналістів, бурмотів щось про те, нібито вони з сином збираються бути позафракційними депутатами. На відміну від колег із ICTV, на Новому показали закривавлене вухо Табалова-молодшого й подали синхрон Андрія Іллєнка про цей конфлікт. Свободівець заявив, що, якби панове Табалови розповіли про свою парламентську позафракційність виборцям, то вже лежали б у реанімації, а не сиділи в медпункті.

Наталя Мосейчук у ТСН цю тему почала з розповіді про те, як розчищали під'їзди до Верховної Ради для нардепів та скидали сніг з її куполу. Про «тушкагейт» імені Табалових розповіли стисло, подавши ображений синхрон батька-перебіжчика: «Мы не есть тушки!» Перервавшись на висвітлення катастрофічних наслідків рекордного снігопаду в Києві та області, ведуча знову повернулася до подій уже вечірнього засідання ВР, акцентувавши на тому, як охорона заблокувала двері так, що навіть посол Росії в Україні пан Зурабов мерз на вулиці.

Зате наступний день приніс журналістам просто кайф від роботи зі справді смаженими фактами та подіями у парламенті. Евфемізм «силове протистояння» цього разу відкинули всі парламентські кореспонденти, назвавши речі своїми іменами. Тобто бійку - бійкою, яких 13 грудня в сесійній залі було аж дві! Тому, хто мав змогу дивитися пряму трансляцію сесії на парламентському каналі «Рада», вечірні репортажі на загальнонаціональних каналах здалися дитячим лепетом. Адже «Рада» показала старих і нових депутатів у всій красі. Безсторонні камери «головного політичного» фіксували все - і заколисувально-примирливий монолог новообраного спікера Володимира Рибака, який пообіцяв користуватися лише державною мовою, і момент, коли Олександра Кужель застукала на гарячому регіоналів-кнопкодавів, котрі голосували чужими картками, і грізний прохід Ірини Фаріон до трибуни, де в цей час російською мовою виступав Вадим Колесниченко...

Тут хотілося б зробити невеличкий ліричний відступ. Коли «радикальний» Олег Ляшко запропонував на посаду віце-спікера жінку Анжеліку Лабунську, підкресливши, що в нинішньому складі Верховної Ради жінок - 10% (неймовірний прогрес порівняно з 6-м скликанням! - Авт.), чомусь подумалося: наші жінки таки покажуть себе у цій Раді! Так і сталося - бійки зчиняли депутати-чоловіки, але... з подачі колег-жінок! Адже першу бійку з приводу голосування чужими картками спровокувала Олександра Кужель, а другу, проти російської мови виступу в державному органі влади, - свободівка Ірина Фаріон.

Кадри ж, де той-таки пан Колесниченко та регіонал - поціновувач жіночої вроди й біцепсів пристаркуватого Жана-Клода ван Дамма Олександр Онищенко били ногами депутата-опозиціонера Олега Медуницю, до кінця тижня залишалися в топі відео з другого дня першої сесії ВР 7-го скликання. Увечері по всіх новинних програмах пройшли кадри з кулуарів парламенту, де журналісти тісним кільцем оточили Вадима Колесниченка, намагаючись з'ясувати, як він міг бити ногами колегу. Автор горезвісного мовного закону дійшов до тієї межі цинізму, за яким починається відчуження від світу людей. Він буквально огризався на запитання журналістів, невміло перекривляючи їхні закиди щодо його аморальності. На цих кадрах, утім, було добре видно, що відгавкування регіонала від кореспондентів у стилі трамвайного хама було не більш ніж розгубленістю боягуза перед силою, досі йому незнайомою.

Розуміння того, що ця нова й незнайома сила - фракція «Свободи» - остаточно викристалізувалося в двох ток-шоу п'ятниці, «Шустер live» на Першому національному та «Велика політика» з Євгенієм Кисельовим» на каналі «Інтер».

Якщо чесно, вашому авторові місцями ставало шкода Олену Бондаренко, яку ПР зробила спікером і в Савіка Шустера, і в Євгенія Кисельова. Причому в один вечір. І якщо в «Шустер студії» пані Олена лише подеколи вступала в діалог зі свіжоспеченим віце-спікером ВР від «Свободи», до речі, єдиним кандидатом на цю посаду від трьох опозиційних фракцій Русланом Кошулинським, то в студії «Великої політики» їй довелося цілих сім раундів пікіруватися з Андрієм Іллєнком, одним із найдосвідченіших спікерів «Свободи» в прямих ефірах. Зауважу - ще й одним із найосвіченіших депутатів узагалі. Справжній диплом філософського факультету НУ імені Тараса Шевченка плюс три роки аспірантури за фахом «політологія» - це вам не кіт начхав!

В око впадало передусім те, що пані Бондаренко, вочевидь, як і партія, котру вона представляє «в телевізорі», так і не зуміли виробити нової системи аргументів проти ідеологічних супротивників, яких вони досі вважають маргінальною партією неонацистського, фашистського і ксенофобського спрямування без жодного політичного майбутнього. Отож, окрім навішування цих ярликів, жодного притомного аргументу проти «Свободи» на політичному рингу «Великої політики» пані Бондаренко не знайшла. Натомість Андрій Іллєнко, чудово усвідомлюючи, що навішуванню ярликів можна протиставити лише факти, цифри та привабливу ідеологію, оперував останніми напрочуд професійно й, віддам належне, надзвичайно чемно й толерантно щодо своєї опонентки.

Результат голосування глядачів красномовно засвідчив: спорохнявіла риторика Партії регіонів не має нічого спільного з очікуваннями виборців. Адже за Іллєнка проголосувало 64,8%, а за Олену Бондаренко - 34,8% респондентів. Остання, щосили намагаючись зберегти гарну міну за поганої гри, радісно вигукнула, мовляв, це збігається з результатом її партії на виборах, але ентузіазм регіоналки миттю погасили експерти-журналісти.

Сергій Висоцький, Олександр Чаленко та Валерій Калниш, до речі, в паузах між раундами політичного двобою зізналися на камеру, що жоден із них не голосував за Партію регіонів на останніх парламентських виборах. Це при тому, що до симпатиків «неонацистської фашистської й ксенофобської» партії ніхто з них ніколи не належав. А тут виявилося, що Калниш голосував за «Свободу» на мажоритарному окрузі, а за партійними списками - за УДАР. Висоцький сказав, що якби жив на один будинок ближче до 215-го округу, точно голосував би за Андрія Іллєнка як єдиного кандидата від опозиції на мажоритарці. Але, позаяк із пропискою не склалося, віддав голос за Об'єднану опозицію. «Ну, нельзя же было допустить до Верховной Рады Герегу!» - аргументував свій вибір журналіст. Олександр Чаленко ж, який колись був щирим прихильником ПР, за два роки президентства Віктора Януковича відчув себе настільки обдуреним, що на вибори просто не пішов. І тут уже Олені Бондаренко просто нічим було крити. Хіба що прислухатися до поради колишнього симпатика Партії регіонів Чаленка - вирощувати в надрах ПР справжніх бійців. До яких її вже точно ніхто, окрім рідної партії, не відносить...

Під завісу тижня в розкладах парламенту, що оновився на 60%, спробували розібратися в ток-шоу «РесПубліка» з Анною Безулик на 5-му каналі. І тут спікерів-опонентів В'ячеслава Кириленка та Анатолія Кінаха за всіма пунктами перекрив той-таки Андрій Іллєнко. Питання про те, чи зможуть домовлятися члени найбільшої фракції в парламенті з опозицією, куди цього разу зайшла «Свобода», так і не знайшло відповіді.

Цей «крайній» випуск «РесПубліки» вперше за кілька років залишив якийсь неприємний осад у плані формату програми. Враження таке, що він, цей формат, будучи ідеальним для передвиборчих баталій, коли ведуча почувалася господарем становища, надаючи рівні можливості для опонентів, на тепер себе вичерпав. Бо, знову ж таки, представникові «Свободи», вже не раз згадуваному Андрієві Іллєнку, який у студії цього ток-шоу був у якості експерта, ніхто з офіційних опонентів на трибунах - ані професійний «об'єднаний опозиціонер» В'ячеслав Кириленко, ані регіонал Анатолій Кінах, не змогли протиставити жодного аргументу.

Не знаю, як і що, але Анні Безулик треба щось міняти. І справа навіть не в її професіоналізмові, який не викликає сумнівів. Річ у тім, що «Свободі» є що сказати, бо вони до цього дуже довго готувалися. А ось телевізійники прогледіли момент, коли треба було терміново змінювати формати з огляду на нові реалії.

Тим часом 13 грудня чергове відеозвернення президента до народних депутатів, що його транслювали на великому екрані Верховної Ради, опозиція дружно проігнорувала, масово покидаючи свої місця в залі. Оплески ж так званої більшості на тлі «виходу» опозиційних депутатів свідчили лише про те, що регіонали й ті, хто до них приєднався, дуже вдячні головному босу за свої теплі місця.

Господи, яке щастя, що батьки не назвали мене магічним ім'ям Дарка!

Фото - 3s.tv