Воістину, якби авантюри з підписанням угоди на мільярд не було, її б варто було вигадати! Бодай для того, аби хоч раз побачити, як одностайно всі телевізійні канали накинулися з критикою на владу. Щоправда, в конкретному випадку її уособлював Владислав Каськів, директор Національного агентства з інвестицій, людина малосимпатична як провладним ресурсам, так і опозиційним. Першим - через своє «неблагонадійне» минуле в організації «Пора», одного з суб'єктів Помаранчевої революції. Другі недолюблюють нині успішного держслужбовця за його очевидний сервілізм, простіше кажучи, цілковиту продажність «за лакомство нещасне».

А починалося все дуже помпезно й урочисто. 26 листопада, в понеділок, «Новини» на Першому о 18.20 розпочалися з прямої трансляції події століття - урочистого зварювання першого шва майбутнього терміналу для скрапленого газу. Передувала цій події підводка ведучої, що це - «великий крок до енергетичної незалежності». Сюжет вибудували в режимі телемосту - в Києві підписували угоду про будівництво терміналу Владислав Каськів та представник іспанської компанії в присутності Миколи Азарова й паливно-енергетичного міністра, а в одеських степах працівники майбутнього заводу запитали дозволу в прем'єра розпочати будівництво. Те, що людина в касці, яка питала дозволу, подолала абревіатуру LNG не з першої спроби, додало репортажу навіть якогось шарму події, обставленої так, наче йшлося щонайменше про те, що Росія знизила ціну на газ до двадцяти доларів за кубометр. Надто ж урочисто лунав голос диктора з його «Запрошуємо на урочисте відкриття!».

Зауважу, що в понеділок увечері телеканали холдингу Віктора Пінчука геть злегковажили цією подією №1. Натомість «Вікна» СТБ акцентували на велелюдному протесті футбольних ультрас проти вироку батьку та синові Павличенкам, а «Репортер» Нового каналу зосередився на тому, як гідно зустріти кінець світу. Так, наче щось знали наперед...

І вже в середу, 28 листопада, вечірні випуски новин на всіх каналах, окрім Першого, радісно повідомили: угоду століття підписали невідомо з ким! Про те, що іспанська компанія Gas Natural Fenosa відхрестилася і від працівника, який нібито від її імені підписав документи про мільярдну інвестицію в український проект, і власне від участі в будівництві терміналу для скрапленого газу, радісно повідомила Олена Фроляк у «Фактах» ICTV. Хоча інформацією з власних джерел тут, як і на інших каналах, не могли похвалитися - всі автори сюжетів про скандал користувалися одним і тим самим інтернет-джерелом. Та, власне, вперше про нечувану аферу стало відомо з мережі, а вже потім інформація поширилася на телебачення. Невідомо, чи то з причини гіперлояльності до Кабміну, чи то через почуття сорому через великий пшик, у який вилилася пряма трансляція з початку будівництва терміналу, але в середу й четвер Перший національний випуски новин о 18.20 замінив геть не новинними програмами. У середу в цей час тут показували торішній концерт Михайла Поплавського «Шоу продовжується» (хоча українською мовою треба - «триває»!), що плавно перейшло в святковий концерт «З Днем, ТеБе!». Ну, з Поплавським усе зрозуміло - це наше все, відтак показане кілька разів крупним планом обличчя голови КМДА Олександра Попова в центрі залу не здивувало. Як і нескінченні «Квіти від...» в устах закулісного диктора. Зрештою авансцена Палацу «Україна» перетворилася на подобу свіжої могили, заставленої величезними кошиками з квітковими композиціями. А ось чому концерт до Дня телебачення показали через три тижні після самої події, лишилося загадкою. Щоправда, тут була досить рідкісна нагода помилуватися ще одним національним надбанням України - Іво Бобулом.

Наступного дня, коли скандал набирав уже загрозливих обертів, Перший національний скасував новини о 18.20 задля прямої трансляції змагань з біатлону, а продовжив вечір повною версією запису з IX з'їзду Федерації роботодавців України. Останній викликав відчуття моторошного дежавю пізнього Брежнєва. З усіма атрибутами чергового з'їзду чи то КПРС, чи то профспілок - від президії до урочистих промов-загальників. Причому посилювалося це враження чистісінькою московською вимовою всіх, кому надавали слово. Азаров у цій атмосфері почувався як риба у воді. Вирізнялася на цьому моторошному тлі махрового застою хіба що риторика голови тієї самої федерації Дмитра Фірташа. Він говорив про те, що держава посилено вимиває кошти з бізнесу, а в новому бюджеті закладено ще більший тягар для підприємців. Пан Азаров був набагато оптимістичнішим, заявивши: «Мы проходили еще более страшные ситуации, чем сейчас».

Тим часом 28 листопада всі більш-менш потужні новинні ресурси на загальнонаціональних каналах подали синхрон Юрія Бойка, який був присутній під час підписання вікопомної угоди. Він із величезним подивом зустрів запитання журналістів про невідому особу-підписанта. Міністр палива та енергетики досить невпевнено спромігся лише на фразу, мовляв, іспанський чиновник завжди брав участь у всіх переговорах щодо інвестицій у термінал. А Владислав Каськів, із якого все почалося, спершу заявив, що нібито іспанська сторона не мала ключової ролі в проекті. І якщо Іспанія не захотіла брати участь у проекті, продовжив пан Каськів, ми поставимося до цього з розумінням. А будівництво терміналу вже почалося. Ось! Проте вже наступного дня сказав, що готовий піти у відставку.

Не обійшли стороною LNG-скандал і «События» на каналі «Україна». Тут почали відстежувати тему небувалого провалу в середу, 28 листопада, й завершили її аналізом у неділю, в тижневику «События недели». В останньому кореспондент Сергій Кудімов, цілком у дусі тижневика, залучив до висвітлення проблеми елементи інфотейнменту. Він розпочав сюжет із розповіді про те, що родині якихось Сидорових нарешті підвели природний газ, але сім'я про всяк випадок запаслася ще й газовими балонами. «Оце й називається диверсифікація енергоносіїв», - виголосив журналіст і пішов досліджувати, що ж воно таке, ота диверсифікація, й із чим її можна їсти. Далі глядач дізнався, як саме скраплюють газ, у чому його доставляють по морю і як саме перетворюють знову на газ, готовий для традиційного використання. А також - про те, що в світі є вже 90 заводів із переробки скрапленого газу, відтак український мав стати 91-м. Залучив автор і експертів, один із яких повідомив вражаючу цифру економії, що її могла б отримати Україна в разі успішної реалізації проекту. Ця передісторія отримала продовження в кадрах підписання угоди між іспанською фірмою та українським Держінвестом в особі Владислава Каськіва. Далі пішло класичне «мочилово» останнього. Навели послідовно всі його взаємозаперечні синхрони - від першого, де пан Каськів називає іспанську компанію головним інвестором проекту, а потім, суперечачи самому собі, каже, що участь іспанської сторони не ексклюзивна, до останнього, з туманними натяками на тиск щодо іспанців з боку третьої сторони. Ну, і взагалі, що це була чиясь диверсія! Сергій Кудімов, сумлінно зібравши всі факти й версії щодо нечуваного за всю історію української незалежності скандалу, згадав у контексті матеріалу й історію з нафтопроводом «Одеса - Броди». Тоді, сказав журналіст, американські компанії, котрі мали стати головними інвесторами цього проекту, не значилися в жодному реєстрі собі подібних. Відтак труба й досі стоїть як пам'ятник безголовості українських чиновників.

Не змогли пройти повз таку вдячну з погляду безкарної критики уряду теми й у «ТСН. Тижні» на «1+1». Тут теж подали всю історію скандалу, а також залучили до його оцінки експертів як із царини енергонезалежності, так і політики. Причому з боку останніх запросили до слова відверто опозиційного до чинної влади Володимира Огризка, екс-міністра закордонних справ. Пан Огризко наголосив, що вияв подібної некомпетентності чиновників він спостеріг уперше за 21 рік української незалежності. Оригінальним моментом у висвітленні цієї теми в «ТСН. Тижні» можна вважати версію про поспіх у проголошенні початку будівництва LNG-терміналу. Автори сюжету пов'язують його з відкриттям другої гілки «Північного потоку». Мовляв, не помітити цього зв'язку, коли український уряд підганяв оголошення української енергонезалежності від Росії спеціально під відкриття альтернативного транзитного шляху російського газу до Європи, неможливо.

До речі, про реакцію Росії на українсько-іспанський скандал у царині енергоносіїв можна було судити з інформаційної програми «Вести» з Дмитром Кисельовим на каналі «Россия» 2 грудня. Метр російського телебачення, який колись повчав українців, як їм жити, з екранів на каналі ICTV, не зміг відмовити собі в задоволенні якнайболючіше й найпринизливіше копнути братів-українців. Малошанований у середовищі небагатьох порядних тележурналістів Росії, але вірний ретранслятор усіх побажань та ініціатив Кремля, він зі смаком констатував цілковиту безпорадність України в її потугах хоч якось уплинути на сусідню державу задля жаданої знижки на газ. Зокрема, в абсолютно знущальному тоні розповів про те, як недолугі українці намагалися позбутися нафтової залежності від Росії, збудувавши нафтопровід «Одеса - Броди», і як у них із того вийшов суцільний пшик.

Тим часом 27 листопада в інформаційному вечірньому просторі панували дві теми - день народження Юлії Тимошенко та вирок убивцям Оксани Макар. Про те, як вітали екс-прем'єра під лікарнею Укрзалізниці, докладно розповіли у випусках «Репортера» на Новому та в «Надзвичайних новинах» на ICTV. Обидва сюжети майже нічим не відрізнялися, навіть хронометражем. І там і там показали, як до Юлі прийшла майже тисяча шанувальників, як вони співали пісень і накривали скромний святковий стіл просто на вулиці. А також подали синхрони учасників свята - тьоті Юлії Володимирівни Антоніни Ульяхіної, котра поскаржилася, що тюремники не прийняли від неї ні квітів для небоги, ні кухлика з її портретом, і шанувальника, котрий саме накривав стіл під стінами лікарні. Показали й Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова з великими букетами білих та червоних троянд, які їм дозволили пронести до віп-бранки. Варто зазначити, що сюжет про день народження Юлі в «Репортері» дихав симпатією до екс-прем'єра. Ну, а в «Надзвичайних новинах», як і годиться кримінальному ресурсу, показали й тих, хто прийшов не вітати колишнього прем'єра, а навпаки, висловити своє «фе». Останні всіляко намагалися завадити прихильникам Юлі розставляти столи на вулиці й узагалі святкувати. І все це відбувалося під прапорами ПР та, вочевидь, із високого благословення її керівництва.

Про те, що у вівторок винесли вирок убивцям Оксани Макар, повідомили всі вечірні випуски новин. «Репортер» на Новому зробив репортаж із-під приміщення Центрального суду Миколаєва, акцентувавши на тому, що потерпіла сторона в особі матері Оксани Тетяни Суровицької та її адвокат Микола Катеринчук вважають вирок щодо Артема Погосяна та Максима Присяжнюка (14 і 15 років позбавлення волі відповідно) занадто м'яким і будуть добиватися для них довічного ув'язнення, до якого засудили Євгена Краснощока.

ТСН, яка висвітлювала тему зґвалтування та вбивства Оксани Макар дуже докладно від моменту виявлення напівживої обгорілої дівчини й аж до виголошення вироку її кривдникам, також відгукнулася на подію. Але самою лише інформацією про вирок тут не обмежилися. Тема знайшла продовження в «ТСН. Тижні» 2 грудня. Автор сюжету, нагадавши глядачеві всю історію, зробила на пластиковій дошці таку собі інфографіку за допомогою фломастера - від дати, коли дівчина зайшла до кафе в рідному місті Луч, до числа, коли її вбивцям оголосили вирок. Між ними вмістилися точки, коли Оксану доправили до опікового центру, дати операції та, зрештою, смерті. Прийом цікавий тим, що автор цієї немудрящої графіки продовжила лінію від злочину 9 березня, як точки біфуркації, назад, у минуле. І зробила такий собі екзерсис у жанрі альтернативної історії - якби цю дитину правильно виховували, якби вона не пішла того вечора в кафе, якби вона мала більше ласки й любові від матері, все могло скластися інакше...

Натомість Ірина Юсупова, розробляючи сюжет про вирок убивцям Оксани Макар для «Событий недели», зробила акцент на тому, як змінилася громадська думка щодо злочину за якихось вісім місяців. Журналіст поїхала в місто Луч Миколаївської області й поспілкувалася з сусідами засуджених. І виявилося, що вбивцям уже... співчувають! А матір Оксани поливають брудом. Ба більше, представниця однієї з правозахисних організацій звинуватила Тетяну Суровицьку в тому, що та нібито купила нерухомість за рахунок грошей, які люди перераховували на допомогу для її дочки. Журналіста ж, який першим повідомив про звірячий злочин і зібрав людей на мітинг протесту проти бездіяльності правоохоронців, уже встигли звинуватити в тому, що він робив це за гроші... Такий поворот у свідомості тих, хто ще вчора вимагав якнайсуворішого вироку для вбивць 18-річної дівчини, вартий пильного дослідження соціологів та психологів. Що з нами не так?

Як на мене, то все з нами не так. Не так із чиновниками, яких беруть на держслужбу не за таланти і вміння управляти, а за великий хабар чи з умовою безвідмовно виконувати найодіозніші вказівки. Не так із суддями та прокурорами.

З усім цим, аби не сміялися з нас навіть найближчі сусіди, не кажучи вже про Західну Європу чи Близький Схід, треба щось робити. І навряд чи новий уряд із цим упорається. Хіба що зобов'яже крутити Поплавського не лише на Першому, а й на всіх комерційних телеканалах.

Фото - molode.com.ua, www.unian.ua