Цей коментар є полемікою з Борисом Бахтєєвим щодо його рецензії на програму «Проблеми з орієнтацією». Її автор - мій колега та друг Федір Сидорук. Програма вийшла на 5 каналі 4 жовтня і була присвячена українській зовнішній політиці, точніше її відсутності. Мені дуже приємно, що Борис Бахтєєв так детально проаналізував зміст програми, але насправді його висновки в статті «Прокляття багатовекторності та проблеми з об’єктивністю» (Детектор медіа, 10.10.2006) є досить сумнівними.

Насправді, програма Федора не є фільмом, як стверджує телекритик. «Перший відділ» - це цикл авторських поглядів на найбільш дискусійні проблеми національної безпеки України, один з жанрів телевізійної колумністики. Відповідно, дорікати авторові в «об’єктивності» чи «необ’єктивності» є не зовсім правильно.

Не зовсім вірним є також виривання певних цитат з програми та вкладання в них абсолютно інших сенсів. Приклад щирого обурення Бориса Бахтєєва: «Був під кінець першої частини й сумнівний момент: серед інших риторичних запитань пролунало таке: «Чи пишаються громадяни України українським паспортом?» І  – категорична відповідь: «Ні!» Чи так уже впевнений пан Сидорук у тому, що, попри все, українці не пишаються своїм громадянством? Що Україна для них – то порожній звук?» Автор критики чомусь ототожнює володіння паспорта з громадянською гордістю. Подібних логічних невідповідностей в статті більш, ніж достатньо.

Борис також дорікає Федорові за менторство, вживання непарламентських формулювань, різкість у судженнях. З подібними зауваженнями не просто не погоджуюсь, а раджу авторові бодай кілька годин подивитись дебати в британському парламенті – найкращий приклад політичної іронії, різкості та лаконічності у відстоюванні власної думки.

Але головний гріх Федора, на думку Бориса, - це «необ’єктивність». Так, Федір є необ’єктивним, тому що він - автор програми, а не новинного сюжету. На мою думку, Федір чітко визначив проблему нашої зовнішньої політики і довів її багатьма аргументами, навіть досить нестандартними.

В дискусії щодо об’єктивної та необ’єктивної журналістики хочу відіслати Бориса до цікавого діалогу, який відбувається в голлівудському фільмі «Good night, and good luck» («На добраніч та вдачі»). Стрічка присвячена роботі одного з найкращих американських журналістів Едварда Марроу. В одному з епізодів його редактор дорікає, що в програмі представлена тільки одна сторона. До речі, інша просто відмовилась від коментарів. Знайома для нас ситуація. Відповідь журналіста: «Не завжди в суперечці є дві розумні сторони. Можете обвинуватити мене в упередженості. Так це упередженість».

Інший приклад. Діяльність історика Джеймса Мейса. Він не був об’єктивним до України і різко засуджував в своїх працях сталінський голодомор. Джеймс Мейс стверджував, що історик не може однаково ставитись і до жертв, і до катів. Так само і українські журналісти не повинні об’єктивно висвітлювати діяльність тих політиків, для яких преса – це прислуга та наймані солдатики. Нинішній владі дуже комфортно існувати в умовах ніби то незаангажованої журналістики. За такої ситуації репортери (не)свідомо стають ретрансляторами піар-повідомлень. Натомість, якщо преса дійсно є четвертою владою - вона має думати про тих кого представляє. А представляти журналісти мають думки громадян, небайдужих громадян.

З повагою, Віктор Заблоцький, автор програми «Перший відділ», продюсерський центр «Закрита зона», 5 канал.