Хочеться ридати. Хочеться битися головою об стіну й витирати шмарклі-сльози, які несамохіть течуть із носа, вух та очей. І взагалі, місцями - повіситися чи втопитися... І це не звичайна дамська істерика, для якої жодних логічних причин не треба. Це - вселенська туга за красивим життям. Бо воно хай і в телевізорі, але ж таке реальне, не те що в серіальній туфті: взяло й скінчилося! 22 жовтня, в понеділок, глядач «1+1», що підсів був на реаліті-шоу «Багаті теж плачуть», змушений був із улюбленим шоу попрощатися. Хоч бери й вивішуй на дверях якийсь знак жалоби.

Два місяці, чуєте, цілих два місяці фанати, як той наркоман в очікуванні дози, чекали понеділкового прайму, аби возз'єднатися з чотирма жіночками, доля яких склалася напрочуд вдало. В анонсі до програми голос диктора називав Камалію, Ольгу Громову, Наталію Ветвицьку та Юлію Вороніну «мазунками долі» й обіцяв показати справжнє життя багачок. З огляду на назву реаліті, вони мали демонструвати на камеру не лише свою нинішню «красіву жизнь», а й нестерпні злигодні й випробування, через які довелося пройти кожній, аби досягти нинішнього статусу. Ну, і як бонус - реальні страждання тих, кого в нашій країні називають багатими. Але, скажіть мені, на Бога, кого б зацікавило видовище успішної жінки, яка б на очах враженої публіки мила посуд у дешевій забігайлівці чи танцювала стриптиз у якомусь клубі? Звісно, подібні збоченці завжди знайдуться, проте для телевізійного продукту все-таки найважливіше - це красива картинка. Тож автори цього реаліті, щасливі вже з того, що знайшлося аж четверо відносно благополучних українських жінок, згодних виставити своє життя під приціл телекамер, геть забули про злигодні й трагедії. Натомість показавши впродовж 8 випусків переважно парадну сторону життя красивих та успішних.

Хоча й сліз вистачало. І коли Ольга Громова розповідала про свій інсульт. І коли Камалія ходила до гінеколога. І коли Юлія Вороніна їздила з дітьми до паризького Діснейленду. А надто ж сльозливо-трагічною вийшла остання серія реаліті. Ну, автори ж пообіцяли вбивство в ефірі, й обіцянку свою стримали. Тож ті, хто після першого випуску писав злостиві коментарі з гнівними філіппіками на адресу «заможних і щасливих», отримали нагоду щиро потішитися з реальної трагедії, що сталася в особистому житті Наталії Ветвицької. Плачуть вони, наші рідненькі багачки, ще й як плачуть, виявляється!

Творці проекту, який щойно завершився на «Плюсах», називають його революційним цілком заслужено. Показати майже реальне життя багатих-успішних у люмпенізованій країні (саме збіднілі маси й дивляться телевізор, бо в багатших свої розваги!) - це треба мати неабияку сміливість! Попри те, що наша телеаудиторія залюбки, як показують рейтинги, впивається скандальними подробицями із життя персонажів гламурних у різного роду глянцевих програмах. Упиватися вона впивається, але ж герої глянцю - «зірки», себто небожителі, недосяжні й загадкові, кумири, одне слово. А отже, ніхто з глядачів, спостерігаючи з непідробною цікавістю за пригодами, часто-густо вигаданими, своїх телекумирів, себе з ними ніяк не асоціює. Тут же, в проекті «Багаті теж плачуть», ідеться про подробиці буденного життя людей справжніх, земних, із плоті й крові, тобто таких, із якими кожен глядач може себе якщо не ототожнити, то принаймні порівняти. І - починається! Чому вона живе в замку, а я - в однокімнатній квартирі з купою родичів? Чому вона відпочиває в Монте-Карло, а я гарую на шести сотках так званої дачі? Чому в неї чоловік - англійський бізнесмен-аристократ, а в мене - алкоголік, якого вигнати шкода й терпіти несила? Чому, чому, чому?

- Тому! - твердо відповідають автори реаліті. Тому, що не кожному дано бути благополучним. Що саме потрібно, аби життя вдалося, тобто якихось рецептів на кшталт ідіотського «працюйте якомога більше, дівчатка, й буде вам щастя!», ні автори шоу, ні його героїні з екрана не дають. Та й не про це тут ідеться.

Як на мене, головним меседжем «Багатих...» є думка проста й водночас досі на українському телебаченні не озвучувана - люди, які досягли відносного успіху (бо жодна з героїнь шоу не є або дружиною олігарха, або ж крутою бізнес-леді, це, за мірками Заходу, радше такий собі хай-мідл-клас), нічим принциповим від інших співгромадян не відрізняються.

Треба сказати, що ця проста думка заходить у голову десь аж під кінець шоу. Ну, або на середині його. Бо якщо перший випуск викликав роздратування, змішане з пролетарською ненавистю, то вже до його «екватора» адекватний глядач встигав настільки зануритися в життя героїнь і так перейнятися їхніми проблемами, що починав мимоволі співчувати цим жіночкам. Або ж - щиро за них радіти. Навіть Камалія, з її амбіціями стати суперспівачкою для Європи й Америки, під кінець шоу перестала дратувати. Ба більше, вона почала викликати співчуття. Ця героїня реаліті отримала, напевне, найбільше злих коментів. І дурна вона (тоді чому багата?), і смак у неї дикунський (будинок у Кончі-Заспі - апофеоз архітектурного стилю «з грязі - в князі»!), і губи в неї силіконові, й говорити тітка не вміє... Тим часом, якщо абстрагуватися від українських реалій, де існує величезна прірва між багатими і бідними, Камалія постає справді такою собі героїнею старої казки, яка знайшла свого принца й тепер крутить ним, як циган сонцем. Але, треба віддати їй належне, не надто при цьому нахабніючи.

Як кожне шоу формату «за склом», «Багаті теж плачуть» справляє враження якщо не відвідин зоопарку, то споглядання ентомолога за поведінкою екзотичних комах у скляному тераріумі. З тією різницею, що будь-який вчинок його персонажів глядач неодмінно, хоч-не-хоч, приміряє на себе, визначаючи симпатії чи антипатії до героїнь. Відтак - вибудовуючи з ефірними персонажами власні стосунки з власною-таки ієрархією. І чи не найбільше симпатій викликає Ольга Громова - самодостатня жінка-дизайнер, дружина англійця Саймона, мати трьох дітей. Навіть епізод зі стриптизером, якого колеги покликали на відкриття її салону, в жодному разі не назвеш ознакою розпусності героїні. В останньому епізоді шоу Ольга зробила все, аби шокувати глядача. Вона показала свою останню (в Україні) колекцію вартістю приблизно $100 000, а потім ефектно спалила всі сукні в якомусь ритуальному вогнищі. Це було таке собі символічне прощання з Україною, звідки вони з Саймоном хочуть виїхати до Америки. Якщо хтось дивився лише останню серію «Багатих...», у нього справді могло скластися враження, що дамочка просто з жиру казиться. Але ті, хто провів із героїнями шоу всі вісім вечорів, такому вчинку дизайнера не здивувалися: бездоганно вибудувана драматургія реаліті вела саме до чогось подібного.

«Революційний» формат вимагав цілковитої самовіддачі не лише від знімальної групи, яка переслідувала героїнь цілий рік, але й від самих учасниць. Останні, коли погодилися зніматися в «Багатих...», мали бути свідомими того, що їхні одкровення почує вся країна. Тож кума Юлії Тимошенко Наталія Ветвицька, ридаючи за «чоловіком свого життя», якого застрелили просто в дворі власного будинку, мала б усвідомлювати: незважаючи на всі її спроби шифруватися, пов'язати теги «Генка», «Дніпропетровськ» та «резонансне вбивство в дворі власного будинку» зумів би й підліток. Що вже й казати про метикованих журналістів, які з останнього епізоду «Багатих...» зробили єдино можливий висновок про те, хто саме цілих дев'ять років був коханим мужчиною пані Наталі.

Так, під завісу глядачеві показали справді сльози й любов, яка житиме й по смерті. Треба віддати належне авторам - вони використали сюжет про вбивство надзвичайно майстерно. Перед кадрами, де невтішна Ветвицька ридає на плечі Ольги Громової, залився б сльозами найчерствіший сухар. Браво, автори! Грандіозна робота! Ось що значить - cтворення гіперреальності. Ефект присутності збережено, але при цьому й про естетику не забуто. Естетику гламуру, звісно. Коли начебто все, як у житті, але так, щоб емоцій тут рівно стільки, скільки треба, аби глядач не поїхав дахом через пристрасті, а отримав задоволення. У цьому контексті можна згадати реаліті, яке йшло на «Плюсах» під назвою «Зняти все!». Його учасниці, п'ятеро жінок різного віку й соціального статусу, знімали на відео своє життя без прикрас - із істериками, бійками, матюками та подружніми зрадами. Виявилося, що український глядач до такого душевного стриптизу не готовий. Вочевидь, не потрібне йому на екрані практично «хоум-відео». Нам подавай нехай і максимально наближену до реальності, але все-таки красиву казку...

А ви, дівчатка, повертайтеся все-таки. Ми вже за вами сумуємо. Ну хто ж нам іще розповість про особняки за $90 мільйонів чи втокмачить, що «Артемівське» шампанське - це не те, що подумав офіціант...

Фото - www.1plus1.ua