Мастодонти в онлайн не ходять
23 серпня в Україні святкували День державного прапора. Точніше, нібито святкували буцімто День начебто державного прапора. Принаймні те, що цілий день показували на всіх найбільших телеканалах, саме так і можна було позначити. Бо повірити в те, що для людини, яка два з половиною роки уособлює державу, синьо-жовте знамено справді означає щось більше, аніж вимушено необхідний символ, дивлячись на екран, неможливо. Те саме відчуття переслідує, коли показують президента в День незалежності. Їй-бо, таке враження, що гарант, промовляючи вітальні слова, ледь-ледь проштовхує їх крізь неслухняну гортань. Ну от, слово честі, не його ці свята, не його! Тож міміка й артикуляторний апарат Віктора Януковича активно опираються нарузі, й це, на жаль, приховати від камер неможливо. Добре хіба те, що привітання нашого президента тривають недовго.
Саме 23 серпня змусило замислитися над запитанням, здавалося б, не те що риторичним, але просто несумісним із образом гаранта. А саме: чи зміг би цей політик гідно витримати випробування онлайн-дебатами зі студентською спільнотою? Ні, всі чудово пам'ятають, як Віктор Янукович категорично відмовився від будь-яких дебатів під час президентських перегонів 2010 року. Мовляв, не царська то справа! Тож чекати, що колись президент прийме виклик від університетської спільноти й вийде на герць із молодими та кусючими, наразі не випадає. Тим паче, до президентських виборів, як здається декому, ще далеко. Проте, під час спостереження за онлайн-дебатами «Кампус 3.0», які організувала фундація «Суспільність» за підтримки каналу ТВі саме 23 серпня, в День державного прапора, образ президента за трибуною чомусь спливав у голові досить регулярно.
Організація «Кампус 3.0» дуже молода, вона існує лише з червня. Проте дуже юний вік не заважає великим амбіціям. Приміром, уже на початку створення університетська спільнота заявила, що нове об'єднання для них це «спроба "розбудити" країну; об'єднання університетської спільноти: освічених молодих і небайдужих; визначення нового порядку денного для країни та боротьба за його впровадження в життя».
А прагнуть університетські активісти «створити дискусійний майданчик для роботи над нашими вимогами до влади, а також - можливості для діалогу із політиками, аби донести їм наші вимоги та вести активну боротьба за "пробудження країни" - свідомої та відповідальної політичної активності наших співвітчизників». Ось такі амбіції. Не більше й не менше.
23 серпня «Кампус 3.0» запустив у мережу пробний камінь, запросивши до студії «Інтерньюз Україна» лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Транслювали їх кілька інтернет-платформ: Facebook, «Корреспондент.нет», «Детектор медіа» та «Українська правда». Питання до технічного забезпечення виникали з перших хвилин трансляції. По-перше, почалася вона на 15 хвилин пізніше від заявленого терміну. Що, в принципі, не катастрофічно, але неприємно. По-друге, через поганий зв'язок посередництвом Skype мало хто з людей, які напружено чекали з'єднання перед комп'ютерами в різних містах України, змогли потрапити зі своїми запитаннями в ефір. По-третє, кілька разів, приміром, на «Корреспондент.нет» трансляція зависала й доводилося просто перезапускати платформу. Через це не вдалося почути й побачити деякі епізоди дебатів. Проте це, хочеться сподіватися, все-таки дитяча хвороба, яку до наступних онлайн-дебатів організатори разом із провайдерами успішно подолають.
Тепер - до суті. Героєм першої онлайн-трансляції, як уже було сказано, став Олег Тягнибок. І якщо університетська спільнота ставила собі за мету в цих дебатах (цитую) «створення нової якості політики, переведення її з площини словесних баталій "шустерівського" розливу без жодного раціонального зерна, у площину критичного мислення, результатом якого має бути плідний діалог, спрямований на віднайдення виходу із тієї пастки, у якій наразі опинилася країна з вини безвідповідальних політиків», то певною мірою це вдалося. Принаймні, лідер «Свободи», завсідник тих самих шустерівських збіговиськ, виглядав не опудалом для биття, яким його часто-густо виставляють у шоу Савіка Шустера, а цілком самодостатнім політиком. Цьому сприяла атмосфера студії, в якій зібралися модератори й учасники ефіру. На відміну від студій політичних ток-шоу, де полюбляють вражати учасників та глядачів масштабними декораціями та величезним простором, тут усе було скромно до аскетизму. Політик виявився сам-на-сам із аудиторією, яка аж ніяк не належить до його електорату.
Модератори, Інга Вишневська та Віталій Гайдукевич, поводилися водночас і розкуто, і суворо. Тобто тепличної атмосфери гостю ніхто не створював. Бо й не збирався. Якщо вже політик погоджується на онлайн-дебати в мережі, то мусить розуміти, що аудиторія подібних заходів дуже відрізняється від звичного споживача політичних телевізійних ток-шоу. Адже ключове слова в останньому сполученні - саме «шоу».
На початку трансляції, втім, Олег Тягнибок трохи намагався експлуатувати давні напрацювання. Це яскраво виявилося у відповіді політика на запитання Віталія Гайдукевича про те, чи не пора панові Тягнибоку пересісти з 5-кубової машини на велосипед або малолітражку. Голова «Свободи» вкотре озвучив інформацію, що він їздить на кількарічній «тойоті», яку надала йому партія. За документами ж машина - не його. А також про те, що наразі авто йому потрібне для занадто частих поїздок країною, адже в цій машині можна й поспати, і кілька костюмів возити. Проте вже на ущипливе зауваження модератора, мовляв, за документами «Межигір'я» теж не належить тому, хто там нині мешкає, розвернувся на 180 градусів і пообіцяв у разі свого обрання до Верховної Ради і, може, навіть ставши її головою, пересісти на скромніше авто. Ну, десь так, як Франсуа Олланд, котрий після свого обрання президентом Франції пересів на геть не пафосний «сітроен».
Місця для партійної передвиборної агітації з її неминучими для політсили Тягнибока посиланнями на знищення владою питомих українців чи антикомуняцькими закликами в онлайн-дебатах не знайшлося. Швидко зорієнтувавшись у реаліях нового для себе формату, Олег Ярославович зумів навіть цілком толерантно пояснити нелюбов його сили до пропаганди гомосексуалізму. Це відбулося в контексті відповіді на запитання про можливість цензури в інтернеті. Коротко пояснивши, що ті політики, які намагаються запровадити цензуру в мережі, апріорі приречені на поразку, пан Тягнибок розповів, що, на його думку, нетрадиційну сексуальну орієнтацію не можна пропагувати на зовнішніх носіях реклами. А в ліжку, мовляв, усі вільні робити що їм заманеться.
Неабияке роздратування, щоправда, помітне лише в легкому підвищенні тону, викликало в гостя хіба що порівняння риторики «Свободи» та КПУ. Вирвані з контексту дієслова «повернути підприємства народу» чи «заборонити приватизацію стратегічних галузей», які зустрічаються в програмах обох політсил, на його думку, не можна розглядати поза контекстом. Адже, розвинув свою думку гість, «комуністи будують державу для злиднів і партноменклатури, Партія регіонів - для злиднів та олігархів, а "Свобода" працює задля країни середнього класу й жодним чином не заперечує приватної власності».
Навіть на відверто провокативні запитання, які ставили молоді учасники онлайн-дебатів, головний свободівець зумів відповісти досить розважливо й аргументовано.
Одне слово, якщо спробувати резюмувати, то перший досвід онлайн-дебатів виявився настільки ж корисним, наскільки й повчальним. Сам Олег Тягнибок у заключному двохвилинному слові сказав, що після цієї зустрічі отримав дуже багато приводів замислитися. Чи зможуть інші учасники проекту (а заявлені Арсеній Яценюк, Сергій Тігіпко, Віталій Кличко, Петро Симоненко, Наталія Королевська та інші) поводитися з учасниками онлайн-дебатів так само адекватно, покаже час.
А шкода все-таки, що президент у цих дебатах не передбачений. Може, ми, чого доброго, побачили б, як на очах змінюється вираз його очей та артикуляторний апарат, наразі погано пристосований до щирих слів.