Публікації «Детектор медіа», присвячені переходу визначних телеособистостей на нове місце роботи, викликають живий інтерес у наших читачів, змушуючи їх дискутувати на форумі та присилати свої репліки на редакційну електронну адресу. Публікуємо репліку нашого постійного автора Володимира Килинича у відповідь на вчорашній матеріал про перехід Наталії Мосейчук на канал «1+1».   

Трансферне телебачення

Перехід ведучих з одного телевізійного каналу на інший, такий собі телевізійний «трансфер», вже нікого не дивує і, як це не дивно, майже не дратує. Такий «трансфер» позитивно усереднює наше телебачення загалом, стирає межі між каналами та часом робить окремі телевізійні особистості надбанням всього вітчизняного телевізійного всесвіту, всієї національної телеспільноти. Неуважний глядач, правда, часом тривалий час потім плутає канали, сумнівається у власній надвечірній адекватності, а несподівана поява якогось «телеобличчя» одного з каналів на іншому є нерідко причиною суперечок між чоловіком та жінкою, батьками й дітьми, дідом з бабусею та онуками тощо.

Але загалом – це явище цілком зрозуміле, виправдане та раціональне. 

Проте,  лише в тому разі, якщо при цьому «трансфері» не відбувається розчинення телевізійної особистості в нових, таких, що іще зовсім недавно здавалися вельми привабливими та перспективними, телевізійних «рідинах». А це, на жаль, має місце. Обмінюється, умовно кажучи, «шило на мило». Й прикладів цьому чимало.

Такі переходи, як наочно демонструють наші медіа-реалії, поділяються в основному  на три види:

а) перехід «в нікуди» або поступове творче щезнення з телепростору,  попри оптимістичні заяви, пояснення на грайливих веб-конференціях та обнадійливі інтерв′ю;

б) перехід в іншу сферу діяльності (бізнес, депутатство, держслужба тощо, «no comments», як правило);

 в) перехід на інший канал як вияв справжнього творчого пошуку й розвитку.

Безперечно, перехід Наталі Мосейчук, однієї з найпопулярніших  ведучих 5 каналу, на «перетріумфлений» канал «1+1», стосується саме останнього виду «трансферів». Так, принаймні, здається зараз.

Тому удавано тривожні закиди на адресу 5 каналу про те, що, мовляв, за останні роки його покинула низка найавторитетніших телевізійників країни є перебільшеними, некоректними та абсолютно безпідставними. Експериментальний, новаторський характер багатьох речей, які робляться на каналі,  вчить молодих журналістів творчості, а відтак, пошуку найкращого застосування власних творчих інтересів, здоровим журналістським амбіціям. Бо за, здається, цілком щирими й сповненими професійної гідності словами генпродюсера каналу Юрія Стеця «всі люди, які будуть працювати на 5-му, будуть найяскравішими його обличчями» криється механізм та технологія подальшого розвитку каналу. Вихованці такого каналу  завжди будуть добре знати собі ціну і вона завжди буде вищою, ніж їхня зарплата…

Не може бути використана для незграбного пояснення переходу Наталі Мосейчук й версія про те, що на 5 каналі знову працювати небезпечно, навіть попри «справу» донецького журналіста Кирила Сазонова та  нещодавній напад на знімальну групу каналу, яка працювала на території Києво-Печерської Лаври з боку «архієпископа Павла, намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, священиків, церковних охоронців та людей в цивільному».

Почекаємо коментарів самої Наталії, які вона обіцяли зробити пізніше. Навряд чи вони змінять позитивне ставлення до її рішення.

Та й, знову ж таки, важко не погодитися з тим, що для того, «щоб розвиватися, неможливо нічого не втрачати», як зазначає Юрій Стець. І «справа в тому, що не зірки роблять телебачення, а телебачення робить зірок», - чемно відповідає йому продюсер ТСН Володимир Карташков.

Це добре, що шукаємо землю обітовану. Вона завжди за овидом, а відтак прагнемо нового.

Щасти тобі, Наталю Мосейчук!