Українська нація славна передусім своїми талантами, а також сексапільними дівчатами. Такий потенціал гріх не використовувати. Приміром, експортувати таланти в дружні й не надто країни (погляньмо, як успішно наші зірки й зірочки штурмують музичні олімпи Росії та Європи). З огляду на те, як наші юні випускниці одяглися на шкільний бал, Україна, у світлі прийдешнього Євро-2012, продемонструвала світові максимальну готовність до масового зваблення футбольних фанів найбільш привабливими частинами юних тіл. Принаймні, саме таку мораль можна було винести із сюжету про скандальну сукню павлоградської випускниці в «Подробицях тижня» на «Інтері» від 20 травня. Але почнімо ab ovo, себто з понеділка.

14 травня ТВі розпочав новий сезон із оновленої студії. Змін зазнали всі традиційні формати - від «Сьогодні. Про головне» до «Альбертейнштейн». Не знаю, добре це чи погано, але навіть поверховий моніторинг кількох перших днів мовлення ТВі у прямоефірному режимі справив двоїсте враження. З одного боку, пожвавилася комунікативна складова - прямий ефір усе-таки робить телеобличчя більш близькими, адже навіть неминучі в прямому ефірі обмовки дикторів чи помилки в кадрі сприяють цьому наближенню «людини з телевізора» до глядача. І це, безперечно, підвищує реноме каналу взагалі та його облич зокрема.

З іншого ж боку, студія-квартира, кожна зона якої призначена для різних рівнів відвертості ведучих та гостроти тем, занадто вже розслаблює як модераторів, так і їхніх гостей. Тут, як на мене, спрацьовує суто психологічний ефект «домашніх капців», бо в квартирі наші люди здебільшого вуличне взуття знімають і, сідаючи за стіл на запрошення люб'язних господарів, чекають на частування під лаунж-музичку. Такий розслаблюючий ефект нової студії дуже промовисто продемонстрував адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко в програмі «Альбертейнштейн» у вівторок, 15 травня. Почавши з колегами обговорення найбільш пекучих проблем дня й минулого тижня, він раптом зірвався на рівні й розпочав екскурсію по всіх куточках нової студії ТВі. За ним, бо куди ж ти дінешся, потяглися Ігор Ліскі та Андрій Тищенко. Отак вони втрьох, як екскурсійна група, й тинялися кілька хвилин, добре, що з камерами на ТВі усе гаразд, і глядач за їхньої допомоги побачив усе, що хотів показати гість (чомусь господареві, Андрію Тищенку, така ідея на думку не спала!) Сергій Власенко.

Після такого проходу повертатися до обговорення тем дня і тижня авторам програми було трохи складно. Проте вони зібралися й у старій-добрій традиції відпрацювали свої ролі як завжди - з похмурими дотепами й погрозами на адресу влади та відверто-некритичним захватом від «Програми дій опозиції» щодо повалення цієї влади.

Зрозуміло, що відкриття аеропорту імені Сергія Прокоф'єва в Донецьку, куди приїхав Янукович і де президентові створили якнайкомфортніші умови для проголошення чергової дурниці на кшталт «Ми показали світові, що з Україною можна мати справу!» (малося на увазі виконання зобов'язань щодо фінальної частини ЧЄ з футболу), одіозне за визначенням. Варто було кинути бодай один погляд на кадри, де самотній президент бовванів на тлі суперсучасної й супердорогої споруди. Так само нікого не може потішити, що ціна аеропорту зросла в кілька разів проти запланованого. Зрозуміло й те, що такий стиль керівництва країною мусить викликати здорову реакцію у вигляді кпинів. Але, даруйте, не зовсім зрозуміло, з чого саме так тішилися автори проекту «Альбертейнштейн»? З того, що всі невдалі кроки влади - це передусім невдачі для самої країни, ба більше, міна під її підмурівок? Як на мене, програмі час трохи змінити вектор і більше замислюватися над тим, що буде, коли «їхні» прийдуть до влади. І робити це варто не лише цитуючи цілими абзацами «Програму дій опозиції», але й шукаючи рецепти серед незаангажованих персонажів.

Того ж дня всі канали, як і слід було чекати, показали більш ніж скромну церемонію інавгурації нового президента Франції Франсуа Олланда. Перший національний, ICTV, Новий канал та «1+1» дали однакові сюжети про цю небуденну подію. Трохи розширили свою подачу в «Сьогодні» на тому ж таки ТВі. Редактори додали до розтиражованої картинки ще кілька коментарів експертів та опонентів нового президента Франції. Разючий контраст між візантійськими розкошами інавгурації Путіна в Москві й показною скромністю французького президента зауважили всі новинарі.

Ну, а Олексій Ліхман, цілком в уже зазначеному дусі ТВі, відверто радів із «частково нерукопожатного» Азарова в Брюсселі. Що за звір такий - ота сама «нерукопожатність», прости господи? Якщо вже редакторам так подобається цей російський термін, то його треба було хоча б «залапкувати»!

Рубрика «Невідоме від відомих» у проекті «Доброго ранку, Україно!», де знані люди розповідають про те, що сталося того чи іншого дня в історії, мою увагу щоразу привертає майже цілковитою відсутністю українських імен та подій. Ось і 16 травня, в середу, Володимир Гришко розповідав про перший електричний трамвай у світі, який пустили в Берліні, перший «Оскар» (США), дні народження Ольги Корбут (нині мешкає в Америці) та Юрія Шевчука (Росія). Нічого не маю проти цих подій чи людей, але ж невже з усієї історії України чи її пантеону видатних людей не знайшлося нічого й нікого, що привернуло б увагу редакторів?

17 травня, в четвер, головними ньюзмейкерами дня, а то й тижня, стали дві жінки. Одна, 23-річна племінниця міністра культури та мистецтв Михайла Кулиняка Оксана Гайдук, стала зіркою інтернету й теленовинного простору завдяки своєму скандальному призначенню головредом часопису «Українська культура». Найбільш повно й незаангажовано подали цей скандал журналісти «Репортера» - вони витиснули максимум інформації про новоспечену головредку з її сторінки в соцмережі, дали крупний план роздратованого дядька-міністра, що відбивався від звинувачень у непотизмі, а також коментарі юриста, яка заперечила, що таке призначення може трактуватися як непотизм, бо між дядьком і небогою є проміжна ланка, та Богдана Бенюка, котрий різко засудив поведінку міністра на тлі щойно ухваленого закону про етику держслужбовця.

У тому ж таки «Репортері» був і сюжет про побиття телеведучої Наталі Розинської. Проте журналістів Нового в цьому плані переплюнули майстри жанру українського новинного горору з ТСН. Тут зробили з Наталі Розинської справжню конкурентку Юлії Тимошенко в історії з її тюремними синцями. Сюжет майстерно структурували з дотриманням усіх законів жанру: від реконструкції нападу на телезірку до сльозогінних кадрів із лікарні, куди пані Розинську відвезла швидка. Поговорили з сусідкою потерпілої, а насамкінець змусили глядача провести паралель із Юлією Тимошенко через синхрон страдниці. Наталя Розинська, яка після оприлюднення в інтернеті кадрів її не надто доброзичливої зустрічі з київськими даішниками (їх нам теж люб'язно показали в телеефірі) мусила написати купу протоколів і заяв, у тому числі й про звільнення з НТКУ та про відмову висвітлювати підготовку до Євро-2012 лише в позитивному ключі, й кинула всі сили та зв'язки на відбілювання чесного імені, підкинула телевізійникам власну версію появи своїх синців.

Хоча при цьому жінка зауважила, що ТАК їй думати не хочеться, але в своєму синхроні Наталя підкреслила: напад стався після того, як вона подала позов проти речника МВС Володимира Поліщука. Відтак маємо, слідом за Юлією Тимошенко та Ніною Карпачовою (яка, проте, кажуть, відпочиває в Криму, а не ховається від помсти регіоналів), ще одну жінку - жертву чинного нелюдського режиму. Що з приводу позову проти нього думає сам Володимир Поліщук, з'ясувати не вдалося, бо головний фахівець із відбілювання мундирів правоохоронців перебував за кордоном.

До речі, наступний день, 18 травня, показав, наскільки затребуваний Володимир Поліщук на телебаченні. Враження таке, що за його відсутності наші міліціонери впадають у ступор і жоден із них на прохання прокоментувати черговий кримінал або двох слів стулити не може, або ж просто посилається на те, що начальство у відрядженні, й тікає від журналістів, як чорт від ладану. Тим часом у п'ятницю сталися події, що потребували фахового коментаря від правоохоронців: смерть породіллі в Одесі та стрілянина в центрі Києва. Обидві пригоди стали центральними сюжетами «Фактів», «Репортера» й ТСН, причому скрізь виглядали, як близнюки: опис події, короткі синхрони рідних загиблої породіллі та лікаря пологового будинку - в першому випадку, та короткий звіт про напад грабіжників на автівку з грошима в багажнику - в другому. Звіт про стрілянину взагалі з`явився лише завдяки тому, що мешканці сусіднього будинку знімали подію на камеру мобільного й швидко виклали ролик у мережу. Але жодних притомних коментарів репортерам зібрати не вдалося. Одне слово - Поліщук за кордоном...

У «Шустер live» цього тижня говорили про підготовку до Євро-2012, а конкретно - як житимуть шведські фани на Трухановому острові. Показали тут відеорепортаж із місця майбутнього містечка для «желто-блакитных». Саме так назвав ведучий шведів, а заразом і українців, бо в нас ідентичні кольори національного прапора. Не думаю, що Савік Шустер не відчуває тонкої стилістичної різниці між «жовто-синім» і «желто-блакитным» або ж не знає, що останнє словосполучення використовувалося як принизлива назва українських патріотів у часи СРСР. Тож уживання саме цього словосполучення дуже точно характеризує справжнє ставлення пана Шустера до країни, де він успішно вдає борця за свободу слова. В цьому репортажі брав участь директор КП «Плесо» Георгій Мепрашвілі. Цей «чудесний грузин» просто вбив наповал своєю безпосередністю. Коли в нього поцікавилися, яка програма відпочинку передбачена для шведських туристів і чи встигнуть на острові відремонтувати санвузли, пан Георгій щиросердно відповів: «Они будут ходить в туалет!» І все це - простодушно, з таким чарівним грузинським акцентом, що публіка в захваті просто лізла під стільці!

У того ж таки Шустера 18 травня було озвучено тезу, яка, можливо, через свою очевидність ніколи не дискутувалася на подібних ток-шоу. Нагадаю, коли нардеп Олена Бондаренко зачитала витяг зі стенограми засідання Кабміну під головуванням Юлії Тимошенко, де та зверталася до тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з тим, щоб той забезпечив «пресування» підприємств та самих бізнесменів, а Луценко зауважив, що про це не можна говорити вголос, на депутатку від ПР накинувся бютівець Сергій Соболєв. Із набором звичних кліше-звинувачень на адресу злочинної влади з її політичними репресіями. Але аж ніяк не цей передбачуваний «діалог» привернув особливу увагу, а слова радника президента Марини Ставнійчук. Розлючена нескінченними одноманітними нападками Соболєва, вона, доведена до точки кипіння, кинула: «Коли ви були при владі, то ваші опоненти не сиділи тільки тому, що президентом був Ющенко! Бо він - демократ». Німа сцена. Ніхто навіть не посмів сказати, що це неправда...

У першому «офіційному» випуску «Великої різниці по-українськи» на «Інтері» цілком очікувано жартували про Зеленського й робили пародії на проекти каналу. Щоправда, і про конкурентів не забули: показали пародію на тренера «Голосу країни» Олександра Пономарьова і на «співочого ректора» Михайла Поплавського. Треба визнати, що ні той, ні другий не повівся на пропозицію «спеть что-нибудь». Олександр Цекало та Іван Ургант у розмові з Пономарьовим після пародії намагалися дізнатися, чому в Україні, де втричі менше населення, ніж у Росії, утричі більше талантів. На це співак сказав, що в нас тепліше, а в Росії - морози. А мороз для голосу - смерть. До речі, тезу про неймовірну кількість талановитих людей в Україні Олександр Цекало повторив наступного дня, в програмі Алли Крутої «Ласкаво просимо!» на каналі «Україна». Мабуть, ця думка ніяк не дасть йому спокою. Але цей продюсер принаймні точно знає, як можна використовувати таланти земляків, заробляючи на них грубі гроші. Повертаючись до прем'єрного показу «Великої різниці по-українськи» на «Інтері», зауважу ще один момент: із заставки кудись зникла пісенька у виконанні Віктора Бронюка. Дрібничка, але не надто приємна!

Оминути зірку інтернету, якою стала така собі Настя Фоменко з Павлограда, наше телебачення не могло. Найбільш розлогий сюжет про дівчинку, яка на випускний вечір одяглася, як на, перепрошую, «зйом» багатого клієнта в якомусь клубі чи на трасі, дали журналісти «Подробиць тижня» на «Інтері». Тут розповіли про саму колізію, коли 17-річна дівчинка продемонструвала ошелешеним однокласникам та вчителям свою сукню - мрію старого еротомана, та ще й у комплекті з панчішками з секс-шопу, а також зустрілися з самою вчорашньою школяркою та її мамою, вчителькою української мови та літератури.

Найбільше в цьому сюжеті вражає реакція Насті та її мами: вони взагалі не розуміють, чому здійнявся галас, коли дитина виклала свою фотку на сторінці в соцмережі. Адже ж сукня - це просто копія з нової колекції D&G! І пошила її місцева кравчиня всього за тисячу гривень! Настя, показуючи ту саму злощасну сукню, розповіла, якої довжини вона мала бути, але в них із кравчинею щось не вийшло, тому довелося поділ обрізати. Ну, а мама буквально прибила, на захист доньки процитувавши відомі слова Олександра Довженка про те, що один бачить у калюжі зоряне небо, а інший - каламутну воду. Зате Настині однокласниці нарешті отримали сатисфакцію за приниження шкільних років, коли вчителька-пуританка примушувала їх змивати косметику й перевдягати надто короткі спіднички.

У цьому сюжеті недільних «Подробиць тижня» показано цілковиту відсутність етичних та смакових орієнтирів як у дітей, так і в їхніх батьків. Так само як і подвійні стандарти, застосовувані всіма до всіх. Приміром, те, що дозволено доньці вчительки, всім іншим - зась! Зате вона стала зіркою інтернету. Ну що, панове, приїхали?

Фото - ukranews.com