Здавалося б, кияни не можуть поскаржитися на відсутність нагоди поставити гострі запитання міській владі: на двох регіональних каналах – ТРК «Київ» та КДТРК – ми досі мали дві телепрограми у форматі прямоефірного ток-шоу. Перша, під назвою «Столиця з Олександром Поповим», буцімто передбачає окрім відвертого піару досягнень КМДА та особисто її голови ще й відповіді того самого голови на численні запитання киян. Друга, «ток-НЕшоу» «Київський форум» із Реною Назаровою, згідно з назвою, теж покликана притягати до відповіді всіх міських чиновників, які завинили перед киянами. Те, що жодна з цих програм свого завдання – полегшити життя простих киян – виконати не може за визначенням, аж ніяк не впливає на їхнє існування чи небуття в ефірі. Головне завдання цих «нешоу» – дати людям можливість випустити пару, поскаржившись на бездіяльність ЖЕКів та чиновників. Проблеми ж «комунальщини» як не вирішувалися десятиліттями, так і не вирішуються. Про це можна судити бодай із того, що мешканці столиці напрочуд одноманітні в своїх запитаннях до Олександра Попова, як перед цим були такими самими, намагаючись додзвонитися в прямий ефір «Часу мера» з Леонідом Черновецьким кілька років тому... 

Вочевидь, саме з цих міркувань – нарешті дати киянам змогу подивитися міським можновладцям в обличчя і змусити хоч якось реагувати на свої проблеми чи, радше, з огляду на осінні парламентські вибори дирекція ТРК «Київ» вирішила додати в свою сітку ще один соціальний проект. Ідеться про ток-шоу «Київське віче», яке стартувало на каналі в середу, 16 травня. В анонсі, що передував «Київському вічу», було написано дослівно таке: «Подібного шоу немає й не було раніше. В центрі уваги програми – містянин і його проблеми. Це буде прямий, відвертий діалог влади із жителями столиці. Завдання ток-шоу – спільними зусиллями знайти варіанти розв'язання проблем, для того, щоб наше життя в улюбленому місті стало комфортнішим».

Тема прем’єрного випуску нового ток-шоу виявилася справді надзвичайно важливою і болючою – що краще, ЖЕКи чи ОСББ. До студії запросили двох представників міської влади – Василя Яструбинського, начальника ГУ з цінової політики КМДА, та Петра Пантелєєва, заступника начальника комунального управління КМДА. На окремий диванчик посадили експертів, серед яких була відома борчиня з «ЖЕКами-різниками» Тетяна Монтян, заступник начальника ГУ захисту прав споживача при КМДА Юлія Коваленко та генеральний директор управлінської компанії власників житла Ольга Пальчикова-Козуб. 

Запитання мали ставити «активні кияни» з різних районів міста. Аудиторія цих «активних» була досить представницькою. На жаль, їх, на відміну від начальників та експертів, режисери монтажу не титрували, тож довелося вдовольнятися статусом та іменем того, хто брав слово, на слух. Що не вельми комфортно для телеглядачів. Із виступів «активних киян» можна було збагнути, що всі вони є членами або ж якихось громадських організацій, або ж самотужки намагаються боротися зі свавіллям тих самих тричі проклятих житлових контор, як комунальних, так і приватних. 

Для початку ведучий поцікавився у присутніх, чи задоволені вони якістю житлово-комунальних послуг. Окрім Тетяни Монтян, яка цілковито щаслива з рівня ЖКП в своєму ОСББ, бо в ньому неможливо вкрасти кошти на ці послуги, більшість відповіла на запитання негативно. У тому числі, з певними умовами, й обидва представники київської влади.

Наступне запитання, що його Сергій Дойко обрав для обговорення, для більшості киян, та й усіх українських громадян, – загадка, яка не має розгадки: за яким принципом нараховується плата за ті самі компослуги. І тут з’ясувалося, що ця загадка приречена лишатися без відповіді довгі десятиліття, не те що роки. Питання виявилося настільки дражливим, що всі, хто його дискутував, не змогли втриматися в рамках розважливої світської бесіди, тож розмова в студії загострилася вкрай, тим самим підтвердивши назву програми, де є слово «віче». Адже відомо, що така форма народних зборів відзначається підвищеною емоційністю. Ні, учасники ток-шоу все-таки не опускалися до ненормативної лексики чи, боронь боже, до кулачних боїв. Але коли Василь Яструбинський та Петро Пантелєєв почали промотувати думку, що в усіх ЖЕКівських бідах містян винна лише недосконала нормативна база, втриматися від дошкульних реплік було важко. 

Жару піддавала невгамовна пані Монтян, яка буквально на кожну репліку представників КМДА кидала своє сакраментальне: «Це цинічна брехня!». Сергій Дойко робив їй зауваження щодо неприпустимості подібних обвинувачень без доказів, але полум’яній борчині з житлово-комунальним комплексом столиці було глибоко начхати на всі спроби ведучого закликати її до порядку. Не знаю, на що б перетворилася зустріч міських начальників з «активними киянами», якби пані Монтян дозволили піти до кінця в її антиЖЕКівських обвинуваченнях. Приміром, таких: 90% грошей від сплати компослуг крала й краде «ЖЕКівська мафія». 

Але в неї знайшлася підтримка в особі Ольги Пальчикової-Козуб, яка паралельно до обвинувачень житлово-комунальних контор у здирництві всі проблеми виводила з факту ліквідації районних рад у Києві. Для мене особисто це виявилося справжнім культурним шоком. Досі я наївно, як і багато інших невтаємничених, вважала, що райради ліквідували з метою економії коштів. Пані Ольга цю ілюзію успішно розвіяла, на пальцях показавши, що ліквідація цих рад була вигідною лише Київраді, до якої перейшло монопольне право розподіляти фінансові потоки, що формуються з оплати за компослуги. Ба більше, виявляється, коли ті районні ради ліквідовували, на їхніх рахунках було акумульовано значні кошти. Де тепер ті кошти, не знає ніхто. 

Коли присутні перейшли до обговорення власне теми програми – ЖЕКи чи ОСББ, дискусія тривала приблизно в такому ж ключі. Запитання до влади справді ставилися безкомпромісні й конкретні, але всі відповіді зводилися знову ж таки до озвучення добрих намірів КМДА щодо «покращення життя» киян і апеляцій до найвищої влади з проханням розробити досконалу законодавчу базу, яка б не допускала кривотлумачень законів.

Враження від першого випуску «Київського віча» – людей зібрали в студії з тією ж метою, що в усіх інших подібних проектах: випустити пару й розійтися. Бо насправді, здається, як саме можна виправити ситуацію, коли в місті ніхто ні за що не відповідає, чітко не відають навіть найвищі міські посадовці. Тож глядачеві, котрий хотів пізній вечір середи провести в компанії компетентних фахівців у царині ЖКГ та й ще й отримати відповіді на свої запитання щодо комфортного існування в міському середовищі, лишалося тільки знизувати плечима на словесну еквілібристику чиновників та революційні заклики деяких експертів. А також – слухати глас волаючих у пустелі від тих киян, які десятиліттями не можуть добитися від комунальників ремонту даху. А ще той глядач, якщо він і збирався створити в своєму будинку ОСББ, переглянувши «Київське віче», напевне від цих намірів відмовиться. Бо нам намалювали, з одного боку, дуже привабливі перспективи такого об’єднання, а з другого – вустами людини, яка оприлюднила суму хабара за реєстрацію ОСББ, перекреслили всю «скромну чарівність» цього об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Підсумовуючи, можу сказати: задумане передусім для звичайних киян, які отримали можливість запитати у влади, коли вона робитиме те, що їй належить, ток-шоу «Київське віче» загрузло в непролазному болоті «комунальщини». І провина редакторів чи дирекції каналу тут мінімальна. Просто ця сама «комунальщина» – це таке болото, що може засмоктати найщиріші наміри. Аби з нього виборсатися, а бажано ще й отримати при цьому непогану цифру, варто, мабуть, для початку бодай не валити докупи абсолютно всі комунальні проблеми, а брати до розгляду лише ті, які найбільш близькі модератору та гостям студії. А ще краще – запрошувати до студії сантехніків, бляхарів та інших вузьких спеціалістів у тонкій справі комунального господарства. Бо, обговорюючи стратегічні проблеми, які наразі розв’язати неможливо через брак нормальної нормативної бази, «Київське віче» приречене на біг по колу, де немає ні початку ні кінця. А ось як прийде якийсь дядя Вася з «ключем на 19» до студії з бажанням реально допомогти бабусі, у якої кран тече, тут можна не ток-, а реліті-шоу забацати! І користі більше буде. А то скільки вже можна рідну владу піарити?