Початок минулого тижня дав старт двом прем'єрам: на каналі «Україна» вийшов в ефір перший випуск активно анонсованого щоденного ток-шоу «Говорить Україна», а на «1+1», синхронно з російським Першим - late night show (шоу пізнього вечора) «Вечерний Ургант».

Олексій Суханов у ток-шоу «Говорить Україна» наступного дня після старту, 17 квітня, зібрав у студії публіку, аби обговорити тему «Суд Лінча». Говорячи по-нашому, самосуд. Почали з актуального: справи Оксани Макар. При цьому ведучий заявив, що якби не загроза самосуду для вбивць миколаївської дівчини, злочинці так і гуляли б на волі. Миколаївський журналіст Анатолій Онуфрійчук, який активно допомагав Оксані боротися за життя, спростував це твердження Суханова, уточнивши, що люди вийшли на вулицю з вимогою правосуддя, а не з погрозами лінчувати ґвалтівників. Відзначилась, як завжди, адвокат і правозахисник(?) Тетяна Монтян. Коли ведучий поцікавився, як вона ставиться до самосуду, юрист без тіні сумніву відповіла: «Я готова до самосуду! Це право кожного - мститися!».

З представників влади до студії покликали Володимира Поліщука, начальника управління зв'язків із громадськістю МВС України. Забігаючи наперед, скажу, що його запросили до цієї самої студії й через день, коментувати розбійний напад одного безробітного на банк. Узагалі враження таке, що Поліщук - єдиний міліціонер, який охоче дає коментарі. Звісно, йому за це гроші платять, але відробляти їх доводиться надто вже тяжко: знайти якісь добрі слова на виправдання часто-густо неправомірних дій колег по відомству панові Володимиру стає дедалі складніше.

Герої ж програми про самосуд - чоловік, який вистрелив у вбивцю дочки, а також селянин, що вбив сільського дільничного, - пішли на ці кроки з відчаю, через те, що не могли добитися справедливості в тій-таки міліції чи судах.

Треба віддати належне творчій групі програми: якщо під час створення свого шоу вони й мали за взірець «Пусть говорят» з Андрієм Малаховим, то зуміли уникнути копіювання чи й мавпування формату. Втім, з огляду на те, що «Україна» не відмовилась від щоденних показів малаховського шоу, в цьому й не було потреби. Відтак те, що у Малахова є фішкою - вивертання брудної білизни чи смакування якомога жахливіших подробиць злочинів або ж оприлюднення скандальних подій у житті селебрітіз, - домінантою «Говорить Україна» не стало. Суханов усе-таки тримається в рамках звичаєвої моралі та журналістської етики. Що, зауважу принагідно, не завжди є синонімами. Коли він запрошує до студії супротивників, розмова не перетворюється на базарний ґвалт, любий серцю Малахова. Так було і в програмі про самосуд. Здавалося б, мешканцям села Калита, які приїхали захистити добре ім'я вбитого в сусідніх Семиполках дільничного міліціонера, ті, хто став на бік Віталія Запорожця, бо він звільнив чотири села, де називав себе «князем» убитий ним Симоненко, могли елементарно поламати весь порядок і піти громадою на супротивників. Але ж ні, і тим, і тим вистачило здорового глузду і ще не остаточно знищеного виховання, аби з'ясувати стосунки вербально.

Питання викликала присутність у ролі експертів російських акторів Сергія Жигунова та Володимира Долинського. У цих двох були чітко виписані амплуа доброго і злого духів. Якщо перший цілком по-акторськи запитував: «Вы что здесь, с ума посходили? У вас тут все нормально? Мужики подрались, и один пришел с ружьем! Это убийство в пьяной драке!». Другий, навпаки, під'юджував батька-месника за вбиту дочку: «Надо было этого гада насмерть!». Хто не знає, нині Володимир Долинський перебуває в епіцентрі розслідування інциденту, теж пов'язаного зі стріляниною. Відтак вибір його як експерта щодо теми самосуду видається не надто коректним.

Але в цілому програма вдалася, бо гостям дали висловитись, не ламаючи їхніх промов, а ведучий справив враження людини, яка намагається збагнути логіку вчинків своїх героїв і, якщо вдасться, застерегти когось із глядачів від самосуду.

Хоча одне застереження щодо програми про самосуд усе-таки є: несиметричність випадків Оксани Макар та вбитого міліціонера. Незважаючи на те, що обоє в результаті загинули, ставити на одну дошку образ класичної жертви і не менш класичний для нинішніх часів образ міліціонера-ката, який тероризував чотири села, некоректно. Щоправда, в студії намагалися звинуватити покійну Оксану Макар у віктимній поведінці (поняття, давно відкинуте західною юриспруденцією), коли Олексій Мочанов доволі цинічно заявив: «Девочка шла не в библиотеку!». Проте поведінку покійного міліціонера, незважаючи на спроби захистити його нечисленною групою підтримки, більшість присутніх кваліфікувала як моральний і фізичний терор проти мешканців округи. Та ще й коли з'ясувалося, що всі скарги на його дику поведінку потрапляли до нього ж таки, не доходячи до високих кабінетів, стало зрозуміло, що ці випадки абсолютно неспівмірні й незіставні, хоча, безумовно, правову оцінку подіям має й може дати тільки суд.

Відтак «Суд Лінча», незважаючи на всі заклики ведучого не чинити самосуд, і вочевидь проти його волі, вкотре висвітлив абсолютну нездатність правоохоронних органів України чинити правосуддя. Несамохіть, але сповідуючи принцип збалансованості (може, тому що працює не на федеральних російських каналах, а на РЕН-ТВ), ведучий підвів аудиторію до єдино можливого висновку - коли не можна добитися справедливого вироку в офіційної Феміди, цю нішу заповнює звичаєве право. Де біблійний принцип «око за око» стає єдиним орієнтиром у народному судочинстві.

Відчувається, що українські реалії для Олексія Суханова наразі - екзотика, але він чесно намагається дати собі з ними раду, навіть на місця для запису синхронів виїжджає сам. І «в полі» працює з очевидним задоволенням. Особливо це було помітно в програмі про нездійснене пограбування банку задля благополучя родини, коли ведучий чесно зібрав усі «пльотки» в селі, де мешкає чоловік, який намагався пограбувати банк, аби... погасити кредити в тому самому закладі.

Підсумовуючи, можна висловити щодо «Говорить Україна» обережний оптимізм: здається, його творці поставили за мету не прибити глядача черговою порцією чорнухи-жовтухи, а спробувати розібратися в тому, що наразі відбувається в надрах і на поверхні суспільства. Принаймні, це ток-шоу виглядає досить людяним на тлі своїх клонів імені Малахова. Як це вплине на рейтинги каналу «Україна» - побачимо. Але в будь-якому разі хочеться сподіватися, що «Україна» здатна дозволити собі робити справді соціальне, а не чорнушне ток-шоу.

А от на «1+1», запустивши НТВ-шне «Говорим и показываем», вкотре пішли вже протореним шляхом закупок російського не просто формату, а готового контенту, і одночасно з російським Першим почали транслювати шоу «Вечерний Ургант». Про те, «что это было?», вже писала «Дуся». Зауважу, що всі інші випуски минулого тижня ближчими до українського глядача не стали: новини, які Іван Ургант зачитує з листочків із логотипом Першого (уже навіть без дотепних коментарів, а просто виділяючи одному йому зрозумілі місця інтонаційно), так само нічого не говорять українському глядачеві. Хіба що тому з них, хто регулярно дивиться російські канали, але ці останні, звісно ж, віддають перевагу оригінальній версії. Гумор, що позиціонується як просунутий, супертонкий і надмодерний, подеколи відзначається якоюсь аж печерністю. Чого вартий лише вигук російського шоумена №1 під час розмови з акторами, які привезли до Москви голлівудський блокбастер «Месники»: «Не перевелись еще богатыри еврейские на земле русской!». Ну, а потім Ургант узагалі роздав усім будьонівки і примусив заокеанських зірок на чолі із собою коханим залишити студію в стилі фінальних титрів «неуловимых» зі старого радянського фільму. Такий собі концептуальний перформенс у стилі «Янкі, гоу хоум!». Що, до речі, цілком відповідає сучасним трендам у російській зовнішній політиці. Але до чого тут гумористична програма, та ще й на одному з найбільш шанованих загальнонаціональних каналів України?

Або взяти ще один «перл» із нової рубрики «Історичний твітер». Тут автори намагаються гумористично обіграти історичні постаті. Приміром, «повідомлення» від Фанні Каплан приблизно такого змісту: «Мороз, все в шапках, ну и как узнать, кто лысый?». А «Петя Чайковський» пише: «Собираемся с ребятами пройти парадом по Москве. Мэр против». Одне слово, могутній інтелект і чудова освіта в бекграунді допомагають народному улюбленцеві неухильно слідувати в кільватері поточного політичного моменту Москви. Та заради Бога, на здоров'я! Тільки от у нас у Києві поточний момент суттєво відрізняється від московських трендів, навіть незважаючи на спільну для російських та українських політиків любов до підняття власних рейтингів на боротьбі з представниками секс-меншинств. А Ургант, окрім усього, в «сольній» програмі має вигляд не надто яскравий, на відміну від квартету «ПрожекторПерисХилтон», чиї жарти щодо газетних новин чудово сприймає українська публіка.

Під самісіньку завісу тижня, недільного вечора, «плюси» все-таки потішили тих, хто стежить за перипетіями талант-шоу «Голос країни». 22 квітня день, який у радянських календарях був червоним, і все населення країни виганяли на Всесоюзні суботники на честь дня народження вождя пролетаріату, ознаменувався півфінальним «забігом» восьми учасників шоу. З огляду на лавиноподібну тенденцію до пожовтіння останніх ефірів програми, можна було очікувати лише її розквіту й остаточної перемоги в другому сезоні улюбленого талант-шоу. Проте чи то організатори схаменулися від зашкалювання на проекті негативу, чи вичерпали геть усю фантазію для вигадувань надуманих конфліктів, але півфінал несподівано вдався. Те, що цей ефір принципово вирізнявся з усіх попередніх, відзначили й зіркові тренери. Діана Арбеніна, яка досі не може пережити поразки свого улюбленця Рождена, дуже емоційно вигукнула: «Мы увидели такой глубокий эфир, которого не было до этого воскресенья!». З нею погодилась і Валерія. Ще одна приємна несподіванка від творців шоу - цього вечора не звучала російська попса, а лише світові та українські хіти.

Взагалі ж, у гонитві за рейтингами перетворювати співочий проект на філію якогось «Дома-2» зі скандалами й істериками означало підривати довіру до проекту як до єдиного талант-шоу країни, яке орієнтовано передусім на вокальні дані учасників та їхню харизму, а не на їхню схильність до скандалів. Чи повернуть довіру глядача фінальні «нормальні» ефіри другого сезону - наразі невідомо. Хоча з огляду на оголошені під час півфіналу плани, канал збирається з «Голосу країни» вичавити всі можливі дивіденди: по-перше, народ закликали брати активну участь у кастингах проекту «Голос країни. Діти», куди запрошують, як видно з назви франшизи, неповнолітніх. По-друге, після інформації, що до московського туру відбору на конкурс «Новая волна» потрапили самі лише учасники «Голосу...», тоді як усім учасникам «Х-фактору» на СТБ Ігор Крутой відмовив, у надрах менеджменту «плюсів» виникла ідея батл-шоу між «Голосом країни» та «Х-фактором».

Як завжди, відповідальність за те, бути чи не бути дуелі форматів, поклали на глядачів. Їх закликали голосувати «за» чи «проти» батлу. Отож чи буде третій сезон «Голосу країни», ще публічно не оголошено, але наші талановиті діти та учасники двох сезонів «Голосу...» без уваги «плюсів» напевне не залишаться! Дай Боже лишень, щоб дітей не перетворювали на «Кумирчиків», як на Першому національному.

Фото - www.1tv.ru