Донедавна я вважав, що на всенькому вітчизняному телебаченні є тільки два видовища, які можна визнати моральними й цілющими для душі людської: це трансльовані каналом «Інтер» боксерські двобої братів Кличків та велике преображення каналу QTV, що відбувається кожної суботи, коли замість щоденних Тома, Джеррі, Губки Боба та мадагаскарських пінгвінів на екран вистрибують дебелі реслери й публіка в залі радо вітає їх вигуками: «Ти - лайняшка!».

І ось нещодавно віра моя на мить похитнулася. Сумніви посіяв користувач форуму «Релігійно-інформаційної служби України» під ніком «протестант», який поставив несподіване для мене запитання: «Чи варто християнам дивитися бокс?». У кількох абзацах цей добрий чоловік однозначно довів, що не варто. Й навіть одним оком підглядати, як над побитим супостатом вивищується єдиний доступний українцям живий символ справедливості, чия двоєдиність оповита глибокими містичними почуваннями, - гріховно.

Аргументи, використані протестантом, такі: немає у ринзі ніякої любові до ближнього, й навіть поза ним (як у недавньому інциденті з Чісорою) боксери демонструють «відсутність християнського духу в цьому спорті». І взагалі, мовляв, сучасні боксерські бої мало чим відрізняються від гладіаторських поєдинків, що їх перші християни воліли з доброї волі не відвідувати. «Гордість, ненависть і кров - ось головні епітети боксу!» - резюмує протестант.

Злякавшись кіптяви гріха у своєму серці, я тяжко задумався. Бо якщо вже бокс уподібнений до аморальних сцен, то що казати про мій улюблений реслерський театр ненависті?

А втім, навіть гладіаторські побоїща перших століть нашої ери, з яких постав увесь планетарний шоу-бізнес, не заслуговують аж на такі нищівні вердикти. Згадати хоча б історію Аліпія, учня Августина Блаженного, чиє благочестя зазнало випробування кривавим сп'янінням гладіаторських боїв. Про це докладно розповідається у «Сповіді» Августина, який у молодості теж не гребував сумнівними розвагами. Висновок його простий: замість того, щоб ігнорувати спокуси світу цього, варто здобути від них імунітет. Але що вважати спокусою? Що небезпечніше для душі - жорстоке видовище чи насолода чужою бідою, яку так легко відчути в натовпі? Замість того, щоби спопеляти гнівом недостойну розвагу, Августин пропонує збагнути, як і чому відбувається моральний переступ - не на арені, а в серці глядача, який узагалі-то планував просто відсидітися на трибуні з заплющеними очима.

Якщо пізнавати дерево за плодами його, то бокс у сучасній Україні - одне з небагатьох цілющих джерел на вітчизняному ТБ. Це не лише психотерапія національного масштабу, що сприяє подоланню суспільних розчарувань та принижень, але й сякий-такий механізм здобуття духовної гармонії в старозавітному божественному стилі: «І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!» (Єзекіїль, 21:22). Нехай цитування Старого Заповіту не зовсім коректне, адже в ньому Господь ніколи не цурався фізичних методів впливу («І вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!» - Псалми, 77:66). Але й не варто чіплятися за буцімто порушення новозавітних приписів у боксерських поєдинках, - у повсякденному житті асортимент безбожних учинків помітно різноманітніший. До того ж, головна (на думку Льва Толстого) заповідь Христа («І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу» - Від Матвія, 5:39) у боксі виконується, як ніде, бо ж де ви бачили боксера, якого би протягом 12 раундів лупили винятково по одній щоці?

Система морального самозахисту від реальної жорстокості й насильства здобуває ще ефективніше втілення в сучасних реслерських виставах, що їх можна вважати логічним продовженням пізньої гладіаторської традиції, в якій смертність бійців-акторів уже не була жаданою суто з економічних причин (адже їхній належний вишкіл влітав організаторам боїв у копійку). Реслінг недаремно межує на каналі QTV з мультфільмами: це той-таки простір чистої розважальної фікції. Жорстокість реслінгу - винятково мультяшна, вона нічим не відрізняється від нищівних травм, якими розважають діток навіжені котик із мишкою. Та й хіба не про реслінг ідеться у вже згадуваного біблійного пророка: «А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах! І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою!» (Єзекіїль, 21:11).

Бокс і його цирковий побратим реслінг - лише сповнені внутрішньої покори та дисципліни свідки суспільного жевріння духу; тож марно покладати на ці видовища провину за власну слабкість.

Фото - sportanalytic.com