Ось уже два тижні поспіль на каналі «Тоніс» виходить десятихвилинна авторська програма доктора політичних наук, голови Всеукраїнської спілки політологів, професора Валерія Бебика «Цивілізація incognita». Для тих, хто слухав його програму «З глибини тисячоліть» на Першому каналі Національного радіо, якихось відкриттів у новому проекті професора немає. А от глядача оновленого «Тонісу», який позиціонується як соціальний, мабуть, одкровення пана Бебика можуть трохи ошелешити. Справді, нелегко людині, яка звикла до історичних концепцій 20-річної давнини, погодитися з тим, що українці дали початок розповсюдженню білої раси по всій території величезного материка Євразія. А ще - змиритися з тим, що китайські пельмені чи італійська піца сягають корінням наших млинців та вареників.

Це коли ми жили за президента Ющенка, в моді були трипільскі черепки і саме слово «нація». Але саме тому, що вживалися вони часто-густо не до ладу й прикладу, у свідомості більшості українців усе, пов'язане з трипільською цивілізацією чи навіть із трагічною темою Голодомору, породили органічний спротив. Повертати ж до щоденного обігу базові цінності в національному масштабі, так само як і національну гордість, яку в нас послідовно вбивають, - заняття марудне й не завжди вдячне. Тим паче, коли за це береться людина, чиї історичні теорії у «Вікіпедії» зараховано до зразків так званої фолк-хісторі (інші назви - псевдоісторія, лжеісторія, поп-історія тощо). Боротися з таким іміджем, що шлейфом тягнеться за професором, котрий вважає місто Ромни Сумської області першим Римом, важко. Проте Валерій Бебик і не збирається цього робити, радше навпаки, він уперто стоїть на своєму й доводить навіть те, що доводити не потрібно. Приміром, що круглий млинець - це символ Сонця, а напівкруглий вареник - не що інше, як Місяць. Сперечатися з автором «Цивілізації incognita» в його відкриттях чомусь навіть не хочеться. Адже він настільки переконливий у своїх коментарях до відеосюжетів, що просто руки опускаються, а на обличчі у відповідь на простодушну усмішку автора теж розквітає посмішка.

У публікаціях та розмовних теле- чи радіопрограмах на тему «Україна - батьківщина слонів», хай навіть одіозних і відверто ненаукових, важливо дотримуватися балансу між сенсаційністю та здоровим глуздом, цілком уникаючи «патоки патосу». Валерій Бебик у своїй авторській програмі пішов саме цим шляхом.

Дивитися його «Цивізацію incognita» - суцільне задоволення. По-перше, випуски, як уже говорилося, короткі й не встигають набриднути. По-друге, автор не вантажить глядача науковоподібною термінологією, чим грішать науковці, котрі намагаються сховати за флером псевдотермінології власну некомпетентність. По-третє, програми, що наразі вийшли в ефір, чітко прив'язані до календаря.

Приміром, перший випуск «Цивілізації...» було присвячено святу Колодія. Це нібито те саме, що й Масляна, яку святкують гуляннями з поїданням млинців та вареників, а насамкінець спалюють на вогнищі ляльку Зиму. Проте не все так просто: виявляється, наш Колодій, на противагу російській Масляній, - це свято шлюбної злагоди. І колодку прив'язують парубку до руки чи ноги, щоб він за рік одружився. А взагалі Колодій - це від заклику «Коло (тобто Сонце), дій!». Одне слово, означає, що скоро весна, та й годі.

Валерій Бебик відомий тим, що сповідує теорію про розселення білої раси по світу з України в VI тисячолітті до нашої ери. При цьому професор завжди посилається на американського вченого Артура Кемпа. Але автора програми «Цивілізація incognita» ніяк не звинуватиш у притягуванні історичних фактів за вуха з метою довести глядачеві, що колискою білої раси була саме Україна - він апелює до фольклору та археологічних джерел. Звісно ж, не йдеться про сучасну державу з такою назвою, а про території, що їх посідала розвинута землеробська раса. Такі погляди за нинішніх «коригувань» курсів української мови та літератури, а також історії в середніх загальноосвітніх школах не те що не вітаються, а відверто висміюються провідними «фахівцями» з відомства імені Дмитра Табачника. Тож треба мати неабияку сміливість і усвідомлення власної правоти, щоб наважитися з телеекрана пропагувати солярні символи предків українців, серед яких, як відомо, була сварга-свастика, досі неоднозначно трактована більшістю посполитих.

Проте Валерій Бебик настільки впевнений у своїх знаннях та силах, що не боїться бути висміяним у так званих академічних колах, досить сміливо проводячи паралелі між давнім українським Колодієм, символом продовження роду та лялькою Буратіно-Піноккіо. Ба більше: автор телепрограми висуває припущення про зв'язок не лише між цими ляльками, а й між поліном-Колодієм та прізвищем автора італійської казки про Піноккіо Карлом Коллоді.

Зйомки першої програми відбувалися на святі Колодія біля Історичного музею, там, де колись були жертовники язичницьких богів. Відомо, що нині деякі ентузіасти намагаються відродити стародавні культи, до якого належить і культ Колодія-Сонця. Саме їм відведено найбільше місця в авторських програмах Валерія Бебика в якості коментаторів. Імена в них цілком у дусі давньої й забутої культури - Радомира чи Яровит. Серед коментаторів - і завліт Київського театру ляльок, який розповідає про дерев'яну ляльку як про живу істоту, і дослідник язичницьких символів, і керівник руського клубу «КультРА», і навіть... ресторатори. Всі вони покликані надати більше ваги твердженням автора і в контексті авторської програми сприймаються цілком адекватно.

«Цивілізація incognita» Валерія Бебика надзвичайно яскрава і, з огляду на вже згадані кулінарні мотиви, смачна. Якщо він намагається пояснити символіку млинців, вареників та колобка, то робить це ґрунтовно й наочно. Круглі млинці - символи батька-Сонця залюбки куштують на святі Колодія, справжній колобок (той-таки символ Сонця, який проковтнула лисичка-темрява) випікають у ресторані «КультРА», а найсмачніші вареники перед автором ставлять у подільському ресторані «Щекавиця». Тут, до речі, не зовсім зрозуміло: чи це продакт-плейсмент, чи «Щекавиця» - то спонсор програми.

Але в будь-якому разі десятихвилинки «Цивілізація incognita» на «Тонісі» намагаються долучити глядача до національних традицій не через нудну дидактику, а за допомогою яскравих і дотепних дійств, як-от свято Колодія чи випікання весільного короваю. І для такої форми подачі матеріалу якнайкраще підходить і почуття гумору та міри їхнього автора, якого закадровий голос шанобливо називає «професор Бебик». У цьому сенсі нашого професора можна порівняти із Михайлом Задорновим. Останній на своїх концертах уперто й послідовно, за допомогою так званої народної етимології й лінгвістики доводить своїй аудиторії, що російська мова бере початок із санскриту. Смішки смішками, але те, що росіянам такі пасажі лише додають патріотизму (чи шовінізму, бо сатирик часто-густо опускається до неприхованої ксенофобії, а заразом «краде» в українців нашу історію на користь своєї), - це безсумнівно. Досі мені особисто було прикро, що ми не маємо адекватного проекту. Нині, з появою «Цивілізації...», із Михайлом Задорновим є кому посперечатися. Бодай віртуально.