Гостросоціальних проектів на українських телеканалах дуже бракує. Коли глядач дізнався, що з подібною програмою стартує знаменитий Савік Шустер, він, напевне, очікував, що принаймні соціалка у виконанні цього знаного ведучого позбудеться виразного загравання з партією влади. Не склалося. Болючі теми в першому випуску «Адреналіну» виявилися так само лише забалаканими, як і в «Шустер live», а головними рятівниками нації виступили ті самі політики, з якими телеведучий навчився дуже успішно домовлятися у своєму політичному ток-шоу.

Савік Шустер у випуску програми «Шустер live» від 20 січня активно запрошував глядачів на прем'єру свого нового шоу «Адреналін». Підкреслюючи при цьому, що в його назві (а отже, і в означенні жанру) міняється одна літера в слові live. Те, що з англійської перекладається як «наживо», тепер звучатиме як life, що означає «життя» (повна назва проекту - «Шустер life. Адреналін»).

Для невтаємничених - саме таким словом позначають журналісти матеріали «за жизнь», а простіше - якісь житейські історії про драматичні чи комічні колізії простих громадян. Інший термін для маркування подібних історій - «чтиво». Такі матеріали цінують передусім за якомога драматичніші подробиці на межі жовтизни. Тобто це такий собі жанр на межі криміналу й побутових замальовок на тему «як страшно жити!».

Цим уточненням Савік Шустер, вочевидь, намагався застрахуватися від претензій з боку державних служб, які неминуче мусили стати персонажами в його новому соціальному шоу «Адреналін». Спочатку й назва програми, заявлена як спроба відповісти на найболючіші проблеми суспільства, й оголошені гості та експерти - все це відповідало масштабності всеукраїнського проекту, покликаного розв'язувати реальні проблеми «маленького українця». В цю оголошену парадигму цілком органічно вписувалася й досить гостроцікава зав'язка «Адреналіну» - темна студія, в якій стоять невідомі в темних окулярах, і сам ведучий, котрий, сидячи спиною до глядача, роздає своїм помічникам завдання на кшталт «Ви працюєте без мобільних і без камер, бо ви мусите не просто зняти сюжети, а прожити з людьми, про яких збираєте матеріал». І як, дозвольте запитати, асистенти-журналісти мали виконувати такі завдання без жодного зв'язку з редакціями, не кажучи вже про заборону камер?

Але це, як виявилося, потрібно було лише задля красного слівця.

«Адреналін» глядачеві вколювали (чи вливали, чи впарювали, то вже не суть!) трьома дозами. Кожна доза - окрема проблема й історія. Загальна ж тема всієї програми - «Діти без батьків». І три дози адреналіну - це три підтеми: чи можна забирати дитину в матері замість того, щоб допомогти їй стати справжньою мамою; чи потрібні країні інтернати в нинішньому вигляді; як допомогти дитячому будинку сімейного типу отримати гідне житло. Адреналін - це, за визначенням ведучого, гормон безстрашності, і лише така якість допоможе нам усім поліпшити життя людей. До величезної студії запросили по двоє представників місцевих рад різних рівнів від кожного регіону країни. Таке широке представництво можна лише вітати, адже саме від місцевої влади й залежить, наскільки комфортно діти почуваються в інтернатах, а дитбудинках сімейного типу та в прийомних сім'ях. Запросили й високопосадовців: віце-прем'єра, міністра соцполітики Сергія Тігіпка, уповноваженого з прав дитини при президентові України Юрія Павленка, начальника управління з забезпечення діяльності уповноваженого з прав дитини при президентові України (клянуся, це не я вигадала, саме так називається посада!) Людмилу Волинець, а також нардепа від НУНС Катерину Лук'янову.

Тема програми, погодьтеся, буквально всеосяжна. І, можливо, саме прагнення автора й ведучого розповісти про все й одразу в парадоксальний спосіб визначило провал нового проекту студії Шустера. У висліді вийшов якийсь покруч між треш-шоу і пафосним засіданням Кабміну, присвяченим соціальним проблемам.

Хоча, на перший погляд, початкова «доза адреналіну» створювалася в традиціях шоу «Пусть говорят» з Андрієм Малаховим, котре щодня йде в прайм-таймі «Первого канала». Саме на це ток-шоу, відверто трешове, орієнтуються наші канали у своїх спробах виробити «соціальні ток-шоу».

Проте суперпрофесіонал Савік Шустер навіть не збирався опускатися до скандальності Малахова, нібито щиро намагаючись знайти вихід із непростих житейських колізій родини Бойків з міста Котовськ на Одещині. Тож 19-річній мамі, в якої забрали дитину, пообіцяли зробити ДНК-тест для визначення, чи це її дочка взагалі, а ведучий зробив із того всього дуже «оригінальний» висновок: «Депутати і суспільство повинні робити все, аби діти росли в родині!». Втім, усі, хто стежив за перипетіями першого сюжету і допиту його героїв у студії, не могли не зауважити: обрана для розповіді й гіпотетичної наразі допомоги родина з Котовська насправді досить маргінальна. Ну, а які ще висновки можна зробити з розповіді соціальної працівниці з Котовська, яка вже вісім років наглядає за цією родиною? Виявляється, «нещасна жертва», в якої ще в пологовому будинку силоміць забрали новонароджену доньку Аню, прийшла туди з гнидами, а її мати не може навести в хаті елементарного ладу. І як можна віддавати крихітку в такі умови? Та ще й юна мати стверджує, що їй і знімальній групі в дитбудинку «Сонечко», куди забрали Аню, показали не її дитину. Аргумент просто вбивчий: «Вона ж не схожа на своє фото в мобільному!». Аудиторія шоу шокована, а директор вечірньої школи, де нібито вчиться Валя Бойко, кричить: «Вы хотели адреналина, я пришла!».

Треба віддати належне помічниці Савіка Шустера Ользі Бартиш, яка щиро перейнялася проблемами родини й намагалася щосили підтримати своїх героїв у студії, куди їх, до речі, вивели, як на ешафот. Це що, Страшний суд? Чому запрошені люди мають стояти перед аудиторією, як шибеник-школяр перед директором школи? У контексті того, чому такій родині не можна віддавати дитину, прозвучали вбивчі факти: старший брат Валі повісився, а ще одна дочка померла від ниркової інфекції через недогляд матері. Звісно, оприлюднення такого компромату спровокувало Бойко-старшу на істерику. Не знаю, чи саме такого ефекту добивалися автори «Адреналіну», але, може й несамохіть, зробили для скандалу все, що могли. При цьому ще й примудрившись заплутати глядача, який уже в цілковитій нестямі переводив погляд з одного учасника телерозбірок на іншого, намагаючись зберегти залишки здорового глузду. Крапку в суперечці, віддавати такій матері дитину (якщо встановлять, що це саме вона!) чи ні, поставив Юрій Павленко. Він пообіцяв особисто приїхати до Котовська й розібратися в ситуації. Віце-прем'єр-міністр соцполітики Сергій Тігіпко суворо закликав: «Народили - виховуйте!». Підкресливши, що його мати сама, без батька, виростила трьох дітей, і в їхній хаті ніколи не було бруду й безладу.

Наступні «дози адреналіну» від Шустера відзначалися таким самим балаганним стилем розмови в студії.

Кожна частина, чи то пак доза випуску перебивалася рекламою Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», а в титрах особливу подяку оголосили нинішньому прес-секретареві президента Дарці Чепак. Про фонд Ахметова відомо, що він фінансує програму всиновлення дітей, а також телепередачу «Служба розшуку дітей», тобто поява його в такій програмі була цілком логічною. А от за що заслужила подяки прес-секретар президента, лишилося таємницею. Сама вона пояснила, що брала участь у розробці формату «Шустер life. Адреналін», ще будучи головним редактором «Савік Шустер студії». Цікаво, а якби вона пішла працювати, скажімо, в інший продакшн, а не в прес-секретарі Януковича, чи такою ж ясною була би пам'ять виробників проекту, а їхня вдячність - також помітною?

Без реверансів у бік чинної влади пан Шустер, здається, уже не мислить своєї журналістської діяльності. На самому початку перед очі глядачів явили плашку з портретом Миколи Азарова з його фразою про «10 відсотків сиріт-випускників інтернатів скоюють спроби самогубства, не впоравшись з житейськими питаннями». Враження таке, що пан прем'єр особисто проводив опитування серед інтернатських дітей, бо жодних посилань на джерело наведеної статистики не було.

Коли ж Савік Шустер, приготувавши чергову ін'єкцію гормону безстрашності, запитав у Юлі Кащук, вихованки Новокаховського інтернату для дітей-сиріт, чи багато її однолітків думають про самогубство, дівчинка відверто розгубилася. Справді, звідки їй знати, думають про суїцид її однокласники чи ні? Коли для них існують геть інші пріоритети, приміром, як купити нову блузку. Або ж - переселитися в кімнату, де менше сусідів... Отож, запитання ведучого, який із самого початку проголосив, що це дуже страшна проблема, повисло в повітрі. Єдине, що могла чесно сказати 15-річна вихованка інтернату, - спроб самогубства вона не пригадує. Тут пан Шустер згорнув тему й швиденько перейшов до проблеми забезпечення інтернатських дітей одягом, звернувши особливу увагу аудиторії на те, що на рік вихованцеві належить сім пар трусів, одна пара взуття, а зимове пальто - взагалі раз на три роки!

Тим часом із сюжету, що його готував Сергій Іванов і який після монтажу вийшов такою собі пастораллю, склалося враження, що в Новокаховському інтернаті дітям живеться як у Христа за пазухою! Кадри з дівчинкою, що гуляє парком, а за кадром читає вірш Івана Франка, скидалися радше на ілюстрацію до романтичної історії з життя підлітків із серії «Вам і не снилося». А перебивки з написанням листа до бабусі мали б нагадувати оповідання Чехова «Ванька Жуков», з його рефреном «Заберіть мене звідси!», але в наслідку лише показали, що героїні в інтернаті ведеться непогано, а мріє вона про професію стоматолога, хоча її малюнки й відібрали на обласну виставку. Одне слово, сюжет про інтернат заперечив увесь пафос «другої дози», спрямований на те, що інтернати - це зло, а дітей треба ростити в сім'ях. Як на гріх, запрошена до студії бабуся Юлі Кащук, Любов Лугова, щиро пояснила причини того, що її онука живе не з нею: дівчинці в інтернаті краще, бо бабуся не знає, що з нею буде завтра і скільки вона взагалі проживе, а дитину в інтернаті і нагодують, і вивчать.

Третю дозу адреналіну було присвячено перипетіям навколо переселення з аварійного дитсадка знаменитої родини Похвальних із Євпаторії, яка виховала більше 30 прийомних дітей. Денис Тимошенко, впевнений у правоті родини, все-таки задля збалансованості подав думки обох сторін конфлікту. В кожної знайшлися невідпорні аргументи, проте чиновники, які пропонували родині три варіанти переселення з аварійного приміщення дитсадка, яке вони 18 років займали, викликали більше співчуття, ніж ця гідна в усіх аспектах родина. Не знаю, як для кого, а для мене цифра 200 тисяч гривень (!), які місто сплачувало за компослуги родини, стала сильним аргументом. І це родина, яка стверджує, ніби нічого в міста ніколи не просила. Тепер, до речі, вона вимагає просторого будинку і права на всиновлення ще кількох дітей. Хоча закон дозволяє це людям віком до 45 років.

Серій Тігіпко, вислухавши всі аргументи «за» і «проти», сказав: «Треба збудувати їм будинок, це заслужені люди, виховали 30 дітей!». Потім запропонував віддати родині орендований дитсадок і пообіцяв зробити там ремонт.

Насамкінець пан Шустер застосував свій улюблений прийом - запропонував проголосувати питання «Чи повинна країна відмовитися від інтернатів?». Отримавши цілком очікувану 100-відсотково позитивну відповідь, Савік Шустер, так і проситься на язик, закрив збори.

Болючі теми в першому випуску «Адреналіну» виявилися так само успішно забалаканими, як і в «Шустер live». А головними рятівниками нації від жупела під назвою «інтернати» вкотре виступили ті самі політики, з якими телеведучий навчився дуже успішно домовлятися.