Новий канал уперто намагається повернути собі колишні рейтинги. Відчайдушні зусилля менеджменту приносять плоди як цілком стравні, так і не надто їстівні. Хоча подеколи рух у цьому похвальному напрямку скидається на броунівський, де визначити «напрямок головного удару» надзвичайно складно. Тож доводиться обирати тицяння зі ставкою на, перепрошую, багатовекторність: мовляв, давайте щось спершу таке запустимо, а там подивимося, що з того вийде.

Нове стріт-шоу «Україна чудес» цілком вкладається в таку стратегію, адже відповідає задекларованому колись раз і назавжди формату Нового з його акцентом на розважальність. У новому магічному шоу до розважальної складової нібито додано ще й пізнавальну. Щоправда, остання більше працює на головних героїв «України чудес» та її авторів, братів Сафронових. Адже уявити собі, щоб мешканці Львова чи Кам'янця-Подільського не знали про найголовніші визначні місця рідних міст, просто неможливо!

Зйомки шоу «Україна чудес» уже відбулися в Чернівцях, Кам'янці-Подільському та Львові. На черзі - Одеса, Ялта, Севастополь, Харків, Донецьк та Київ.

В ідеї шоу за участі ілюзіоністів №1 у Росії Іллі, Андрія та Сергія Сафронових напозір поєднано приємне з корисним. З одного боку, гуляючи українськими містами, ілюзіоністи відкривають і для себе, і для не надто досвідченої публіки дивовижні історичні принади старовинних міст. З іншого - ці розповіді потрібні братам лише як привід, тло, чи, радше, як прив'язка до чергового фокусу. Адже розповідаючи про місцеві цікавинки, вони просто на вулицях показують фокуси.

Проект вуличної магії на українських телеканалах - не дивина. Ще восени «Атаку магії», і досить успішно, запустив Перший національний. І якщо порівнювати ці два проекти, то різниця вийде не на користь Нового. Адже вся привабливість «Атаки магії» в тому, що її автор і ведучий Сергій Савка працює в кадрі сам. Йому «асистують» тільки неймовірно здивовані перехожі, хай і невипадкові, це не має жодного значення. Усі фокуси Савки-молодшого ґрунтуються на ілюзії, що виключає факт присутності великої кількості техніки в кадрі. І лише тоді, коли глядачам демонструють абсолютно чисту майстерність самого ілюзіоніста, в них і виникають належні під час демонстрації будь-якого фокусу дитячий подив перед чудесами та повага до того, хто так спритно їх обдурив.

Натомість у програмі «Україна чудес» маємо прямо протилежний підхід. В анонсі шоу на сайті каналу зазначено: «Зйомки проекту "Україна чудес" - це 52 людини знімальної групи, 5 камер, один кран, понад 420 годин зйомок, більше 5 кілометрів електричного кабелю... Величезна фура доверху заповнена магічним реквізитом - від скринь, старовинних дзеркал до наборів кольорових ниток та карт».

Там-таки розміщено й інформацію про його ведучих - ілюзіоністів братів Сафронових. Отже, вперше братів Сафронових побачили в телеефірі 2002 року, «коли у програмі "Що? Де? Коли?" у прямому ефірі ілюзіоністи продемонстрували номер "Спалення заживо". Наступного року їх запрошує швейцарське телебачення: спеціально для цього брати розробили і продемонстрували ексклюзивний трюк "Телепортація людини з Женеви в Монтре". 2007 року Сафронови - ведучі реаліті-шоу Михайла Пореченкова "Битва екстрасенсів" - стають улюбленцями телеглядачів». Така собі промозамануха.

Зрозуміло, чому Новий знову зробив ставку на розкручених російських шоуменів - що відоміше ім'я, та ще й у міжнародному масштабі, то вищі шанси на успіх у телеглядача. Про те, що така ставка не завжди спрацьовує, вже не раз писалося. А в нашому випадку ці відомі в світі рукотворних ілюзій брати виступають радше як додаток до тієї самої кількатонної фури з реквізитом.

Бо ж перед кожним фокусом глядачеві сумлінно перераховують, скільки техніки, цвяхів чи мотузок задіяно в тому чи тому фокусі; скільки метрів заввишки міст і кран, на якому повисне один із братів; хто й коли першим виконав трюк, який зараз покажуть... І таке інше, і тому подібне. Тим самим, як на мене, принижується значущість того, що глядач готується побачити. У своїх зусиллях щодо викриття власних фокусів брати Сафронови мимоволі підштовхують деяких шанувальників до крамольного висновку: всі показані трюки - звичайна дурничка, і їх можна навіть самому відтворити, варто лише озброїтися відповідним реквізитом.

Тим часом зрозуміло, що трюки такої складності, які демонструють брати, мало хто може показати. Власне, вони й намагаються це підкреслити щоразу, коли готують перехожих до чергового фокусу, але краще б вони мовчали! Напевне, коментарі щодо трюків варто було доручити закадровому коментатору, який, подібно до шпрехшталмейстера в цирку, професійно нагнітав би відповідну атмосферу.

Але в такому разі не було б як виправдати блукання братів вулицями українських міст. Бо ж не будеш мовчки гуляти втрьох вулицями незнайомого міста...

У Кам'янці-Подільському, здавна уславленому як туристична Мекка України, брати показували свої трюки і на вулицях, і на площі Польський ринок, і на мостах через Смотрич, і в дворі славнозвісного Замку. Всі ці епізоди супроводжувалися короткими історичними оповідками, які слугували підводками до чергового фокусу.

Незважаючи на стрімкі переміщення ілюзіоністів з одного куточка міста в інший, вони, втім, не зробили нічого, щоби шоу виглядало динамічним. Хоча, здавалося б, це було не так уже й складно, тим паче, що «Україна чудес» іде аж ніяк не в прямому ефірі, а в змонтованому вигляді.

Принагідно зауважу: якщо вже титри в телепрограмі українські, то варто було б до їх створення долучити літредактора. Бо читати щось на кшталт «Карта крізь сТЕкло» (виділення моє. - Авт.) або «НовопланИвськІй міст» - якось чудно та й неприємно. Принаймні, такі ляпи авторитету новому шоу на Новому ж каналі не додають.

Варто було б і з монологами ілюзіоністів ретельніше попрацювати. Приміром, навіщо наголошувати на тому, що Кам'янець - місто семи культур, присівши біля каменя з Галілеї, аби тут-таки показати фокус із перетворенням суміші перця й солі на чисту сіль? Можна, звісно, в цьому угледіти паралель із відомим чудом Христа на весіллі в Кані Галілейській, але якось воно не надто комільфо. Виходить така собі маленька манія величі. Ну, де Христос, і де - наші юні ілюзіоністи? Все-таки це цілковито різні культурні шари. Чи це була спроба звести чудеса віри до банальних трюків і, навпаки, вивищити хай і складні, проте все-таки трюки до Христових діянь? Тоді я чогось не розумію в професії ілюзіоністів.

Тим часом їм є чим пишатися і без усяких аналогій чи паралелей. Адже коли Сергій, замотаний у гамівну сорочку, повис на 40-метровій висоті над Смотричем, стало реально страшно як безпосереднім глядачам-перехожим, так і тим, хто закляк у напрузі перед телеекранами. Цей кульмінаційний момент шоу було обрано й обставлено бездоганно. Задля нагнітання пристрастей показали кранівника, який категорично відмовився чіпляти на гак беззахисну людину в тугому коконі. Другий водій крану виявився поступливішим і погодився підвісити ілюзіоніста, але тільки під розписку.

Глядачам нагадали, що вперше цей трюк виконав уславлений Гаррі Гудіні 100 років тому, а потім ще й продемонстрували на манекені, що може статися з людиною, котра зірветься з крана. Лялька, впущена з гака, звісно, залишилася без голови, а публіка, відповідно, виявилася готовою до смаженого видовища. Відтак глядачі як один затамували подих, коли на страшній висоті Сергій почав свій смертельний трюк «Звільнення з гамівної сорочки». Дякувати богу, він удався, і публіка зітхнула з полегшенням. Виконавця ж після щасливого повернення на тверду поверхню забрала «швидка». Перехвилювався, кажуть.

Проте для власне шоу подібна кінцівка лише на користь. Адже наочно демонструє, що насправді робота ілюзіоніста - і небезпечна, і складна. Хоча, з іншого боку, така теза перекреслює багатовіковий досвід усіх магів і чарівників, чия місія все-таки не викликати співчуття, а веселити й розважати. Глядач, який прагне бути одуреним, не хоче страждати, він мусить зберігати тверду переконаність у тому, що йому подарують просто свято...

 Фото - sevnews.com.ua