«Вони таки справді красиві!» - хотілося вигукувати під час появи кожної дівчини в кадрі нового реаліті-шоу каналу «1+1» «Краса по-українськи». Знаєте, якось досі, незважаючи на те, що Хрещатиком ходять дівчата, цілком гідні корони будь-якого конкурсу краси, а на вулицях райцентрів - їхні віце-міски, вважала: загальновизнана істина, буцімто найкрасивіші жінки Європи - українки, це не більше, ніж міф. Спрямований, зокрема, й на активне приваблення інтуристів чоловічої статі в країну найдешевших працівниць секс-індустрії.

Виявилося, міф має під собою дуже вагоме підґрунтя, і «Краса по-українськи» в першому ж випуску показала: організаторам проекту, створеного за румунським форматом й покликаного обрати найкрасивішу дівчину країни, є з кого вибирати. Нагадаю: в цьому шоу українські селебрітіз шукають у різних регіонах України найкращих дівчат, аби обрати з них одну, яку після місцевих «виборів» везуть до Києва. Після цього впродовж двох тижнів сільских дівчаток «обтесують» на столичний манір, і вже з них «зіркове» журі обирає найдостойнішу. Вона й отримує приз у розмірі 100 000 гривень.

Ведучий шоу Юрій Горбунов, представляючи тих, хто взяв на себе нелегку місію відбору дівчат, сказав: розпочавши «Красу по-українськи», «ми повинні відкрити нову епоху в конкурсах краси!». У розумінні ведучого та його роботодавців ця «нова епоха» полягає в тому, що красуні для телевізійного конкурсу обираються лише в сільській місцевості. Жодного тобі національного кастингу, як в інших реаліті-шоу - вибір тієї чи іншої дівчини залежить виключно від персональних смаку й уподобань «зірки», яку послали в один із п'яти найколоритніших регіонів України. А щоб нашим селебрітіз в особах Олега Скрипки, Віталія Козловського, Руслани Писанки, Лідії Таран, Олени Шоптенко та Дмитра Дікусара участь у шоу відразу не здалася такою собі прогулянкою «с удовольствием и не без морали», їх на розкішному лімузині у вечірніх сукнях та костюмах привезли на... ферму з коровами. Та ще й змусили пройтися лаковими черевичками по гною. Незважаючи на все це, зірки залюбки розіграли між собою регіони, отримавши кожен по аркушу із зображенням своєї місцини на карті України, і, сповнившись поважності власної місії, поїхали шукати скарби туди, куди їх послав власний вибір та воля керівників проекту.

А карти лягли так: Скрипка поїхав на Прикарпаття, Козловський - на Полтавщину, Писанка - до Одеси, Таран - до Харкова. І лише Чернігівщина чомусь дісталася аж двом «кастинг-директорам», Шоптенко та Дікусару. Можливо, тому, що зазвичай танцюристи люди неговіркі, а вже якісь побажання чи думки вголос висловлювати для них - то мука. Ну, а вдвох у цієї солодкої парочки, може, щось і вийде. Принаймні, на сільське населення, не розбещене розвагами, вони таки мусять справити враження - ого, аж двійко людей «з телевізора» приїхало!

Але наразі - про перший випуск «Краси по-українськи», де своїми талантами Олега Скрипку та Віталія Козловського намагалися вразити гуцулки та полтавки (все-таки не полтавчанки, бо ж Іван Котляревський недарма свою п'єсу назвав «Наталка-полтавка», а не «полтавчанка», як набагато пізніше зробить Олесь Гончар у повісті про Лялю Убийвовк «Нескорена полтавчанка»).

Якщо, окрім добору красунь із сільської місцевості, автори програми мали на меті ще й продемонструвати неймовірної краси пейзажі і ландшафтні відмінності основних регіонів України, то їм це цілком удалося. Бо вже перші кадри з вояжу Олега Скрипки до Верховини перехоплюють подих - така вже краса навкруги, що годі й уявити! Ну, а вже те, що посеред цих розкішних пейзажів живуть люди, а серед них іще й молоді дівчатка, сприймалося як якесь диво. Чому? Поясню. Ось уже кілька років поспіль всюдисуща пропаганда розводиться про те, що, по-перше, українське село, як і позаминулому столітті, «вигибає», а по-друге, - в Прикарпатті людей майже не лишилося, бо всі вони виїхали на заробітки хто до Італії, хто до Чехії, а хто взагалі чкурнув до Ізраїлю чи й за океан. Отакий от у нас іще один національний міф. Але, на відміну від справжніх міфів, які продукує сильна нація для експорту за кордон, мовляв, ми такі, що не варто з нами зв'язуватися, або, навпаки, їдьте до нас, бо ми - найкращі, найрозумніші, найбагатші тощо, іформаційна міфологема про «вигибаюче» село й тотальну еміграцію мешканців Прикарпаття покликана, як на мене, створити настрій абсолютної безнадійності в тих, хто в цю міфологему вірить, а отже опустити руки, тим самим віддавши на поталу всіляким зайдам (передусім своїм, рідненьким начальникам) найкращі в світі землі.

А проте, з другого боку, всі дівчата, які живуть у гуцульських селах, своїм диким захватом від самої можливості поїхати до столиці, отримавши шанс переселитися в місто, у парадоксальний спосіб якраз і підтверджують те, що я так старалася спростувати в попередньому абзаці. Так, село ще не вигибає, і люди в ньому ще живуть, але мало хто зі старших мешканців не бажає своєму дитяткові переїхати в місто, щоб жити «по-людському», а не так, як вони, батьки, цілий вік гарувати як прокляті на тій самій, хай і найкращій, землі.

Олег Скрипка в ролі «головного фахівця з дівочої вроди» посеред гірських ландшафтів виглядав цілком органічно. Він вів свою партію зніяковілого парубка, на якого покладено місію обрати найкращих дівок на селі, без жодної фальшивої ноти. Абсолютний музикальний слух допомагав Олегові розпізнати в кожній із обраниць щось індивідуальне. Саме тому місцевий конкурс краси з 11 претенденток виявився схожим одночасно й на сільські вечорниці, і на столичне шоу. Ну, а вже коли на допомогу Скрипці приїхав «чарівник» Юрій Горбунов на «лексусі» й пройшов до сцени червоною доріжкою, дійство з вибору найкращої перетворилося на справжнє шоу. Горбунов узагалі, викидаючи немислимі колінця в заключному танку, дуже скидався на Олега Борисова в ролі Свирида Голохвастова. Публіка нетямилася в захваті. І навіть дівчатка, яких Скрипка не обрав до шістки фіналісток, не надто з того журилися. Ну, хіба що трошки поплакали, але жодних випадів на несправедливість вибору верховинці собі не дозволили. І про Юлю Стук, яку зрештою Олег обрав для участі в телешоу, ніхто поганого слова не сказав. Вочевидь, гуцулам не дозволила це зробити вроджена шляхетність, ще не дуже сточена червами маскульту, а особливо - телебаченням.

І це - головна відмінність українських горян від, перепрошую, «балуваних Галь» Полтавщини. У серце України поїхав Віталій Козловський і... Сталося те, що мало статися з цією, вибачте, недозіркою. Зрозуміло, що на тлі справжнього монстра вітчизняного етно-року претендент на звання українського поп-ідола має трохи жалюгідний вигляд, але Козловський мав усі шанси компенсувати власну недосвідченість як у шоу-бізнесі, так і в людських стосунках принаймні гречністю й бодай видимістю мук вибору. Але вийшло все так, як вийшло. Віталік усю дорогу щосили корчив із себе велику зірку. Він навіть намагався перетворити свою появу в Опішнянському РАЦСі на якесь небувале диво. Але мало того, що зірка, розшукуючи поводиря (такі умови шоу - селебрітіз, приїжджаючи на місце, мають знайти людину, яка допоможе їм у пошуках красунь), втрутилася в процес укладення шлюбу, і з похмурих облич молодих було видно, що така затримка їм жодної радості не принесла! Козловський безцеремонно кинувся до працівниці того самого РАЦСу, яка й мала стати його поводирем, а потім примудрився стати головним героєм «розпису», розпиваючи шампанське й відволікши увагу присутніх на себе коханого.

Щоправда, одній учасниці весільної церемонії все-таки пощастило: зірка обрала для участі в шоу дружку молодої. Навіщось перед тим обмірявши дівчині сантиметром груди, талію та стегна.

З остаточним вибором претендентки на всеукраїнську корону співак, схоже, визначився буквально з перших хвилин подорожі Полтавщиною. Бо коли йому в центрі вже Диканьки показали трьох дівчат, які вбралися «як до утрені», а одна при цьому дуже сексуально провела язичком по верхній губі, наш непідкупний «кастинг-директор» одразу ж похитнувся. І саме в бік тієї, з язиком і оголеним плічком. Цю «мандрьоху», якщо користатися лексиконом уже згаданого великого сина Полтави Івана Котляревського, він і обрав для відрядження до Києва. Хоча якихось особливих талантів Анна Руденко не продемонструвала. Натомість донька багатих місцевих підприємців щосили показувала все, чого її навчили телевізійні дядечки й тітоньки в силі-силенній різноманітних телешоу, а саме - щоб сподобатися чоловікові, від якого хоч якось залежить твоя подальша доля, треба тиснути саме на його первісні інстинкти.

Тож коли вже сам Козловський зі своїм вибором визначився одразу, і це було помітно всім, саме шоу, на якому полтавські дівчатка щосили намгалися продемонструвати свої таланти, а потім ходили в дефіле, втратило сенс. Анні досить було зобразити жест стриптизерки, розмахуючи над головою парою чобіт на мотузці так, що один із них полетів у публіку, - і ось дівчина вже їде до Києва! Не знаю, може, у Віталіка нині щось негаразд із особистим життям, але, мабуть, не варто було свої інтимні проблеми виставляти на публіку. Аж так, що він навіть слідом за обраницею, всупереч правилам шоу, до речі, поліз до салону авто, в якому вже сидів Юрій Горбунов, щоб везти дівчину до Києва. Щоправда, при цьому присягався тому самому Юркові, що буде для Анни дуже суворим тренером. У чому саме - не уточнив.

А полтавська публіка, на відміну від вихованих і стриманих гуцулів, розбещена своїм центровим географічним положенням і спілкуванням із тисячами туристів, які звідусіль щороку їдуть на Сорочинський ярмарок, своїх негативних емоцій від вибору Козловського не приховувала. Особливо люто висловилася наймолодша учасниця конкурсу, 14-річна Женя, коли її відсіяли на першому етапі: «Просто він козьол!». Та ж сама Женя не залишилася байдужою й коли до авто Горбунова побігла щаслива Анна: «Це позор для всієї Полтавщини!».

Не відомо, чим закінчаться вибори найкрасивішої дівчини в інших регіонах України, але наразі зрозуміло одне: проект «Краса по-українськи», може, й несамохіть, в числі інших своїх завдань демонструє глядачеві як регіональні особливості ментальності українців, так і їхні загальнонаціональні риси. Головними з яких і досі, на щастя, лишаються безмежна гостинність і щирість...

Фото - www.1plus1.ua