Останнім часом я зненавиділа Хрещатик. Аж так, що ця ненависть проривається снами про брудну загиджену вулицю, яку назвати обличчям європейської столиці язик не повертається. Тим часом саме на цій вулиці розташована Київська міська державна адміністрація, куди щодня приїздить на роботу господар міста Олександр Попов. І саме з Хрещатика обрані кияни щопонеділка мають змогу звернутися до глави КМДА з проханнями чи побажаннями в ефір телетижневика ТРК «Київ» під назвою «Столиця з Олександром Поповим».

Щось мені підказує, що київський очільник, долаючи відстань від Хрещатика, 36 (адреса КМДА) до студії «Столиці...», у вікно авто не дивиться, а пішки ходити - на царська справа. Бо інакше давно б уже зауважив неподобство, на яке перетворився Хрещатик, і вжив би відповідних заходів. Але ж ні - вечір понеділка Олександр Павлович воліє проводити в компанії з ведучими Сергієм Дойком та Ростиславом Сухачовим, розповідаючи про досягнення КМДА в подоланні наслідків руйнації столиці, яка залишилася у спадок новій «молодій команді» від такої самої команди Леоніда Черновецького. Найсмішніше, що новий господар столиці робить це з тією ж риторикою, що його попередник у програмі «Час мера» на тій-таки ТРК «Київ».

Якщо, скажімо, порівняти випуск «Столиці з Олександром Поповим» від 31 жовтня з програмою «Час мера» від 22 серпня вже далекого 2008 року, то вся різниця полягає лише в тому, що в кадрі були Леонід Черновецький з Ольгою Сумською. Ну, і ще там були два оберемки троянд - один, величезний і білий, для ведучої з нагоди її дня народження, а другий, меншенький і червоний, для мера на честь вручення йому ордена.

Що ж до формату, то він не зазнав жодних змін! Тим часом керівництво ТРК «Київ», анонсуючи «Столицю з Олександром Поповим», заявляло, що це проект унікальний, який не має аналогів. Чи то вони принципово не знайомилися з роботою попередників - менеджерів муніципальної телерадіокомпанії, чи то щиро вважають, що зміна ведучих і головного персонажа - запорука унікальності, лишається таємницею. Але в будь-якому разі і новітній буцімто формат «Столиця з Олександром Поповим», і старий «Час мера» з Леонідом Черновецьким (котрий, до слова, всупереч здоровому глузду й законодавству офіційно досі лишається міським головою Києва. Може, саме тому й програму перейменували?) неминуче перетворюються на парадний портрет міської влади.

І немає жодного значення, хто спілкується з мером чи головою КМДА - кінозірка чи професійний журналіст. Адже коли людина отримує зарплатню з кишені співрозмовника, вона апріорі не зможе ставити високопосадовцеві запитання, на які той не зможе відповісти адекватно. Тож навіть для простого глядача очевидно, що всі гострі запитання ретельно фільтруються перед ефіром, так само як і дзвінки в студію чи запитання від киян, що мерзнуть на Хрещатику, або ж відвідувачів Facebook. Ну, а розслідування з приводу реальних нерозв'язаних проблем мегаполіса підміняються солодкими розповідями про видатні досягнення чинної міської влади та... вирішення проблем рівня течі дахів, не більше.

У програмі «Столиця з Олександром Поповим» все відбувається саме за таким сценарієм - спочатку відеосюжет про досягнення, потім - наболілі запитання від киян, далі знову відео з переможними синхронами-рапортами, потім - знову течі дахів, грибок на стінах, ями перед парадними тощо. Останній випуск програми в цьому сенсі - просто класика жанру.

Ведучий Сергій Дойко, будучи все-таки професіоналом із величезним досвідом прямих ефірів, звісно, намагається створити бодай якусь ілюзію об'єктивності - він поводиться в студії як справжній господар, суворо, як і годиться жорсткому модератору, обриваючи на півслові і свого високого гостя, і глядачів, які дочекалися черги поставити своє запитання. Мотивує пан Дойко свою поведінку просто - брак часу. Але для чого? Складається враження, що часу ведучому бракує лише для того, аби якнайсумлінніше відпрацювати свою зарплату, себто якомога ретельніше виписати вже згадуваний парадний портрет нинішьої міської влади.

Взяти хоч би й перший відеосюжет про візит пана Попова до Парижа. У ньому повсякчас широким планом показують Олександра Павловича у будівельній касці на тлі якихось бетонних конструкцій. При цьому головний киянин, мужньо випнувши підборіддя, задумливо дивиться в паризьку далечінь. Мабуть, почуваючись Петром Першим із поезії Пушкіна («стоял он, дум высоких полн»). Супроводжує цей та інші кадри з усіляких спільних із парижанами засідань абсолютно загальний закадровий текст про транспортну проблему в Києві та Парижі, екологію та енергоефективність. З усього цього можна було збагнути одне: парижани згадані проблеми давно розв'язали, а кияни, з Божою поміччю та завдяки енергійному Олександрові Попову, от-от розв'яжуть.

Такі самі висновки випливали й із бадьорого відео про забезпечення столиці «снігоборними» (саме так!) машинами. Пан Попов, переглянувши переможний рапорт, не оминув нагоди копнути мера Черновецького, наголосивши, що зима 2009-2010 років не повториться.

Проте в усьому іншому, а саме в запитаннях киян до глави КМДА, «Столиця...» до болю нагадувала згаданий на початку статті «Час мера». Навіть назви проблемних вулиць співпадають! Ті ж самі Теремківська, Бальзака, Лаврухіна, район Виноградар із тими самими проблемами, що й кілька років тому. І достоту, як Леонід Черновецький у «Часі мера», Олександр Попов у «Столиці...» заспокоював публіку словами: «Ми вам допоможемо. Я візьму питання під особистий контроль».

Єдина відмінність новітнього формату від попереднього - Олександр Попов набагато краще володіє інформацією про ЖКГ столиці і готовий говорити про господарчі проблеми великого міста без кінця.

Ніхто, гадаю, не заперечуватиме, що діалог мешканців будь-якого міста, а надто ж столиці, - цілком необхідна умова співіснування громади й влади. Але в якій формі? Невже при цьому найбільше треба дбати про те, як створити найкомфортніші умови для того, хто мав би конкретно відповідати на конкретні та, головне, суттєві запитання? І не лише обіцяти взяти на контроль ремонт дахів, а зрештою відзвітувати, наприклад, бодай про те, скільки грошей із міського бюджету віддали на розробку сумнозвісної «Стратегії розвитку Києва до 2025 року». Те, що в дуже зручному для міського високопосадовця форматі «Столиця з Олександром Поповим» це навряд чи можливо в осяжному майбутньому, вже зрозуміло. Незважаючи на те, що всі причетні до програми старанно демонструють неупередженість, поінформованість та суперпрофесійність. І вочевидь не ходять Хрещатиком.

Ілюстрація - www.facebook.com