Дивна річ - недільні випуски новинних програм на українському телебаченні. А може, якраз і не дивна, а цілком закономірна. Якщо «звичайні», буденні випуски новин протягом останніх півтора року зазнали змін передусім за змістом і способом побудови матеріалів, то тижневики змінилися й за формою. Поряд із «розважальним бумом» вони стали чи не найпомітнішим індикатором того, що з телеінформацією в Україні щось негаразд.

Що, власне, являє собою класичний підсумковий випуск новин за тиждень? Трішечки новин дня, як і в будь-якому випуску, й детальне висвітлення найважливіших подій тижня. Із коментарями, аналітикою, думками експертів - одне слово, такі собі «новини плюс», більш ніж просто новини.

Саме такими за формою були тижневі випуски новин ще зовсім нещодавно. Так, вони викликали чимало нарікань і претензій за змістом. Але принаймні за формою вони були саме тим, чим і мали бути. Нині ж - цілковито інша картина.

Протягом минулого тижня Верховна Рада розглядала в першому читанні законопроект про декриміналізацію економічних злочинів. Крок, що має стати епохальним і в економіці, й у законодавстві, й у судовій практиці. Власне, у самій філософії покарання: якщо цей законопроект і можна з чимось порівняти, то це хіба що зі скасуванням смертної кари.

Якщо щось протягом перебування при владі «команди реформаторів» і претендує на звання справжньої реформи, то це передусім цей законопроект. З одного боку. З іншого боку, цей крок є дуже контроверсійним, не зрозумілим для значної частини суспільства. Додайте безпосередній його зв'язок із процесом над Юлією Тимошенко. А ще додайте, що Україна не належить до переліку держав, у яких економічна злочинність є рідкісною екзотикою.

Скажете, це було лише перше читання? Але хіба ж суспільство мусить отримувати сюрпризи вже після третього читання, коли обговорювати й висловлювати думки пізно, бо перетворення законопроекту на закон стало доконаним фактом? Хіба у демократичних державах може так бути?

Отже, обговорення законопроекту про декриміналізацію економічних злочинів - то важлива тема? Могла претендувати на статус теми тижня? Точніше, чи мала претендувати, чи мусила здобути увагу в тижневих випусках новин? А от і не вгадали. Перегляньмо випуски новин 9 жовтня.

Перший національний («Підсумки тижня») приділив увагу відкриттю Олімпійського стадіону, думкам про наближення нової хвилі фінансової кризи, близькому початку опалювального сезону та іншим не менш важливим подіям. Декриміналізації економічних злочинів - ні.

У випуску ТСН («1+1») місця обговоренню законопроекту також не знайшлося - на відміну від, наприклад, фінансової кризи у Греції та проблеми скасування зимового часу (непоганий сюжет, тільки от ну дуже вчасний).

«Подробиці тижня» на «Інтері» присвятили події аж отакий сюжет (розшифровку викладено повністю): «Олег Панюта, ведучий: Наказывать за экономические преступления гривной, а не тюрьмой. На минувшей неделе парламент поддержал в первом чтении президентский законопроект о гуманизации ответственности за хозяйственные нарушения. Например, за фиктивное банкротство и предпринимательство, контрабанду - предполагается штраф, а не лишение свободы. Исключения составляют нелегальные операции с оружием и наркотиками. Оппозиция требовала смягчить ответственность и за те статьи Уголовного кодекса, по которым судят Юлию Тимошенко и Юрия Луценко. Однако парламентское большинство не согласилось. БЮТ и НУНС надеются внести эти поправки ко второму чтению документа».

Тривали ці коментарі з аналітикою аж цілих 35 секунд. Якщо хтось доведе, що зміг із того сюжету розібратися в проблемі, - обіцяю привселюдно з'їсти його капелюха.

І до речі: а що це за «те статьи Уголовного кодекса», за якими судили Тимошенко й Луценка? Невже глядачам це було геть нецікаво?

Сюжет у «Фактах тижня» (ICTV) тривав цілих 44 секунди: «Оксана Соколова, ведуча: Відповідальність за економічні злочини цього тижня розглядав парламент. Із 4 законопроектів, які передбачають декриміналізацію економічних статей, депутати обрали один - президентський, і ухвалили у першому читанні. Щоправда, цей документ не передбачає скасування кримінальної відповідальності за статтею 365 Карного кодексу. Саме за нею висунуті обвинувачення Юлії Тимошенко. Але голова Верховної Ради Володимир Литвин зауважив: ніщо не заважає внести поправку до другого читання. Саме декриміналізацію вважають найприйнятнішим сценарієм завершення судової справи лідерки БЮТ. Принаймні з точки зору наших стосунків із Заходом».

Ніхто й сперечатися не стане: найголовніше у проблемі відповідальності за економічні злочини - це наші стосунки з Заходом. Саме по собі життя в Україні, безвідносно до Заходу, нашої з вами уваги не варте. Справді: й що воно таке - та Україна, на біса вона нам здалася? І ще: воно, звісно, не лише цікаво, а ще й корисно, що пройшов президентський законопроект, а всі решта - ні. От би тільки ще й дізнатися, в чому ж вони полягають - чи хоча б отой президентський! Чи, може, це вже була б інформація для гурманів, більшості глядачів геть нецікава?

«Час» (5 канал, ведуча Тетяна Даниленко) подав розлогий матеріал, присвячений подіям навколо Верховної Ради взагалі. Тут були й паркан, і гарбуз від Олега Ляшка, і навіть обговорення нашого законопроекту. Попри всі намагання кореспондентки Ольги Сніцарчук зробити з цієї «купи малої» цілісний сюжет (наприклад, після розмови про паркан, за яким депутати прагнуть сховатися від людського гніву, вона повела: «Безпечніше у разі чого тепер зможуть почуватися і певні верстви, економічні діяння яких вирішив декриміналізувати президент. Ідеться про той самий закон, на який у бютівців були сподівання. Може, у перелік звільнених від загартування впишуть і статтю 365-ту, за якою судять Юрія Луценка і Юлію Тимошенко? Весь парламентський день рилися у перервах, перемовлялися і домовлялися. Та законопроект пішов у першому читанні без рятівної поправки, як і анонсували регіонали. Зате з відкритим шлюзом для справжніх зловмисників, - попереджають бютівці»), враження штучності об'єднання геть різнохарактерних і різноцінних тем не полишало.

Були в сюжеті синхрони народних депутатів від БЮТ Андрія Кожемякіна («Вони щось хочуть гуманізувати, але коли я подивився, то я побачив, що гуманізують вони тих людей, які займаються чи будуть займатися контрабандою, шулерством, мошеннічеством - для того, щоби вкрасти мільярд, вивести в офшори чотири, заплатити суду 200 мільйонів і жити потім на 4 мільярди спокійно за кордоном») та Івана Кириленка («Все, зрозуміло»), народного депутата від ПР Володимира Олійника («Та ні, хай Бог милує! Вони просто не читали цього законопроекту. Там блок господарських злочинів. Тобто тих злочинів, яка мають відношення до бізнесу, до підприємництва - малого, середнього, великого - немає значення. І буде штраф максимальний 850 тисяч при тому, що відшкодують те, що нанесено збитків» та «З одного боку, фракція каже: "Ми наполягаємо", а Юлія Тимошенко каже: "Воно мені не потрібне! Я проти того, щоб декриміналізовували цю статтю. Я не винувата, виносьте оправдальний вирок". Тоді де ж логіка?») Далі розмова пішла про суди й суддів.

Сюжет виявився не чим іншим, як механічним поєднанням звичайних репортажів у жанрі щоденного, буденного випуску новин. Нічого підсумкового в ньому не було - звичайна інформація. За всього цього дуже помітною стає одвічна хвороба нашого телебачення: воно запропонувало глядачам не політиків оцінювати залежно від їхніх дій чи законодавчих пропозицій, а законодавчі пропозиції оцінювати залежно від того, як ті чи інші політики до них ставляться. По суті ж проблеми - туман повний.

«Події тижня» («Україна») дали великий сюжет - до того ж, він був першим у випуску. Даруйте, але без цитування пасажів не обійтися. Отже, ведучий Андрій Данилевич: «Ну и ответственность сейчас лежит на депутатах. Несмотря на то, что влияние парламента на глобальные процессы уже год как существенно уменьшилось (это когда Конституционный суд вернул стране Конституцию 96-го года), сейчас как никогда от народных избранников много зависит. Избранные легким движением руки могут освободить Юлию Тимошенко, даже если суд на следующей неделе и вынесет обвинительный приговор экс-премьеру, а в том, что он таким будет, уже никто не сомневается. То есть осужденная по декриминализированной депутатами 365-й статье, лидер БЮТ вполне сможет принимать участие в выборах, а что дальше будет, - наверное, только со святой горы Афон можно увидеть. Кстати, именно там, предварительно поздравив Владимира Путина с днем рождения, в конце недели побывал Виктор Янукович вместе со своим кумом Виктором Пшонкой. Говорят, даже со Вселенским Патриархом Варфоломеем виделись. Так вот, возвращаясь к нашим депутатам. Историческая миссия им перепала, Верховная Рада, может, такой роли даже и не рада. Как бы крайним потом кому-то не оказаться».

У коротенькому пасажі було сказано про все на світі. Глядачі з підводки навряд чи взагалі могли зрозуміти, про що піде мова в сюжеті. Було застосовано маніпулятивний прийом - розфокусування уваги аудиторії, розчинення важливої проблеми серед багатьох інших, що до справи не мають ніякого стосунку. До того ж, оце «влияние парламента на глобальные процессы» (глобальне потепління, а чи що?) у такому формулюванні було геть дезінформаційним - адже парламент має своє основне призначення, він є законодавчою гілкою влади, що за старою редакцією Конституції, що за новою.

Сергій Кудимов, кореспондент: «От народного гнева народных избранников спрятали за решеткой. После штурма парламента афганцами и чернобыльцами, возле парламента установили новую ограду - гораздо выше и более мощную. По иронии судьбы, в это же самое время народные избранники начали рассматривать законопроект, который может помочь вытащить из-за решетки бывшего премьер-министра Юлию Тимошенко. Один за другим в парламентской топке сгорают четыре оппозиционных законопроекта - не хватает голосов. А весь все эти документы - палочки-выручалочки для Тимошенко. Депутаты от меньшинства предлагают или полностью упразднить 365 статью Криминального кодекса (по ней судят экс-премьера), или изменить формулировку, мол, нынешние или бывшие члены Кабмина не несут уголовной ответственности за политические решения. Именно последний вариант, по словам авторов законопроекта, якобы вызывал наибольший интерес у коллег из большинства».

Тут теж мало місце розконцентрування уваги аудиторії, до якого додався грайливий, легковажний тон, покликаний «приземлити» проблему, показати її як не надто серйозну. Ба більше: було звужено мету розгляду й об'єкт регулювання законопроекту - цілком за старим анекдотом: «Та хай воно все горить - аби Ізаура була щасливою».

До речі, в усіх вищезгаданих сюжетах, окрім 5-го каналу, було названо номер статті, яку інкримінували Тимошенко, без розкриття її змісту. В такому вигляді це була псевдоінформація, бо вона нічого не казала глядачам. Це теж відомий маніпулятивний прийом - подання незрозумілої інформації.

Повернімося до сюжету «України». Далі були синхрони. В'ячеслав Кириленко, фракція НУНС: «Готувався з депутатами від більшості, вони не заперечували. І можливість проголосування не відхиляли. А що трапилось в останній день і в останній момент, мені вже невідомо». Не знаю, хто як, а я в цій абракадабрі не розібрав геть нічого - окрім того, що депутати від НУНС «готувалися з депутатами з більшості». Глядачі мали зрозуміти це так, що БЮТ у підтримці Тимошенко - ледь не в ізоляції.

Сергій Міщенко, фракція БЮТ: «Они откровенно все говорят о том, что мы ждем команды. Команды никакой не поступило. Мы ждем команду сверху для того, чтобы знать, как голосовать». Як казав у подібному випадку один відомий дядечко: «По форме - синхрон, по сути - издевательство».

Наступний фрагмент. Сергій Кудимов, кореспондент: «Решение принято, но это уже совсем другой законопроект - президентский - по гуманизации ответственности за правонарушения в сфере хозяйственной деятельности. Основной смысл - карать за экономические преступления не тюрьмой, а существенной суммой». Олександр Пеклушенко, фракція Партії регіонів: «Этот закон предусматривает условно: вы совершили проступок на 100 тысяч гривен, у вас забирают этот товар или имущество, вам вменяется штраф в размере до 700 тысяч гривен». Сергій Кудимов: «Согласно законопроекту, тюремный срок, в частности, не угрожает контрабандистам, тем, кто нечестно приватизировал государственное или коммунальное имущество, фиктивно банкротил предприятия, обманывал покупателей или заказчиков. Но под этим зонтом не нашлось места Юлии Тимошенко, ведь к должностным лицам кодекс по-прежнему суров».

От цікаво: а якщо посадова особа «нечесно приватизувала державне чи комунальне майно», як бути в такому разі? Чи «тюремный срок не угрожает», а чи «закон по-прежнему суров»? Чи не призведе такий підхід до парадоксальної ситуації: особа, що незаконно приватизувала чуже майно, відбудеться лише штрафом, тоді як посадова особа, яка сприяла (лише сприяла) цій особі, відповідатиме по повній? Цікаві запитання, чи не правда? І не менш важливі. Тільки не для «України».

Вадим Колесніченко, фракція Партії регіонів: «Если мы проголосуем за предложение сторонников Тимошенко отменить уголовное наказание за злоупотребление служебным положением, мы никогда ни одного чиновника не сможем осудить. Мы создаем касту голубой крови, что ли?». Отут була пряма дезінформація: Юлію Тимошенко було обвинувачено не у зловживанні службовим становищем, а у перевищенні повноважень, що далеко не одне й те саме. Перевищення повноважень є некорупційним звинуваченням («головотяпство в особливо великих розмірах»), тоді як зловживання службовим становищем асоціюється з корисливими намірами. Чи мусив кореспондент пояснити це? Напевне, мусив. Але він цього не зробив - а отже, дезінформував глядачів не депутат Колесніченко (законотворці цілком можуть і не знатися на праві), а кореспондент.

Сергій Кудимов: «Тем не менее, представители большинства предложили оппозиции внести свои поправки в законопроект главы государства». От які в нас справедливі представники більшості, одне слово. Ярослав Сухий, фракція Партії регіонів: «Вносьте ваші пропозиції до другого читання. А пропозиції дуже прості: ставиться кома, пишеться ще стаття 365, наприклад». Отже - мали зробити висновок глядачі, - представники опозиції ще й процедури не знають. Крапку поставив Сергій Кудимов: «Но гарантий того, что за них проголосует, никто не даёт».

Володимир Литвин: «Когда публично говорят одно, как правило, под этим нужно подразумевать абсолютно другое. Я думаю, что сейчас идет процесс какого-то такого внутреннего осмысления того, что происходит в Украине. И как сделать так, чтобы справедливость торжествовала». Це ще один абстрактний синхрон, що поставив у темі остаточну крапку. Бо далі мова пішла про очікування вироку Юлії Тимошенко. Якщо після всього цього словесного коктейлю у глядачів не пішла обертом голова - значить, вони не дуже уважно слухали. Честь їм за це й слава. Бо сюжет змусив пригадати канал «Україна» часів Леоніда Кучми, коли жодною респектабельністю на ньому й не пахло.

Ну, й одна фраза з самого завершення сюжету - після розмов про очікування вироку. Кудимов: «Основной зритель украинских политических событий сейчас в Европе - там от Украины, кроме всего, ждут и тепла». Звісно ж, українського глядача можна списати з рахунків - він на тепло вже й не чекає. Іншими словами, на власних громадян начхати - головне, що скажуть у Європі. Принаймні, відверто.

Отже, чи бодай один канал з-поміж розглянутих дав глядачам інформацію? Значущу інформацію? Чи бодай один глядач зміг із усього того розібратися у проблемі й вирішити для себе: декриміналізація економічних злочинів - це добре чи погано? До речі, прикметна деталь: у деяких сюжетах мову вели про декриміналізацію «господарських» злочинів. Контрабанда - це тепер теж галузь народного господарства?

Впадає в око ганебна річ: усі - геть усі! - телеканали розглядали законопроект із погляду Юлії Тимошенко, а не громадян. Іншими словами, доля Юлії Тимошенко має бентежити громадян більше, ніж їхня власна. Чи не було це ще одним штрихом, що мусив посіяти в громадян неприязнь до екс-прем'єрки? Чи на нашому телебаченні просто так заведено, бо воно вже давно перетворилося на віп-телебачення?

Так, чимало представників опозиції, виступаючи з парламентської трибуни, тільки про Тимошенко й вели мову. Чим, як на мою думку, зробили ведмежу послугу і їй, і собі. Бо тим самим а) визнали, що звинувачення проти Тимошенко відповідало Кримінальному кодексу, а не було суто політичним, і б) розписалися в тому, що персонально Юлія Тимошенко для них важливіша за правову (або неправову) систему в державі.

Але ж це були далеко не всі представники опозиції! Був, скажімо, дуже й дуже виважений виступ Юрія Кармазіна. Нікого з журналістів він не зацікавив. Хай живе бійка між бютівцями й регіоналами - а там хай хоч потоп. Хай гине країна, аби лише депутати чубилися якнайзапекліше. Такою виходить філософія нашого телебачення. Сумно...

Отже, що ми маємо в сухому залишку? Підсумкові програми не виконали функції підсумкових. Вони не були підсумковими, а просто повторили (хай і іншими словами) буденні чергові випуски гарячих новин.

Скажете, аналізування і тлумачення сутності законопроекту - це радше завдання ток-шоу? Та в тому й річ, що наші гранд-ток-шоу так само дають уявлення не про події, а про думки політиків про події. Й так само перевертають усе з ніг на голову, бо змушують робити висновки не про політиків залежно від їхніх дій, а про дії політиків залежно від їхньої думки про них. Не суспільство спрямовує дії політиків, а політики диктують і нав'язують громадську думку про себе. Суспільство залишається в повному пасиві.

Тож пригадаймо часи «дорогого Леоніда Даниловича». Перший удар тоді - задовго-задовго до темників - прийшовся по аналітиці. Темники, власне, з'явилися лише тоді, коли опозиція розгорнула масові акції «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно!». Саме тоді влада змушена була приховувати від громадськості факти. До того ж вона чудово обходилася гоніннями на аналітику, а доступу опозиції до ефіру майже не обмежувала. Однаково в інформаційному гаморі сукупність голих фактів виходила суцільним «нрзб». Оте саме відбувається й сьогодні. Тоді, за часів Кучми, якби владу вчасно зловили на утисках аналітики, справа ніколи не дійшла б до появи темників. Урок цей, як виглядає, виявився невивченим.

Фото - lb.ua