І як ми досі жили без флешмобів на головній площі країни? Адже за якихось півроку слово «майдан», що донедавна асоціювалося лише з Помаранчевою революцією (втім, згідно з новою концепцію історії в підручниках для учнів 9-го класу, вона вже називається «масовими акціями протесту»), а також було визначальним у словосполученні «Податковий Майдан», перетворилося на символ найбільш зомбувального проекту на «головному каналі країни».

По-перше, до нього додали на «аглицький манір» суто англійський суфікс «с», ще й пишучи його через апостроф. Тобто якщо перекладати цей покруч мовою українською, вийде щось на зразок «майданівський». Але в уяві організаторів наймасштабнішого у світі танцювального проекту слово «майданс» мало бути ще й нерозривно пов'язаним саме з танцями («dance» англійською), а не з революційними подіями. Тож нам подарували ще одного мовного покруча - «майдансер», себто таке собі поєднання Майдана з «дансерами»-танцюристами.

Що там казати, успіху з цими неологізмами організатори таки досягли стовідсоткового! Ті, хто змушений проходити майданом Незалежності в дні, коли там відбуваються грандіозні флешмоби, клянуть майдансерів на всі заставки, адже громіздкі конструкції для сцени буквально випихають перехожих із хідника на проїжджу частину. Зауважу, під час Помаранчевої революції жодних таких нарікань на її учасників ніхто не чув. Якщо комусь і заважали тисячні натовпи, він просто шукав обхідних шляхів, а то й приєднувався до протестувальників.

Нині ж майдансери заполонили не лише головну площу країни, але й весь суботній прайм-тайм «Інтера» та інтернет-форуми. На останніх пристрасті вирують такі, що аж ну! Приміром, блоги та форуми переповнені обуреними відгуками вболівальників Сум та Запоріжжя з приводу вильоту їхніх команд після перших ефірів.

Треба віддати належне організаторам - скандал із мером Сум Геннадієм Мінаєвим, який на своїй сторінці у фейсбуку обізвав суддів «Майдансу» трьома «п-ми та однією бл-ю», мабуть, суттєво підвищив рейтинги шоу. А як може бути інакше, коли народ наш за 20 років існування суто комерційного телебачення звик реагувати виключно на такі от випади. І якщо їх немає, народу потроху знуджується й поступово втрачає інтерес до шоу. Скандал із міським головою Сум викликав обурення Оксани Байрак, і вона написала комусь листа з протестами. Інтернет-спільнота відгукнулася на те все не надто активно, адже ніякі листи вже не допоможуть повернути команду чи, навпаки, дискваліфікувати її, коли команда вже вилетіла. Отже, маємо у випадку з мерськими матюками таку собі спробу самопіару серед мешканців Сум, які вболівали за рідну команду, мовляв, ви ж бачите, як я, мер, стою за вас горою! То, може, колись і згадаєте мою непримиренну позицію щодо несправедливого суддівства в «Майдансі» на виборах міського голови? А чому б ні? Може, й справді хтось таки згадає і віддячить досі невідомому країні Геннадію Мінаєву за його глас правди? Адже на форумі «Майдансу» є окрема сторіночка під назвою «Поверніть Суми!». Учасники форуму, які заходять на неї, щоправда, здебільшого сумовито констатують: ніякі заходи протесту чи підтримки рідного міста не допоможуть повернути команду на «Майданс».

Тут є чимало версій з приводу вильоту міста з шоу, одна з них - нібито хореограф команди сам «злився» раніше, бо вирішив узяти участь у «Шоу №1» на тому ж таки «Інтері», тож так званий батл між ним та Олександром Лещенком (нині - суддя «Майдансу», а в першому сезоні - хореограф команди Кіровограда, яка й стала переможцем) було записано заздалегідь. Форумчани з цього приводу шалено обурюються, бо такі викрутаси дають підстави вважати все шоу купленим. Дехто, особливо ж після того як із шоу вибула команда Запоріжжя, за виступ якої всі судді поставили «десятки», взагалі заявив, що більше «Майданс» не дивитиметься, бо він продажний, як усі подібні шоу.

Варто уточнити: команда «Міста Z» вибула внаслідок нібито низької активності глядачів, чиї голоси, відправлені за допомогою есемес-повідомлень і телефонних дзвінків, плюсуються до балів, виставлених членами журі. Але на тих таки форумах багато хто розповідає, що особисто надіслав на користь Запоріжжя по 86 повідомлень, або ж - не міг зв'язатися з оператором, через якого проходили телефонні дзвінки зі стаціонарних телефонів. Таких відгуків надто багато, аби їх можна було ігнорувати.

Можливо, саме тому, щоб уникнути якогось розслідування з приводу нечесного зарахування голосів від уболівальників, 17 вересня журі в особах Сашка Лещенка, Оксани Байрак, Отара Кушанашвілі та гостя Володимира Зеленського запевнило глядачів, що воно домагатиметься повернення права вето, яке мали судді в попередньому сезоні «Майдансу». Зеленський узагалі дуже емоційно вигукнув: «Я считаю, что мы просто обязаны это сделать!». Якщо команду «Міста Z» завдяки прагненню журі все-таки повернуть до змагання, організаторам, можливо, вдасться знизити градус невдоволення суддівством, який подеколи вже зашкалює в постах і блогах.

З огляду на жваву реакцію глядачів на таку пересічну для країни подію, як танцювальне шоу, можна сказати, що організатори мети своєї досягли. Слово «майдан» уже майже не вживається без англійського суфікса «с». Діти, які всіма правдами й неправдами намагаються потрапити до команди й засвітитися в телевізорі, геть не переймаються тим, що майже сім років тому тут відбувалися направду доленосні події. Вони тепер, на відміну від їхніх батьків зразка 2004-го, плачуть не тому, що тодішній Майдан явив світові неочікувану мужність завжди інертних українців, а тому, що через травму тренера можуть дискваліфікувати всю команду...

Воно, може, й непогано - оті щирі, непідробні емоції в кадрі, якби не стійке відчуття цілковитої продуманості, дозованості чи й зрежисованості їх. Це як під час записів телешоу в студії, коли оплачені глядачі дружно плескають у долоні, якщо розпорядник показує плакат «Аплодисменти». Або ж далі - «Сміх». Ну, в ситкомах, як ми знаємо, закадровий регіт - мало не обов'язкова умова жанру. Тим часом танцювальне шоу, якому, як пишуть на його офіційному сайті, «немає аналогів у світі», покликане - не більше й не менше - згуртувати Україну. І саме за допомогою танцю-(май)ДАНСу. І - ніякої, боронь боже, політики!

Ну, в першому сезоні цей тренд якось намагалися втілити команди Запоріжжя та Львова. Запоріжці за допомогою міських можновладців запрошували львів'ян у гості, нібито втілюючи в життя давнє гасло про схід і захід разом, але комунальні кошти витратили дарма, бо в першому сезоні команда «Міста Z» переможцем не стала. Друга спроба, як уже писалося вище, теж не увінчалася успіхом, та ще й на самому початку змагань, у яких, за олімпійською системою, в кожному турі вибуває теоретично найслабша команда. Тут уже мимоволі замислюєшся над конспірологічними версіями перемог чи поразок. І справді, невже команда, яка отримала від суддів найвищі 40 балів, могла не пройти до наступного туру через байдужість уболівальників? Та не може цього бути, і край! А отже, коли форумчани пишуть, що все куплено, вони мають рацію? І оператори просто не пропускали дзвінків чи есемес-повідомлень на користь Запоріжжя?

А щодо зрежисованості й дозованості емоцій на цьому шоу, то це яскраво засвідчила ситуація з виступом команди Рівного. Її хореограф Аліса Зайцева під час репетиції порвала зв'язку на правій нозі, і глядачам показали дуже драматичний ролик про те, як суворі лікарі сказали дівчині: «Або здоров'я, або робота», заборонивши їй вставати взагалі, не те що танцювати номер хореографа! Глядачі слухняно затамували подих, співчуваючи команді Рівного і гадаючи - вийде чи не вийде Аліса на Майдан. Вийшла, а що ж ви собі думали! Щоправда, її на сцену внесли, а під час номера то кружляли на руках, а то вона просто лежала на помості, не в змозі танцювати, але, попри очевидний професійний подвиг з боку хореографа, журі після першого номера Рівного взяло тайм-аут, щоби визначитися - дискваліфікувати команду за те, що Аліса не танцювала, а лежала, чи дати змогу команді продовжувати змагання.

Судді, хоч ведучі після кожного наступного виступу зверталися до них із проханням винести остаточний вирок Рівному по танцю хореографа, тягли інтригу до останнього. І - цілком передбачувано, за неймовірну мужність і вибір на користь професії, поставили за перший номер команді Рівного високі бали, що уможливило її участь у подальших змаганнях. Тут відіграло свою роль ще й відео про те, що Аліса дуже любить тварин і разом із командою, в разі перемоги в «Майдансі», збирається побудувати в Рівному притулок для тварин. Погодьтеся, видовище нещасних собак у жахливих умовах діє на всіх! А тут ще історія про те, як до Аліси повернувся коханий, із яким вона розлучилася нещодавно з причини «взаємного нерозуміння». Вона йому просто зателефонувала, щоб повідомити про травму, а він мало того що примчав одразу, то ще й став найвірнішим і найактивнішим помічником у підготовці номера для «Майдансу»!

Одне слово, рука режисера в цьому сюжеті надто вже помітна, аби її ігнорувати.

Очевидно, щоби трохи пригасли пристрасті навколо вибуття сильної команди Запоріжжя, цього разу журі і глядачам дали змогу одностайно викинути Бориспіль. Це було цілком справедливо, бо номер проти наркотиків у постановці хореографа Ігоря Ваганова скидався радше на тупе тупцяння непідготовлених дітей в імпровізованому вуличному параді. Коли оце тупцяння з потугою на перешикування показували в телевізорі, хотілося вигукнути: «Ти що, чувак, здурів? Чи тобі заплатили?». Бо ж перед тим команда Борисполя показала цілком адекватний танцювальний номер, хай і не всім він сподобався. І тут раптом (це після того, як показали надривні сповіді наркоманів і те, як засновник руху українського вуличного брейк-дансу намагається донести до бориспільських дітей весь жах наркотиків, а також налаштувати їх на перемогу задля святої справи побудови реабілітаційного центру для залежних нещасних) - абсолютно безпорадний танок, який узагалі не можна назвати танцем! Тож результат був цілком передбачуваним - далі пройшли команди Києва, Рівного та збірна Криму.

Щодо Києва - окрема пісня. Враження таке, що міська влада лишилася незадоволеною низьким результатом столичної команди в попередньому сезоні і в другому «Майдансі» вирішила довести, що Київ, і тільки Київ мусить стати переможцем! Бо ж як інакше пояснити появу «рояля в кущах», перепрошую, глави КМДА Олександра Павловича Попова пізно ввечері на майдані Незалежності? Хореограф команди Андріс Капіньш - звісно, добрий професіонал, і номери він підготував практично безпрограшні. Адже і його сольник на тему вчителя фізкультури з використанням пісні Висоцького про фіззарядку та радянських спортивних маршів, і груповий танець, присвячений священній війні у супроводі пісні донських козаків «Мне малым мало спалося», били на те, щоби вразити саме аудиторію телеканалу «Інтер», себто тих, хто досі ностальгує за Радянським Союзом. А от за рівнем хореографії ці номери нічим не випереджали танців команд Рівного чи збірної Криму. І тим паче - команди Запоріжжя з її варіаціями на тему останнього кліпу Людмили Гурченко. Попри все, саме команда Києва в підсумку отримала найбільшу кількість балів - 106. І ніхто чомусь не протестував!

Та, власне, йдеться не про якісь протести. Якщо вже в нас тепер є найбільший у світі «Майданс», то можна говорити лише про те, що проект відвертого зомбування глядача цілком удався, коли вже навіть член Асоціації українських письменників у царині літературної критики (а це ваш покірний автор!) переймається перипетіями шоу «Майданс». Я б, може, й не писала б нічого про цей проект, якби він не нагадав мені піонерські роки, коли нас, школярок, примушували власним коштом шити форму(жовтогарячі блузи й білі міні-спіднички), а до неї купувати колготки тілесного кольору, аби після багатогодинних муштрувань показувати «театралізовано-спортивні вистави» на День Перемоги.

Коли «Майданс» щойно почався, мені здалося, що всі ті шикування команд по півтисячі людей - це репетиції відкриття Євро-2012. Але коли на московському каналі TVCI показали урочистості з нагоди чергового (геть не ювілейного!) Дня Москви, стало зрозуміло: українські діти, яким пообіцяли мільйон гривень на благоустрій міста, ніяк не зможуть конкурувати з професіоналами будь-якого розливу. А відтак - прощавайте, «майданси»!