«Детектор медіа» публікує два погляди на перший фільм циклу «Алхімія кохання» каналу «1+1» - Інни Долженкової та Андрія Кокотюхи. Цікаво, що автори реплік, підкреслюючи майже одні й ті самі риси фільму режисерів Оксани Струтинської та Максима Бернадських про американських гангстерів Бонні Паркера та Клайда Берроу, роблять цілком протилежні висновки

Що притягує людей одне до одного? Чому раптом виникає та іскра, від якої спалахує хвороба, що її домовилися називати коханням? Запитання настільки ж банальні, наскільки й вічні. Немає на них відповіді. Щоправда, біохіміки зі свого боку нібито й поставили крапку в суперечці на тему «Що таке любов?», відкривши феромони і звівши процес взаємного тяжіння людських особин до звичайної фізіології. Але не все так просто. Адже пояснити, чому двоє кохають не день, не два і навіть не три роки (термін, упродовж якого спалахує, живе і вмирає пристрасть, як вважають деякі фахівці зі стосунків між чоловіком та жінкою), а набагато довше, досі не спромігся ніхто.

На тлі цих вікових суперечок тим більш інтригує анонс нового циклу каналу «1+1» під назвою «Алхімія кохання». Глядачам пообіцяли «багатосерійний документальний цикл про найзнаменитіші історії кохання, точніше - про те, чим ці історії були насправді. Адже, на думку авторів проекту Іларіона Павлюка і Володимира Рибася, чимало відомих нам love story набагато глибші, драматичніші та цікавіші, ніж вважається» (цитата з прес-релізу). Отже, автори документального циклу замахнулися на розкриття всіх таємниць справжнього кохання реальних і вигаданих героїв. Приміром, Ромео та Джульєтти, Наполеона й Жозефіни, а також - «правду й нічого крім правди» про фаворитів Катерини ІІ. Судячи з такого анонсу, цикл призначено аж ніяк не для української аудиторії, а для наших сусідів. Бо ж немає тут ані Мазепи з Мотрею Кочубеївною, ані Костомарова з його Аліною, ані Шевченка з Ликерою, ані Франка з його драматичними взаєминами з жіноцтвом. А втім, хтозна, що вже виробив «1+1» продакшн» у межах цього проекту. Може, й знайшлося в ньому місце для видатних постатей української історії. Доживемо - побачимо.

Тим часом перший фільм «Алхімії кохання», що його показали 4 вересня, було присвячено «солодкій парочці» американських гангстерів - Бонні Паркер та Клайду Берроу. Вибір для прем'єри циклу, як на мене, досить сумнівний. Нинішня публіка якщо й чула щось про їхню історію, то хіба зі старого голлівудського фільму «Бонні і Клайд». Та й то це стосується переважно кіноманів зі стажем, а не просунутої молоді чи сумирних домогосподарок і пенсіонерів, які сумлінно просиджують при телевізорі весь вільний час. Хоча... Для загального розвитку і вони могли подивитися кіно про трагічну історію кохання закоханих злочинців.

Ну, а ті, хто звик шукати в будь-якому телевізійному продукті глибинні алюзії на сучасне життя, могли й повправлятися в улюбленому занятті - коротка історія кохання американських грабіжників припала на період Великої депресії кінця 20-х - початку 30-х років у США, а отже, цілком правомірно може бути накладеною на нинішню кризу з її розгулом злочинності.

Історію життя, знайомства та смерті Бонні Паркер і Клайда Берроу показано через різні призми і в різні способи. У фільмі є реконструкції, надзвичайно професійно зроблені з погляду стилістики, такі собі романтично-пастельні напівтони. Акварельність цих реконструкцій якнайбільше відповідає назві циклу. Контрастом до них слугують чорно-білі фото реальних Бонні і Клайда та любительська кінохроніка, знята на місці їхнього розстрілу.

Треба віддати авторам належне - вирішивши розставити всі акценти, вони йдуть до кінця і ніде не романтизують стосунки пари. Наратор фільму абсолютно безстороннім тоном, без тіні співчуття чи захвату, розповідає про дитинство обох героїв, їхню юність і підводить до однозначного висновку - ці двоє не могли не зустрітися. А відтак - і не стати найвідомішою гангстерською парочкою минулого століття. Ну, чого ще чекати від провінційної офіціантки з амбіціями кінозірки й так само провінційного парубка з багатодітної родини, який звик заробляти на життя крадіжками?

Режисери фільму Оксана Струтинська та Максим Бернадський відверто препарують романтичну американську історію про двох Робін Гудів, які нібито грабували багатих і роздавали здобич бідним. В українській версії культової для американців початку ХХ століття життєвої мелодрами з трагічною кінцівкою не лишається місця для жодної алхімії кохання. Автори діють зі скрупульозністю та вправністю досвідченого патологоанатома, який розкладає вилучені з трупа органи в окремі слоїки, наліплюючи на кожний відповідні написи - «мозок», «печінка», «нирки»... Разом цим частинам колись живого тіла вже ніколи не з'єднатися. Дивитися ж на них - задоволення хіба що для некрофіла, прости господи.

Як на мене, таке враження складається тому, що в 45-хвилинному фільмі - забагато головомовців, себто коментаторів. Їх тут аж... 13! Причому тільки самих психологів, психіатрів та психоаналітиків - четверо. Коментують, чи, радше, препарують дуже небанальну історію кохання вбивці та його подружки також історик, сімейний лікар, кінознавець, експерт-криміналіст та навіть літературознавець і фотохудожник разом із сексопатологом, фізіогномістом та спеціалістом зі зчитування інформації по руці! Цих головомовців так багато, і вони так часто мелькають у кадрах, що монтажери навіть титри не всюди змогли поставити!

У сухому залишку пам'яті після фільму про Бонні Паркер та Клайда Берроу залишається хіба те, що вся ця сумна й надміру романтизована історія відбулася в Техасі, бо вирахував і впіймав невловиму парочку славний техаський рейнджер.

Автори ніби заповзялися довести, що жодної алхімії кохання просто не існує. Є лише набір соціальних та інтимних особливостей, які й штовхають самця й самицю homo sapiens в обійми одне одного - адже вдвох вижити простіше, ніж одному. Це вже ніяка не алхімія, це звичайна боротьба за існування майже за Дарвіном. Тим часом у заставках фільму повсякчас показували красиві кадри, в яких над колбами та ретортами чаклували теж чиїсь красиві руки. Натомість глядач отримав не синтез, як то зазвичай бувало в алхіміків, а жорстокий аналіз, де немає місця ні співчуттю, ні жалю.

Виявляється, це дуже просто - знищити магію кохання, хай би яким і між ким воно колись було...

Ілюстрація - 1kinotv.ru