Сумно жити в країні, де попри декларування дії верховенства права суди ігнорують норми національних законів, а радянський позитивізм досі домінує у свідомості представників професійної правничої спільноти.

Незатишно жити в країні, де адвокати підсудної обурюються свавільними діями судді, пишуть апеляційні скарги, але не наводять базових правових аргументів, щоб переконати та - якщо хочете - вчити суддів апеляційного суду. Треба знати, що суддів дратує посилання на Євроконвенцію, і в цьому випадку вчити їх потрібно цитуванням українських законів, де чітко зазначено, що обрання, зміна та скасування запобіжного заходу є предметом апеляційного оскарження протягом трьох діб...

Страшно жити в країні, де правлять прокурори, а у суддів не вистачає професійних знань, щоб їм заперечити і поставити їх на місце утвердженням законності у судових рішеннях.

І нарешті, дуже некомфортно жити в країні, де преса задовольняється відповідями прокурорів і риторичними окликами адвокатів, а не шукає експертів для відповіді на дуже просте, але надзвичайно важливе питання: що це за країна така, член Ради Європи, з амбіціями на вступ до Євросоюзу, де арешт людини не є предметом оскарження для перевірки законності такого рішення?

Залишмо дипломатам, міжнародним спостерігачам та правозахисникам оцінку причин кримінального переслідування лідера опозиційної сили.

Щоб не дозволити більше вводити громадськість в оману різними маніпулятивними технологіями навколо цього судового процесу, слід зосередитися на правовому аналізі ситуації. Це важливо, адже дуже багато людей переконані, що пані Юлія мала (чи ще має?) унікальний шанс перемогти правовими аргументами в політичному судовому процесі, продемонструвавши високу правову культуру і міжнародні стандарти ведення процесу.

Ідея та принцип змагальності в українському праві саме на етапі судового розгляду навіть такої справи у нинішніх умовах достатні для підняття планки і злагодженої спокійної роботи сторони захисту. Однак цього немає.

Введення нових адвокатів, відмова від них, потім їх повернення нагадує радше нервову політичну чубанину, ніж тактику для захисту від кримінального обвинувачення.

Вперті вимоги різних адвокатів про два місяці часу на ознайомлення з матеріалами справи були апріорі приречені. Молодий суддя продемонстрував упертість і зі свого боку. Якщо відверто, то не існує стандартів на ознайомлення справи для адвокатів, які вступають у судовий процес. Міжнародне право оперує поняттям «підготовка для захисту» і йдеться про достатність часу для такої підготовки, що забезпечується досвідом та майстерністю адвокатів у рамках наданого судом часу.

Спостерігаючи трагікомічний розвиток подій, важко позбутися думки про навмисність саме такого їх перебігу. Складається гнітюче враження про недооцінку та недостатню реалізацію можливостей адвокатів у цьому процесі.

Погодьтеся, низька активність захисту в залі суду може бути з двох причин : 1) через брак професійного досвіду та знань адвокатів або 2) через свідоме обмеження їхньої активності та ігнорування їхніх порад клієнтом.

Адвокати потрібні в залі суду, щоб нейтрально і професійно допомогти суду встановити факти кримінальної справи, їхні мотиви та належність і прийнятність доказів. Отже, допит свідків при такому підході мав би відбуватися в інтересах підсудної виключно адвокатами, оскільки сама вона вразлива, може демонструвати емоційну нестриманість і схильна обвинувачувати всіх, хто проти неї. Це природна реакція людини.

Адвокати мали б пояснити своїй клієнтці, що з огляду на це їй краще не брати участі у допитуванні свідків, щоби своїми запитаннями не атакувати їх у залі суду. Захисники мали б узгодити з нею всі нюанси питань по кожному зі свідків і самі впоратися з ними.

Відома теза, що краще запитання у залі суду - не поставлене. Адвокати мали б порадити їй уникати запитань, відповідь на які не відома. Випрацювання лінії захисту, зокрема, полягає у великій системній роботі поза залою суду, у підготовці питань для демонстрації наявних у справі суперечностей або для їх усунення. Пам'ятаймо, що суд не зв'язаний сформованим прокуратурою обвинуваченням і повинен ґрунтувати своє рішення виключно на фактах, підтверджених у залі суду, і лише на перевірених у судовому процесі доказах.

За всіх політичних контекстів не прийнятно перетворювати зал суду на політичний майданчик, а тактику захисту - на мітингову технологію. Звісно, задля цього адвокатам треба бути достатньо твердими у стосунках зі своєю VIP-клієнткою. Доречно тут зауважити, що основний принцип юридичної професії - незалежність. У таких випадках дуже важливо не потрапити в залежність від власного клієнта, щоб не опинитися у його/її підпорядкуванні.

Однак повернімося до теми Habeas Corpus. Стаття 148 Кримінально-процесуального кодексу України визначає мету і підстави застосовування запобіжних заходів, які може бути вжито (в нашому випадку) до підсудного. Мета - запобігання спробам ухилитися від суду, перешкоджанню встановленню істини у кримінальній справі або продовженню злочинної діяльності, а також забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи мають застосовуватися лише за наявності достатніх підстав вважати, що підсудний буде намагатися ухилитися від суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Кимось із адвокатів було наведено тлумачення дії - перешкоджання встановленню істини у справі (вплив на свідків, знищення доказів тощо). Зауважмо, що в кримінальному процесі не допускається розширювальне тлумачення понять.

З урахуванням зазначеного, клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу і застосування арешту для підсудної з підстав начебто її перешкоджання встановленню істини у справі, а насправді за надзвичайну її активність при допиті високопосадових свідків - не ґрунтувалося на нормах чинного українського законодавства і неупередженим суддею мало бути відхилено.

Суддя у цій справі клопотання задовольнив і постановив замінити підписку про невиїзд на арешт. Статті 165, 165-1 та 165-2 КПК України регулюють застосування, скасування та зміну запобіжного заходу. Постанову судді про зміну запобіжного заходу і, в нашому випадку, взяття під варту мало бути негайно оголошено під розписку підсудній і одночасно їй мало бути роз'яснено порядок і строки оскарження постанови - а саме три доби. Суддя Кірєєв усупереч КПК вирішив, що постанова оскарженню не підлягає.