Поки телеканали, що вважаються лідерами вітчизняного телепростору, вирішують для себе це справді складне питання, новачки, здається, визначилися. В усякому разі, таке враження складається після семи днів, проведених із К 1.

Поняття „рейтинг” і гонитва за ним у мене особисто прямо асоціюється з таким міліцейським терміном, як „резонансне вбивство”. Наприклад, коли невідомі в масках серед білого дня хором розстрілюють із автоматів машину заступника губернатора якогось регіону або помічника депутата якоїсь із місцевих рад, залишаючи в результаті трупи цієї самої особи та її водія, таке вбивство вважається резонансним. Після того, як з цієї події почнуться „праймові” випуски новин відразу на кількох каналах, рейтинг цих каналів на тижні загалом зростає. Це при тому, що загалом Детектор медіа дружно переконують усіх: криваві серіали і фільми про російських та американських бандитів настільки втомили глядачів, що рейтинг каналів, які роблять ставку на криваві картинки, має тенденцію до зниження.

Між тим, убивство заступника губернатора, який живе у шикарній квартирі, і мешканця робітничих околиць,   практично,  нічим не різняться. Останнє навіть швидше розкриється. І, за великим рахунком, брати участь у розслідуванні „рейтингового”, але безперспективного в плані швидкого розкриття убивства хоча й ніби престижно (по телевізору покажуть, і не раз!), але насправді – ох як невигідно (пістон за погану роботу вставлятимуть у кілька разів частіше). Тоді як у тих, хто не прагне зібрати колекцію резонансних злочинів, шумної слави значно менше, зате професійна репутація краще.

Як бачите, аналогія з телебаченням, і не лише українським – пряма. За моїми спостереженнями, вже кілька місяців, як  між основними гравцями телепростору загострилася  негласна, проте – досить помітна боротьба за якість кінопоказів. Адже не секрет, що дуже великий відсоток глядачів умикає „ящик” лише для того, аби подивитися кіно: улюблене старе чи резонансне – нове. Згадаємо хоча б  амбіційний показ епопеї „Володар перснів” у святкові дні першої половини січня цього року в ефірі „1+1”. Амбіційний – тому  що стрічку, яка стала живою легендою, знятою за не менш легендарною книгою і вже перебуваючою в статусі сучасної класики, поза всяким сумнівом,  буде дивитися величезна аудиторія.  Щоправда, нам  показали лише дві частини трилогії. Не пояснивши, чи буде взагалі  і якщо так, то коли саме в ефірі «плюсів» частина третя (очевидно, коли вийде термін її демонстрування виключно  на театральному екрані). На вихід цієї частини в широкий кінопрокат кіномани чесно чекали рік. А тут – нате вам: „Братство кільця” і „Дві фортеці” показують буквально одне за одним, а про  перспективи  телевізійного показу „Повернення короля” навіть не обмовилися.

У плані кінопоказів помітно здали позиції, як на мене, Новий канал  та СТБ. Зате в цьому ж плані до згаданих „плюсів” та „Інтера” віднедавна долучився канал ICTV. Серіали, погодимося, там вторинні (хоча саме цей канал показав наприкінці минулого року очікувану новинку „Каменська-4”, та ця новинка розчарувала), зате стосовно вечірніх кіносеансів ICTV поки що впевнено тримається принципу „свіже і краще”. Кіно тут почало з`являтися вже за півроку після маршу по кіноекранах. Згоден, не завжди в кіно крутять шедеври. Та краще подивитися фільм прохідний, зате новий, в якому відображені всі сучасні вимоги до видовищного кіно, аніж утішатися стрічкою такої ж значимості, знятою років 10-15 тому.

Але є в телеефірі продукт, який завідомо вважається не рейтинговим. Нікого не хвилює, що фільми, підібрані Володимиром Войтенком для його програми „Аргумент кіно”, яка виходить в ефірі „1+1” щонеділі далеко після опівночі, особисто я хотів би подивитися чи передивитися більш охоче, ніж „Володаря перснів” чи „Ван Гельсінга”.  І це не тому, що я інтелектуал і ставлю „Апокаліпсис сьогодні” вище за „Бумера”. Обидва ці фільми належать не лише до розряду хорошого, а,  насамперед,  до розряду різного кіно.  Але -  „Бумер” я дивлюся в прайм-тайм, усе інше – глупої ночі.  І  в кращому випадку засинаю на середині, в гіршому – встигаю послухати лише інформацію від ведучого. Причина таких моїх страждань  одна – рейтинг. Згаданий фільм Копполи в зручний для всієї родини час родина переглядати не буде.

Проте останнім часом у цьому плані привертає все більш пильну увагу сітка мовлення каналу К 1. Як мені вдалося дізнатися, за дослідженнями маркетологів,  на початку року відбулося зростання рейтингів цього каналу на 22 %. Це співпадає з моєю думкою: попри вперту наявність у ефірі К 1 програми „21 вересня”, загалом він став цікавішим. Здавалося б, команда відносно молодого каналу мусить іти далі в боротьбі за подальше зростання рейтингів, як і належить комерційному каналу. Та несподівано дізнаюся: команда каналу свідомо хоче йти на те, аби ставити у ефір той продукт, який є не зовсім звичним для  пересічного українського глядача. Конкретніше – не рейтинговий. Вже з 2 січня тут з`являється щось на кшталт рубрики „Фільми проти течії”. Причому в ефірі це кіно з 23.15 (а зараз вже – з 22.15. – «ТК») – досить ще „дитячий” час для телемана.

Фахівці, котрі визначають програмну  політику каналу, не помилилися: після появи в ефірі фільмів для так званого підготованого глядача рейтинги впали. Особливо це було помітно з фільмами Феліні, добірку яких К 1 демонстрував з 16 по 22 січня. За офіційною інформацією, рейтинг кінопоказу  порівняно з фільмами першого тижня знизився на 60%, а порівняно з другим тижнем  - на 65%. Найцікавіше, що це - свідома позиція каналу К1. Залишаючись від початку свого створення комерційним проектом, він прагне давати можливість українському глядачеві бачити «не рейтингову» класику світового кіно.

Фільми, заплановані в цей самий час із 23 по 26 січня, до світової кінокласики не віднесеш, та й до радянської – з певним натягом. Об’єднує „Короткі зустрічі”, „Вертикаль”, „Білий вибух” та „Небезпечні гастролі” участь у них молодого Володимира Висоцького – 25 січня улюбленцю мільйонів виповнилося б 68 років. Мене як прихильника творчості і особистості цього непересічного митця дещо збентежило віднесення його до не рейтингового персонажа. Між тим, прикро – але це справді так. 25 січня вперше на моїй пам`яті в ефірі жодного з вітчизняних каналів не стояло жодного фільму з Висоцьким. Канал К1 – виняток.

Виглядає так, що в український  масовий телепростір повертається поняття „іміджевий проект”. Причому спроба формувати імідж у даному випадку не має нічого спільного із заграванням з інтелігенцією та інтелектуалами. Яскравим прикладом чого була зовсім беззуба нічна програма „Остання барикада”, що кілька років тому виходила на „плюсах”. Імідж „розумного” – не конче спроби пустопорожньої балаканини про глобальні речі, котрі перетворюються в нікому не потрібні монологи. В ідеалі „Солодке життя” Феліні треба показувати відразу після „Основного інстинкту” Верховена, а „Вертикаль” із Висоцьким – після „Скелелазу” зі Сталлоне. При такому підході, як мені здається, поступово буде знайдено баланс між рейтинговими та іміджевими програмами.

Голова Эмира Кустурицы неожиданно «упала» в кадр

Нацрада оголосила переможців конкурсу по частотам мовлення

"Інтер" залишається лідером