Визначено першу десятку фіналістів конкурсу «Євробачення». До фіналу потрапили представники: Азербайджану (Ел та Ніккі), Греції (Лукас Йоркас), Грузії (Елдрайн), Ісландії («Сйонні'з Френдз»), Литви (Евеліна Сашенко), Росії (Алексей Воробйов), Сербії (Ніна), Угорщини (Каті Вулф), Фінляндії (Перадайз Оскар), Швейцарії (Анна Россінеллі).

Уперше за всю історію виступів Вірменії на «Євробаченні» ми не побачимо її представників у фіналі. Вперше за багато-багато років до фіналу не потрапили співаки з Норвегії й Туреччини. Не буде в цьогорічному фіналі й артистів із Албанії - ще однієї країни, чиї посланці виступають зазвичай дуже вдало. За компанію з ними цього разу пролетіли представники Мальти, Польщі, Португалії, Сан-Марино (ця країна цього року повернулася до участі в конкурсі разом із Італією та Австрією) та Хорватії.

Одна з головних інтриг цьогорічного конкурсу так і не наблизилася до розгадки. Останнім часом у «Євробаченні» незрідка беруть участь переможці минулих років: Карола, згодом Шарлотте Переллі зі Швеції, торік Найам Кавана з Ірландії. Цьогоріч героїв минулих років буде аж двоє - німкеня Лена та ізраїльтянка (ізраїльтянин?) Дана Інтернешнл. Лену ми побачимо лише у фіналі, а Дана Інтернешнл співатиме у другому півфіналі, в четвер.

Паралельно з Першим національним телеканалом півфінал транслював Перший канал Національного радіо (коли не помиляюся, вперше). І, звісно ж, російський «Первый канал - всемирная сеть» - куди ж нам без нього? Так, принаймні, запевняли анонси телепрограм цього каналу. Скільки вже розмов було про те, що, за правилами, конкурс «Євробачення» на території кожної країни можуть транслювати лише національні телеканали - члени ЄМС! А не міняється нічого. А це реальні збитки для НТКУ.

Вели трансляцію Тетяна Терехова й Тимур Мірошниченко. Точніше, мали б вести: вони декілька разів на саму лише мить з'являлися під час пісенної частини й заволоділи ефіром уже під час підбиття підсумків. А коментувала конкурс Тетяна Манжос. Коментувала з Києва. «Очевидно, якась диверсія сталася», - сказав уже під самий кінець ефіру Мірошниченко: за його словами, ніхто з коментаторів національних телекомпаній не міг вийти з Дюссельдорфа в ефір.

Тож розпочалася трансляція з того, що кілька хвилин троє ведучих на сцені розмовляли англійською без жодного перекладу. Далі навіть у рідкісні моменти появи в ефірі Терехової та Мірошниченка зі звуком було щось негаразд, і їхніх слів було часто-густо не розібрати через музику, що виявлялася гучнішою.

«Україна сьогодні не голосує», - декілька разів оголошувала Манжос; те саме було написано в субтитрах, коли з'являвся порядковий номер учасника. Чому саме так - ніхто не пояснював. Про правила голосування теж не було ані слова. Лише під самий кінець трансляції Мірошниченко назвав країни «великої п'ятірки», чиї глядачі голосували в цьому півфіналі.

Натомість сцена вражала. Організатори пішли шляхом Осло-2010, а не Москви-2009: ніякої монументальності, ніяких тонно-кілометрів будівельних конструкцій, ніякого «широка сцена моя родная» - самий лише відкритий, як здавалося, на всі боки майданчик, аж ніяк не грандіозна простенька конструкція у формі усіченого конусу. Але світло робило дива: його випромінювала й сама сцена, й задник, і, здавалося, просто повітря в залі; це докорінно змінювало сценічний простір, та й простір зали.

Робота операторів здебільшого не викликала претензій. Хіба що під час виступу турецького гурту «Юксек Садакат» камера наїжджала крупним планом на розфарбовану під папугу акробатку у клітці, надовго випускаючи з виду співаків та музикантів. Утім, це видається провиною самих турків: «телегенічність» їхнього номеру вийшла непродуманою, й показати акробатку в інший спосіб було неможливо - принаймні так, щоби глядачі зрозуміли, що воно таке й що в тій клітці витворяє.

Ще запам'ятався виступ (але не пісня) гурту «Омінш да Лута» з Португалії: артисти імітували демонстрацію протесту, з плакатами різними мовами (зокрема й «Борьба радость»). Камера так стрімко ковзала по плакатах, що було й не розібрати: чи це справді «пісня протесту», а чи пародія, жарт або стилізація. З іншого боку, а що їй, камері, було робити? Шестеро співаків, у кожного - по два плакати, та ще й кожен із написами з обох боків. Детально показувати це все забракло б усіх трьох хвилин, відведених на виступ.

По завершенні багатьох пісень камера наїжджала на глядачів, що аплодували, махали руками та в інший спосіб висловлювали свій захват. Іноді це було довше, іноді коротше, іноді детальніше, іноді ледь не загальним планом. У будь-якому разі така вибірковість могла вплинути на голосування - оператори ніби підказували: голосувати треба отут.

Прикро вразили нарізки з виступів конкурсантів, що їх, за традицією, двічі прокручували під час голосування. Надто вже різноякісними були вони. З виступу вірменки Еммі до нарізки взяли взагалі найневдаліший і найневиразніший фрагмент, із якого було не пригадати ані пісні, ані виконання. Чи не завдяки цьому Вірменія недорахувалася голосів?

Не «зачепили» й заставки перед конкурсними номерами. Якісь міста, якісь пейзажі, якісь люди. Найперша заставка - перед виступом польки Магдалени Туль: якісь старовинні міські вулички. Краків? Гданськ? Аж ні: раптом у кадрі - всесвітньовідоме «метро догори ногами». Вупперталь! Перед виступом росіянина Алєксєя Воробйова - теж якісь пейзажі, а потім довго-предовго - балерина, що розкланюється. Ну, відомо: «Какая ж песня без балета?». Відкрив таємницю Мірошниченко під саму завісу трансляції: у заставках показували краєвиди Німеччини й людей, що живуть у цій країні, але є вихідцями з країни, яку представлятиме учасник. Переборщили німці з концептуальністю - без пояснення й не збагнеш їхньої високої ідеї. А в пам'яті залишилася суцільна каша з довільних кадрів, які ні про що не кажуть.

До речі, про балет. З очевидністю виявилася тенденція: більшість співаків обійшлася без надто яскравого шоу, а балет із бек-вокалом коли й були, то десь на задньому плані. Виступ мальтійця Глена Велли був одним-єдиним, де танцюристи мерехтіли на передньому плані й ледь не маніпулювали співаком, мов іграшкою. Ще у виступах вірменки, грека та росіянина танцюристи були лише на крок позаду співаків. Тож традиційне запитання: «Що таке "Євробачення" - спів чи шоу?», як виглядає, знайшло однозначну відповідь.

Музичний рівень був здебільшого дуже пристойним, але винятково рівним. Не було ані очевидних провалів, ані відкриттів. Та сама ситуація, коли слухати пісню було приємно (здебільшого), але змовкли останні акорди - й не пригадати вже нічого. Ну, хіба що Лукас Йоркас виділився на загальному тлі потужним вокалом та етнічними мотивами в мелодії, вдало зігравши на гіпнотичності (та сама фраза, що в різних варіантах повторюється й повторюється з постійним крещендо) грецької етнічної музики. Запам'яталося ще використання хорваткою Дарією циркової класики - відомого фокусу Сари Кабігужиної й Султангалі Шукурова, коли жінку на саму лише мить закривають вузькою циліндричною ширмочкою, минає секунда - й жінка постає вже в новій сукні. Фокус, повторю, є класичним, тож ніякої інтриги в тому не було.

Останніми роками Європейська мовленнєва спілка (Мірошниченко вчергове називав її «мовною» - жах який!) докладає великих зусиль, аби уникнути сусідського голосування й розвести найзапекліших бешкетників по різних півфіналах. Завдання це, звісно ж, дуже нагадує відому задачку про вовка, козу й капусту, яких треба перевезти човном. Тож в одному півфіналі опинилися Азербайджан і Туреччина, Вірменія й Росія, Ісландія й Норвегія. Вірменія та Грузія також щороку демонструють взірцеве добросусідство. Додайте до того, що саме в цьому півфіналі голосували глядачі з Іспанії, а виступала група з Португалії.

Принципове «сусідське неголосування» ніколи не ставало предметом пильної уваги ЄМС. Тож в одному півфіналі опинилися представники Азербайджану й Вірменії, Грузії й Росії. У взаємному голосуванні Греції та Туреччини - а їхні артисти теж опинилися в одному півфіналі - так само традиційно відчутний сильний політичний присмак. Але ж «сусідське неголосування» з погляду об'єктивності результатів є тим самим, що й «сусідське голосування»!

Отже, «Євробачення-2011» стартувало. Що буде далі? Побачимо в четвер.