Цієї весни, на відміну від минулорічної, Перший національний канал не живе очікуванням «Євробачення». Минулорічного квітня щотижня виходило ток-шоу «Конкуренти Альоші», щотижня ж канал показував конкурси попередніх років - ті, в яких брала участь Україна. Покази ці були цікаві бодай тим, що включали фрагменти, які під час прямих трансляцій в ефір не виходили, поступившись місцем рекламі, - найчастіше це були танцювальні чи циркові номери або спів місцевих зірок.

Цього року після завершення національного відбору тема «Євробачення» з Першого національного зникла. Чи то канал утомився від відбіркового марафону, чи то знайшов цікавіші й, скажімо так, вартісніші за «Євробачення» речі, якими можна заповнювати ефір. Хоч би як воно було, а минулорічна цікавість каналу до конкурсу «Євробачення» тепер виглядає як «на безриб\'ї й рак риба»; вести мову про зміни у ставленні каналу до цього конкурсу після приходу нового керівництва, як виявилося, передчасно. Нове керівництво так і не виробило концепції, яке місце має посісти ця непересічна, взагалі-то, подія, у його мовленнєвій сітці. Втім, стосовно Першого національного взагалі досить важко вести мову про концепції.

Аж от нарешті великоднього вечора 24 квітня канал згадав про «Євробачення», показавши «Проводи на "Євробачення" - 2011. Міка Ньютон». Десь посередині дійства ведучий Тимур Мірошниченко прохопився: Міка Ньютон від\'їжджає до Дюссельдорфа 2 травня. Тож дещо передчасними були проводи. Ну, нічого страшного: погуляли - от і гарненько.

Відбувалася подія на київському Майдані Незалежності. Співведучою Тимура Мірошниченка була співачка Марта. Сам Мірошниченко цього вечора постав у незвичному амплуа. По-перше, був він у костюмі з краваткою. По-друге, розійшовся не на жарт. Точніше, щосили робив вигляд, ніби розійшовся. Мірошниченко - висококласний ведучий, і досі його гаслом було: «Не знаєш, що сказати? Мовчи й слухай музику». Цього вечора його з Мартою було не спинити. То вони просторікували, що от-от «Євробачення» знову відбуватиметься в Києві (бо Міка Ньютон неодмінно переможе), і як буде добре, коли Україна прийматиме й «Євро-12», і «Євробачення-12», і «ще що-небудь європейське». То тужили, що українці не можуть голосувати за Міку Ньютон, і радили всім поїхати за кордон і проголосувати за неї - «от тоді вже точно вона переможе» (сумнівний, узагалі-то, комплімент Міці). То з\'ясовували, чи поїде наступного року Марта на «Євробачення» сама, а чи в дуеті з Мірошниченком. То довго пояснювали, хто з них кого кохає, чи не кохає нікого більше, й хто з них просто красивий, а хто дуже красивий. То закликали глядачів на Майдані «поцілувати сусідську дівчину». То цілувалися самі. То запевняли: «Поки що для дівчат (коли співали декілька чоловіків поспіль. - Б.Б.), але обіцяємо: чоловіки теж не сумуватимуть». Уже й не розібрати було, що це - чи то «Євробачення», чи то якийсь love parade.

Усе це було затягнуто, недотепно й... якось дуже й дуже провінційно. Не для палацу «Україна» й не для «Савік Шустер студії» - «як для Майдану, потягне». Ніби десь у райцентрі проводжали «першу дівчину району» на кастинг до обласного центру. А ще така манера ведення зовсім не пожвавлювала дійства. Коли ведучі повсякчас вимагали від глядачів бурхливих овацій, змушували їх аплодувати ще й ще, так і здавалося, що зараз пролунає сакраментальне: «Где ваши ручки?!» Що ж до артистів, то після такого настирливого вимагання овацій їм мало стати просто-таки ніяково: ведучі ніби навмисне підкреслювали, що виступи артистів самі по собі на аплодисменти не заслуговували. До речі, до відома пана Мірошниченка: в українській мові немає слова «да», є слово «так».

Була у трансляції ще одна фішка. У верхньому лівому кутку екрану мерехтів прямокутничок: «Прямий ефір». Проспівала Ольга Цибульська, й настав час «Підсумків тижня». Понад сорок п\'ять хвилин, якщо з рекламою. І от відновилася трансляція «Проводів». Той самий прямокутничок «Прямий ефір». На вулиці стало зовсім темно. «Привітаємо Олю Цибульську!» - сказав Мірошниченко. Глядачам залишалося тільки гадати, чи й справді Оля Цибульська тішила публіку на Майдані майже годину (решта артистів співали одну, максимум дві пісні), а чи репліка Мірошниченка була спеціально для телеаудиторії, якій не показали чималий шматок концерту.

Ні, неможливо зрозуміти цього неодмінно прямого ефіру з концерту на Майдані. Неможливо зрозуміти, що він давав і навіщо був потрібен, якщо жодного інтерактиву не було, й друга половина чудово виглядала б у запису. Аби лише залишити у глядачів ураження, що їм показали не все - нате, мовляв, що дають?

Концерт складався з двох частин. Розпочала його Міка Ньютон. Потім виступали українські співаки, «ті, хто брав участь у національному відборі, та друзі Міки Ньютон». «"Євробачення" відкриває співаків не лише європейського масштабу, а й в Україні», як сказали ведучі. Відкриттів, якщо чесно, в цій частині концерту не було, ніщо не зачепило й не запам\'яталося.

У другій частині співали майбутні учасники «Євробачення» від інших країн. «Стільки гостей "Євробачення" на одній сцені в Києві ніколи ще не було, лише 2005 року, коли власне "Євробачення" проходило в Києві!» - захоплювалися ведучі. Іноземних гостей виявилося аж цілих четверо - Аморі Вассілі з Франції, Надін Байер із Австрії (ведучі не знайшли за потрібне сказати, що Австрія повернулася на конкурс «Євробачення» після тривалої перерви), з Азербайджану, «Здоб ші Здуб» з Молдови - ото й усе.

Потім на сцену вийшла Альоша з відбракованою торік Be Free, після неї - Руслана й, нарешті, Міка Ньютон із конкурсною піснею: «Давайте покажем нашим гостям, как умеет Киев отрываться!» Щось, до речі, не пригадалося, щоб на «великому» «Євробаченні» ведучі або самі співаки бодай раз застосовували такий от оживляж.

Здавалося б, це й мало бути логічним завершенням «Проводів на "Євробачення" Міки Ньютон». Але ж ні, на сцені з\'явилися майбутні учасники конкурсу з Великої Британії. Проспівали вони - й трансляція обірвалася. Без «до побачення» від ведучих, без їхніх завершальних слів. От просто обірвалася, й усе. То виходить, і тут глядачам показали далеко не все? Коли так, який узагалі сенс був у трансляції цих «Проводів»? Адже «Євробачення» - конкурс телевізійний, не майданний! А вийшло, ніби глядачів допустили краєчком ока побачити те, що було призначено не для них.

Отут, під час другої частини, подеколи можна було просто згоріти з сорому. Про Аморі Вассілі ведучі сказали, що він «приїхав до нас із далекої Європи». Так і закортіло мерщій узяти атлас світу, щоб переконатися: Україна - таки не в Африці. Тільки-но проспівав француз, як Мірошниченко почав його допитувати: «Які ваші враження від нашого міста, від України?» Дякувати Господові, не спитав хоч про «українських дівчат, які навесні роздягаються». От цікаво, що міг відповісти гість, який, цілком можливо, української столиці ще й не бачив, бо не встиг? Чи це не ознака провінційності - щоразу напрошуватися на чергові компліменти: «Ну то як вам наша Хацапетівка? Правда ж, нічим не гірша за Москву?» «Правда-правда», - тільки й залишається єдиний варіант припустимої відповіді.

Але й це ще не все: ведучий почав вимагати від Вассілі побажань Міці Ньютон. Той, як видалося, не надто зрозумів, хто це така - Міка Ньютон (от же ж лошара натовський, нашої Міки Ньютон не знає!), і біглою англійською відповів: «Я погано розмовляю англійською, мені важко говорити; єдине, чого я хочу, - це виграти "Євробачення"». Цієї його відповіді не переклали.

Надін Байер теж почали розпитувати про щось таке на кшталт: «Чи ми вам сподобалися, а чи дуже сподобалися?», а коротеньке побажання Міці Ньютон, коли не помиляюся, вона виголосила сама. Знала, що не відкрутиться.

А потім ведучі оголосили про виступ «представників дружньої країни (а Франція з Австрією тоді ж які? - Б.Б.), безпосередніх наших сусідів - Азербайджану!» Ні, з географією цього вечора в мене щось вочевидь не складалося. Звісно ж, порівняно з «далекою Європою» Азербайджан - то просто-таки найбезпосередніші сусіди, ближчих і не буває. Тільки дуже вже захотілося дізнатися, з якого боку сусідує з Азербайджаном Україна. Не з європейського, то вже зрозуміло, але ж із якого?

Утім, може, взагалі Україна тут була ані до чого? Лише Руслана півтори пісні проспівала українською мовою. Міка Ньютон, «Жемчуг», Кирилл Туриченко, Віталій Козловський, Геннадій Вітер, Марта, Маша Собко, Шаніс, Ольга Цибульська, Михайло Бронський співали російською; Міка Ньютон, «Закльопки», Віталій Галай, Альоша й трішечки Руслана - англійською. Віталися й прощалися з публікою теж здебільшого російською - навіть ті співаки, які ще донедавна хизувалися своїм «бандерівським» походженням. Сюрпризом стали україномовні звертання до публіки Альоші та - старанно вивчене - соліста «Здоб ші Здуб».

Воно, звісно, зрозуміло: пісня не має кордонів і все таке. Але щоб аж такою мірою?.. А після цього «Вудстоку в райцентрі» в голові нав\'язливо почала крутитися фраза: «Лети с приветом, вернись с победой». От же вона яка, чарівна сила мистецтва!

Ілюстрація - kiev.mainpeople.com