Я не дивлюся гламурної програми Катерини Осадчої «Світське життя» на телеканалі «1+1». По-перше, саме поняття «світське» не має жодного стосунку до її героїв - нуворишів та їхніх леді. По-друге, їхнє хобі хизуватися в напівголодній країні багатством непристойне з морального погляду, а звичка наших «зірочок» гратися у доброчинність, збуваючи поношені речі з власного гардеробу, - не що інше як примітивний самопіар. Однак репортаж із останньої недільної програми «Світського життя» про вшанування 80-річного ювілею Михайла Горбачова в лондонському королівському Альберт-холі став приємним винятком.

Чарівна й чи не одинока поміж наших тележурналісток англомовна леді О. виявила себе майстром ексклюзиву. Взяла інтерв\'ю в Шерон Стоун, Теда Тернера, Леха Валенси і не тільки в них. На більше навряд чи можна було сподіватися. Зрештою, «1+1» - не Бі-бі-сі, не Deutsche Welle й не CNN. Біля Альберт-холу, як мимохідь згадано в репортажі, було помічено ніким не запрошену на торжества колишню заступницю Черновецького Ірину Кільчицьку, якій закортіло потусуватися поміж світових знаменитостей. Та що з неї візьмеш по темі?

Шкода, через нестачу відеоряду чи то за задумом репортаж Катерини Осадчої був надто коротким. Лишилося нерозкритим головне - лондонський гала-концерт, що відбувся під гаслом «Михайло Горбачов - людина, яка змінила світ», був доброчинним. До гуманітарної акції долучилися ведучі - зірки світового та російського музичного мистецтва, відомі політики.

«Горбачов-Фонд» спільно з благодійною організацією MacMillan Cancer Support поставили за мету зібрати 5 мільйонів фунтів стерлінгів. Чи вдалося їм домогтися цього, публічно ще не повідомлялося. Та в будь-якому разі більшу частку зібраних коштів буде перераховано на потреби санкт-петербурзького Інституту дитячої гематології й трансплантології імені Раїси Горбачевої, а решту - британському партнеру.

Можна по-різному розцінювати політичну діяльність Горбачова - одного з найсуперечливіших сучасних державних діячів. У Росії його клянуть як руйнівника «великого, могучего Советского Союза». Натомість на Заході, як і в часи перебудови, що обернулася прискоренням розвалу, він і досі лишається кумиром. На ювілейному гала-концерті Тед Тернер назвав Горбачова «великою людиною», а Арнольд Шварценеггер - «одним із своїх героїв».

Втративши владу, Горбі немов отримав друге дихання, присвятивши себе гуманітарній і меценатській діяльності.

Він обрав цей шлях ще в радянські часи. І Нобелівську премію, і премію Фьюджі - понад мільйон доларів - перший і останній президент СРСР передав на доброчинні цілі. Великі суми було надіслано в лікувальні заклади колишнього Радянського Союзу, зокрема й України. Гонорари за книгу «Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу», що вийшла друком масовими накладами за кордоном, частково переказав у Фонд допомоги постраждалим від землетрусів у Вірменії й Таджикистані. Згодом на доброчинні цілі він передавав більшу частку гонорарів і за інші свої книги.

Натомість мені ніколи не доводилося чути про меценатську діяльність першого президента України Леоніда Кравчука. А що вже казати про його наступника Леоніда Кучму! Натомість навіть найзатятіші політичні опоненти Горбачова ніколи не звинувачували його в тому, що він нагрів руки на перебудові, як наші нагріли під машкарою національно-патріотичних ідей і без неї.

На доброчинні цілі Горбі заробляє сам не тільки читанням лекцій у західних університетах, а й принизливою з совкового погляду як для екс-президента рекламою Pizza Hutt та шкіряних аксесуарів Louis Vuitton. Прикметно, що «Горбачов-Фонд» - не благочинна організація, та він уже витратив на меценатську діяльність мільйони доларів. Родинна традиція Горбачових - надання фінансової допомоги у лікуванні дітей, хворих на лейкози. Раїса Горбачова, яка сама померла від лейкемії, відродила меценатство, на яке в колишньому СРСР було накладено табу, і розробила масштабну програму лікування дитячих лейкозів.

Не випадково відкритий 2007 року Інститут дитячої гематології й трансплантології носить її ім\'я. За статусом це державний заклад, та родина Горбачових надає йому суттєву фінансову допомогу. Показники лікування дитячих лейкозів нині наблизилися тут до рівня провідних гематологічних центрів Європи.

А як щодо нашої Дитячої лікарні майбутнього, проект якої ініціювала голова Наглядової ради міжнародного добродійного Фонду «Україна 3000» Катерина Чумаченко? На його реалізацію збирали гроші всім миром, провівши на 11 телеканалах всеукраїнський телемарафон. Було зібрано 242 мільйони гривень - майже половину потрібних коштів. Президент Віктор Ющенко пообіцяв тоді особисто контролювати «кожен етап будівництва лікарні». Після цього доброчинні внески зобов\'язалися зробити олігархи (дехто з них згодом від цього відмовився). «Проектний» період затягнувся, зібраних грошей стало катастрофічно не вистачати і будівництво завмерло на «нульовому циклі».

Торік (для орієнтації - 26 листопада) в ефірі телеканалу «Інтер» тепер вже екс-президент Ющенко несподівано заявив, що має намір порушити питання про фінансування Дитячої лікарні майбутнього під час зустрічі з Януковичем. Та при цьому не обмовився жодним словом, що благодійний внесок зробить не така вже й бідна його родина.

Чим на практиці обернеться прийняте теперішнім господарем Банкової рішення про те, що безпосередню участь у завершенні проекту Дитяча лікарня майбутнього візьме держава? На сумнозвісний проект планується асигнувати ц.р. 200 мільйонів гривень, а загалом, за підрахунками, необхідно 500 мільйонів. Тож без внесків нових благодійників не обійтися. Проект іміджевий, грошовитий і, отже, спокусливий.

* * *

Повертаючись упритул до теми... Чому б нашим екс-можновладцям не взяти приклад із Горбі та замість того, щоб пританцьовувати на політичних підмостках, зайнятися у широких масштабах корисними для суспільства справами, зокрема гуманітарною діяльністю? Це не риторичне питання актуальне для України не тільки на 13-й день після благодійного гала-концерту в лондонському Альберт-холі, що набув світового резонансу і пройшов майже непоміченим у нас...

Я набрав в інтернеті ключові слова: «Вікіпедія: дитяча лікарня майбутнього». На екрані з\'явилася відповідь: «Ця сторінка була вилучена».

У наступному файлі висвітилося: «Лікарня без майбутнього».

Ілюстрація - www.3oko.net