Метою засідання було проаналізувати причини ситуації, що склалася у вітчизняних ЗМІ стосовно виборів, відповідність цієї ситуації до українського законодавства та віднайти важелі впливу на ситуацію – якщо такі є.

Із доповіддю за результатами моніторингу вітчизняних телеканалів виступила головний редактор інтернет-видання „Детектор медіа” Наталія Лигачова. Доповідач відзначила зміну, що відбулася за період між попередніми (парламентськими) та нинішніми (президентськими) виборами. Раніше участь телеканалів у передвиборчій агітації виявлялася як спорадичне подання тих чи тих кандидатів залежно від інтересів власників каналу. Сьогодні ж ми бачимо всеосяжну систему дезінформації, жорстку вертикаль керування телебаченням. На зміну замовчуванню опозиційних чи просто небажаних кандидатів прийшла тотальна атака на них. Пряму атаку на Віктора Ющенка ми спостерігали після його отруєння. Особливо відзначилися в цьому канали, що так чи інакше є керованими з Адміністрації Президента, до них підключився ICTV, зокрема у випусках, що їх веде Дмитро Кисельов. Усі дії іншого кандидата – Віктора Януковича – подаються без аналізу, без критики, не відділяється його діяльність як прем’єр-міністра від його діяльності як кандидата в президенти. Відбуваються репортажі про робочі поїздки голови уряду – й тут само передвиборчі плакати, розповіді про те, що буде після виборів. Це є порушенням закону про відсутність відеоряду – це практикують усі канали. Створюється враження суцільної підтримки Януковича, глядачам ніби навіюють: незалежно від того, як проголосуєте ви, більшість – за Януковича.

Інші хиби українського телебачення – то некоректне подання результатів соціологічних досліджень, створення приводів для дестабілізації ситуації (за приклад цього може правити підверстування мітингів у Донецьку до випадку з яйцем, який тільки-но стався й не набув ще широкого резонансу), незбалансованість інформації, тотальна відсутність протилежної до владної точки зору. Порівняно з минулими виборами влада обрала дещо інший шлях: замість інформаційної блокади опозиції – інформаційну війну. Опозицію вміщують у виключно негативний контекст. Дискредитується не лише опозиція, але й громадські організації, що могли б запобігти фальсифікаціям.

Про опозицію сьогодні розповідають, вона з’являється на екранах. Але точка зору опозиції не подається або виривається з контексту. Приклад – нібито слова Сивковича про те, що буцімто Давид Жванія не підтримує версію про отруєння Ющенка. Насправді Сивкович заявив, що почув це від СБУ, на яке й посилався. Подібні речі відбуваються постійно, щодня, в усіх випусках новин.

Спостерігається замовчування суспільно важливої інформації. Відкриття сесії Верховної Ради – жоден канал не дав слів Володимира Литвина. Те саме – розпад парламентської більшості. Також спостерігається створення штучних інформаційних приводів для поміщення Віктора Ющенка в негативний контекст. Анекдотичним прикладом став приклад такого собі гендиректора Журавка, який звинуватив лідера „Нашої України” в неправді: той заявив, що не знає Журавка, а Журавко стверджував, що Ющенко таки його знає. Залишається характерним маніпулювання інформацією через спотворення фактів, виривання фактів чи висловлювань із контексту, відсутність посилання на першоджерела інформації, неповне її подання та неправильну інтерпретацію. Відсутність посилання на джерела стала постійною. Тотожність інформації на різних каналах є прямим доказом існування темників. Так, інформаційні служби каналів АП подали повідомлення про ніби зроблений Конституційним судом висновок щодо створення парламентської комісії спостереження за виборами. Тим часом ані КС, ані Міністерство юстиції цього питання не розглядали, й навіть відповідного подання не було.

Телеканали практикують повторення однієї й тієї самої інформації протягом кількох днів – часто ніби за заздалегідь виробленим розкладом – із явно маніпулятивною метою. Особливо це стосується соціологічних досліджень. Оціночна лексика, не відділення фактів від коментарів залишаються широко вживаними, Із телеекранів зникли експерти, відсутні експертні коментарі.

Доктор соціології, завідувач відділу Інституту соціології НАНУ Сергій Макеєв навів свій аналіз ЗМІ за такими критеріями: увага до основних кандидатів; оцінки основних кандидатів; доступ до прямого ефіру. За його словами, в усіх різновидах ЗМІ (друкованих, електронних) ситуація є досить однорідною. Сталою тенденцією, зокрема, на телебаченні, є переважна увага до одного кандидата. І зростала, щоближче до виборів, ця увага за крутою експонентою. Так само зростала кількість негативних оцінок кандидата від опозиції. У доступі до прямого ефіру очевидну перевагу надано Вікторові Януковичу. На телебаченні Янукович випереджає Ющенка за кількістю прямих ефірів у три рази, Ющенко випереджає інших у два рази, а більш ніж половина кандидатів узагалі не мають синхронів. Було досліджено 6 центральних та 14 регіональних джерел ЗМІ. По центральних Янукович випереджає Ющенка в 1,5 раза, а той, своєю чергою, в 1,5 раза випереджає Симоненка та Мороза.

Не викликає сумнівів, що вперше в історії ми маємо справді альтернативні вибори. Але складається враження, що в нас не вибори, а війна. І ЗМІ посіли свою позицію, добровільно чи вимушено – переважно в таборі влади. У виправдання варто сказати: не ЗМІ розпочали війну. Погано не те, що ЗМІ – переважно на одному боці. Погано те, що вони деградують, стають нудними, однозначними, непривабливими. Це є непередбаченим наслідком інформаційної війни. ЗМІ не відтворюють вибір, що стоїть перед громадянами.

Лідером за кількістю реклами є Віктор Ющенко. Але водночас він є лідером за кількістю антиреклами. Антиреклама Ющенка – то є повернення назад. Вона рясніє лексикою середини минулого століття. Уже з’явилися численні „політично неблагонадійні” (вороги народу?), і з ними треба боротися. З’явилися й спекулянти, а це – ситуація державної економіки. За цю архаїку відповідальні ЗМІ.

Обговорюючи доповіді, Ольга Большакова (Національна асоціація мовників) зауважила: закон мусив забезпечити рівність доступу кандидатів до ЗМІ. Його вимоги настільки жорсткі, що іноді доходять до абсурду. Чому ж закон не виконується? ЦВК та Верховний суд самоусунулися від регулювання виборчої кампанії. На сьогодні суто юридичних механізмів впливу на ситуацію не існує. Заходи вичерпано. Опозиція зверталася до ЦВК, але її звернення були відхилені.

Далі розгорнулася дискусія: що, власне кажучи, вважати за доступ кандидата до ЗМІ, а отже, що саме, відповідно до Закону України про вибори президента, має бути рівним? Чи є ситуація, що склалася, порушенням цього закону? Директор юридичного центру УАВПП Алі Сафаров зауважив: 99% агітації у ЗМІ не виходить від самих кандидатів. А задекларований рівний доступ стосується, по суті, лише рекламних роликів. Державні газети за порушення закону можна закрити (як це було з газетою „Сумы и сумчане”) Недержавні газети закрити неможливо. Суди не займають однозначної позиції. Дуже мало фахівців у штабах – і Ющенка, і Януковича. Невдалим є законодавче регулювання, а рівень фахівців у судах є низьким.

За словами юриста „Інтерньюз Нетворк” Тараса Шевченка, у європейських країнах політична реклама під час виборів заборонена, а доступом до ЗМІ вважається будь-яка згадка про кандидата й будь-яке висвітлення його діяльності. Утім, його опоненти питали: а як за українським законодавством? Чи так в Україні? Пролунали думки, що лише законодавча влада діє відсторонено, виконавча й судова влада діють в одному, спільному річищі. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення не робить нічого у цьому напрямі. Виконавчий директор НАМ Катерина М’ясникова зазначила: ЦВК скаржиться на те, що можна виносити попередження кандидатам, але це ні на що не впливає. Оголошено мораторій на перевірку ЗМІ – то як же виносити рішення щодо їхньої позиції? До Нацради не було жодної скарги стосовно упередженості ЗМІ.

Ольга Большакова зауважила, що будь-яка згадка про кандидата вже є рекламою. Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за перешкоджання веденню передвиборчої агітації. Втім, промовиця відзначила одну дуже поширену тенденцію, якої на минулих виборах не було: на гарячу лінію НАМ зверталися компанії, які цікавилися тим, як можна усунутися від участі у виборчій кампанії. Алі Сафаров зауважив: за рішенням конституційного суду Росії, передвиборчою агітацією є лише інформація, безпосередньо покликана спонукати її споживачів голосувати за або проти. Під це, до речі, можна підвести надто багато „інформаційних повідомлень”. За переконанням Катерини М’ясникової, якби ще й Нацрада контролювала телекомпанії, було б іще гірше, бо вона теж карала б лише визначені канали. Виконавчий директор УАВПП Лілія Молодецька повідомила: багато газет також прагнуть усунутися від виборчої кампанії. Спостерігається дивна тенденція – тиражі газет не зростають, як це мало б бути восени. Люди, на її думку, саме так зреагували на політичну рекламу. На думку директора Могилянської школи журналістики Сергія Квіта, якщо вводити обмеження з фінансування реклами, це битиме виключно по опозиції, бо влада використовує державні кошти. Учасники засідання в більшості своїй зійшлися на думці, що реальних важелів впливу, щоб змінити ситуацію, на сьогодні немає.

Ще одна дискусія розгорнулася довкола того, чи страждає телебачення від своєї інформаційної політики. Зокрема, Сергій Квіт вважає, що, хоча рейтинг каналів зберігається, довіра до новин падає. Сергій Макеєв, посилаючися на дані моніторингу, переконаний у протилежному: принаймні, на „Інтері” та „1+1” кількість тих, хто дивиться новини, не падає.

Традиційне бліц-опитування мало єдине запитання: чи впливає однобічна передвиборча агітація у ЗМІ на думку виборців, а відтак і на їхній вибір? Цього разу майже всі були одностайні: так, впливає. Лише один із присутніх був упевнений, що маніпуляції у ЗМІ не можуть серйозно вплинути на громадську думку, і ще один вважав, що якість замовних матеріалів є на порядок нижчою за інші, а відтак вони інакше сприймаються, не викликаючи до себе довіри й нікого ні в чому не переконуючи. Один із присутніх не взявся оцінити вплив пресових маніпуляцій та його ефективність.

Інші відповіді були такими. Впливає через блокаду опозиції. На селян впливає прямо, на городян – із протилежним результатом. У Краматорську завелика кількість агітації на користь Ющенка спрацьовує проти нього. Велике значення має поведінка кандидата. На тих, хто може аналізувати, впливає навпаки, на тих, хто звик до однобічної комунікації, впливає прямо, на тих, хто звик сприймати ЗМІ як розвагу, теж впливає прямо. Вплив зростає із Заходу на Схід: коли люди амбівалентні, не мають усталених світоглядних позицій та переконань, для них більш вагомими стають особистісні, зовнішньо-іміджеві, а отже, навіювані й нав’язувані речі. Якщо доцент-інтелектуал почав раптом стверджувати, що Ющенко – то другий Гітлер, то, напевне, впливає. Впливає, але не однаковою мірою на людей різних категорій. Впливає, бо йде не війна програм, а війна особистостей. Брешіть, брешіть – і вам повірять. Недостовірна інформація більше впливає, ніж достовірна. Перевірена зброя – за Марком Твеном, „брехня мовчазної змови”. Впливає, бо навіює ефект фаталізму. Впливає, але свої кампанії і Ющенко, і Янукович провалили, виграє той, чия кампанія виявиться менш провальною. Впливає, але є значна кількість людей, які давно вже вирішили, за кого будуть голосувати. Впливає, але людина однаково шукає. Впливає на тих, хто не визначився, не впливає на тих, хто визначився. Не сильно впливає позитив про Януковича, але сильно впливає негатив про Ющенка. Зокрема, три меседжі: 1. Усе буде продано Америці; 2. За ним націоналісти, він проти російської мови. 3. Там теж олігархи, це – просто боротьба за владу.

А як же справи у США? Будь-який політичний процес є цинічним скрізь, – доповів учасник, що не представився. В Америці найбільше проблем мають так звані „треті кандидати”. Кампанію Роса Перро свого часу висвітлювали, бо він мав удосталь грошей. Зелених висвітлюють не дуже: вони грошей не мають, але створюють інформаційні приводи. Щодо двох провідних кандидатів – то преса не державна й висвітлює кампанію на комерційній основі. Ніхто не хоче втратити читача через однобічне й упереджене висвітлення виборів. ЗМІ висвітлюють вибори не з погляду особи, а з погляду політики та ідей кандидатів. ЗМІ можуть симпатизувати комусь, але прямо його не будуть підтримувати. Медіа-конгломерати можуть підтримувати кандидатів фінансово, але не на сторінках преси.

Ну а традиційне постзасідання цього разу дало відповідь на питання: як виходять віртуозні юристи. Юрист „Інтерньюзу” Тарас Шевченко захопив усіх присутніх розповідями про різні духові інструменти та чудовою грою на них.