Але проблема в тому, що фанерним танком також можна досягнути визначних бойових успіхів, налякавши полохливих. Схожим чином і з соціологією, принаймні, в Україні.

Насправді наука, звичайно, це не тільки зброя, а щось значно більш серйозне. Підверстування науки під суто ідеолого-політичні потреби вельми небезпечне. Скажімо, свого часу Сталін вирішив, що слід вважати кібернетику “жидівською лженаукою” (для широкого кола совєтського люду цей вираз трохи пом‘якшили – “буржуазна лженаука”) – результат не надто забарився. Комуністична система не змогла опанувати більшість досягнень науково-технічної революції і невдовзі припинила існування. Тому навіть тим, хто будує фанерні танки, доцільно зважати на мовлене наукою, бо ж інакше вони можуть “купитися” на власні химери. Отож у разі, коли наука твердить, що Земля рівномірно обертається навколо Сонця, а диплодоки давно вимерли, їй варто вірити; якщо ж ви на власні очі раптом бачите, як київським Хрещатиком рухається отара диплодоків, а тим часом Сонце танцює в небі канкан, то це означає не ґандж науки, швидше – наявність у вас, а то й у ваших колег елементарних галюцинацій. Можливо, кимсь дуже вміло навіяних. Можливо, народжених у вашій же підсвідомості.

Тож про науку і про колективні галюцинації. Найбільш авторитетні соціологічні установи країни – в особі консорціуму, котрий мав провести Національний exit-poll під час першого і другого туру президентських виборів в Україні, – здійснили, як відомо, аж два таких exit-poll‘и: “відкритий”, коли люди вголос називали, за кого вони голосували, і “закритий”, коли виборці позначали на листках паперу, за кого вони проголосували, і потім кидали ці листки у скриньки. “Відкритий” exit-poll (і це теж добре відомо) спершу начебто дав перевагу у два відсотки Віктору Ющенкові (о 20-й вечора 31 жовтня про це повідомила у прямому ефірі 5 каналу одна із керівників цього опитування Ірина Бекешкіна); потім були оприлюднені “остаточні” результати, за якими чотири відсотки вигравав уже Віктор Янукович. Впадає в око, що корекція чомусь була оприлюднена після того, як прозвучали дані двох інших exit-poll‘ів, де також ішлося про сакраментальні чотири відсотки. Але про це дещо пізніше.

Тоді ж, о 20-й вечора, на тому ж телеканалі були оприлюднені і дані “закритого” exit-poll‘у, коли опитувані не надто боялися, що їхня відповідь буде якось використана проти них. Тут перевага Віктора Ющенка становила понад шість відсотків.

Одночасно у бій вступила й інша (назвемо її так) соціологія, котру язик не повертається назвати навіть умовно науковою. У той час, коли консорціум “Національний exit-poll” задекларував свою відкритість для будь-якого аудиту з боку колег, російський “Фонд общественного мнения”, не раз помічений у тісній співпраці із знаним кремлівським технологом Глєбом Павловським, подав дані, за якими Віктор Янукович випереджав Віктора Ющенка на чотири відсотки. При цьому ФОМ рішуче відмовився розповісти, яким чином він проводив опитування – адже ані власної опитувальної мережі, ані потужних партнерів в Україні він не має.

Пройшов і так званий “Український exit-poll”, який також дав чотиривідсоткову перевагу Януковичу. Він був проведений під орудою Інституту соціальних досліджень та шести університетів (з котрих п‘ять – на Сході й Півдні України, один – на Заході і жодного – у Центрі). Як зазначив керівник цього дослідження професор Юрій Яковенко, вони його провели на гроші своїх установ. Цікаво, де знайшлися зайві кошти у держбюджетних навчальних установ та такого ж держбюджетного інституту? Цікаво також, хто був використаний у якості інтерв‘юерів? За інформацією, яка є у розпорядженні автора цих рядків, це були студенти згаданих шести університетів (із яких половина насправді є суто технічними вишами) та державні чиновники з місцевих служб, які займаються соціальними та молодіжними проблемами. Чи були інтерв‘юери достатнім чином підготовлені? Питання риторичне.

Можливо, це надто суб‘єктивно, але, як на мене, найцікавішим є те, що жоден exit-poll, якими б хитрими методами і на чиї гроші він не проводився, усе ж не засвідчив 50%-у перевагу Віктора Януковича. Мабуть, саме це спонукало Сергія Тигіпка, керівника виборчого штабу Януковича, заявити: “програма exit-poll‘у в Україні, на жаль, не вдалася”. Й аргументувати це тим, що, мовляв, народ ще не доріс до exit-poll‘ів, до того, щоб вільно висловлюватися про свої політичні вподобання і зроблений вибір.

Тут, звичайно, можна нагадати, що на останньому з‘їзді комсомолу УРСР перший секретар Дніпропетровського обкому Сергій Тигіпко схожим чином стверджував, що народ не доріс до буяння демократії і не зрозуміє відмови від Леніна та його славетних ідей. Можна згадати і те, що самому Тигіпкові все це не завадило буквально через рік покинути комсомольську риторику й поринути у ринково-банківську стихію, тобто стати тим, кого б Ленін із задоволенням наказав поставити до стінки. Запам‘ятаймо вміння пана Тигіпка блискавично змінювати свої погляди й рушимо далі – до головного.

Видається, сакраментальні чотири відсотки відриву Януковича від Ющенка з‘явилися зовсім не внаслідок опитування громадян, котрі виходили з виборчих дільниць; ідеться про один із заздалегідь підготовлених сценаріїв, який був запущений з Банкової тоді, коли з‘ясувалося, що виграти в першому турі Віктор Янукович аж ніяк не зможе (навіть з урахуванням “поправлених” голосів). На користь цієї гіпотези говорить факт зосередження значної кількості техніки та спецпідрозділів у ніч голосування навколо ЦВК та телецентру (на випадок масових протестів у разі приписування Януковичу 51% голосів) і неспроможність “партії влади” навіть за рахунок щільної “зачистки” голосів Мороза, Симоненка, Кінаха й “технічних” кандидатів “намалювати” прем‘єру більш-менш “справну” цифру (про масові фальсифікації заявили як представники всіх опозиційних кандидатів, так і багато які міжнародні спостерігачі). Отож був задіяний “варіант №2” (чи як там його звали) – показати за допомогою exit-poll‘ів незначну, але реальну перевагу Януковича над Ющенком, яка буде потім підтверджена підрахунком голосів на виборчих дільницях.

І тут знову почалося пробуксовування і відверте “підтягання” цифр до “справних” показників. Чимось іншим пояснити затягування понад добу (на момент написання цієї статті) підрахунку шести відсотків голосів виборців з боку ЦВК (при тому, що йдеться значною мірою про голоси киян; невже так далеко везти виборчі протоколи?) будь-яка неупереджена людина, добре знайома з українськими реаліями, навряд чи зможе. Звісно, навряд чи має йтися про підтверджену протоколами перемогу Віктора Ющенка вже в першому турі, про що говорять деякі лідери опозиції; але те, що Ющенко є лідером після першого туру і саме цей страшний для команди Януковича факт намагається приховати від українських громадян влада – в цьому я переконаний. Чому “страшний факт”? Згадайте недавню статтю Бориса Бахтєєва в “Телекритиці” про його поїздку до Донбасу, де автор зауважує: мешканці цього регіону під впливом телевізійної та газетної пропаганди переконані, що “вся Україна – за Януковича”. Навіть рівність голосів двох основних кандидатів стане шоком для багатьох жителів Донбасу, а що ж говорити про навіть невелике лідерство Віктора Ющенка?

Відтак складається враження, по-перше, що ЦВК загальмувала підрахунок голосів, щоб з допомогою “виправлених” протоколів та іншої “хімії” підтягнути результати першого туру до заявлених у трьох exit-poll‘ах – лідерство Януковича з 3-4% переваги. По-друге, що найточнішими були дані “закритого” exit-poll‘у, які найбільше корелюють із реальними результатами голосування. По-третє, що влада у певних регіонах змогла вплинути на інтерв‘юерів, котрі працюють на “Соціс” та “Демініціативи”, і незалежно від наукової та особистої порядності Ілька Кучеріва, Ірини Бекешкіної та їхніх колег, дані цього (і наступного опитування) можуть виявитися дещо відкоригованими в потрібному певним силам напрямі. По-четверте, масове опитування консорціуму “Національний exit-poll”, на жаль, “засвітило” їхню мережу анкетувальників, і під час другого туру ці люди можуть опинитися під тотальним тиском з боку влади, а тому результати остаточного exit-poll‘у можуть виявитися належним чином відкоригованими. І тоді Сергій Тигіпко, за своєю традицією, змінить на 180 градусів власні погляди, і розкаже, що у проміжок між двома турами голосування український народ “дозрів” до демократії і до опитувань на виході із виборчих дільниць.

І тоді цілком може статися, що наука в межах окремо взятої країни підтвердить, що українські динозаври, на відміну від західних, не вимерли, і те, що київським Хрещатиком вільно гуляють диплококи – зовсім не галюцинація.