На перший погляд, у Донбасі все, як і скрізь. Біл-борди "Вибір-2004" є, але їх не так уже й багато. Вони далеко не домінують ані в Донецьку, ані в інших містах. Не так багато й їхніх зменшених копій на зупинках чи стендах. А тим часом складається враження, що зовнішня агітація за своєю кількістю перевищує комерційну рекламу. Агітацію цю можна розділити на чотири категорії. Перша - то вже згадані, не такі вже й численні, плакати на користь Януковича. Чинний прем'єр не дає про себе забути в інший спосіб: його плакати підстерігають вас у вітринах та дверях магазинів, у вікнах автобусів та тролейбусів, в інших людних місцях та просто наклеєні на стіни будинків. Іноді по два чи навіть більше таких плакатів тіснять одне одного, доводилося бачити плакати, наклеєні один на інший так, що читається лише: "Тому що Янукович". Плакати ці різні, єдине, що їх об'єднує - то одна й та сама фотографія доброго до сліз Януковича. Складається враження, що, окрім цього знімку, більше в житті він не фотографувався жодного разу. Треба віддати цим плакатам належне: вони не лише різні, але й адресовані різним верствам населення. Спеціальні для ветеранів, зокрема й до 28 жовтня, з обіцянками безлічі пільгових програм (зокрема, в Макіївці). Спеціальні - для автовокзалів, із зображенням новеньких автобуса та вантажівки на рівному, мов скатертина, асфальті (бачені, зокрема, в Антрациті). Спеціальні - для розігріву патріотичних почуттів: "Потому что Донбасс любит победный характер". Якщо великі біл-борди виконані українською, то маленькі плакати - майже виключно російською мовою. Цікавий взірець агітації прикрашає Красний Луч: над однією з вулиць висить транспарант: щось на кшталт "С Януковичем - наша дорога в светлое будущее". Уся принада цього плакату полягає в тому, що вулиця та - вщент розбита (як і переважна більшість у цьому місті), пішохід на ній упевнено переганяє будь-які моторні транспортні засоби. І виходить, що саме це й є дорога у світле майбутнє з Януковичем. Дуже помітний, до речі, суто радянський прийом: що непривабливішими й занедбанішими є краєвиди, то більше їх прикрашають плакати про світле майбутнє. На тлі цього розмаїття плакати "Так! Ющенко" виглядають надто одноманітними й позбавленими фантазії. Треба сказати, їх зовсім небагато. Окрім Маріуполя (мешканці якого ображаються, коли їхнє місто відносять до Донбасу), де ці плакати, хоч і пописані, помальовані та подерті, ще помітні, майже скрізь в інших місцях вони трапляються надто епізодично (і теж не в найкращому стані), а в багатьох містах мені не трапилося жодного. Що ж до гасла "Так! Ющенко", то публіка часто варіює перше слово - наскільки не бракує фантазії; найпристойнішою з почутих варіацій є "Пук! Ющенко".

Друга категорія наочної агітації - то біл-борди, транспаранти над дорогами, велетенські гасла на будинках та будь-які інші можливі носії агітації, що прославляють Партію регіонів. Зміст їхній - різний і багатоваріантний, від кумедно-двозначного "Партия регионов - партия конкретных дел" до майже оруеллівського "Партия регионов всегда с вами!". Подітися від подібних агіток справді нема куди: здається, навіть КПРС у пам'ятні часи не так нагадувала про своє існування перехожим міських вулиць та пасажирам машин та автобусів на міжміських шляхах. Усі ці плакати, звісно, російськомовні. Третя категорія - теж різноманітні носії агітації (найчастіше біл-борди), що прославляють Донбас. Із них на вас дивляться натруджені, але усміхнені й щасливі шахтарі та металурги - під гаслом "Донбасс - это мы" або "С Донбассом в сердце". Сергій Бубка уособлює силу Донбасу - лише потім ви де-не-де бачите, як той самий Сергій Бубка на плакатах "Вибір-2004" агітує на користь Януковича. Ви бачите мальовничі краєвиди Святогірська - й підпис щось на кшталт "Источник духовности". Ця категорія наочної агітації теж багатоваріантна. Нарешті, четверта категорія - то загальні гасла на кшталт "У праці та єдності - наша сила". Оці агітаційні витвори, по-перше, виконані як російською, так і українською мовами, дуже часто на блакитно-жовтому фоні, а по-друге - найдемократичніші: вони можуть бути намальовані навіть на дерев'яному щиті десь на в'їзді в село. Який стосунок цих трьох категорій до виборів? Найперша відповідь очевидна - такий самий, як і нескінченних агіток за радянських часів до "керівної та спрямовуючої" ролі КПРС. Вони створюють загальноідеологічне тло, в яке найкраще вкладаються настанови керівної політичної сили, на якому ці настанови виглядають як органічне логічне завершення.

Але не тільки. У Донбасі ви майже не побачите агітаційних наметів із написом "За Януковича". Найчастіше - "За Донбасс". А вже нижче може бути (а може й не бути) роз'яснення, наприклад: "Донбасс голосует за В.Януковича". (За задумом, не повинно виникнути навіть думки, що мешканці Донбасу можуть проголосувати не "всі, як один", а залежно від власних уподобань кожного.) Або інше: "Донбасс победит!" (Кого, цікаво?) Трапляються намети не лише синьо-білого, а й оранжевого кольору. Утім, такому плюралізмові не варто радіти: оранжевий у даному разі - то не колір "Нашої України", а офіційний колір Донецької області. Агітки там роздають за... як ви гадаєте, кого? Ви гадаєте правильно. От до цих наметів якраз дуже пасують численні донбасопатріотичні плакати. До цієї картини додайте численних активістів, що роздають у людних місцях Донецька літературу про те, що Ющенко - то американський запроданець, і рекламу, скажімо, Романа Козака.

Перш ніж вести мову про настрої донбасців, варто зробити два зауваження. Перше. У надто багатьох містах краєвиди викликають у свідомості єдине слово: руїни. У цілковито прямому розумінні того слова. І друге. Якщо раніше вважалося, що в Києві захмарні для будь-якого іншого регіону ціни на геть усе, то тепер, принаймні, на товари повсякденного вжитку ціни в Донецьку аж ніяк не нижчі за київські. А найчастіше - вищі за київські. В інших містах області вони вищі за столичні поза всяким сумнівом.

От враховуючи все це, дуже весело чути такі от пасажі: "Янукович навів порядок у нас - тепер він наведе порядок по всій Україні". Якщо у Придніпров'ї чи в Криму люди схиляються проголосуувати за Януковича, але вагаються, то в Донбасі вагань, напйчастіше, немає. Ставлення до Віктора Ющенка можна окреслити єдиним визначенням: агресивне. Чому? Він - багндерівець, а вони всі - вбивц, вони наших людей після війни вбивали, та й тепер недобрі люди. Він продасть усе, що можна, Америці. Він набере кредитів, за які наші онуки потім не розплатяться. Він заборонить російську мову, а тих, хто нею розмовляє на вулицях, ледь не розстрілюватимуть на місці. Представники інтелектуальних професій часто висловлюють "обгрунтованішу" позицію: звісно, Ющенко - то людина концептуального мислення. А нам потрібен не інтелектуал, а керівник, господарник. Керівник-господарник буде лише затикати дірки? Ну то й що - однаково п'яти, та й навіть десяти років президентства Ющенкові не вистачить на втілення будь-якої концепції, він зробить лише перші кроки!

Власні зізнання в тому, що голосуватиму, скоріше, за Ющенка, викликали у співрозмовників єдину реакцію - вони якось здивовано й ледь не перелякано питали: "От за цього?! Та ви що!!!" Або так, із відтінком гніву: "Як же можна голосувати за Ющенка, коли вся Україна - за Януковича?!" Щодо хвороби лідера "Нашої України" - то майже всі переконані, що то був піарівський крок: "Та ніхто його не отруював! Це він сам усе влаштував - як некрасиво, він нас що, за дурнів має?" Лунало й таке, не чуте більше ніде в інших регіонах: "Пити треба менше!" Кілька разів доводилося чути, що Ющенко - судячи з телекартинки - завжди й уже багато років вигладає так, ніби завжди ходить під мухою й узагалі добряче випиває.

Дехто питав: а що то Ющенко за рекламу дає, де поділяє громадян на різні сорти та категорії? Він що, збожеволів? Вони сприймали це так, ніби то була справжня реклама Ющенка.

Відчувається, що багато людей узагалі ведуть мову про вибори чи то з обережністю, чи то з утомою. Скоріше, як про непотрібну, зайву й заздалегідь визначену процедуру. "А ви не через вибори приїхали?" - таке запитання іноді можна було почути від продавців чи кондукторів, тільки-но вони дізнавалися, що я - не донечанин. Інтонація при цьому найчастіше була стривоженою. Узагалі ж, для більшості донечан єдина інтрига виборів уявляється такою: чи переможе Віктор Янукович уже в першому турі, чи йому знадобиться ще й другий. На відміну від Придніпров'я та Криму, де багато інтелектуалів (чи то людей із високим рівнем освіти) схиляються до підтримки на виборах Ющенка або, принаймні, щиро вагаються, у Донбасі інтелігенція здебільшого підтримує Януковича. Варто відзначити ще одну річ: люди, які регулярно користуються інтернетом та переглядають інтернет-видання, є більш вільними у власних думках. Утім, таких не так уже й багато. Доводилося зустрічати й приїхильників Ющенка - здебільшого колишніх. "Чи потрібен Україні безініціативний президент, не здатний на нестандартні, творчі кроки? Чи зможе він відстоювати українські інтереси, чи ним кожен крутитиме, як захоче?" - так питали люди, спостерігаючи надто мляву й безпорадну передвиборчу кампанію кандидата від опозиції. Інша претензія до лідера "Нашої України" - його союз із Юлією Тимошенко, що має в Донбасі стійкий негативний імідж. Здається, що союз із Тимошенко не додав Ющенкові голосів, а відібрав їх у нього.

"Донецк - это город. А Киев - деревня". Це - серйозно. Донечани досі впевнені, що вони (зокрема, й в особі Януковича) несуть модерну урбаністичну цивілізацію у відсталу, руралістичну Україну.

Колись Донбас був найпротестнішим регіоном. Тепер, у переддень виборів, багато з-поміж обивателів кажуть: а що, Кучма мені навіть дещо подобається. Не такий він уже й поганий, яким його малюють ющисти (останнє слово - то вислів співрозмовника).

З донецької преси варто відзначити "Салон Дона и Баса" - попри круто-претензійну назву, газету, що позиціонує себе як інтелектуальну, таке собі місцеве "Дзеркало тижня", як і належить інтелектуальному виданню, формату А2. Газета рясніє розлогими аналітичними статтями, підбіркою "серйозних" новин, донбаських та світових, передруками з закордонної преси. Але візьмімо "Салон", скажімо, від 12 жовтня. На першому розвороті, здається, все гаразд - інформаційні повідомлення, а також стаття "У США нет любимых кандидатов" - викладення погляду посла США в Україні Джона Хербста. Статтю "Штаб Януковича позаботился о слепых и глухонемых" вміщено під рубрикою "Выборы. Агитация". Привертає увагу хіба що підбірка повідомлень "История болезни Виктора Ющенко", де останнє повідомлення виглядає так: "20 вересня. Віктор Ющенко прибув до України після лікування в Австрії. Зовнішність лідера "Нашої України" істотно змінилася". З чого читач цілком може зробити висновок: капосні австрійці так "залікували" лідера опозиції, що він ледь живий лишився. Чи не з того й виростає упевненість донечан у "дешевій комедії з нібито отруєнням"? Але добре, власних висновків газета не робить. Відсилає тільки на сторінку 7, де розміщений матеріал "про деякі аспекти впливу Заходу на передвиборчу кампанію в Україні". "Взірцеві демократії у боротьбі за Україну" - таку назву має матеріал, передрукований з "Унзере Цайт". Тільки чомусь зводиться стаття до того, що Ющенко - то фаворит Заходу, "проти України триває скоординована політична кампанія, спрямована на дискредлитацію президентських виборів і невизнання їхніх результатів" (редакції газети ті результати вже відомі? - Б.Б.), а також що вибори в США та будь-де у світі під наглядом США перетворюються на битву образливих заяв - і саме це, нібито, Америка розуміє під поняттям "вільні вибори". Але цього редакції видалося замало, й останню крапку ставить редакційний коментар: "Стало відомо про черговий захід США з організації "правильних" виборів в Україні". Така от інтелектуальна об'єктивність.

"Донецкие новости" за 14 - 20 жовтня дають не менш "об'єктивну" картину. "Угрозы и подкуп - новый этап взаимоотношений США с Украиной" (де повсякчас зустрічається прізвище Ющенко), "Кому не нужна правда о болезни Виктора Ющенко?" (деяким нашоукраїнцям, для яких "особиста кар'єра дорожча за здоров'я колеги") - оці чималі статті, та ще маленька заміточка "Виктор Янукович сможет выиграть выборы уже в первом туре" - отаке меню пропонує ця газета читачам.

Важко збагнути не те, що на людей так впливає тотальна реклама на користь Януковича. Важко збагнути те, що так впливає відверто примітивна, невигадлива реклама.