І бачите круглу афішну тумбу десь під три метри заввишки та під два метри в діаметрі. Капітальну, тож, споруду. Від самого верху до самого низу цю тумбу заклеєно передвиборчими плакатами: "Так! Ющенко". І жоден плакат не подряпаний і не пописаний найменшою мірою, всі вони сяють глянцем та Ющенковими посмішками! Для ока киянина це, треба сказати, має дещо незвичний вигляд. Подальше знайомство з містом переконує: це не недогляд влади й не виняток, що невідомо як трапився. Ті самі плакати "Так! Ющенко" можна побачити скрізь по місту. Маленькі листівочки "Пора!" розклеєні на вікнах та стелях тролейбусів. Їх теж ані здирають, ані заклеюють. Одне лише лихо – мало хто з тих, хто їх бачить, асоціює саме ці листівочки з виборами, а тим більше з Ющенком.

Звичні, навіть набридлі в Києві великі біл-борди на користь Януковича ("Вибір-2004") якщо десь і є, то в такій малій кількості, що жодним чином не запам'ятовуються. Більше поширені копії цих біл-бордів приблизно формату А3, розклеєні де-не-де на стовпах, тих самих афішних тумбах та у вітринах. Що ближче до центру, то частіше вони трапляються. Плакати на користь Ющенка, що ближче до центру, трапляються дедалі рідше – але все ж досить часто, аби бути помітними. У самісінькому центрі плакатів за Януковича вочевидь більше, але, якщо брати ціле місто, то рахунок, без сумніву, буде на користь плакатів "Так! Ющенко". На центральній площі Визволителів, біля кінцевої зупинки основних автобусних та тролейбусних маршрутів, на афішній тумбі плакати "Так! Ющенко" та "Вибір-2004" мирно сусідять із плакатами на користь Мороза та Симоненка. А поруч із великим плакатом "Бывшие идут! Можно ли строить будущее с бывшими?" (де перераховано високі державні посади, які колись обіймали ті чи ті члени "Нашої України" та БЮТ) розклеєні маленькі "Кучмізм – це Я" та "Кучма підтримує Януковича. А ти?" І знову ж – жодних натяків на будь-які спроби порушити це добросусідство.

З місцевої преси я зміг переглянути "Домашнюю газету" та "Кривой Рог вечерний". Перша з газет присвячена міським новинам, хоча кіоскери вважають її за суспільно-політичну. У номері від 7 жовтня темі виборів присвячено лише половину другої сторінки. От що в цій підбірці можна прочитати: "Л.Кучма: Перед выборами многие обещают то, что вообще не могут сделать" (рубрика "Мнение", критичний відгук президента про намір Віктора Януковича надати офіційний статус російській мові), "В.Янукович уступает место другим кандидатам в президенты" (рубрика "Заявление", замітка про відмову прем'єр-міністра брати участь у теледебатах), "Чиновники осуществляют поборы с населения якобы для избирательной кампании премьера" (та сама рубрика, замітка про те, що чиновники Одеської області без указівок згори, за своєю ініціативою, збирають кошти на вибори Януковича під загрозами – з посиланням на голову одеського штабу Януковича), "Следователи Генпрокуратуры назначили судебно-медицинскую экспертизу для выяснения причин болезни Ющенко" (рубрика "Точная дата неизвестна", суто інформаційна замітка з посиланням на народного депутата Григорія Омельченка), а також набрана курсивом замітка без назви про те, що Олександр Мороз назвав іронією законопроект Сергія Терьохіна "Про запобігання використанню яєць у передвиборчій кампанії не за призначенням" – із двома цитатами з тексту проекту. От і все про вибори.

Про газету "Кривой Рог вечерний" кіоскери кажуть як про дуже популярну, й увечері дня виходу не в кожному кіоску її вже знайдеш. Оця газета справді вразила. На самій горі першої сторінки, над назвою, два слогани, що одразу кидаються у вічі: "За Украину без Кучмы" та Газета поддерживает акцию "Восстань, Украина!" Під заголовком газети: "Газета поддерживает Социалистическую партию Украины". Цілу шосту сторінку газети, датованої 6 жовтня, віддано статті Тетяни Коробової "Народ, у тебя есть яйца?", передрукованої з інтернет-видання "Обозреватель". Варто сказати, що ім'я Тетяни Коробової було знайоме моїм далеким від журналістських кіл співрозмовникам і в Дніпропетровську, і в Донецьку.

То як же цей плюралізм впливає на громадську думку? Мешканці міста досить охоче ведуть розмови про наступні вибори, досить часто такі розмови можна почути навіть попри власне бажання. І найчастіше в них лунає: "Янукович". Мабуть, численні, але одноманітні, давно відомі й не оновлюваного дизайну та змісту плакати Ющенка призвичаїлися й не привертають до себе такої уваги, на яку були розраховані. "Янукович, мабуть, найкраще підходить для України, він найбільше зможе для неї зробити. От він пенсії підвищив", – так обґрунтовують свою прихильність до нього. Якщо послухати прихильників Януковича, то можна з подивом дізнатися, що ці прихильники цілком усвідомлюють, що це підвищення було вичавлене з бюджету і після виборів ціни, найімовірніше, підскочать – та й уже повзуть угору, як багато хто зазначає. Ці прихильники добре розуміють, що Янукович – то ставленик нинішнього президента, до якого ставляться найчастіше негативно. Ці прихильники, нарешті, так само негативно ставляться до діяльності чинного уряду до початку виборчої кампанії. Довелося почути багато "незлих тихих" слів про нинішню бюрократію – як правило, із зазначенням, що Янукович – виходець саме з її середовища. І, попри це: "Голосуватиму, мабуть, за Януковича".

Були й інші думки: всі вони однакові, всі вони набридли. Ющенко он влаштував комедію зі своїм отруєнням. Треба було вибирати, що їсти! Картоплю з салом би їв, а не креветки! А потім із таким обличчям до людей виходить – і не соромно йому?! (Даруйте, все, що я пишу тут і надалі, – то відтворення почутого, а отже, наявних у суспільстві думок.) І Янукович, і Ющенко обвинувачують один одного в усіх гріхах. Он Ющенко привселюдно звинуватив Януковича у злочинах. А Україні яка ганьба! Утім, видається, криворожани відчувають брак правдивої інформації, й тому у своєму виборі ще не певні. Будь-яка – найменша – інформація, правдивість якої не викликає в них сумнівів, змушує декого легко змінити думку. Перевірено.

Довелося почути й отакий діалог – якби мені його хтось переповів, радше за все, я б не повірив. Отже, тролейбус. Двоє добродіїв років шістдесяти голосно сперечаються; умовляння кондукторки та пасажирів розмовляти тихіше не мають жодного ефекту. Один із співрозмовників – за Януковича, інший – за Ющенка. "От раніше була радянська влада. Ковбаса була по два-десять. Усе було дешеве. Пенсіонери могли їздити в Ялту відпочивати. Освіта, охорона здоров'я були безплатними, всім доступними. Не було багатих, не було куркулів – а тепер подивіться, які палаци будують! А пенсіонери по смітниках риються! Раніше ветеранів поважали", – каже один. Далі він веде мову щось про Афганістан та інтернаціональний обов'язок – мовляв, яку високу місію виконував тоді СРСР, як протистояв американському імперіалізмові і як тепер усе це обхаяли. А тепер спробуйте здогадатися, за кого агітував голосувати цей добродій? Упевнений, не вгадали: за Ющенка! Бо він усе те, що було за радянської влади, має повернути. Інший – прихильник Януковича – відповідав йому: "А ви пам'ятаєте 37-й рік? Пам'ятаєте репресії? (На що прихильник Ющенка відповідав: мовляв, то все тепер вигадали.) Радянська влада всіх розумних, активних, працьовитих людей саджала в тюрми. От і Януковича посадили".

Такий от діалог. А ми тут сперечаємося: реклама, піар, імідж, передвиборчі меседжі...

Що ж до Дніпропетровська, то й там біл-борди "Вибір-2004", здається, майже незнайомі. Іноді можна побачити їхні зменшені, призначені для зупинок громадського транспорту, копії. Але дуже рідко й нерегулярно. Трапляються й плакати "Так! Ющенко" – але ще рідше. Ані ті, ані ті не муляють очі, й ті, й ті треба вишукувати, щоб звернути на них увагу. Необізнаний візитер може навіть не здогадатися, що Дніпропетровськ розташований у країні, в якій менше ніж за місяць – президентські вибори.