І тепер не треба жалкувати, що немає машини часу, щоб потрапити до почту Івана Мазепи чи на засідання Центральної Ради задля спроби зрозуміти, а в якому асенізаційному отворі зникало оте все буяння визвольних і демократичних змагань. Типологічно ситуація минувшини вкотре повторилася, і дякуючи притаманному прямому телеефіру вмінню “роздягати” своїх гостей, політико-психологічний сюжет навколо споконвічної “малоросійської шатості”, як звала цей феномен Єкатерина ІІ, став приступним усій аудиторії 5 каналу.

Гостем програми “Час” на “П‘ятому каналі” був Тарас Чорновіл.

Розмова точилася навколо “яєчного теракту” в Івано-Франківську.

Я не буду повторювати всіх інвектив на адресу “Нашої України” і команди Віктора Ющенка, які висловлював народний депутат від Львова. Досить сказати, що там були і “переродження”, і “фашизм”, і “зомбування населення”. Не буду переповідати й слів на захист команди Віктора Януковича; досить сказати, що Тарас Чорновіл з розумінням поставився до гнівної тиради прем‘єр-міністра проти націоналізму (ясна річ, “українського буржуазного”, бо який ще націоналізм є загрозою для України?). Зрештою, у демократичній країні кожен вільно вибирає свою політичну позицію, а оціночні судження є конституційним правом будь-якого громадянина.

Мова про інше.

Про підґрунтя цієї політичної позиції.

Щоб не ставати на шлях ідеологічних вивертів, звернемося до соціології. І побачимо, де лежить ОБ‘ЄКТИВНА причина того, що у Віктора Януковича полетіли яйця (добре, що хоч не гранати). Отже: за даними всіх справжніх, не фантомних соціологічних центрів (на кшталт, скажімо, “Фонду “Свободи”), в Україні переконані в тому, що Віктор Янукович буде президентом, УДВІЧІ БІЛЬШЕ виборців, ніж готових проголосувати за нього. Одночасно МАЙЖЕ ДВІ ТРЕТИНИ виборців переконані, що результати президентських виборів будуть тією чи іншою мірою фальсифіковані. Навіть у Донбасі таких близько половини, - і це при тому, що там 70-80% електорату говорять (правду чи ні, невідомо), що проголосують за Януковича. Це все означає дуже просту річ: що десятки мільйонів українських громадян НЕ ВІРЯТЬ в українську демократію, в можливість публічними легальними процедурами здійснити ротацію правлячої еліти. Така тотальна недовіра ніколи й ніде не формується опозиційними мас-медіа (тим більше, що в деяких регіонах країни вони практично відсутні). Така масштабна недовіра формується тільки РЕАЛЬНИМИ УМОВАМИ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ.

А виливаються такі настрої врешті-решт у спроби СИЛОВОЇ ЗМІНИ режиму, який перешкоджає інституційній ротації еліт. Серед цих силових засобів можуть бути і масові страйки, і верхівкові військові перевороти, і революції, і, звичайно, індивідуальний опір. Як би хто не смикався, такою є логіка історичного процесу останніх ста років; саме тому, очевидно, демократичні процедури прийняла, скажімо, Південна Корея: їй надто дорого обійшлися у 1970-80 роках спроби поєднати військово-автократичні режими з передовою ринковою економікою.

Те, що Україна є державою, у якій правлячий режим прагне не допустити мирної інституційної ротації еліт, авторитетно підтвердив особисто президент Леонід Кучма у промові на честь 13-ї річниці Незалежності. І якщо масовий виборець, не знайомий із тонкощами політичної теорії, і НЕ ЗРОЗУМІВ, що його, виборця, думка нікого “нагорі” по великому рахунку не цікавить, то ВІДЧУВ це масовий виборець однозначно. І оцінив недвозначно: БЛИЗЬКО 70% громадян України вважає, що країна рухається У НЕВІРНОМУ НАПРЯМКУ. Звичайно, поняття “невірний напрямок” для комуніста і націоналіста матиме різний сенс, але йдеться про панівний настрій суспільства, яке не бачить у своїх руках декларованих Конституцією важелів влади.

І ще декілька штрихів щодо масових настроїв. Наразі ПОНАД 60% ВИБОРЦІВ вважають, що президентом не має права бути обрана людина, засуджена за кримінальні злочини, хай навіть ці злочини і зняті. При цьому МАЙЖЕ ПОЛОВИНА виборців переконана, що інформація телебачення подається необ‘єктивно, з вигодою для Віктора Януковича і так само МАЙЖЕ ПОЛОВИНА вважає, що вибори будуть фальсифіковані на його користь (для порівняння: що вибори будуть фальсифіковані на користь Віктора Ющенка, вважає менше 10% українського електорату, майже всі – зі Східного регіону, де якраз ця думка й імпринтується в масову свідомість).

При всьому цьому кількість тих, хто проти обрання колишнього кримінальника і вважає, що вибори будуть фальсифіковані на користь Віктора Януковича, ІСТОТНО ПЕРЕВИЩУЄ кількість прихильників Віктора Ющенка. Що це означає? Тільки те, що не Ющенко та його команда формують подібні настрої у суспільстві; швидше, вони ЧАСТКОВО відбивають ці настрої і ЗМУШЕНО радикалізуються, бо саме радикальних змін прагне виборець.

Іншими словами, дякувати Богу, в Януковича полетіли тільки яйця (щоправда, кажуть ще про таємничі чи то “гострі”, чи “тупі” предмети, видно, “темників” під рукою у відповідних осіб не було). Але інцидент подібного типу був неминучий. Це не схвалення “яєчного теракту” – це просто констатація чинного стану справ.

А тепер повернемося до висловленої 24 вересня на 5 каналі тези Тараса Чорновола, що команда Ющенка, мовляв, зомбує населення України, заявляючи, що або Ющенко стане президентом, або на країну чекає катастрофа. Справа в тому, що катастрофа ВЖЕ настала, і її ознаки легко помітити навіть народному депутатові з числа тих, хто не любить Ющенка (хоча ще півроку тому на весь голос заявляв, що голосуватиме тільки за нього). По-перше, Україна за прем‘єрства Януковича зі згоди глави уряду почала втрачати державну територію (канал Керч-Енікале і Придністровська ГАЕС-2). По-друге, Україна підписала угоду про створення ЄЕП, за якою частину державного суверенітету передає т. зв. “регулюючому органу”, і одним із промоторів цього підписання був саме Віктор Янукович. По-третє, податковий удар з боку уряду і парламентської більшості, завданий вітчизняному книговиданню, був би у будь-якій нормальній країні підставою для відставки Кабінету Міністрів і дострокових виборів. По-четверте, Україна викреслила зі своїх офіційних документів вступ до НАТО і ЄС, а це означає, що відмовилася “підтягувати” політичне й економічне життя до цивілізованого рівня. Я вже мовчу про останні заяви Януковича щодо зміни статусу російської мови в Україні, подвійного громадянства та відмову від вступу до НАТО – потрактуємо їх як передвиборчі технологіі. Також не згадую про “незалежне” вітчизняне телебачення часів президентської виборчої кампанії.

І не останнє за вагою – за останні два роки офіційна Україна істотно зблизилася з АВТОРИТАРНИМИ ТА НЕОТОТАЛІТАРНИМИ РЕЖИМАМИ, натомість зіпсувала стосунки з більшістю справді демократичних держав. Чи це все не катастрофа, чи, принаймні, її переддень? І чи не стане катастрофа тотальною, якщо не спинити тенденції останніх років?

...І, нарешті, відкрийте тексти Володимира Винниченка після його відходу від керівництва УНР, чи когось із лідерів тогочасних боротьбистів, і порівняйте їхні аргументи на користь свого переходу на бік інших політичних сил - із аргументами Тараса Чорновола. Почитайте, чому вони, скажімо, не любили Симона Петлюру та його оточення, і тому пішли до більшовиків. Ви одержите море цікавої інформації до роздумів. А після цього – згадайте долі Василя Еллана-Блакитного, Олександра Шумського, Панаса Любченка та інших – усіх тих, хто щиро хотів на початку 1920-х “привнести український струмінь” у недемократично-промосковський політичний табір. Історія повторюється, чи не так? Спершу – у вигляді трагедії, а тепер – у вигляді фарсу.

А на додачу – в прямому телеефірі.

Добре, якби тільки цей фарс не набув – вкотре вже в українській історії – трагічних рис. Бо ж, повторю ще раз, суспільні настрої засвідчують можливість справді “гарячого” розвитку подій у разі, коли політичні зміни не стануть реальністю.

Читайте також