Попри вперте нав’язування цими олімпійськими днями телебаченням та іншими ЗМІ (наприклад, „Подробности” в неділю, 15 серпня) думки про те, що саме голова Національного олімпійського комітету, чинний прем’єр та найкращий кандидат у президенти, є одночасно і найкращим другом та хрещеним батьком усіх вітчизняних фізкультурників та спортсменів, дехто, виявляється, так не вважає.

Здається, приміром, що так не думає народний депутат, президент Федерації футболу України, член Виконкому УЄФА та полум’яний есдек Григорій Суркіс, урочисте привітання якого іншому президенту – Л. Кучмі з нагоди дня народження останнього, вмістила минулого тижня газета „Факти”. Інакше щоб означала ностальгічна, по-брежнєвськи відверта фраза у цьому привітанні: „Національна федерація особливо високо цінує Ваш (це про Л. Кучму, а не про В.Януковича – В.К.) зважений підхід, батьківську турботу та розуміння необхідності розвитку вітчизняного футболу...” І таке інше. І, скоріш за все, це думка не лише пана Суркіса.

То навіщо тоді так наполегливо показувати як чи не найгучнішу новину з Афін красеня-прем’єра поруч із красунею та першою вітчизняною золотою медалісткою Олімпіади Я.Клочковою? Хто ж найкращий друг та справжній батько наших спортсменів – Кучма чи Янукович? Чи, може, обидва?

Після недавнього невдалого „всиновлення” Руслани в декого викликає сумніви щирість батьківських та взагалі родинних почуттів кандидата в президенти В.Януковича. Видається, що це примітивний передвиборчий піар-хід. А необережне привітання Г.Суркіса – прикра тактична помилка.

Чи, може, це відбувається тому, що в здоровому, згуртованому чоловічому колективі діючої української влади, несподівано, як діарея, почалася епідемія якоїсь нездорової цікавості до відомих українських жінок?

Чи, можливо, це манія переслідування величі, бо до чого б це – нечувані навіть у вгодованій Америці гонорари за перемогу на Олімпіаді, новенькі автомобілі для до того навіть безквартирних спортсменів тощо?

І, нарешті, останнє. Коли дружина через деякий час після бучного весілля в тій же Греції жаліється за вечерею на дефіцит уваги, вдоволений грецький чоловік, зазвичай, думає або й прямо говорить їй приблизно таке: навіщо годувати спійману рибу?

Чи не вийде так і у нас?

Бідні все ж наші „сироти” – видатні спортсмени та артисти!

Але якщо всі на них „їздять”, то принаймні рухаються вони у вірному напрямі...