Ну хто сказав, що цьогорічні президентські перегони почалися нецікаво, шаблонно, із давно відомими гравцями та із заздалегідь вирахуваним підсумком? Коли було таке, наприклад, що ще за рік до чергового конкурсу Євробачення (але під час запеклих передвиборчих баталій) ми вже знали б не лише точне місце його проведення, а й ім’я, по-батькові та прізвище можливого представника України на ньому, і навіть пісню (достеменно!), з якою той там буде виступати – знамениту про „улицу родную” із не менш знаменитого кінофільму „Весна на Заречной улице”! З цією піснею перемога буде забезпечена! Як не на президентських виборах, то на Євробаченні. Можливо...

У житті будь-якого чоловіка іноді стається свято. Щодня. Під час прісної передвиборчої боротьби з її висуваннями та брудом воно прийшло й до іншого кандидата у президенти (якщо зареєструють) – Дмитра Корчинського. Тепер у нього буде щоденне свято аж до 31 жовтня. А не епізодично, як у „Проте” на „1+1”. А можливо, свято це перетвориться й на серіал, продовжиться й після означеної дати, у другому турі.

Зазвичай якраз до цього віку мужчина починає втрачати волосся, зуби та ілюзії. Й потенціал. Але пан Дмитро зберіг ці атрибути молодості й зробився публіцистом. Із невичерпаним потенціалом.

Він цього разу розмахуватиме своїм потенціалом публіциста з броні орендованого БТРа. То в холодній та байдужій Росії поет більше, ніж поет. А в нас публіцист – більше, ніж поет. Більше, ніж політик, більше, ніж депутат, більше, ніж будь-хто.

Може, він обпився якоїсь невідомої віагри? – запитає хтось. Та ні. Дорослі розважаються не по-дитячому. Йому просто нудно та нецікаво жити. Та і його друзі, на щастя, є настільки бідними, що кожний аванс та зарплату витрачали першого ж дня. На путівки до Мальти. Або на грошову заставу під можливість побути голосом натовпу, використовуючи невикористаний потенціал.

Усі наші проблеми, здається, від того, що кожна звичайна защіпка на хвіртці вважає себе центральним замком „Мерседеса”.

Судячи з усього, далі буде ще веселіше, а потім все веселіше й веселіше. Аж поки когось не оберемо...

Потенціал-бо мають, на щастя, не лише публіцисти...