Зважте самі – вирушаєш собі у „робочу поїздку” як прем’єр куди заманеться, за тобою навіть без відповідної команди полетять сотні, якщо не тисячі, журналістів, телевізійників, простих ловців ґав, і миттєво рознесуть по всьому світі, який ти гарний та добрий, як піклуєшся про людей та який ти „міцний господарник”.

А на вечір у кожній газеті, на кожному телеканалі, в кожному телевізорі – ти. То серед заклопотаних селян, яким обіцяєш солярку, то у шапочці хірурга на якійсь АЕС, де легесенько переймешся проблемами енергоносіїв, то при краватці серед слухняного провінційного начальства даєш настанови, в яких окреслюєш міцні як рідні терикони положення власної передвиборчої програми, головне в якій зробити людей багатими та щасливими, тут же впевнено додаючи список цих людей...

Погано лише одне – в ході передвиборчої гонки „адвокати” бувають настільки дорогими, що легше купити безпосередньо „суддю”. Якщо не вдається відразу із потрухами придбати діючого, тоді можна купити колишнього. Це значення не має. І знову ж таки зручно – ти ж, крім кандидата у президенти, ще й прем’єр. Не треба виправдовуватися ні перед ким – терміново, саме тепер потрібен іще один радник. От і призначаєш колишнього виборчого „суддю” радником. Як М. Рябця...

Маючи унікальний досвід голови ЦВК, він не дасть тебе обдурити при підрахунку голосів. Досвід, втім, зовсім не завадить повторити колишню дурницю, правда частенько заважає отримати від цього колишнє задоволення...

Те, що кандидати в президенти із самого початку виборчої кампанії будуть поставлені в різні умови, слід було очікувати заздалегідь. Заяви керівника передвиборчого штабу прем’єр-міністра про те, що він не буде зловживати адміністративним ресурсом, годі сприймати як щирі. Бо це не від нього, керівника штабу, залежить. Сказав „сам”, що треба поміняти якогось губернатора (скажімо в Хмельницькому чи Тернополі) – і його поміняють. Причому тут штаб?

Та й причому тут адміністративний ресурс – йдуть жнива, треба „міцних господарників” у кожну область, а якщо вони ще й члени одної-двох відомих партій, то межи жнивами ще й допоможуть, хто чим зможе, на виборах. На громадських засадах.

Можливо, Михайла Рябця ніхто й не спитав, чи хоче він ні з того ні з сього ставати радником прем’єра, який через чотири місяці, після президентських виборів, уже стовідсотково ним не буде. А відтак – треба буде знову шукати роботу, ставати чиїмсь радником. Але надія є...