От що, наприклад, повідомили ранкові новини від ТРК «Ера» (1 канал Національного радіо, 28 квітня) про візит в Україну помічника заступника державного секретаря США з питань Європи та Євразії Стівена Пайфера. (Перебував Пайфер у Києві, щоправда, 26 квітня, тобто позавчора як на день виходу новин.) Із тим візитом, судячи з новин, пов’язані дві важливі речі. Перша: американський представник дав високу оцінку прагненню Президента України Леоніда Кучми розібратися в тому, що сталося на виборах у Мукачевому, й відданим ним розпорядженням щодо цього. І друга: виcловив подив, що комісія Верховної Ради, яка розслідувала мукачівські події, не змогла знайти протоколів дільничних комісій та виборчих бюлетенів. (Даруйте за відсутність дослівного цитування, але, почувши таку от новину, хіба ж будеш спроможний методично її стенографувати?)

Що ж мусять із того зрозуміти слухачі, які завдяки зусиллям загальнодоступних ЗМІ не надто знають про те, що в Мукачевому відбулося? Що відбулося там якесь неподобство, й тільки Президент пильно стоїть на сторожі законності. Тільки він може навести там порядок і зробити так, щоб міським головою став той, кого обрали місцеві мешканці. Що він і робить. Більше ніхто на це не здатен. Ота парламентська комісія – її послали розібратися, а вона шукала чи то щось не те, чи то десь не там, чи то взагалі невідомо що там робила (може, закарпатського вина обпилася?). Отака й користь від того парламенту й від тієї опозиції, яка там заправляє.

Чи отримали слухачі, які не мають можливості, наприклад, користуватися Інтернетом, враження про мукачівські події? Безсумнівно. Чи було те враження адекватним? Промовчимо. Хоча… Жодне вимовлене слово не було неправдивим. І нікого не можна зловити на брехні. Чи обіцяв президент розібратися? Так. Чи високо оцінив ту обіцянку американський гість? Так! Чи не викликає подив відсутність бюлетенів та протоколів і, відтак, неспроможність їх знайти? Тисячу разів так! А у підсумку – повна нісенітниця. Головне ж – Америка в особі свого поважного держчиновника підтримує Президента в його боротьбі з недолугим парламентом. Саме такий висновок бо мусить напрошуватися.

Темникам” як жанрові, схоже, стало тісно в канцелярських межах із їхніми „ігнорувати” чи „детально інформувати”. Вони почали перетворюватися на різновид високого мистецтва (щось на кшталт фентезі). Коли враження від твору, отримана з нього інформація (у даному разі – з новин) безпосередньо не випливає з тексту й не зводиться до нього. От тільки ще б споживачі швидше це зрозуміли!