«Схоже, у Павлюка нема гальм»... «Журналістська сміливість! Респект колективу ТВі»... Такі суперечливі відгуки можна бачити у блогосфері як реакцію на вихід у підсумковій програмі «Сьогодні. Підсумки» матеріалу, присвяченого чи то анекдотові, чи то плітці про перепалку Віктора Януковича та Ріната Ахметова, де начебто перший пригрозив однопартійцеві долею Михайла Ходорковського, а той, у свою чергу, нагадав про вбитого американського президента Джона Кеннеді.

Ваш автор, хоч і досить високо оцінив підсумкову програму Володимира Павлюка на ТВі, схиляється до версії «нема гальм». Байку, що ходить медіапростором останні кілька днів, подано в матеріалі красиво, винахідливо й театралізовано, але чи усвідомлює автор програми відповідальність у випадку, якщо вона виявиться неправдою?

Першоджерелом інформації став американський політолог українського походження Тарас Кузьо. 9 листопада у виданні Eurasia Daily Monitor вийшла його стаття Yanukovych and Oligarchs: a Short or Long-Term Relationship? («Янукович і олігархи: короткі чи тривалі відносини?»), де знаходимо такий абзац:

According to sources who spoke to EDM, in a meeting last month between the oligarchs and Yanukovych, the president demanded a 3 percent tribute of their annual turnovers. When Akhmetov protested Yanukovych raised the fate of imprisoned Russian oligarch Mikhail Khodorokovsky. Akhmetov responded with the threat that presidents can always face the same fate as (assassinated US President John) "Kennedy"

(«Згідно з джерелами EDM, на зустрічі, що відбулася минулого місяця в олігархів із Януковичем, президент зажадав, щоби вони сплачували три відсотки свого річного обороту. Коли Ахметов запротестував, Янукович нагадав про долю ув'язненого російського олігарха Михайла Ходорковського. Ахметов відповів, що президентів завжди може спіткати доля Кеннеді»)

Дивна позначка «(EDM June 28)» - у такому форматі у виданні робляться посилання на джерела. Виходить, що наведену історію вже було опубліковано в Eurasia Daily Monitor 28 червня? На жаль, перевірити це не вдалося: EDM - аналітичний ресурс, що видається Джеймстаунським фондом (Вашингтон, США; аналітична установа, заснована в радянські часи для підтримки дисидентів із СРСР) - не має повноцінного архіву. Але це посилання неодмінно мусило насторожити журналіста. До того ж, не завадило би прочитати всю статтю - там є інші моменти, які також насторожують і змушують засумніватися в обґрунтованості авторських версій. Хоча б теза про «маргіналізацію Ахметова» або характеристика Дмитра Фірташа: «єдиний західноукраїнський олігарх у країні». Кузьо явно писав із розрахунком на читачів, які мають туманне уявлення про події в Україні, не схильні перевіряти факти чи тестувати політичний аналіз на адекватність.

Коли людина (і то не журналіст, а політолог-політтехнолог) посилається на анонімні джерела, варто зважати на її власну репутацію. Тарас Кузьо зарекомендував себе не лише як один із найактивніших коментаторів українських подій на Заході й в Україні, але й як полум'яний прихильник конкретного політика - Юлії Тимошенко. Перед минулими виборами Кузьо не раз виступав в українській пресі із суб'єктивними й відверто заангажованими колонками на підтримку Юлії Володимирівни, а в його теперішніх матеріалах лунає жорстка критика Януковича. Словом, кришталево чистим це джерело інформації про діяння української влади не назвеш. До того ж, історія аж занадто нагадує анекдот із серії штампованих жартів-одноденок про вітчизняну політику. До речі, протимошенківське за спрямуванням і маргінальне за рівнем дотримання стандартів видання «Вечірні вісті» художньо переказало історію як підтверджений і доконаний факт, ні на кого не посилаючись:

«Вот на днях была встреча Виктора Федоровича с олигархическими кругами страны. Это если официально говорить. На самом же деле, Янукович просто со спонсорами решил встретиться - перетереть за бабло. «Отдайте, - обращается гарант к толстосумам, - что стране должны! Три процента годового оборота всего прошу, мне, то есть, стране этого хватит!» Произнес он это и в лица деньгодержателей всматривается, ожидая реакции, а через некоторое время понимает, что опрометчиво! Нолики на лицах миллиардеров. Тогда Виктор Федорович из рукава пиджака туз козырный достает и говорит: "Смотрю я на ваши счастливые, сытые лица, а в памяти всплывает физиономия Миши Ходорковского. Тоже олигарха. Бывшего". Тут, разумеется, немая сцена. Часть гостей делают вид, что ищут салфетку, упавшую за воротник рубашки. Другие - воображаемую ручку под обеденным столом соседа. Неловкая ситуация, одним словом. И только олигарх всех олигархов, почетный миллиардер страны Ринат Ахметов, не дрогнув мускулом, ответил: "Смотрю я на вас, Виктор Федорович, и Кеннеди вспоминаю. Американского президента. Бывшего. И его проезд по городу Далласу"».

Та й взагалі, якщо мислити логічно, чи не більше є підстав припускати, що Кузьо переказав чиюсь вигадку, жарт чи свідомо вкинутий в інформаційний простір міф, аніж що хтось із учасників аж настільки конфіденційної і серйозної розмови (а це були, не забуваймо, найвпливовіші люди України) вирішив звіритись американському експертові - фанатові Тимошенко?

І що ж Володимир Павлюк? «Президент Віктор Янукович місяць тому зустрівся з найбагатшими українцями і попросив їх поділитися грошима. Віддати три відсотки від свого річного обороту. Про це, посилаючись на свої джерела, пише політолог Тарас Кузьо на шпальтах американського видання», - так він починає свій матеріал. Подібний прийом, що межує з маніпуляцією (а часом і перетинає цю межу) поширений у новинах та аналітичних програмах українського телебачення: глядачеві повідомляють певну інформацію як факт, і вже після цього зазначають, що це - лише чиясь приватна думка, версія, чутка.

Інсценування розмови між Януковичем і Ахметовим, можливо, виглядає сміливо, але спирається на занадто хисткий фактичний ґрунт, щоб бути виправданим «суспільною важливістю». Нарешті, демонстрація наприкінці матеріалу кадрів убивства Кеннеді не виправдана просто нічим. Що це, погроза Януковичу? Від телеканалу ТВі?

Романтичний флер партизанщини, який супроводжує суспільно-політичне мовлення ТВі, стає значно менш привабливим у моменти, коли метою (а яка вона в цьому випадку?) партизанської боротьби починають виправдовувати такі засоби, як відмова від професійних стандартів. В очах прискіпливих глядачів, які також читають «Українську правду» та інші інтернет-видання, де було передруковано байку від Тараса Кузя, і знають, що йшлося про неперевірену інформацію, підсумкова програма ТВі відчутно опустила планку якості.